08 квітня 2025 року Чернігів Справа № 620/11148/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення заборгованості по виплаті пенсії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо невиплати позивачу пенсії за період з 22.06.2018 по 30.04.2024 в сумі 697284,74 грн, та стягнення з відповідача заборгованість по пенсії за період з 22.06.2018 по 30.04.2024 в сумі 697284,74 грн.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 620/13260/23, виплату позивачу заборгованості за період з 22.06.2018 по 30.04.2024, що складає 697284,74 грн. ГУ ПФУ в Чернігівській області не здійснює. 11.06.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити пенсію у сумі 697284,74 грн. та роз'яснити причини несплати та порядок нарахування та сплати спірної заборгованості з посиланням на відповідні нормативно-правові акти. За результатами розгляду даної заяви, отримав відповідь листом від 04.07.2024, в якій відповідач повідомив, що доплата пенсій на виконання рішень судів здійснюється при проведенні фінансування Пенсійним фондом України. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Станом на сьогоднішній день, профінансовані доплати пенсій на виконання рішень судів по 20.09.2020 (включно). Також зазначив, що дане рішення, позивач може оскаржити до органу чи посадової особи вищого рівня або до суду.
Ухвалою суду від 30.08.2024 позивачу відмовлено у відкритті провадження у справі.
07.09.2024 позивачем подана апеляційна скарга на вищезазначену ухвалу до Шостого апеляційного адміністративного суду, за результатами розгляду якої винесено постанову від 14.10.2024, в якій скаргу залишено без задоволення, а ухвалу суду від 30.08.2024 без змін.
08.11.2024 позивачем подана касаційна скарга на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.08.2024 та на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2024, за результатами розгляду якої касаційну скаргу позивача задоволено, а ухвалу від 30.08.2024 та постанову від 14.10.2024 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду. При цьому Верховний Суд у постанові від 13.01.2025 у даній справі зазначив, що зміст позовних вимог та доводи позовної заяви вказують на те, що спір у справі яка розглядається хоч і виник між тими ж сторонами, однак стосується іншого предмета та інших підстав. Саме собою призначення пенсії на виконання рішення суду не виключає можливість виникнення між сторонами нового спору, зокрема щодо виплати такої пенсії чи виплати її у встановленому законом розмірі.
Ухвалою суду від 10.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
27.02.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки різниця пенсії на виконання рішення суду буде виплачена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якій заперечував проти доводів відповідача викладених у відзиві.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 620/13260/23 позов задоволено повністю та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 22.06.2018. Різниця пенсії складає 697284,74 грн.
На звернення позивача від 06.06.2024 щодо виконання вказаного рішення суду, в порядку Закону України «Про звернення громадян», відповідач надав відповідь від 04.07.2024 № 10092-8878/К-02/2500/24, в якій повідомив, що доплата пенсій на виконання рішень судів здійснюється при проведенні фінансування Пенсійним фондом України. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Станом на сьогоднішній день, профінансовані доплати пенсій на виконання рішень судів по 20.09.2020 (включно). Також зазначив, що дане рішення, позивач може оскаржити до органу чи посадової особи вищого рівня або до суду.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду у спірних правовідносинах, суд надає оцінку відповіді відповідача від 04.07.2024 за результатами розгляду заяви позивача від 11.06.2024, наданої в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Так, як видно з відповіді від 04.07.2024, відповідач посилається на те, що доплата пенсій на виконання рішень судів здійснюється при проведенні фінансування Пенсійним фондом України. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Станом на сьогоднішній день, профінансовані доплати пенсій на виконання рішень судів по 20.09.2020 (включно).
Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Приписами частини третьої статті 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Нормами статті 117 Конституції України, передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
22.08.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету. Відповідно до пункту 2 Порядку №649, рішення - це рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", на виконання яких стягувачу нараховано пенсію або щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці (надбавки, підвищення, компенсацію втрати частини доходу, грошову допомогу), що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету та залишаються невиплаченими, або рішення суду про стягнення коштів.
