08 квітня 2025 року справа №640/14480/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Щавінського В.Р., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, третя особа Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, третя особа: Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2021 заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-55263-17-У від 15.05.2019 у сумі 21030,90 грн, прийнятої ГУ ДПС у м. Києві до набрання законної сили судовим рішенням по справі №640/14480/21.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог зазначених приписів, Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративну справу №640/14480/21 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 прийнято справу до провадження та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність спірної вимоги Головного управління ДПС у м. Києві від 15.05.2019 № Ф-55263-17-У про сплату боргу (недоїмки). Пояснює, що з моменту винесення постанови суду за позовом податкової інспекції у справі № 2а-16547/11/2670, з 2011 року позивачем не здійснювалась будь-яка підприємницька діяльність у зв'язку з припиненням в силу рішення суду. Окрім того, позивачем було подано заяву про припинення підприємницької діяльності за власним рішенням, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру. Позивач жодної підприємницької діяльності після її припинення не здійснював. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.
До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що за даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 перебуває на обліку як ФОП на загальній системі оподаткування в ДПІ у Солом'янському районі Головного управлінні ДПС у м. Києві. Таким чином, в інтегрованій картці позивача обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за 2017 та щоквартальні нарахування за І кв. 2018 року - IV кв. 2020 року в розмірі мінімального страхового внеску, у зв'язку з чим, відповідачем була винесена податкова вимога. Вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідач не надає жодних обґрунтувань стосовно наявності судового рішення про припинення підприємницької діяльності позивача. Окрім того, відповідач не надав доказів, які підтверджують отримання позивачем оскаржуваної вимоги.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у м. Києві в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 15.05.2019 № Ф-55263-17 в розмірі 21 030,90 грн.
В інтегрованій картці позивача по коду платежу 71040000 обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за 2017 та щоквартальні нарахування за І кв. 2018 року - IV кв. 2020 року в розмірі мінімального страхового внеску, згідно обраної системи оподаткування, а саме:
- за 2017 рік на загальну суму 8448,00 грн;
- за І- IV квартали 2018 року - 9828,27 грн;
- за І- IV квартали 2019 року - 11016,72 грн;
- за І- IV квартал 2020 року - 8495,30 грн.
Сплата єдиного внеску по зазначеним зобов'язанням відсутня, в зв'язку з чим в інтегрованій картці платника обліковується недоїмка. На підставі викладеного, ГУ ДПС у м. Києві сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки).
На думку позивача оскаржувана вимога є протиправною та прийнята всупереч вимогам податкового законодавства, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації фізичних осіб-підприємців врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» №755-ІV від 15.05.2003 (далі - Закон №755-ІV).
Згідно з частиною 9 статті 4 Закону №755-ІV фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464).
Відповідно до статті 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом 3 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).
Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з частиною 4 статті 6 Закону №2464 у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Згідно з частиною 8 статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Статтею 7 Закону №2464 визначено базу нарахування єдиного внеску.
Так, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з частиною 4 статті 25 Закону №2464 податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Суд звертає увагу, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2011 у справі № 2а-16547/11/2670 (якою було задоволено позов ДПІ у Солом'янському районі м. Києва та постановлено припинити підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 ) на підставі частини першої статті 256 КАС України така постанова підлягала негайному виконанню.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону №755-ІV державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи.
Таким чином, рішення суду про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є підставою для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця.
Згідно зі статтею 49 Закону № 755-IV (в редакції, чинній на час прийняття постанови Окружним адміністративним судом м. Києва від 26.12.2011) суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Дата надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.
Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.
Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2011 у справі №2а-16547/11/2670 набрала законної сили 26.01.2012.
Однак, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , після набрання постановою суду від законної сили, не внесений.
Запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі власного рішення позивача після отримання інформації про наявність податкової вимоги.
Таким чином, за 2017 та за І кв. 2018 року - IV кв. 2020 року позивачу був нарахований єдиний внесок, який не був сплачений позивачем на підставі чого і винесено оскаржувану вимогу.
Як було встановлено вище, податковому органу з 2012 року було відомо про припинення судом підприємницької діяльності позивача постановою суду за позовом податкового органу - Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва, та відповідно було відомо про відсутність підстав для нарахування їй заборгованості з єдиного внеску.
Суд звертає увагу на те, що не своєчасне внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не може мати наслідком незаконне стягнення коштів, з огляду на те, що таке зволікання з внесенням запису в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення її підприємницької діяльності відбулось за відсутності будь-якої вини (чи не вчинення передбачених законом обов'язкових дій) з боку позивача.
Отже, наявність постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2011 у справі №2а-16547/11/2670, яка набрала законної сили 26.01.2012, про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 , вказує на відсутність у позивача статусу ФОП в розумінні Закону № 755-IV і, як наслідок, належність позивача до платників єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI.
Таким чином, з набранням законної сили постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2011 у справі №2а-16547/11/2670, якою припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , позивач мав законні очікування на його виконання, а тому, мав законне право вважати, що не має статусу фізичної особи-підприємця і не повинен сплачувати єдиний внесок, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-55263-17-У підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності винесеної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-55263-17-У, а тому позов слід задовольнити повністю.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням наведеного на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідач сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 15.05.2019 № Ф-55263-17-У.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Щавінський В.Р.