09 квітня 2025 року м. Чернівці Справа № 600/6677/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Боянівка» до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Боянівка» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправними і скасувати рішення від 21.09.2023 № 9570173/14273138 Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України про неврахування таблиць даних платника податку - товариства з обмеженою відповідальністю “Боянівка» врахованої згідно рішення комісії від 15.09.2023 № 9532773/14273138.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем складено таблицю даних платника податку на додану вартість, яку разом із поясненнями та первинними бухгалтерськими документами направлено на реєстрацію до податкового органу. При цьому, за результатами розгляду таблиці даних платника податку, зареєстрованої у контролюючому органі 15.09.2023 за № 9239884730, врахованої згідно з рішенням комісії від 15.09.2023 № 9532773/14273138, відповідно до пункту 19 Порядку, відповідачем прийнято рішення № 9570173/14273138 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість. Позивач зазначає, що в оскарженому рішенні контролюючим органом не наведено обставин, та наявність у контролюючих органах податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій, невказана невідповідності інформації, зазначеної в таблиці даних платника податку, видам економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності, кодам товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодам послуг згідно з Державним класифікатором, шо постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України, оскільки єдиним видом діяльності яким займається товариство є надання в оренду нежитлових приміщень (код 68.20 і це є єдиним видом послуг, які надає товариство з 2015 року, оскільки визнано банкрутом).
Позивач також зазначав, що стосовно ТОВ “Боянівка» не прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку, яке б слугувало підставою для неврахування таблиці даних платника податку, не заповнено відповідні поля рішення щодо конкретних господарських операцій щодо яких у контролюючого органу були наявні сумнів. На думку позивача, відповідачем не вказано жодних документів, з тих які подавалися товариством, як додатки до таблиці платника, що досліджувалися комісією відповідача, та які слугували підставою для прийняття оскарженого рішення.
Державна податкова служба України подала до суду відзив на адміністративний позов, у якому просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявленого позову.
В обґрунтування заперечень відповідач зазначав, що оскаржуване рішення прийняте з підстав наявності у контролюючих органах податкової інформації, що свідчить про здійснення платником ризикових операцій: відсутність (недостатня кількість) найманих працівників; наявність у контролюючих органах податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій; заробітна плата виплачується менше законодавчо встановленого рівня; виявлення відсутності інформації про діяльність підприємства, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку у поясненні поданого до таблиці даних платника податку: недотримання п. 14 Порядку.
За наведених обставин, відповідач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення він діяв на підставі, у межах та у спосіб передбачений Податковим кодексом України, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю “Боянівка» (місто Чернівці, вул. Хотинська, 43, код ЄДРПОУ 14273138) зареєстроване як юридична особа 27.12.2006 та взято на податковій облік. З 20.10.2015 позивач перебуває - в стані припинення, номер запису про державну реєстрація припинення 10381410029004118. Підстава: внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом. Видами діяльності позивача є: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Інші: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 95-99).
15.09.2023 позивачем подано до Головного управління ДПС у Чернівецькій області через електронну систему “Medoc» на реєстрацію таблицю даних платника податків на додану вартість (а.с. 106).
15.09.2023 позивачем подано до Головного управління ДПС у Чернівецькій області пояснення до таблиці даних платника податку на додану вартість (а.с. 100 - 101).
За результатами розгляду таблиці даних платника податку на додану вартість, зареєстрованої у контролюючому органі 15.09.2023 за № 9239884730, відповідно до пункту 16 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, регіональною комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення про врахування таблиці даних платника податку на додану вартість № 9532773/14273138 від 15.09.2023 (а.с. 124).
Квитанцією № 2 від 18.09.2023, надісланою ГУ ДПС У Чернівецькій області через електронну систему “Медос», позивача повідомлено, що “Інформацію Таблиці даних платника податку на додану вартість, зареєстрованої у контролюючому органі 15.09.2023 за № 9239884730 враховано автоматично згідно з абзацом другим п. 18 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165» (а.с. 107).
