про залишення позовної заяви без руху
09 квітня 2025 року м. Рівне№460/878/25
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Комшелюк Т.О., перевіривши виконання вимог статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою
ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
про забезпечення доказів,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: зобов'язати відповідача виключити з військового обліку ОСОБА_1 , 1977 року народження на підставі п.8 ч.6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в редакції на 01.01.2021.
За наслідками автоматизованого розподілу справи між суддями вказаний позов переданий для розгляду судді Гудимі Н.С.
Ухвалою суду від 27.01.2025 позовну заяву залишено без руху.
28.02.2025 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року № 494 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв'язку з відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Гудими Н.С., головуючої судді у справі № 460/878/25.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративну справу № 460/878/25 передано для розгляду судді Комшелюк Т.О.
Ухвалою суду від 04.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 04.03.2025 позов залишений без руху.
Ухвалою суду від 13.03.2025 продовжений судовий розгляд.
Ухвалою суду від 17.03.2025 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача на належного. Запропоновано позивачу надати згоду на заміну неналежного відповідача на належного.
24.03.2025 від позивача надійшла заява про залучення до участі у справі співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 .
08.04.2025 від позивача надійшла заява про забезпечення доказів. На обґрунтування заяви позивач вказує, що "Відповідачі стверджують, що я є військовозобов'язаний по місту Рівне з 2002 року. Реєстрація в місті Рівне це не моє постійне проживання. До цього часу після закінчення Березнівського лісового коледжу я працював старшим майстром лісу в Держлісгоспі, пізніше у філії «Рокитнівське лісове господарство» ДІ «Ліси України». Відповідно і проживав в селі за місцем своєї роботи. Якось так склалося, можливо через невідповідність місця реєстрації з фактичним місцем проживання, що в своєму житті я ні одного разу не контактував з військовою службою. Мене жодного разу не ставили на військовий облік, не проводили медичне обстеження з цього приводу, відповідно не оформляли хоч якісь військові документи. В мене немає військової чи спорідненої з військовою спеціальності. (п.8 ч.6 ст. 37 ЗУ « Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції на 01.01.2021 р.) Тому він повністю цивільна людина. Відповідачі вимагають щоб їм надавалися листи від військовозобов'язаного, яким я не є по факту. Моя ситуація індивідуальна - я ніколи не стояв на військовому обліку, відповідно мене і знімати з нього немає потреби. Достатньо, щоб суд дослідив це питання, а Відповідачі спростували чи підтвердили б мої слова і на цьому спірне питання було б закрите. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч.2 ст.77 КАС України). Тому суд вправі витребувати ВСІ НАЯВНІ документи по мені, щоб зробити об'єктивні висновки. Зверніть увагу, що по фіктивним документам Відповідачів я перебуваю у них на обліку в м. Рівне з 2002 року, а моя реєстрація в м. Рівне лише з 2012 року, тому до м. Рівне в 2002 році я не мав жодного відношення. Для забезпечення позову, та для об'єктивного і повного його розгляду прошу витребувати ВСІ документи від Відповідачів, які є в них в наявності стосовно ОСОБА_1 ".
Дослідивши заяву про забезпечення доказів, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.114 КАС України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КАС України, у заяві про забезпечення доказів зазначаються:
1) найменування суду, до якого подається заява;
) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомо відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти;
4) докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні;
5) обґрунтування необхідності забезпечення доказів;
6) спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази;
7) перелік документів, що додаються до заяви.
Дослідивши заяву про забезпечення доказів, судом встановлено, що заявником у заяві не були наведені обставини, які свідчать про те, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, а також не зазначена мета, за для якої необхідно їх забезпечити.
Заявник не наводить доводів, чому ним використовується саме інститут забезпечення доказів по справі, замість інституту витребування доказів шляхом надання відповідного обґрунтованого клопотання до суду. При тому, що ухвалою суду від 04.03.2025 витребувано у відповідача 1 всію інформацію щодо перебування заявника на обліку.
Отже, виходячи зі змісту поданої заяви про забезпечення доказів та не наведення заявником доводів на його обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність належного обґрунтування даної заяви про забезпечення доказів, оскільки представником заявника не наведено обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому, в розумінні приписів ч. 1 ст. 114 КАС України.
Крім того, згідно із вимогами ч. 2 ст. 116 КАС України, за подання до суду заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду фізичною особою заяви про забезпечення доказів становить 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлений у розмірі 3028 гривень.
Отже, сума судового збору за подання заяви про забезпечення доказів становить 908,40грн.
Проте позивачем не надано доказів сплати судового збору.
З огляду на викладене, заява заявника про забезпечення доказів не відповідає вимогам, встановленим ст. 116 КАС України.
Частиною 3 статті 116 КАС України передбачено, що до заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею 169 цього Кодексу.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на те, що заява про забезпечення доказів подана без додержання вимог п. 4-5 ч. 1, ч. 2 ст. 116 КАС України, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 116 та ч.1 ст.169 КАС України, дійшов висновку про залишення даної заяви без руху.
За наведеного заявнику необхідно подати до суду уточнену заяву про забезпечення доказів з обґрунтуванням необхідності вжиття заходів забезпечення доказів у розумінні ч. 1 ст. 114 КАС України, а також надати суду доказ сплати судового збору за подання такої заяви в сумі 908,40грн.
Керуючись ч. 3 ст. 116, ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів у адміністративній справі № 460/878/25, залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 строк п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків заяви шляхом подання до суду: уточненої заяви про забезпечення доказів із наданням доказів, забезпечення яких є необхідним; наведенням обґрунтування необхідності забезпечення доказів та наданням документа про сплату судового збору в сумі 908,40грн.
Копію ухвали надіслати заявнику (його представнику).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя Т.О. Комшелюк