29 листопада 2007 р.
№ 29/201
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:
суддів:
Добролюбової Т.В.
Гоголь Т.Г.
Швеця В.О.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Відкритого акціонерного товариства "Донецьккокс"
на рішення
Господарського суду Донецької області від 20 серпня 2007року
у справі
№ 29/201 господарського суду Донецької області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Донецьккокс"
до
третя особа:
Закритого акціонерного товариства
"Донецьксталь-металургійний завод"
Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз"
про
стягнення 8 217, 34 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Другакова Т.Д. дов. від 03.01.07
від відповідача: Животов О.А. дов. від 26.09.07
третя особа: не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
Відкрите акціонерне товариство "Донецьккокс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Донецьксталь-металургійний завод" (далі - відповідач) про стягнення збитків в сумі 8 217, 34 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на понесені збитки, що пов'язані з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 5882дс/329-ЖДЦ від 01.12.04, що передбачені п. 3.1.4. Відповідно до вказаного пункту, відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо перевезення вагонів від ст. Донецьк - Передача до ст. Сортувальна Лівенський парк і зворотно протягом десяти годин. В результаті даного порушення, позивачу були заподіяні збитки, пов'язані з збільшенням витрат зі сплати за користування вагонами на користь Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз". Свої доводи скаржник мотивує посиланнями на статті 193, 224 Господарського кодексу України та статтю 611 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.08.07 (суддя Гаврищук Т.Г.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване недоведеністю позивачем порушення відповідачем господарського зобов'язання чи установлених умов щодо здійснення господарської діяльності, тобто порушень у сфері господарювання, у зв'язку з чим, підстави для майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків відсутні. Крім того, суд зазначає про відсутність в умовах укладеного сторонами договору обов'язку відповідача щодо перевезення вагонів від ст. Донецьк - Передача до ст. Сортувальна Лівенський парк і зворотно протягом десяти годин.
Відкрите акціонерне товариство "Донецьккокс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ "Донецьккокс".
В обґрунтуванні своїх вимог скаржник посилається на те, що висновки, які викладені в рішенні суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суд невірно тлумачив п. 3.1.4. договору перевезення, з огляду на те, що зазначеним пунктом сторони буквально визначили час для перевезення вагонів, які надійшли на адресу позивача, а саме - протягом десяти годин, що додаються до часу знаходження вагонів у клієнта. Також скаржник, посилаючись на пункти 2.6 та 3.2.2. договору перевезення вважає, що підписавши внутрізаводські накладні відповідач тим самим підтвердив своє зобов'язання здійснювати перевезення вагонів позивача від ст. Передача - Донецьк до ст. Сортувальна Лівенський парк протягом 10 годин.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 29.11.07 до 13 год. 05хв.
Заслухавши суддю -доповідача та присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога про стягнення збитків, у зв'язку з неналежним виконанням договору про надання послуг з перевезення.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи між Відкритим акціонерним товариством "Донецьккокс" та Закритим акціонерним товариством "Донецьксталь - металургійний завод" укладений договір № 588дс/329 -ЖДЦ від 01.12.04, предметом якого є надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів залізничним транспортом.
Відповідно до пункту 2.1 цього договору, надання послуг з перевезення вантажів здійснюється від станції Передача -Донецьк до станції Сортувальна (Лівенський парк) та зворотньо; від станції Сортувальна до станції Мушкетово та зворотньо.
Позивачем з Корпорацією "Міжрегіональний промисловий союз" було укладено договір № 123/558 -ждц від 31.08.05 на організацію перевезення вантажів у власному (орендованому) рухомому складі, відповідно до умов якого позивач сплачує Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" плату за весь час користування її власним рухомим складом.
На виконання умов договору № 588дс/329 -ЖДЦ від 01.12.04, відповідачем у жовтні 2005року були надані позивачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажів у вагонах власності Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз".
Також судом встановлено, що за весь час користування вагонами позивачем були виконанні розрахунки з Корпорацією в повному обсязі на підставі звітів експедитора про обсяг виконаних послуг з договору № 123/558 -ждц від 31.08.05, відповідної відомості № 1, акта виконаних робіт, пред'явленого до оплати рахунку № Є 1105361 від 31.10.05, акта звірки взаємних рахунків на 11.11.05, акта виконаних робіт від 31.10.05.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що при перевірці даних, вказаних у відомостях плати за користування ваганами, виданими ст. Донецьк по формі ГУ -46 відповідачем порушені передбачені пунктом 3.1.4 договору № 123/558 -ждц від 31.08.05 десять годин на перевезення вагонів від ст. Донецьк -Передача до станції Сортувальна (Лівенський парк) і зворотньо. В результаті такого порушення позивачу заподіяні збитки, пов'язані з тим, що відповідач витрачав на перевезення зазначених вагонів своїм під'їзним коліям понад 10 годин, передбачених пунктом 3.1.4 договору, що спричинило відповідно збільшення витрат зі сплати за користування вагонами на користь Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що при укладенні договору № 588дс/329 -ЖДЦ від 01.12.04, сторони у пункті 3.1.4 встановили, що відповідач зобов'язаний здійснювати облік часу знаходження вагонів належності Укрзалізниці, СНД, Балтії та іншої власності в користуванні позивача відповідно до Правил користування вагонами та контейнерами, та визначено певний порядок (формулу) розрахунку повного часу користування вагонами Клієнтом.
А тому, зазначений договір не містить в собі положень щодо прийняття відповідачем обов'язку з перевезення вагонів ст. Донецьк -Передача до станції Сортувальна Лівенський парк і зворотньо протягом саме 10 годин.
Проте, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду, оскільки відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Стаття 623 цього ж Кодексу передбачає, що боржник який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторові завдані збитки.
Як вбачається з підпункту 3.1.4 пункту 3.1 договору № 588дс/329 -ЖДЦ від 01.12.04 завод (відповідач), зобов'язаний:
- Здійснювати обіг часу знаходження вагонів приналежності Укрзалізниці, СНД, Балтії та чиєї - небудь власності в користуванні Клієнта у відповідності з “Правилами користування вагонами та контейнерами».
1. При здвоєних операціях:
- з моменту їх прийняття від “Заводу» на коліях Лівенського парку станції Сортувальна або станції Мушкетово до моменту здачі їх там же.
2. При одиночній операції:
- при розвантаженні (завантаженні): з моменту передачі вагонів від “Заводу» на путі Лівенського парку станції Сортувальна або станції Мушкетово до моменту повернення там же.
Повний час користування вагонами “Клієнтом» визначається додаванням до часу знаходження вагонів у Клієнта 10 годин на перевезення від ст. Донецьк -Передача до станції Сортувальна Лівенський парк і зворотньо.
Отже, касаційна інстанція вважає за можливе зазначити, що для вирішення цієї справи по суті, суду необхідно в повній мірі дослідити договір та надати оцінку змісту підпункту 3.1.4, чого зроблено не було.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року "Про судове рішення" мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, наявних у справі. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом першої інстанції при розгляді справи та прийнятті судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтею 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Донецької області від 20 серпня 2007року у справі № 29/201 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Донецьккокс" задовольнити частково.
Головуючий суддя: Добролюбова Т.В.
Судді: Гоголь Т.Г.
Швець В.О.