21.09.2023 Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ДПС України прийнято рішення № 9570173/14273138 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість ТОВ “Боянівка», яким визначено: “За результатами розгляду таблиці даних платника податку, зареєстрованої у контролюючому органі 15.09.2023 за № 9239884730, врахованої згідно з рішенням комісії від 15.09.2023 № 9532773/14273138, відповідно до пункту 19 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 прийнято рішення про неврахування таблиці даних платника податку (а.с. 102 - 103).
Як стверджував позивач у позові та підтверджується матеріалами справи, квитанцією № 3 від 22.09.2023, надісланою ДПС України через електронну систему “Medoc», товариство повідомлено, що “По інформації Таблиці даних платника податку на додану ва вартість, зареєстрованої у контролюючому органі 15.09.2023 за № 9239884730, врахованої автоматично, комісією регіонального/центрального рівня, прийнято рішення про неврахування від 21.09.2023 № 9570173/14273138. Державна податкова служба України» (а.с. 105).
Не погоджуючись з рішенням про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із п.п.16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Розділ V ПК України (статті 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об'єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165).
Згідно з п. 2 Порядку №1165 таблиця даних платника податку - зведена інформація, що подається платником податку до контролюючого органу, щодо кодів видів економічної діяльності платника податку згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, кодів товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України.
Пунктами 12-16 Порядку №1165 встановлено, що платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5). У таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України. Таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про врахування або неврахування таблиці даних платника податку, яке надсилається платнику податку в електронний кабінет технічними засобами електронних комунікацій в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу, Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг
За приписами п. 16-1 Порядку №1165 у разі прийняття комісією регіонального рівня рішення про врахування таблиці даних платника податку відповідно до пункту 16 цього Порядку або прийняття комісією центрального рівня рішення про задоволення скарги та скасування рішення комісії регіонального рівня про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, податкові накладні/розрахунки коригування, реєстрація яких зупинена відповідно до пункту 1 додатка 3 до дня, що передує даті прийняття рішення про врахування таблиці даних платника податку або рішення про неврахування таблиці даних платника податку, якщо щодо такого рішення комісією центрального рівня задоволено скаргу та скасовано рішення комісії регіонального рівня про неврахування таблиці даних платника податку, підлягають автоматичній реєстрації в Реєстрі на п'ятий робочий день, що настає за днем прийняття такого рішення, якщо одночасно виконуються такі умови:
відсутнє рішення контролюючого органу про неврахування такої таблиці даних платника відповідно до пункту 19 цього Порядку;
у податкових накладних/розрахунках коригування зазначені операції з кодами товарів згідно з УКТЗЕД/кодами послуг згідно з Державним класифікатором/умовним кодом такого товару, що відображені у такій таблиці даних платника податку, та операції, які на початок операційного дня, протягом якого здійснюється така автоматична реєстрація в Реєстрі, не відповідають критеріям ризиковості здійснення операцій згідно з додатком 3, та стосовно платника податку відсутнє діюче рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку;
такі податкові накладні/розрахунки коригування складені та подані для реєстрації в Реєстрі не раніше календарного місяця, що передує місяцю, у якому комісією регіонального рівня прийняте рішення про врахування таблиці даних платника податку або рішення про неврахування таблиці даних платника податку, якщо щодо такого рішення комісією центрального рівня задоволено скаргу та скасовано рішення комісії регіонального рівня про неврахування таблиці даних платника податку;
щодо таких податкових накладних/розрахунків коригування платника податку комісією регіонального рівня не прийнято рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. № 520;
у день такої автоматичної реєстрації в Реєстрі наявна сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати такі податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі, обчислена відповідно до пункту 200-1.3 або 200-1.9 статті 200-1 Кодексу.
Пунктом 25 Порядку № 1165 передбачено, що Комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації /розрахунку коригування в Реєстрі, скарги на рішення комісій регіонального рівня про неврахування таблиці даних платника податку та скарги на рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (далі - скарга). Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
За п.26 Порядку №1165 Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном. Комісія центрального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019. № 1165.
