09 квітня 2025 року м. Рівне №460/4608/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, -
11.03.2025 до суду в інтересах ОСОБА_1 звернулась адвокат Крестинська Людмила Аполлінаріївна з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №172050006637 від 15.11.2024 щодо відмови у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити з 11.11.2024 пенсію у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 12.03.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За змістом позовної заяви, вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 . ОСОБА_1 є неповнолітнім, тому має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, а тому 11 листопада 2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення йому пенсії в разі втрати годувальника. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №172050006637 від 15.11.2024 у призначенні такої пенсії відмовлено лише з тієї підстави, що подані документи не відповідають пункту 1.4 розділу 1 Порядку №22-1 так як подані особисто неповнолітньою особою (утриманцем), а не його законним представником. Вважає таку відмову протиправною, оскільки пункт 1.4 розділу 1 Порядку №22-1 не враховує, що в окремих, визначених Законом випадках, неповнолітня особа має право діяти від свого імені та в своїх інтересах особисто. Наголошує, що стаття 32 Цивільного кодексу України надає право неповнолітній особі у віці від 14 до 18 років самостійно, тобто без згоди чи дозволу будь-кого, розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. В свою чергу, пенсія у зв'язку з втратою годувальника відноситься до «інших доходів». Водночас, батько неповнолітнього, ОСОБА_3 до складу його сім'ї не входить, шлюб між батьками був розірваний, а він залишився проживати з матір'ю. Отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника батьком неповнолітнього в даному випадку не відповідає інтересам неповнолітнього. За наведеного, просить позов задовольнити повністю.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало відзив на позовну заяву. У задоволенні позову просить відмовити з підстав наведених у рішенні про відмову у призначенні пенсії №172050006637 від 15.11.2024.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подало. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідженням письмових доказів, суд встановив таке.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_2 .
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 18.09.2019 у справі №556/871/19 шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрованого відділом реєстрації актів цивільного стану Володимирецького РУЮ Рівненської області 03.11.2006, актовий запис №61 - розірвано.
Позивачці залишено прізвище « ОСОБА_4 ».
Дитину ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено проживати з позивачкою.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2024 у справі №556/3325/23 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки і піклування Володимирецької селищної ради Рівненської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Позбавлено батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20 листопада 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 22.10.2024 у справі №556/3325/23 Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2024 в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасовано.
ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Володимирецької селищної ради Вараського району Рівненської області, в частині вимоги про позбавлення батьківських прав.
Попереджено ОСОБА_3 про необхідність належного виконання обов'язків по вихованню і утриманню неповнолітнього сина та покладено на Орган опіки та піклування Володимирецької селищної ради Вараського району Рівненської області контроль за виконанням батьківських обов'язків відповідачем.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
11.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою та відповідними документами про призначення пенсії в разі втрати годувальника.
Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області з прийняттям рішення №172050006637 від 15.11.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У вказаному рішенні зазначено про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (не досяг 18 років), звернувся до управління 11.11.2024 з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника, за померлу ОСОБА_2 (померла у віці 42 років), надавши документи: трудову книжку, свідоцтво про народження, свідоцтво про смерть, довідки про період роботи, виписку з акта огляду МСЕК, медичний висновок, паспорт, код.
Аналіз вказаних документів вказує, що страховий стаж померлого годувальника ОСОБА_2 становить 15 років 10 місяців 25 днів, якого достатньо для призначення пенсії по втраті годувальника, але відсутній опікун або законний представник ОСОБА_1 . Прийнято рішення відмовити в призначенні пенсії, у зв'язку з недотриманням пункту 1.4 розділу 1 Порядку №22-1.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку зазначеним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
За визначенням, яке наведене у пункті 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
За правилами частини першої статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. А відповідно до частини другої цієї статті, права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі у таких справах відповідно неповнолітніх осіб, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.
За наведеного, позивачем у даній справі є ОСОБА_1 , який у публічно-правових відносинах, пов'язаних з отриманням пенсії у зв'язку з втратою годувальника, може самостійно брати участь до досягнення повноліття.