В подальшому, рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.11.2019 у справі №640/5248/19 визнано протиправним та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 змінено шляхом викладення пункту 2 його резолютивної частини у наступній редакції: "Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
Постановою Верховного Суду від 26.05.2021 рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.11.2019, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №640/5248/19 залишено без змін.
Відтак, лише пункти 1 та 2 Постанови №649 втратили свою чинність.
В свою чергу, нормами пунктів 4, 5 Порядку №649, визначено, що черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника. Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Згідно з пунктами 10, 11 Порядку №649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Боржник у триденний строк повідомляє стягувачу про виділення коштів та не пізніше десяти робочих днів з дня надходження коштів у межах встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоду виплати пенсії зобов'язаний здійснити виплату стягувачу суми, що підлягає виплаті, у порядку, встановленому статтею 47 зазначеного Закону.
Слід зауважити, що відповідач не заперечує свого обов'язку виплатити суму заборгованості по пенсії позивачу, а лише вказує на те, що вказана виплата буде здійснена відповідно до встановленої процедури, а саме, згідно з Порядком №649 в порядку черговості, та після наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.
Аналіз встановлених обставин справи дозволяє суду зробити висновок, що за своєю суттю спір полягає в отриманні позивачем заборгованості пенсії за минулий період однією сумою.
Водночас слід зауважити, що відповідач є територіальним органами виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він повинен враховувати приписи статті 116 Бюджетного кодексу України, які забороняють взяття бюджетних зобов'язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків за відсутності бюджетних призначень, та Порядку №649, яким узгоджено механізм забезпечення виконання взятих на себе державою зобов'язань з приписами бюджетного законодавства.
Суд враховує, що з метою забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, необхідно встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачено у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 "Фінансування виплат пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".
Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат по зазначеній бюджетній програмі, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.
Згідно абзацу другого пункту 7 розділу 11 Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 09 грудня 2021 року № 35-1 (далі - Постанова 35-1). видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - рішення суду), плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат па виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
Фінансування пенсійних виплат відповідно до затвердженого на поточний рік бюджету Пенсійного фонду України здійснюється в порядку визначеному розділом ІХ "Виконання бюджету Пенсійного фонду України" Постанови 35-1.
З 1 квітня 2021 року набрала чинності постанова КМУ від 16 грудня 2020 року №1279 "Деякі питання організації виплати" (далі - Постанова), якою вносяться зміни до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженому постановою КМУ від 30 серпня 1999 року №1596 (далі - Порядок).
Пунктом 3 Постанови закріплено, що Пенсійному фонду України до 1 квітня 2021 року провести підготовчі технічні заходи для забезпечення переходу до централізованого фінансування виплати пенсій.
Постановою також внесено зміни до підпункту 4 пункту 4 Положення про Пенсійні фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (далі - Положення), відповідно до якого Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Отже, з 1 квітня 2021 року функції з фінансування виплати пенсій покладені на Пенсійний фонд України, а не на його територіальні органи. Тому, відсутність у Головного управління повноважень щодо виплати пенсії (виплати заборгованості на виконання судового рішення) унеможливлює визнання протиправним дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання даного рішення суду.
Факт наявності заборгованості відповідачем не заперечується, виплата нарахованої суми пенсійних виплат за судовим рішенням буде проведена за наявності відповідного бюджетного фінансування Пенсійним фондом України.
При цьому одним із важливих моментів для здійснення судового контролю правомірності дій і рішень суб'єктів владних повноважень є адекватна оцінка адміністративними судами заходів публічної влади (парламенту, глави держави, уряду, центральних органів виконавчої влади, спеціальних органів), які вживаються нею у воєнний час і які є необхідними для подолання збройної агресії російської федерації проти України, зокрема, щодо виділення/перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення заходів військового стану та проведення мобілізації. Такі фінансові заходи є необхідними, проте інколи вони можуть здаватися незвичними, неординарними і надмірними для мирного часу.