Пунктом 17 Порядку №1165 встановлено, що у рішенні про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку зазначається причина такого неврахування. У разі прийняття рішення про неврахування таблиці даних платника у відповідних полях рішення зазначається детальна інформація, що стала підставою для неврахування таблиці даних платник податку, а саме: тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/ДКПП/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Відповідно до 18 Порядку №1165 Таблиця даних платника податку враховується ДПС в автоматичному режимі у разі, коли:
така таблиця подається платниками податку - сільськогосподарськими товаровиробниками, включеними до Реєстру отримувачів бюджетної дотації відповідно до Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України», та/або сільськогосподарськими товаровиробниками, які на 31 грудня 2016 р. застосовували спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу (у редакції, що діяла на 31 грудня 2016 р.) та мають у власності (право власності/користування) та/або на умовах оренди земельні ділянки, загальна площа яких становить не менш як 200 гектарів включно станом на 1 січня та які відображені в податковій звітності до 20 лютого поточного року (до 20 лютого поточного року враховується наявність таких ділянок за звітний період попереднього року), та у поданій таблиці даних платника податку зазначаються відомості про постачання (виготовлення) таких груп товарів за кодами згідно з УКТЗЕД, як живі тварини (код згідно з УКТЗЕД 01); риба і ракоподібні, молюски та інші водяні безхребетні (код згідно з УКТЗЕД 03); молоко та молочні продукти; яйця птиці; натуральний мед; їстівні продукти тваринного походження, в іншому місці не зазначені (код згідно з УКТЗЕД 04); овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби (код згідно з УКТЗЕД 07); їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь (код згідно з УКТЗЕД 08); зернові культури (код згідно з УКТЗЕД 10); насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні або лікарські рослини; солома і фураж (код згідно з УКТЗЕД 12);
зазначена таблиця подається платниками податку, в яких значення показників D та P, розрахованих у порядку, встановленому пунктом 3 цього Порядку, мають такі розміри: D > 0,02, P
Згідно п. 19 Порядку №1165 Комісії контролюючих органів приймають рішення про неврахування таблиці даних платника податку (додаток 7), врахованої відповідно до пунктів 16 та/або 18 цього Порядку, комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, врахованої відповідно до рішення про задоволення скарги щодо рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість, що надсилається платнику податку в електронний кабінет технічними засобами електронних комунікацій в електронній формі, з дотриманням вимог Кодексу, Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг» та “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо:
- стосовно платника податку прийнято рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку (додаток 4), визначених у пунктах 1-5 додатка 1;
- до контролюючого органу надійшла податкова інформація щодо невідповідності інформації, зазначеної в таблиці даних платника податку, видам економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності, кодам товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодам послуг згідно з Державним класифікатором, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України, яка свідчить про надання платником податку недостовірної інформації в таблиці даних платника податку.
У рішенні про неврахування таблиці даних платника, у відповідних полях рішення зазначається детальна інформація, що стала підставою для неврахування таблиці даних платника податку, а саме: тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/ДКПП/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
З системного аналізу наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що рішення про неврахування таблиці даних платника податку в обов'язковому порядку повинно містити чітку підставу для такого неврахування.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 15.09.2023 позивачем подано до Головного управління ДПС у Чернівецькій області через електронну систему “Medoc» на реєстрацію таблицю даних платника податків на додану вартість (а.с. 106). До таблиці даних позивач додав пояснення та первинні документи, якими підтверджується реальності здійснення господарської операції з надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна (а.с. 100-101).
Матеріалами справи підтверджено, що 21.09.2023 Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ДПС України прийнято рішення № 9570173/14273138 про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість ТОВ “Боянівка», яким визначено: “За результатами розгляду таблиці даних платника податку, зареєстрованої у контролюючому органі 15.09.2023 за № 9239884730, врахованої згідно з рішенням комісії від 15.09.2023 № 9532773/14273138, відповідно до пункту 19 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 прийнято рішення про неврахування таблиці даних платника податку (а.с. 102 - 103).
Підставою прийняття рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість зазначено: наявність у контролюючих органах податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: відсутність (недостатня кількість) найманих працівників; наявність у контролюючих органах податкової інформації, що свідчить про …. (не зазначено).
Отже, в рішенні не зазначено, яка саме податкової інформації свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій.
