07 квітня 2025 року справа № 580/2190/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
27.02.2025 Головне управління ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 44131663) (далі - позивач) подало у Черкаський окружний адміністративний суд позов про стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - відповідач) податкового боргу в сумі 15599,48грн.
Обґрунтовуючи позов зазначив, що відповідач у добровільному порядку не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб. Боржнику сформовано податкову вимогу, яку направлено листом з повідомленням. Станом на дату звернення до суду заборгованість непогашена. Позовну заяву просив розглянути без його участі.
Ухвалою від 04.03.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалу суд направив на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та відомостях ЄДРПОУ.
Відповідач правом подати відзив не скористався.
Оскільки обґрунтовані клопотання від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами (у письмовому провадженні).
Оцінивши доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з даними зворотнього боку облікових карток відповідач має непогашену недоїмку на загальну суму 15599,48грн з єдиного податку на підставі заяви від 08.02.2022 за період 20.02.2024-20.12.2024 з урахуванням часткової сплати.
У зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання позивач сформував щодо відповідача податкову вимогу форми “Ф» від 23.09.2024 №0015337-1305-2300 та направив рекомендованим повідомленням, яку не вручено із-за закінчення строку зберігання.
Оскільки недоїмка не погашена, позивач звернувся до суду зі вказаним вище позовом.
Для вирішення спору суд урахував.
Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпункт 14.1.156 п.14.1 статті 14 ПК України визначає податкове зобов'язання як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з пунктом 41.1 ст.41 ПК України контролюючі органи - податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Підпунктом 54.3.3 ст.53 ПК України визначено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з п.291.2. ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3. ст.291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до підп.2 п.291.4. ст.291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, з яких друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно з п.293.1. ст.293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Відповідно до підп.2 п.293.2. ст.293 ПК України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до п.295.1. ст.295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.
Пунктом 57.3. ст.57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Абзацом 1 п.57.1 ст.57 розділу II ПК України встановлено обов'язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з п.56.11. ст.56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Отже, самостійно визначені відповідачкою податкові зобов'язанні не підлягають оскарженню та є її податковим боргом.
Платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку (ст. 176 ПК України). Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання за змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визнається податковим боргом.
Суд урахував відсутність доказів оскарження вказаної вище податкової вимоги або її оплати. Факти її надсилання підтверджені повідомленнями про вручення поштової кореспонденції від позивача. Факт її несплати підтверджений даними інтегрованої картки позивача в матеріалах справи.
Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Даними зворотного боку облікової картки підтверджується, що недоїмка з часу прийняття податкової вимоги та до часу судового розгляду справи не переривалася. Отже, погашенню підлягає вся сума податкового боргу, у т.ч. яка виникла після прийняття податкової вимоги. На підставі п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення може звернутися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. При цьому, за рішенням суду він стягується державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. То ж позовні вимоги про стягнення податкового боргу з відповідачки обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. Сплата єдиного податку з фізичних осіб входить до складу податку, який згідно з підп.10.1.2. п.10.1. ст.10 ПК України належить до місцевих. На підставі п.10.5. ст.10 ПК України місцеві податки та збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України.
Оскільки позивач не зазначив, до якого саме бюджету просить стягнути податковий борг, що є предметом вказаного спору, дотримуючись ч.2 ст.9 КАС України, якою передбачено право суду вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, суд дійшов висновку присудити вищевказаний податковий борг на користь місцевого бюджету.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зважаючи на статус позивача, як органу державної влади, та відсутність доказів понесення ним вказаного виду судових витрат, останні розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м.Черкаси, вул.Хрещатик, буд.235; код ЄДРПОУ 44131663) задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь місцевого бюджету податковий борг в сумі 15599,48грн (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень сорок вісім копійок).
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 07.04.2025.