09 квітня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/1378/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 за періоди з 03.08.2020 р. по 05.02.2024 роки, а також всіх належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет станом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р., 01.01.2024 р. за кожним роком проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 військовій частині НОМЕР_1 відповідно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 03.08.2020р. по 05.02.2024 роки а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет» станом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р., 01.01.2024 р. за кожним роком проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 військовій частині НОМЕР_1 відповідно;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виражалася у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 за період з 03.08.2020 по 05.02.2024 роки, індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію доходів населення», Порядку проведення індексації доходів населення, затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 за період з 03.08.2020 по 05.02.2024 роки індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум;
- визначити протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки при переміщенні до нового місця служби за період з 05.02.2024 року по день фактичного розрахунку;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки при звільненні за період з 05.02.2024 року по день фактичного розрахунку.
Ухвалою суду від 01 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали шляхом подання документа про сплату судового збору за пред'явлення вимог щодо середнього заробітку за весь час затримки при звільненні, а також шляхом подання заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до суду й доказів поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року по 05 лютого 2024 року.
На виконання указаної ухвали позивачем подано до суду заяву, в якій зазначено про відмову від вимог щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки при переміщенні до нового місця служби за період з 05 лютого 2024 року по день фактичного розрахунку.
Відповідно, позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 за періоди з 03.08.2020 р. по 05.02.2024 роки, а також всіх належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України про Державний бюджет станом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р., 01.01.2024 р. за кожним роком проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 військовій частині НОМЕР_1 відповідно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 03.08.2020р. по 05.02.2024 роки а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет» станом на 01.01.2020 р., 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р., 01.01.2024 р. за кожним роком проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 військовій частині НОМЕР_1 відповідно;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виражалася у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 за період з 03.08.2020 по 05.02.2024 роки, індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію доходів населення», Порядку проведення індексації доходів населення, затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 за період з 03.08.2020 по 05.02.2024 роки індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Крім цього, позивачем у заяві, поданій на виконання вимог ухвали суду від 01 квітня 2025 року, вказано про своєчасність звернення до суду з цим позовом. Так, позивачем зазначено, що про порушення своїх прав він дізнався у березні 2025 року від колег по службі та після перевірки інформації в юридичних інтернет-ресурсах. Крім цього позивач вважає, що в даних спірних відносинах підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Поряд з цим заява (клопотання) про поновлення строку звернення до суду й докази поважності причин його пропуску в частині позовних вимог, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року по 05 лютого 2024 року, від позивача до суду не надходила.
За таких обставин суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, наведеної у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії» суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду.
Таким чином, і за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Враховуючи, що позивач ухвалу суду від 01 квітня 2025 року в частині подання заяви про поновлення строку звернення до суду не виконав та не обґрунтував поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року по 05 лютого 2024 року, а поважних причин його пропуску не наведено, відповідних доказів не надано.
Стосовно посилань позивача на те, що про порушення свого права на виплату грошового забезпечення в належному розмірі він дізнався у березні 2025 року від колег по службі та внаслідок перевірки відповідної інформації в юридичних інтернет-ресурсах, то суд повторно наголошує, що вказані обставини не змінюють моменту, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, на захист яких подано цей позов.
Суд зауважує, що позивач, отримуючи грошове забезпечення у період з 19 липня 2022 року по 05 лютого 2024 року, мав можливість дізнатися про порушення своїх прав, на захист яких подано цей позов, однак не вчиняв жодних дій.
Натомість до суду з даним позовом позивач звернувся лише 27 березня 2025 року (згідно відбитку штампу канцелярії суду), тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України, щодо позовних вимог, які охоплюють указаний вище період.
Твердження позивача про те, що в даних відносинах строк звернення до суду визначається положеннями статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, також є безпідставними, оскільки, як зазначалось судом в ухвалі суду 01 квітня 2025 року, до спірних правовідносин, що виникли з 19 липня 2022 року по 05 лютого 2024 року, підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України, що узгоджується, зокрема, з правовою позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року (справа №460/21394/23).
Фактично доводи позивача щодо своєчасності звернення до суду з цим позовом зводяться до його незгоди з висновками суду, які викладені в ухвалі від 01 квітня 2025 року.
Згідно пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позивачем не подано до суду заяву (клопотання) про поновлення строку звернення та не надано доказів поважності пропуску такого строку, то наявні правові підстави для повернення позовної заяви позивачеві в частині заявлених позовних вимог, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року по 05 лютого 2024 року.
Розглянувши позовну заяву в частині позовних вимог за період з 03 серпня 2020 року по 18 липня 2022 року, суд приходить до висновку, що вона подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України; даний спір виник із публічно-правових відносин; спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства; справа підсудна Чернівецькому окружному адміністративному суду.
Підстави залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відкриття провадження у даній справі.
Беручи до уваги склад учасників справи, характер спірних правовідносин, враховуючи інші критерії, визначені частиною третьою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути вказану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Керуючись статтями 123, 171, 248, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 05 лютого 2024 року повернути позивачеві.
2. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії в частині заявлених позовних вимог за період з 03 серпня 2020 року по 18 липня 2022 року.
3. Справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
4. У разі заперечення проти позову встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам, встановленим частиною другою та частиною четвертою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України. Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
5. У разі подання відповідачем відзиву на позовну заяву, встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив, яка повинна відповідати вимогам, встановленим частиною другою-четвертою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
6. У разі подання позивачем відповіді на відзив, встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень, які повинні відповідати вимогам, встановленим частиною другою-четвертою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
7. Повідомити учасникам справи про можливість отримати інформацію по справі на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: adm.cv.court.gov.ua/sud2470/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та в частині повернення може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення, а в іншій частині - оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лелюк