Доцільність вжиття вищезазначених фінансових заходів визначається законодавчою та виконавчою гілками державної влади, а межі судового контролю повинні полягати в тому, наскільки вони є сумісними з Конституцією та законами України. При цьому рішення суб'єктів владних повноважень стосовно виділення чи перерозподілу фінансових ресурсів на соціальні програми у зв'язку з потребами першочергового фінансування потреби оборони країни не повинні спричиняти свавілля, а навпаки, заслуговувати на підтримку громадян, а для цього такі зусилля парламенту, глави держави, уряду в умовах воєнного стану повинні бути належним чином умотивовані та донесені до відома суспільства.
В умовах воєнного стану держава зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії російської федерації проти України. Відтак, прийняті органами державної влади рішення, направлені для досягнення вказаних цілей, повинні піддаватись судовому контролю з особливою увагою. Водночас, за межами воєнного стану, при досягненні інших суспільних цілей, розсуд держави є істотно вужчим.
Підтримання високого рівня обороноздатності є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України, оскільки відповідно до частини першої статті 17 Конституції України захист суверенітету та територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
При цьому обмеження прав людини і громадянина під час війни може бути цілеспрямованим і масовими, однак очевидним є те, що в умовах воєнного стану підстави для його виправдання є іншими ніж у мирний час. Питання оцінки таких обмежень обумовлюються, серед іншого, тим, що у військовий час органи державної влади з метою здійснення оборони держави можуть надавати перевагу аргументам, які обумовлюють посилення обороноздатності (потреби оборони), а не тим, які націлені на індивідуальні права.
Правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються статтею 46 Конституції України, яка не передбачена частиною другою статті 64 Конституції України.
Тобто, право соціального захисту, гарантоване статтею 46 Конституції України, може бути обмежено в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Також, суд звертає увагу, що колегія суддів Верховного Суду у постанові від 01.12.2022 у справі №580/2869/22 дійшла висновку, що права особи, передбачені статтею 46 Конституції України відповідно до статті 64 Конституції України можуть бути тимчасово обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що при наданні відповіді позивачу листом від 04.07.2024 № 10092-8878/К-02/8-2500/24 відповідач не врахував таке.
Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі № 813/4351/16 зазначив, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов'язку суб'єктом владних повноважень. Так, істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення). Враховуючи положення статей 3, 4-6, 19 Закону № 393/96-ВР Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідь на звернення позивача має формальний характер і не ґрунтується на ретельному дослідженні обставин і питань, які порушив заявник у своєму зверненні. Так, відповідач обмежився лише цитуванням окремих норм чинного законодавства України, не навівши їх зв'язку зі змістом звернення позивача, а також не аргументував застосування цих норм у контексті обставин, вказаних у зверненні, не надав відповіді на поставлене позивачем питання.
У даній справі, відповідач у листі від 04.07.2024 не розкрив всі питання, поставлені позивачем у заяві від 06.06.2024 (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення) та не зазначив, яких конкретно заходів вжито на виконання судового рішення у даній справі, отже відповідь на звернення позивача має формальний характер і не ґрунтується на ретельному дослідженні обставин і питань, які порушив заявник у своєму зверненні, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
В той же час, з вимогами про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви від 06.06.2024 позивач не звертався.
Проте положеннями частини другої статті 9 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог.
Варто наголосити, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що оскільки при розгляду заяви позивача від 06.06.2024 відповідач належним чином не розкрив всі питання поставлені позивачем у заяві від 06.06.2024 (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення), та не зазначив, який конкретних заходів він вжив для виконання рішення суду у справі № 620/13260/23, то суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та за наслідками її розгляду надати обґрунтовану відповідь, з врахуванням висновків суду.
Отже, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини справи, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивача від 06.06.2024, зобов'язавши повторно розглянути заяву позивача від 06.06.2024 та надати обґрунтовану відповідь, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог частково.
Підстави для відшкодування судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від його сплати.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управляння Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.06.2024.
Зобов'язати Головного управляння Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2024 та надати обґрунтовану відповідь, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул. П'ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівська обл., Чернігівський р-н,14005 код ЄДРПОУ 21390940.
Повний текст рішення виготовлено 08 квітня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко