26 лютого 2025 року № 640/28987/21
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача - Фоменко М.С., представника відповідача - Ліщук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕХАВЕ ПРОТЕЇН" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Цехаве Протеїн» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати:
- податкове повідомлення-рішення № 0054290704 від 20.07.2021 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, на 2 721 710 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 680 472 грн. 50 коп.;
- податкове повідомлення-рішення № 00715060704 від 23.09.2021 р., яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 17 890 381 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що висновки контролюючого органу про відсутність реального постачання товарів по угодам з ТОВ «Сатурн Агро», ТОВ «Схід-Агротрейд», ТОВ «Конект Інвест Сервіс», ПП «Драйхолм Фармінг», ТОВ «Ран Агромир» грунтуються виключно на припущеннях та спростовуються первинними документами.
Відповідачем у період з 25.05.2021 по 07.06.2021 посадовцями ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Цехаве Протеїн» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2021 р.
Результати перевірки оформлено актом № 46466/26-15-07-04-01/43220301 від 14.06.2021р.
Згідно з актом позивачем порушено вимоги ст.ст. 185, 198, 200 ПК України в результаті чого: завищено суму бюджетного відшкодуванню податку на додану вартість на 2 721 710 грн.; завищено від'ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду, на 18 068 603 грн.
На підставі таких висновків Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято: податкове повідомлення-рішення № 00542830704 від 20.07.2021 р., яким ТОВ «Цехаве Протеїн» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 18 068 603 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0054290704 від 20.07.2021 р., яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, на 2 721 710 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 680 472 грн. 50 коп.
За результатами адміністративного оскарження державною податковою службою України прийнято рішення № 21568/6/99-00-0601-0506 від 21.02.2021 р., яким скасовано податкове повідомлення-рішення № 00542830704 від 20.07.2021 р. в частині взаємовідносин позивача з ТОВ «Аграрне Майбутнє».
За таких обставин, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00715060704 від 23.09.2021 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 17 890 381 грн.
Уважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 04.07.2022 у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи рішення у справі, окружний адміністративний суд дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв'язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 17.11.2022 рішення суду першої інстанції скасував, адміністративний позов задовольнив повністю.
Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив із того, що у ТОВ «Цехаве Протеїн» наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Сатурн Агро», ТОВ «Схід-Агротрейд», ТОВ «Конект Інвест Сервіс», ПП «Драйхолм Фармінг», ТОВ «Ран Агромир».
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановою від 15.05.2024 року касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві задовольнив частково, Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року скасував, а справу №640/28987/21 направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
Верховним Судом зазначено, що «Разом з тим, суди попередніх інстанцій, посилаючись на надані позивачем первинні документи, не конкретизуючи їх суті та змісту операцій, яких вони стосуються, обмежились загальним висновком про те, що наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми або не достатніми для підтвердження реальності здійснення господарських операцій зі вказаними контрагентами.
Проте судами не здійснювався аналіз підтвердження конкретними первинними документами реальності кожної господарської операції та не з'ясовано дійсного економічного змісту по кожній з господарських операцій в розрізі кожного контрагента окремо, не досліджено судами можливість їх здійснення з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, транспортних засобів тощо.
Також суди залишили поза увагою посилання відповідача про фактичну відсутність або незначну кількусть трудових ресурсів для проведення господарських операцій.
Суди попередніх інстанцій не з'ясували яким саме чином спірні операції були виконані контрагентами з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності, не з'ясовано походження придбаного товару (сої).
З огляду на викладене, з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у цій справі, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, але й встановити обставини щодо виконання договорів поставки; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 року № 640/28987/21 прийнято до провадження адміністративну справу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 року вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам,що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у відповідних редакціях, що діяли на момент спірних правовідносин.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України .
Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Як вбачається з підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України зазначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до підпункту 199.1. статті 199 ПК України визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до абзаців 5, 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з частиною 1, 2 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт надання послуги особою, яка вказана в первинних документах, наданих платником податків. Водночас наявність формально складених первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку.
Якщо задекларована господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Таким чином, з метою дослідження фактичного руху активів у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання послуг, специфіку предмету надання послуги, обсяги і зміст послуги, щодо зберігання майна, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій з надання послуг, щодо зберігання майна, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.