Суд зауважує, що всупереч Порядку 17, 19 Порядку № 1165 в оскаржуваному рішенні не зазначено тип операції (придбання/постачання), період здійснення господарської операції, код згідно з УКТЗЕД/ДКПП/умовним кодом товару, податковий номер платника податку, задіяного в ризиковій операції, дата включення платника податку, задіяного в ризиковій операції, до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Таким чином, суд погоджується із доводами позивача, що комісією ДПС України не вірно застосовано п. 19 Порядку № 1165, оскільки відповідачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження, яким із зазначених у п. 19 Порядку позивач не відповідає.
Суд також звертає увагу, що матеріали справи не містять рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податку, що підтверджується скрін-шотом з Кабінету платника податків (а.с. 6-9).
Окрім того, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ “Боянівка» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру згідно рішення суду від 13.10.2015 у справі №5027/398-6/2012.
Судом встановлено, що позивач має у власності нежитлові приміщення, що підтверджується витягом Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (а.с. 74-85). Тому, суд погоджується з позиціє позивача, що єдиним видом послуг (код 68.20 КВЕД), які можуть надаватися товариством є: надання в оренду нежитлових приміщень.
Разом з тим, в оскаржуваному рішенні відсутня податкова інформація (її документальне підтвердження) щодо невідповідності інформації, зазначеної в таблиці даних платника податку, видам економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності, кодам товарів згідно з УКТЗЕД та/або кодам послуг згідно з Державним класифікатором, шо постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України, так як єдиним видом діяльності яким займається позивач є надання в оренду власних нежитлових приміщень (код 68.20 КВЕД), що є єдиним видом послуг, які надає позивач з 2015 року, як такий, що визнаний банкрутом згідно рішення суду.
Доказів на спростування протилежного відповідачем до суду не надано.
Дослуживши оскаржуване рішення про неврахування Таблиці даних платника податку на додану вартість, судом встановив, що таке рішення прийнято з підстав: “ІНШЕ»: наявність у контролюючих органах податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: відсутність (недостатня кількість) найманих працівників; наявність у контролюючих органах податкової інформації, “що свідчить про……» і вказане речення не продовжене.
На переконання суду, оскаржуване рішення не містить конкретних причин неврахування таблиці даних та у ньому не наведені жодні обставини невідповідності визначених у таблиці даних видів діяльності наявним у платника податку основним засобам, а також відсутня документально підтверджена податкова інформація, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій.
Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 у справі № 380/4746/22 зазначив, що висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Так, якщо контролюючий орган і вважав, що є обставини, які унеможливлювали врахування таблиці даних платника податків, поданою платником податку, то відповідні обставини повинні бути чітко зазначені у рішенні, чого в даному випадку зроблено не було.
Стосовно посилань відповідачем у відзиві про наявність у контролюючих органах податкової інформації, що свідчить про здійснення платником податку ризикових операцій: відсутність (недостатня кількість) найманих працівників; заробітна плата виплачується менше законодавчо встановленого рівня, суд зазначає наступне.
Постановою Господарського суду Чернівецької області від 13.10.2015 у справі №5027/398-б/2012 визнано банкрутом ТОВ “Боянівка» та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с. 86-90).
Пунктом 4 даної постанови, серед іншого, постановлено, що з дня прийняття цієї постанови: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14.11.2022 у справі № 5927/398-б/20 призначено ліквідатором ТОВ “Боянівка» арбітражного керуючого Поповича Дмитра Миколайовича (а.с. 92-94).
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи встановлює Кодекс України з процедур банкрутства.
Частиною 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що до повноважень ліквідатора належить з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомлення працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю .
Статтею 30 Кодекс України з процедур банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.
Як стверджує позивач, з моменту прийняття постанови про визнання ТОВ «Боянівка» банкрутом та введення процедури ліквідації, ліквідатором було звільнено всіх працівників у відповідності до вимог законодавства України.
Суд погоджується з доводами позивача, що враховуючи наведені вище положення Кодексу України з процедур банкрутства, у ТОВ «Боянівка», яке перебуває в процедурі ліквідації не може бути найманих згідно трудового договору працівників, а тому зазначена комісією відповідача підстава для неврахування таблиці є такою, що суперечить вимогам закону.
