08 квітня 2025 року м. Київ №320/38612/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ ГРУПП" до Київської митниці Держмитслужби України про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ ГРУПП" з позовом до Київської митниці Держмитслужби України, у якому просить суд :
- скасувати рішення про коригування митної вартості від 28.06.2024 №UA 100000/2024/000110/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості. Крім того, декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. На думку позивача, ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару. Разом з тим, зазначені митницею у рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, в якому зазначив, що митний орган правомірно прийняв оскаржене рішення, оскільки під час здійснення митного контролю за митною декларацією було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах і за результатами проведеного опрацювання виявлено ряд розбіжностей. Встановлено, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню, а тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Позивач надав відповідь на відзив, у якій підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2022 року між позивачем та постачальником - підприємством з виробництва стрейч-плівки “EFEKT PLUS» Sp. zo.o. (Республіка Польща) укладено контракт № 01 на поставку товару - стрейч-плівки, відповідно до положень якого найменування, кількість, ціна за одиницю, дата оплати і дата поставки вказуються в Специфікації, яка оформлюється на кожну поставку та є невід'ємною частиною контракту. Специфікацією сторони погодили вважати погоджене замовлення. Валюта контракту - Євро. Умови оплати - відповідно до рахунків-проформ.
Умови поставки (п.5.1 договору в редакції Додаткової угоди №1 від 12.12.2022р.) - FCA м. Глогув Малопольски/Двожиско/Жешув.
Відповідно до п.5.4. контракту, разом з товаром продавець надає покупцеві на англійській мові наступні документи: митну декларацію; рахунок-фактуру; пакувальний лист; сертифікат походження товару EUR.1.
18 червня 2024 року постачальником за контрактом № 01 було виписано проформу-інвойс на попередню оплату №ZS-37/06/2024/EXRG на суму 28 296.00 EUR на поставку 21 600 кг стрейч-плівки у джамбо-рулонах 20мкм х 500мм х 50кг, чорної, вартість 1,31 Євро за кг.
Позивачем платіжною інструкцією №64 від 19.06.2024р. було оплачено 28 296.00 EUR, що підтверджується платіжним документом SWIFT на суму 28 296.00 EUR від 20.06.2024р.
При формуванні проформи-інвойс на попередню оплату, умовно, вважається, що джамбо-рулон має вагу 50кг., як і зазначається у проформі-інвойс.
В процесі формування партії товару, вага рулонів фактично може відрізнятись, що є особливістю виробництва даного товару, тому фактична вага та остаточна вартість сформованої до відвантаження партії товару відображається у специфікації та інвойсі, що супроводжують товар та надаються до митного оформлення.
За проформою-інвойс від 18.06.2024р. №ZS-37/06/2024/EXRG на суму 28 296.00 EUR на поставку 21 600 кг стрейч-плівки у джамбо-рулонах 20мкм х 500мм ? 50кг, чорної, вартість 1,31 Євро за кг, відповідно до фактично сформованої партії товару було складено специфікацію №24 від 25.06.2024р. на поставку 21 611 кг стрейч плівки, вартістю 1.31 Євро/кг та загальною вартістю 28 310.41 Євро та інвойс від 25.06.2024р. №(S)FSE-44/06/2024/EXRG на суму 28 310.41 Євро. Тобто, фактично було відвантажено товару на 11 кг більше.
Відвантаження товару відбулось за пакувальним листом до інвойсу від 25.06.2024p. №(S)FSE-44/06/2024/EXRG.
До партії товару надано сертифікат EUR1 No 0138211 та сертифікат якості №(S)FSE-44/06/2024/EXRG від 26.06.2024.
Вказана партія товару було оформлена експортною декларацією країни відправлення №24PL402010E0717712 від 25.06.2024р.
До документів на товар позивачем було додано інформацію біржових організацій.
Розрахунки з постачальником відображені у обліку позивача, зокрема у картці рахунку 632.