Як вбачається з матеріалів справи Позивачем за перевіряємий період позивач здійснював господарські правовідносини з ТОВ «Сатурн Агро», ТОВ «Схід-Агротрейд», ТОВ «Конект Інвест Сервіс», ІП «Драйфхолм Фармінг» та ТОВ «Ран Агромир».
За умовами договорів № ПА250920/6 від 25.09.2020 р., № ПА161120/1 від 16.11.2020 р., № ПА161120/2 від 16.11.2020 р., № ПА051120/1 від 05.11.2020 р., № ПА231120/1 від 23.11.2020 р., № ПА301020/2 від 30.10.2020 р. ТОВ «Сатурн Агро» зобов'язалось передати у власність ТОВ «Цехаве Протеїн» сою, а останнє - прийняти та оплатити товар.
На підтверження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сатурн Агро» позивачем надано наступні документи:
- Договора поставки від 06.11.2020 №ПА061120/2, від 05.11.2020 №ПА051120/1, від 16.11.2020 №ПА-161120/1, від 23.11.2020 №ПА231120/1, від 25.09.2020 №ПА250920/6, від 30.10.2020 №ПА301020/2;
- акти сировини акти-розрахунки форми №3XC-3;
- видаткові накладні від 30.11.2020 №148, №147, 146, від 29.11.2020 №139, від 29.11.2020 №136, №138;
- рахунки на оплату від 30.11.2020 №94, №93, №92, від 29.11.2020 №86, №83;
- товарно-транспортні накладні від 28.11.2020 №К235, №К237, №8, від 29.11.2020 №17;
- акти приймання сировини (продукці) за наявністю від 30.11.2020;
- податкові накладні від 02.10.2020 №3, від 03.10.2020 №4, від 04.10.2020 №5-№7, від 08.10.2020 №8, №9, від 09.10.2020 №10, від 31.10.2020 №33, від 01.11.2020 №36-№38 тощо;
- довіреності від 30.10.2020 №300, від 23.11.2020 №370, від 16.11.2020 №349, від 06.11.2020 №323, від 05.11.2020 №317.
Оплата за товар здійснювалась у безготівковій формі відповідно до виписок по рахунку №U083808050000000026003656017 з 01.10.2020 по 30.11.2020.
На підтверження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Схід-Агротрейд» (попередня назва ТОВ «Благодійний Союз») позивачем надано наступні документи:
- договори поставки від 20.10.2020 №ПА021020/1, від 30.09.2020 №ПА300920/1, від 02.11.2020 №ПА021120/4, від 23.11.220 №ПА231120/2, від 24.11.2020 №ПА241120/2, від 26.11.2020 №ПА261120/5;
- картка рахунку №631 за жовтень-листопад 2020 року;
- видаткові накладні від 07.10.2020 №775, від 06.10.2020 №771, від 05.10.2020 №770, від 03.10.2020 №761, від 02.10.2020 №760, від 02.10.2020 №759, від 01.10.2020 №756, від 01.10.2020 №757, від 30.11.2020 №988, від 30.11.2020 №992;
- товарно-транспортні накладні від 07.10.2020 №46113, від 06.10.2020 №461144, від 05.10.2020 №461102, від 03.10.2020 №461101, від 02.10.2020 №461146, №461147, від 29.09.2020 №461131, від 29.09.2020 №461142, від 29.11.2020 №482890, від 29.11.2020 №482812;
- акт приймання сировини за наявністю від 30.11.2020;
- податкові накладні від 01.10.20202 №3, №4, від 02.10.2020 №7, №6, від 03.10.2020 №5, від 05.10.2020 №14, від 06.10.2020 №15, від 05.10.2020 №2, від 25.11.2020 №37, від 29.11.2020 №79, від 25.11.2020 №41, №37, №36, від 28.11.2020 №75, від 29.11.2020 №78;
- довіреності від 23.11.2020 №372, від 02.10.2020 №254, від 30.09.2020 №253, від 02.11.2020 №305.
Оплата за товар здійснювалась у безготівковій формі відповідно до виписок по рахунку №U083808050000000026003656017 з 01.10.2020 по 30.11.2020.
