09 квітня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/1320/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої, абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої, абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою суду від 27 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали шляхом подання довідки №439 від 30 липня 2024 року та заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до суду й доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог указаної ухвали суду позивачем подано копію довідки №439 від 30 липня 2024 року, а також заяву про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду вказано, що з результатами розгляду рапорту про звільнення з військової служби, поданого в січні 2025 року, позивач дійсно був ознайомлений 13 лютого 2025 року. Проте уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідь на рапорт ОСОБА_1 була надана позивачу лише для прочитання, а безпосередньо копія відповіді позивачу не надавалась, що, відповідно, унеможливило його своєчасно оскаржити дії відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби. Крім цього позивач вказав, що у період з 22 лютого 2025 року по 03 березня 2025 року включно він перебував на стаціонарному лікуванні, а в подальшому дізнався, що його без належного повідомлення було переведено з відділу Державної прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » до відділу Державної прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 ». До виконання службових обов'язків на новому місці позивач приступив з 04 березня 2025 року, а через декілька днів він отримав на руки роздруковану копію результатів розгляду його рапорту про звільнення з військової служби. Фактично, після вказаних подій у позивача і з'явилась можливість оскаржити відмову відповідача у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби та подати відповідний позов до суду. Враховуючи наведене, позивач вважає, що такий строк пропущено з поважних причин, а тому просить суд поновити його та відкрити провадження у справі.
Надаючи оцінку доводам поданої позивачем заяви та перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що викладені позивачем обставини дійсно унеможливили його звернутися до Чернівецького окружного адміністративного суду з даним позовом у межах встановленого законом строку.
Крім цього, суд враховує, що згідно з частиною першою ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини, у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Отже, на переконання суду, позивачем з поважних причин пропущено строк звернення до суду з цим позовом, а тому його заява про поновлення строку підлягає задоволенню.
Розглянувши позовну заяву, суд приходить до висновку, що вона подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України; даний спір виник із публічно-правових відносин; спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства; справа підсудна Чернівецькому окружному адміністративному суду.
Підстави залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі відсутні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для відкриття провадження у даній справі.
Беручи до уваги склад учасників справи, характер спірних правовідносин, клопотання у позові про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, а також враховуючи інші критерії, визначені частиною третьою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути вказану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Крім цього, суд зазначає таке.
Згідно статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими доказами.
Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно частини третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до змісту частини третьої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою суд постановляє ухвалу.
Частинами першою, другою, четвертою, п'ятою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
З огляду на викладене, з метою з'ясування дійсних обставин даної справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає за необхідне витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 копії всіх документів, які стосуються спірних відносин.
Відповідно до частини шостої та восьмої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Керуючись статтями 72, 73, 75, 77, 80, 94, 121, 122, 171, 248, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду задовольнити.
2. Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
3. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом.
4. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
5. Справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
6. У разі заперечення проти позову встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам, встановленим частиною другою та частиною четвертою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України. Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
7. У разі подання відповідачем відзиву на позовну заяву, встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив, яка повинна відповідати вимогам, встановленим частиною другою-четвертою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
8. У разі подання позивачем відповіді на відзив, встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень, які повинні відповідати вимогам, встановленим частиною другою-четвертою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
9. Витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії всіх документів, які стосуються спірних відносин
10. Для подання до суду витребуваних доказів встановити відповідачу строк, встановлений для подання відзиву на позовну заяву.
11. Роз'яснити ІНФОРМАЦІЯ_1 , що неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин є підставою для застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.
12. Повідомити учасникам справи про можливість отримати інформацію по справі на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: adm.cv.court.gov.ua/sud2470/.
13. Повідомити відповідача (суб'єкта владних повноважень) про можливість отримання копії позовної заяви з додатками, які підлягають врученню йому, лише безпосередньо у суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лелюк