08 квітня 2025 року справа №640/4521/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Щавінського В.Р., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00183320706 від 30.07.2021.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2023 прийнято справу до провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому видано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами терміном дії з 21 лютого 2020 року до 21 лютого 2021 року включно, а тому продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів 21 лютого 2021 року не порушував норми законодавства, оскільки саме на цю календарну дату припадає подія, яка має юридичне значення, а саме, закінчення дії ліцензії, при чому до 24 години цього дня.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що посилання позивача щодо застосування терміну «до» в контексті дії ліцензії є хибним, оскільки даний сполучник має синтаксичне тлумачення, саме як подія перед певним явищем. Тобто термін дії ліцензії вже не поширюється на 21.02.2021 так як вона діє саме до настання вказаної дати. Тому податкове повідомлення-рішення №00183320706 від 30.07.2021 винесене відповідно до норм законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Головним управління ДПС в Одеській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» за адресою - м. Одеса, вул. Хімічна, 1.
За результатами проведення перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області складено Акт фактичної перевірки від 09.07.2021 № 13905/15//26/РРО/42547705.
Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального».
На підставі висновків Акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 30.07.2021 № 00183320706, відповідно до якого ТОВ «Євро Смарт Пауер» нараховано штрафні санкції у розмірі 34 000 грн згідно зі статтею 17 Закону № 481/95-ВР.
ТОВ «Євро Смарт Пауер» оскаржено податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку - подана скарга вих. № 18/08-2 від 18.08.2021.
Відповідно до рішення про результати розгляду скарги від 12.01.2022 № 514/6/99-00-06-03-01-06 Державна податкова служба України залишила податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до пункту 2.2.20 Акту перевірки в ході перевірки:
- встановлено реалізацію 21.02.2021 алкогольних напоїв без відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями на загальну суму 881,50 грн;
- встановлено реалізацію 21.02.2021 тютюнових виробів напоїв без відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами на загальну суму 2523,99 грн.
На думку позивача висновки перевірки є необґрунтованими, а винесене на їх підставі податкове повідомлення-рішення неправомірним, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон № 481/95-BP).
Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Частиною двадцятою статті 15 зазначеного Закону №481/95-ВР встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Відповідно до частини двадцять дев'ять статті 15 зазначеного Закону, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (утому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).
Водночас, вимогами Закону №481/95-ВР визначено річний термін дії ліцензій та не встановлено правило щодо початку та закінчення перебігу строку дії ліцензії та порядку його обчислення.
Згідно з частинами першою та другою статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі впливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до статті 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (частина перша статті 255 ЦК України).
Тобто, вищезгадані правові норми розділяють поняття строк та термін, кожен з яких має своє значення, визначення у часі, перебіг та закінчення.
Строком є певний період (відрізок) часу, який може визначатись роками, місцями, тижнями і спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Терміном є певний момент у часі, який визначається, як правило, конкретною календарною датою (визначена дата), або подією, яка має неминуче настати.
Як вбачається із юридичного формулювання частини чотирнадцятої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», вона визначає термін один рік. Відповідно до вище наведених правових норм, роками визначається строк.
Таким чином, практичне застосування цієї статті має визначатися сукупно щодо початку перебігу строку та визначення терміну.
У Законі N 481/95-ВР вживається поняття «термін дії ліцензії» на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, який, відповідно до частини другої статті 252 Цивільного кодексу України, визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно з частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16.05.1972, яка набрала чинності для України з 28.04.1983, - строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі (dies a quo) і спливають опівночі (dies ad quem). За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.
Таким чином, термін ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями визначається вказівкою на календарну дату, тобто конкретний день, який чітко зазначений у ліцензії.
Відтак, суд зазначає, що останнім днем здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами є саме 21.02.2021 року, оскільки саме на цю календарну дату припадає подія, яка має юридичне значення, а саме, закінчення дії ліцензії, причому, до 24 години цього дня.
Щодо доводів відповідача про те, що прийменник «до» має синтаксичне тлумачення, саме як подія перед певним явищем, суд зауважує наступне.
Міністерство юстиції України опублікувало лист від 15.06.2020 №26245/14036-33-20/8.1.2 «Щодо неоднакового застосування прийменників «до» і «по» на позначення кінцевої календарної дати та прийменника «до» в поєднанні з числівниково-іменниковою формою», визначивши, що відповідно до частини другої статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно з частиною другою статті 252 зазначеного Кодексу термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
В листі зазначено, що досить часто для визначення терміну з календарною датою вживаються прийменники «до» або «по».
При цьому законодавство не містить правил, якими варто керуватися при визначенні терміну у разі такого формулювання.
Водночас в науковій літературі зазначається, що для позначення початкової і кінцевої дати, тобто певного періоду часу, у документах прийменник «з» треба вживати в парі з прийменником «до».
Інколи, щоб увиразнити входження певної дати до встановленого терміну, додають прислівник «включно». Проте його вживання поряд з останньою датою недоречне.
Прийменники «до» і «по» визначають кінцеву календарну дату чинності чи виконання чого- небудь, проте вони розрізняються сферами свого використання: «до» закріплений за офіційно-діловим стилем, а «по» - за розмовним.
Отже, в офіційному вжитку для визначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь потрібно вживати лише прийменник «до».
Щодо терміну дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13 червня 2018 року у справі № 815/1298/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 814/4170/15 зазначено: «дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв'язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь».
Отже, суд вважає, що у даному випадку прийменник "до" поряд із визначеною датою до 21.02.2021, стосується визначення саме терміну ліцензії, - на позначення кінцевої календарної дати чинності або необхідності здійснити певну дію у розумінні «включно».
Згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16 травня 1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.
За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.
Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.
З урахуванням наведеного граматичного аналізу вжиття в ліцензії її кінцевої дати дії «до 21.02.2021» та положень Конвенції, суд погоджується з доводами позивача щодо недопущення ним порушень вимог Закону № 481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу підакцизного товару (алкоголю та тютюну) в останній день чинності ліцензій - 21 лютого 2021 року.
Отже, ліцензійним органом абсолютно правомірно вказано термін дії ліцензії з 21 лютого 2020 року до 21 лютого 2021 року в один рік, а позивачем у свою чергу не допущено порушень вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР у випадку продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів на підставі цієї ліцензії 21 лютого 2021 року, оскільки саме на цю календарну дату припадає подія, яка має юридичне значення, а саме, закінчення дії ліцензії до 24 години цього дня.
Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить поважними посилання відповідача на те, що прийменник «до» означає не включення вказаного після нього дня, так як в даному випадку мова йде про перебіг строку та саме визначення терміну, зокрема, у відповідний місяць та число року. Більше того, навіть якщо й припустити таке врегулювання, то дія ліцензії «включно» або «виключаючи» останній день терміну дії такого не містить.
За таких обставин, суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для застосування до позивача фінансових санкцій за здійснення ним 21 лютого 2021 року роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, а тому спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 2481,00 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС в Одеській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00183320706 від 30.07.2021
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Смарт Пауер» понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481, 00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.