На підтверження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Конект Інвест Сервіс» позивачем надано наступні документи:
- договір поставки від 15.02.2021 №па150221/2;
- картка рахунку №631 за лютий-березень 2021 року;
- специфікація від 15.02.2021 до договору поставки від 15.02.2021 №па150221/2;
- угода про забезпечення безпечності сільськогосподарської продукції при поставці від торгівельної компанії від 15.02.2021;
- видаткові накладні від 28.02.2021 №КІ-0000031, №КІ-0000029, від 28.02.2021 №КІ-0000028, від 28.02.2021 №КІ-0000027, від 28.02.2021 №КІ-0000025, від 28.02.2021 №КІ-0000024, №КІ-0000032, від 28.02.2021 №КІ-0000033, від 28.02.2021 №КІ-0000030, від 28.02.2021 №КІ-0000026, від 27.02.2021 №КІ-0000023, від 25.02.2021 №КІ-0000018;
- товарно-транспортні накладні від 28.02.2021 №467456, від 27.02.2021 №467455, №440700, від 27.02.2021 №440695, №440692, №440691, від 28.02.2021 №467460, від 27.02.2021 №440685, від 27.02.2021 №440699, №440693, №440689;
- акт приймання сировини (продукції) за наявністю від 23.03.2021;
- податкові накладні від 16.02.2021 №2-№4, від 17.02.2021 №5, від 20.02.2021 №6, №7, від 21.02.2021 №8, від 22.02.2021 №9, від 23.02.2021 №10, від 24.02.2021 №11-№13, від 25.02.2021 №14, від 25.02.2021 №15, від 25.02.2021 №16-18, від 27.02.2021 №19, від 28.02.2021 №20-№29, від 03.03.2021 №1-№3, від 04.03.2021 №4, від 07.03.2021 №5, від 11.03.2021 №6, від 11.03.2021 №7, від 12.03.2021 №11, від 12.03.2021 №12, від 13.03.2021 №13.
Оплата за товар здійснювалась у безготівковій формі відповідно до виписок по рахунку №U083808050000000026003656017 з 01.10.2020 по 30.11.2020.
Щодо підтверження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ІП «Драйфхолм Фармінг» надано наступні документи:
- договори поставки від 05.10.2020 №ПА051020/5, від 16.10.2020 №ПА161020/1, від 28.10.2020 №ПА281020/2, від 04.11.2020 №ПА041120/4, від 06.11.2020 №ПА061120/4, від 12.11.2020 №ПА-121120/4, від 18.11.2020 №ПА181120/5;
- картка рахунку №631 за жовтень-листопад 2020 року;
- видаткові накладні від 08.10.2020 №416, від 10.10.2020 №417, від 13.10.2020 №424, від 14.10.2020 №425, від 19.10.2020 №442, від 20.10.2020 №447, від 21.10.2020 №458, від 22.10.2020 №461;
- товарно-транспортні накладні від 07.10.2020 №1, №11, від 09.10.2020 №15, №12, №14, №3, від 12.10.2020 №14, №13, №22, від 13.10.2020 №16, від 16.10.2020 №18, від 19.10.2020 №7, №14, №13, від 20.10.2020 №23, №21, від 21.10.2020 №1;
- податкові накладні від 08.10.2020 №15, від 10.10.2020 №16, від 13.10.2020 №33, від 14.10.2020 №34, від 19.10.2020 №45, від 20.10.2020 №51, від 22.10.2020 №62, №69, від 29.10.2020 №88, від 30.10.2020 №100, від 01.11.2020 №2, від 02.11.2020 №4, від 04.11.2020 №13, від 06.11.2020 №20, від 03.11.2020 №12, від 06.11.2020 №22 тощо;
- довіреності від 28.10.2020 №296, від 18.11.2020 №365, від 12.11.2020 №342, від 09.11.2020 №328, від 06.11.2020 №373, від 04.11.2020 №316, від 16.10.2020 №271, від 06.10.2020 №264.
Оплата за товар відповідно до договорів поставки здійснювалась у безготівковій формі відповідно до виписок по рахунку № НОМЕР_1 з 01.10.2020 по 30.11.2020.