Відтак, якщо відсутні наймані працівники, то відповідно у контролюючих органів інформації щодо виплати заробітної плати також не може бути.
Розглядом справи по суті встановлено, що відповідно до ухвали господарського суду Чернівецької області від 14.11.2022 у справі № №5027/398-б/2012 ліквідатором ТОВ «Боянівка» призначено арбітражного керуючого Поповича Дмитра Миколайовича (свідоцтво № 1403 від 25.07.2013, вул. Яська, 13, м. Чернівці).
Арбітражний керуючий (ліквідатор) Попович Д.М. діє на підставі свідоцтва № 1403 від 25.07.2013 та зареєстрований як самозайнята особа, відповідно до вимог податкового законодавства сплачує податки самостійно з отриманої винагороди за виконання ним повноважень.
На переконання суду, зазначені підстави (відсутність (недостатня кількість) найманих працівників; заробітна плата виплачується менше законодавчо встановленого рівня) в оскаржуваному рішенні носять формальний характер, оскільки, жодної інформації щодо виплати заробітної плати у будь якому розмірі у контролюючого органу не може бути, оскільки підприємство є банкрутом та перебуває в стані припинення.
Стосовно посилань у відзиві на виявлення відсутності інформації про діяльність підприємства, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку у поясненні поданого до таблиці даних платника податку: недотримання п. 14 Порядку, суд зазначає наступне.
Згідно вимог ст. 13 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік.
Проміжна фінансова звітність складається за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев'яти місяців. Крім того, відповідно до облікової політики підприємства фінансова звітність може складатися за інші періоди.
Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.
Статтею 14 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підприємства зобов'язані подавати фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам державної влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства.
Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, не є конфіденційною інформацією та не належить до інформації з обмеженим доступом, крім випадків, передбачених законом. Підприємства зобов'язані надавати копії фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за запитом юридичних та фізичних осіб у порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації".
Матеріалами справи підтверджується, що позивач подавав до Держстату Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2022 та Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід), а також до ДПС разом з декларацією з податку на прибуток за 2022 рік (а.с. 10 - 54).
Суд наголошує, що діяльність підприємства (позивача) також підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за 2022 рік та , яка міститься в матеріалах справи (а.с. 33-54). Дані звіти є у розпорядженні податкового органу.
Враховуючи наведене, суд погоджується із доводам позивача, що твердження відповідача про відсутність інформації про діяльність ТОВ «Боянівка» є лише загальним формулюванням, не конкретизується, яка саме інформація є відсутньою, адже товариством подається органам статистики та податковим органам звіт про фінансовий стан (баланс), який є однією із форм фінансової звітності, що подається суб'єктом господарювання до державних органів, власникам та іншим користувачам. Особливістю даного звіту є те, що інформація в ньому відображається на певну дату.
Пунктом 14 Порядку № 1165 передбачено, що Таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.
Матеріалами справи підтверджено, що 15.09.2023 позивачем подано до Головного управління ДПС у Чернівецькій області пояснення до таблиці даних платника податку, в яких зазначав, що з моменту прийняття постанови про визнання товариства банкрутом та введення процедури ліквідації і до дати подання пояснень товариство має у власності нежитлові приміщення торговельного залу № 1 Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (Серія САВ №540059) від 17.07.2007, виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради на підставі рішення від 10.07.2007 № 538/12, будівля торговельного залу №2 літ. А-ІІІ загальною площею 7782,4 кв.м. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (Серія САВ №006292) від 25.06.2008, виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради на підставі рішення від 10.07.2007 № 538/12; будівля торговельного залу №3 літ. A-VIII загальною площею 6189,5 кв.м Свідоцтво про право власності на нерухоме майно (Серія САВ №540059) від 17.07.2007, виданого виконавчим комітетом Чернівецької міської ради на підставі рішення від 10.07.2007 №538/12; приміщення торговельного залу №4 та розважального залу в літ. A-VII, частині літ. А-IV, літ. А- площею 23542,80 кв.м. (свідоцтво про право власності, САС/№738568, 25.11.2009, Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, на підставі рішення №835/22 від 24.11.2009) та критий навіс-автопарковка для зберігання автотранспорту (літ.Г) та складу будівельних матеріалів (літ.Г-1). Право власності підтверджується витягом Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
Разом з тим, в поясненнях до таблиці даних платника податків позивач вказував, що Комітетом кредиторів було прийнято рішення щодо укладення товариством в особі ліквідатора договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації. Кошти, які товариство отримує за тимчасове орендне користування, в тому числі кошти які орендарем сплачуються як компенсація (відшкодування) вартості використаної електроенергії та водопостачання спрямовуються виключно на утримання зазначених приміщень з метою недопущення втрати ними свого зовнішнього вигляду та функціональних властивостей та сплату комунальних послуг (електроенергія та водопостачання). Також, товариство має у користуванні земельні ділянки. Відомості про зазначені вище об'єкти оподаткування товариством подано до контролюючого органу у формі 20-ОПП, та подано контролюючому органу копії договорів оренди земельних ділянок.