Принципи, засади й механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсії, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до частини другої статті 5 Закону №1058-IV, виключно цим законом визначаються, зокрема, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону №1058-IV, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Пунктом 2 частини другої цієї статті передбачено, що непрацездатними членами сім'ї померлого годувальника вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
Відповідно до статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Дітям-сиротам пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірах, визначених частиною першою цієї статті, виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.
Зміст вищезазначених норм Закону №1058-IV свідчить, що перелік непрацездатних членів сім'ї, яким може бути призначена пенсія у зв'язку із втратою годувальника, є вичерпним. Отже, неповнолітній ОСОБА_1 має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника - матері ОСОБА_2 .
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій регулюються Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.1 розділу I Порядку №22-1 заява, зокрема про призначення пенсії (додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Пунктом 1.4 розділу I Порядку №22-1 передбачено, що за малолітніх або неповнолітніх осіб, недієздатних осіб, осіб, дієздатність яких обмежено, заява подається законними представниками (батьками, усиновителями, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками, представниками закладів (органів опіки та піклування), які виконують функції опікунів чи піклувальників).
Відповідно до пункту 2.3 розділу ІІ цього Порядку до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2 (документи про стаж), 3 (документи щодо підтвердження заробітної плати) пункту 2.1 цього розділу.
Також надаються такі документи:
1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи);
2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;
3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником;
4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;
5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;
6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;
7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;
8) відомості про місце проживання;
9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;
10) експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержані ним від МСЕК виписки з актів огляду в МСЕК дорослих членів сім'ї, яким право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника надається внаслідок їх інвалідності.
До заяви про призначення пенсії членам сім'ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону;
11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).
Як зазначено у позовній заяві та не заперечується відповідачем 2, ОСОБА_2 отримувала пенсію по інвалідності як інвалід 3 групи, захворювання якої було пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .
У спірному рішенні відповідача 2 зазначено про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (не досяг 18 років), звернувся до управління 11.11.2024 з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника, за померлу ОСОБА_2 (померла у віці 42 років), надавши документи: трудову книжку, свідоцтво про народження, свідоцтво про смерть, довідки про період роботи, виписку з акта огляду МСЕК, медичний висновок, паспорт, код.
Страховий стаж померлого годувальника ОСОБА_2 становить 15 років 10 місяців 25 днів, якого достатньо для призначення пенсії по втраті годувальника.
Єдиною підставою для відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника вказано недотримання пункту 1.4 розділу 1 Порядку №22-1 (відсутність опікуна або законного представника).
Суд враховує, що пунктом 1.4 розділу I Порядку №22-1 передбачено, що за малолітніх або неповнолітніх осіб, недієздатних осіб, осіб, дієздатність яких обмежено, заява подається законними представниками (батьками, усиновителями, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками, представниками закладів (органів опіки та піклування), які виконують функції опікунів чи піклувальників).
Малолітньою є фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років. Неповнолітньою є фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Станом на 11.11.2024 (подання заяви до пенсійного органу) ОСОБА_1 виповнилося повних 17 років.
Статтею 30 Цивільного кодексу України визначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 31 Цивільного кодексу України часткову цивільну дієздатність має фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини та здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.
Згідно зі статтею 32 Цивільного кодексу України неповну цивільну дієздатність має фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Частиною першої цієї статті визначено, що крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:
1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;
2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;
3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;
4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку);
5) самостійно укладати договір про отримання електронних довірчих послуг.
Частинами другою-шостою цієї статті передбачено, що неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування. Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права. Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття. Порядок обмеження цивільної дієздатності неповнолітньої особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Суд наголошує, що статтею 32 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.
За визначенням наведеним в статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За обставинами даної справи, ОСОБА_1 після смерті матері мав легітимні очікування на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, яка в свою чергу з урахуванням норм Закону №1058-IV є «іншим доходом», оскільки за своїм розміром (не більше 50 відсотків заробітку померлої), призначенням (на забезпечення першочергових витрат) та характером виплат (щомісячно) прирівнюється до таких доходів.
У матеріалах справи відсутні докази, що законний представник чи орган опіки і піклування вчинили дії з метою захисту інтересів неповнолітнього на отримання в його користь пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 242 Цивільного кодексу України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
Що стосується законного представника неповнолітнього - батька ОСОБА_3 , суд зазначає таке.