На підтверження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ІП «Драйфхолм Фармінг» позивачем надано наступні документи:
- договори поставки від 05.10.2020 №ПА051020/1, від 11.11.2020 №ПА111120/5, від 12.11.2020 №ПА121120/2, від 18.11.2020 №ПА181120/6, від 20.11.2020 №ПА201120/2;
- картка рахунку №631 за жовтень - листопад 2020 року;
- видаткові накладні від 06.10.2020 №170, від 12.11.2020 №196, від 13.11.2020 №198, від 14.11.2020 №201, від 20.11.2020 №204, від 21.11.2020 №205, від 24.11.2020 №209;
- товарно-транспортні накладні від 05.10.2020 №41412, від 11.11.2020 №75220, від 04.11.2020 №Н-02065, від 18.11.2020 №48412, від 19.11.2020 №860369, від 20.11.2020 №860398, №860399;
- податкові накладні від 08.10.2020 №15, від 10.10.2020 №16, від 13.10.2020 №33, від 14.10.2020 №34,від 19.10.2020 №51, від 21.10.2020 №61, від 22.10.2020 №62, від 22.10.2020 №69, від 29.10.2020 №88, від 30.10.2020 №100, від 01.11.2020 №2, від 02.11.2020 №4, від 04.11.2020 313, від 06.11.2020 №20, від 03.11.202 0№12, від 06.11.2020 №22, від 08.11.2020 №26-№27;
- довіреності від 11.11.2020 №338, від 18.11.2020 №366, від 12.11.2020 №340, від 05.10.2020 №260.
Оплата за товар здійснювалась у безготівковій формі відповідно до виписок по рахунку з 01.10.2020 по 30.11.2020.
На підтверження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Ран Агромир» позивачем надано наступні документи:
- договори поставки від 05.10.2020 №ПА051020/1, від 11.11.2020 №ПА111120/5, від 12.11.2020 №ПА121120/2, від 18.11.2020 №ПА181120/6, від 20.11.2020 №ПА201120/2;
- картка рахунку №631 за жовтень-листопад 2020 року;
- видаткові накладні від 06.10.2020 №170, від 12.11.2020 №196, від 13.11.2020 №198, від 14.11.2020 №201, від 18.11.2020 №202, від 20.11.2020 №204, від 21.11.2020 №205, від 24.11.2020 №209;
- товарно-транспортні накладні від 05.10.2020 №41412, від 11.11.2020 №75220, від 04.11.2020 №Н-02065, від 18.11.2020 №48412, від 19.11.2020 №860369, від 20.11.2020 №860398, від 22.11.2020 №207;
- податкові накладні від 24.11.2020 №17, від 22.11.2020 №15, від 21.11.2020 №13, від 20.11.2020 №12, від 18.11.2020 №10, від 14.11.2020 №9, від 13.11.2020 №6, від 12.11.2020 №4, від 06.10.2020 №7;
- довіреності від 11.11.2020 №338, від 18.11.2020 №366, від 12.11.2020 №340, від 05.10.2020 №260.
Оплата за товар здійснювалась у безготівковій формі відповідно до виписок по рахунку з 01.10.2020 по 30.11.2020.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
При цьому підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону № 996-ХIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції».
Аналогічний висновок наведено у постанові КАС ВС справа №320/5306/19 від 09 листопада 2022 року.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Суд зазначає, що надані первинні документи повною мірою дозволяють ідентифікувати господарську операцію та осіб, які брали в ній участь. Не значні дефекти первинного документа жодним чином не впливають на зміст господарської операції.
Таким чином, придбання товарів документально підтверджується доказами наявними у матеріалах справи, які зазанчені вище.
Факт руху активу (грошових коштів) підтверджується банківськими виписками, які наявні у матеріалах справи. Відповідно до яких, Позивачем повною мірою здійснено оплату за товар.
Отже, Судом встановлено рух активу (грошових коштів).
У відповідності до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту від 14.10.1997 за №363 з наступними змінами і доповненнями - ці Правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.
Ці Правила встановлюють, що товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
У матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, які підтверджують рух товару.
Щодо посилань контролюючого органу про відсутність трудових ресурсів, основних засобів, технічної можливості здійснити господарські операції
Суд зазначає, наступне. Верховний Суд займає чітку позицію з цього питання та зазначає (наприклад у постанові від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16), що податкова інформація, яка міститься в інформаційно-аналітичних базах щодо контрагентів позивача стосовно ланцюгів постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, має виключно інформативний характер та не вважається належним доказом у розумінні процесуального законодавства.