Крім того, в поясненнях до таблиці даних платника податків позивач зазначав, що згідно відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство має зареєстрований вид економічної діяльності 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
У поясненнях також зазначено, що ТОВ “Боянівка» відповідно до законодавчо закріплених норм має право надавати послуги оренди власних нежитлових приміщень, які створюються товариством в процесі їх експлуатації, тобто товариство є безпосереднім виробником послуги. Усе наведене вище, на думку позивача, свідчить про можливість та реальність здійснення господарської операції надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна, тому у вказаному поясненні позивач просив врахувати подану Таблицю даних платника податку (а.с. 100 - 101).
Отже, в поданих поясненнях до Таблиці даних платника податку на додану вартість позивачем зазначено зареєстрований згідно відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вид економічної діяльності (68.20 надання в оренду майна й експлуатацію власного чи орендованого майна), розписано чому саме товариство, яке перебуває у процесі ліквідації має право здійснювати тільки цей вид діяльності. Додатково позивачем у поясненнях зазначено, які об'єкти (нежитлові приміщення) здаються в оренду, що товариством подано Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма №20-ОПІІ), а також додано до пояснень витяг (інформація) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, що підтверджує право власності за товариством на нежитлові приміщення, які здаються в оренду.
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що висновки відповідача зазначені в оскаржуваному рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, а також не підтверджується належними та допустимими доказами.
При вирішені цього спору суд керується ч. 2 ст. 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні контролюючим органом не наведено обставин, які слугували підставою для наведених у ньому висновків, а також не надано обґрунтувань щодо твердження про те, які конкретно види діяльності позивача не відповідають наявним у нього основним засобам. Відповідачем не надано жодних доказів, які досліджувалися комісією відповідача та ДПС, та які слугували підставою для прийняття спірного рішення.
Водночас, надіслані позивачем комісії пояснення та документи, на переконання суду, в повній мірі підтверджують надання позивачем вказаних у такій таблиці даних послуг, зокрема надання в оренду нежитлових приміщень.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість посилань Комісії, як на підставу для прийняття рішення про неврахування таблиці даних, позивачем.
Отже, оскаржуване рішення про неврахування таблиці даних платника податку на додану вартість не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Пунктом 22 Порядку № 1165 встановлено, що таблиця даних платника податку враховується у разі надходження до контролюючого органу рішення суду про скасування рішення про неврахування таблиці даних платника податку, яке набрало законної сили.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Інші доводи відповідача щодо правомірності оскаржуваного рішення суд не бере до уваги, оскільки вони спростовується обставинами встановленими під час розгляду справи по суті.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем понесено судові витрати (судовий збір) у розмірі 2684,00 грн (а.с. 1).
Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 2684,00 грн за рахунок бюджетних відповідача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 72 - 77, 90, 139, 241, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної податкової служби України про неврахування таблиць даних платника податку - товариства з обмеженою відповідальністю “Боянівка» від 21.09.2023 № 9570173/14273138.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Боянівка» судові витрати (судовий збір) у сумі 2684,00 грн.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Боянівка» (м. Чернівці, вул. Хотинська, 43, код ЄДРПОУ 14273138);
відповідач - Державна податкова служба України (м. Київ, Львівська площа, будинок 8, код ЄДРПОУ 4300539).
Суддя В.К. Левицький