З наявної в матеріалах справи довідки №1668 від 01.11.2024 вбачається, що ОСОБА_1 з 05.03.2008 по даний час проживає в АДРЕСА_1 , при цьому батько за вказаною адресою не проживає.
Як встановлено судом, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 18.09.2019 у справі №556/871/19 розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Дитину ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено проживати з ОСОБА_2 .
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2024 у справі №556/3325/23 задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки і піклування Володимирецької селищної ради Рівненської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Позбавлено батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Задовольняючи вимогу ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано до суду достатньо доказів, які підтверджують факти ухилення ОСОБА_3 виконання своїх батьківських обов'язків та відсутність наміру виховувати власну дитину.
Разом з тим, постановою Рівненського апеляційного суду від 22.10.2024 у справі №556/3325/23 Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2024 в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скасовано.
ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Володимирецької селищної ради Вараського району Рівненської області в частині вимоги про позбавлення батьківських прав.
Суд зауважує, що постановою Рівненського апеляційного суду від 22.10.2024 у справі №556/3325/23 попереджено ОСОБА_3 про необхідність належного виконання обов'язків по вихованню і утриманню неповнолітнього сина та покладено на Орган опіки та піклування Володимирецької селищної ради Вараського району Рівненської області контроль за виконанням батьківських обов'язків відповідачем.
Так, колегія суддів звернула увагу відповідача на те, що звернення його неповнолітнього сина до суду з позовом про позбавлення батьківських прав свідчить про те, що він бере недостатньо активну участь в його житті, що в майбутньому може бути підставою для повторного звернення до суду з таким же позовом у зв'язку з умисним нехтуванням батьком своїми батьківськими обов'язками. Тому йому слід змінити поведінку щодо дитини в якнайкращий бік.
В зв'язку з цим апеляційний суд вважав доцільним попередити ОСОБА_3 про необхідність зміни ставлення до дитини, поклавши на Орган опіки та піклування Володимирецької селищної ради відповідний контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
При вирішенні спору у цій справі, суд не може залишити поза увагою вищенаведені факти та встановлені обставини у цивільній справі №556/3325/23.
В силу частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням вищенаведених обставин, суд вважає, що саме тому ОСОБА_1 звернувся 11.11.2024 до пенсійного органу самостійно, а не через законного представника.
Більше того, суд повторює, що статтею 32 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Отже, при суперечності норм пункту 1.4 розділу 1 Порядку №22-1 та статті 32 Цивільного кодексу України, застосуванню підлягає саме стаття 32 Цивільного кодексу України як акт вищої юридичної сили.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
У справах «Стек та інші проти Сполученого Королівства», «Пічкур проти України» Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У практиці ЄСПЛ напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності «суспільний інтерес»; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою ЄСПЛ не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить «особистий та надмірний тягар» для особи.
Суд наголошує, що пунктом 4.7 розділу IV Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
У сукупності вищенаведеного, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 мав право самостійно звернутися до пенсійного органу за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Відтак, відмова відповідача 2 з підстав наведених у рішенні №172050006637 від 15.11.2024 є протиправною. Отже, вказане рішення підлягає скасувнню в судовому порядку.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Оскільки, ОСОБА_1 звернувся за призначенням такого виду пенсії після 12 місяців з дня смерті годувальника, а саме 11.11.2024, то пенсія підлягає призначенню саме з цієї дати.
Пунктом 4.2. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. А за правилами пункту 4.10. розділу IV Порядку №22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання призначити пенсію є територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що необґрунтовано прийняв рішення про відмову у призначенні такої пенсії.
Така позиція суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі №240/16372/23.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 з 11.11.2024 пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 .
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення, водночас, порушення прав позивача за захистом яких він звернувся до суду, знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи.
За наведеного, позов підлягає задоволенню повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №172050006637 від 15.11.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 з 11.11.2024 пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 09 квітня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м.Рівне, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м.Полтава, Полтавська обл.,36014, ЄДРПОУ/РНОКПП 13967927)
Суддя Н.В. Друзенко