Відповідно до висновку Великої палата Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3055/19, висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів зроблено контролюючим органом на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, однак така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки фактично надані ТОВ «АТБ-маркет» до перевірки первинні документи не були проаналізовані в акті перевірки, а тому така інформація не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону.
Така інформація сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач.
Як вбачається з матеріалів справи у ТОВ «САТУРН-АГРО» працювало 8 працівників згідно до звіту ЄСВ, у ТОВ «СХІД-АГРОТРЕЙД» працювало 6 працівників згідно до звіту ЄСВ, у Іноземне підприємство «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» працювало 13 працівників згідно до звіту ЄСВ, у ТОВ «РАН АГРОМИР» працювало 6 працівників згідно до звіту ЄСВ, у ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» працювало 9 працівників. Доказів того, що даної кількості працівників не достатньо для здійснення господарської діяльності, Відповідачем не наведено. Також, Відповідачем не надано доказів того, що до здійснення господарської діяльності контрагентами Позивача не залучалися інші суб'єкти господарювання та особо за цивільно-правовими договорами.
З матеріалів справи вбачається, що 01.06.2013 року Житомирська районна державна адміністрація Житомирської обласної ради прийняла розпорядження № 2012 «Про надання в оренду земельних ділянко для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «САТУРН АГРО» на території Василівської ради». 01.06.2013 року між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області (орендодавець) та ТОВ «САТУРН АГРО» (орендар) укладено договір оренди земельних ділянок, відповідно до якого в оренду передається земельні ділянки кількості 99 паїв (135 земельних ділянок) загальною площею 432, 8673 га. Договір укладено на 10 років.
01.06.2013 року між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області (орендодавець) та ТОВ «САТУРН АГРО» (орендар) укладено договір оренди земельних ділянок, відповідно до якого в оренду передається земельні ділянки кількості 266 паїв (299 земельних ділянок) площею 408, 4722 га. Договір укладено на 10 років.
ТОВ «САТУРН АГРО» укладено договори суборенди земельних ділянок в Рівненській області Костопільського району, с. Дружнє, відповідно до договору суборенди земельних ділянок від 01 квітня 2013 року № 01/01-2020.
Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку ТОВ «СХІД-АГРОТРЕЙД» орендує земельні ділянки на територіях Овруцького району, Черняхівського району, Радомишильського району, Народицького району, Малинського району Житомирської області. Загальна кількість об'єктів ренди складає близько 1400 шт.
Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку ТОВ «ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ІМЕНІ ІВАНА ЗАВАДИ» орендує земельні ділянки в розмірі 2238, 1476 га в різних областях України (Київська, Рівненська, Сумська, Харківська, Львівська) з яких: 1808, 9544 га - землі сільськогосподарського призначення, 299, 7843 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку ІП «ДРАЙФХОЛМ ФАРМІНГ» використовує у власній господарській діяльності на праві оренди земельні ділянки, які знаходилися на територіях Херсонської (820, 165 га), Хмельницької (36, 7006 га), Житомирської ( 37, 056 га) областей.
Також слід зазначити, що ГУ ДПС у Житомирській області за результатами зустрічної звірки підтверджено наявність у ТОВ «АГРАРНЕ МАЙБУТНЄ» земельних ділянок в кількості 2500, 8 га на території Рівненської області, а також наявність ангару, загальної площею 536, 6 м. кв.
Таким чином, судом встановлено наявність працівників та основних засобів для здійснення господарської діяльності.
Суд зазначає, що відповідно до загальної практики Верховного Суду (постанови КАС від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15) чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагентів позивача матеріальних і трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання такими платниками господарських операцій і не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, позаяк залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умови укладання відповідних договорів.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, що свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Позивач не може нести відповідальність за можливе невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник, що вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Суд доходить висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, встановлено, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06).
Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року. «Булвес АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» мас широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того. Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення від 2 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).
Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржників.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням зазначеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 22700,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3232 від 07.10.2021 року.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, судовий збір у сумі 22700,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачам.
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0054290704 від 20.07.2021, яке винесено Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.
3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00715060704 від 23.09.2021, яке винесено Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві
4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕХАВЕ ПРОТЕЇН" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 07 квітня 2025 р.