Доставка товару здійснювалась експедитором ТОВ «РВ ДАФ+» за договором-доручення на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом №050623/1 від 05.06.2023, за п. 1.1. якого ТОВ «РВ ДАФ+» вправі залучати до перевезення інших осіб.
Замовлення перевезення здійснювалось за заявкою від 24.06.2024.
До перевезення експедитор залучив третіх осіб за договором №2517 від 19.06.2024.
На підтвердження транспортних витрат позивачем надано: копію договору з експедитором, заявку на перевезення, копію договору між експедитором та безпосереднім перевізником, довідку про транспортні витрати від 25.06.2024 на суму 5000.00грн. до митного кордону, рахунок на оплату №2853 від 25.06.2024 та автотранспортну накладну б/н від 25.06.2024р.
Позивачем до митного оформлення було подано митну декларацію №24UA1000602185355U4 та документи, що вказані відповідачем у картці відмови №UA100000/2024/000488: Сертифікат якості (Certificate of quality) від 26.06.2024 №(S)FSE-44/06/2024/EXRG, Пакувальний лист (Packing list) від 25.06.2024 №(S)FSE-44/06/2024/EXRG, Рахунок-проформа (Proforma invoice) від 18.06.2024 № ZS-37/06/2024/EXRG, Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 25.06.2024 № (S)FSE-44/06/2024/EXRG, Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н, Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR. I (Movement certificate EUR. 1) від 25.06.2024 №PL/MF/AU0138211, Банківський платіжний документ, що стосується товару № 64 від 19.06.2024, Платіжний документ, що підтверджує вартість товару №SWIFT від 20.06.2024, Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2853 від 25.06.2024, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 25.06.2024, Документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини від 14.06.2021, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (Додаток №l) від 12.12.2022, Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) (Специфікація №24) від 25.06.2024, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №01 від 02.11.2022, Договір (контракт) про перевезення № 050623/1 від 05.06.2023, Договір (контракт) про перевезення № 2517 від 19.06.2024, Інші некласифіковані документи (Заявка на перевезення б/н) від 24.06.2024, Копія митної декларації країни відправлення № 24PL402010E0717712 від 25.06.2024.
27.06.2024 о 19:38:25 год. відповідачем було направлено повідомлення декларанту з наступними зауваженнями:
1) «надані банківські платіжні документи на суму 28 296 євро, проте сума інвойсу від 25.06.2024 № (S)FSE-44/06/2024/EXRG становить 28310,41 євро.
Враховуючи, що Специфікацією від 25.06.2024 № 24 (яка є невід?ємною частиною контракту) визначено 100% передплату, за результатами митного контролю встановлено розбіжність з порушеного питання. Таким чином, відомості щодо ціни, яка сплачена, не підтверджені документально та не піддаються обчисленню та перевірці, що є порушенням вимог положень ч. 4, 21 ст. 58 Кодексу»;
2) «Для підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки згідно з Інкотермс «FCA - Glogow Malopolski» (Польша) декларантом надано довідку про транспортні витрати рахунок, які видані ТОВ «РВ ДАФ+».
Проте, згідно з даними, зазначеними в автотранспортній накладній CMR від 25.06.2024 № б/н, перевізником товарів виступає інша особа. Слід зазначити, що вищевказана автотранспортна накладна містить виправлення, які не завірені у встановленому порядку. Декларантом до митного оформлення не надано документи, передбачені Наказом МФУ № 599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення»: транспортний договір заявка на здійснення транспортно-експедиційних послуг, рахунки на оплату; акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури»;
3) «Відповідно до пакувального листа від 25.06.2024 № (S) FSE-44/06/2024/EXRG код товару згідно УКТ ЗЕД - 3920102490, відповідно до інвойсу - 3920102899. Заявлено до митного оформлення товар за кодом згідно УКТЗЕД - 3920102800»;
4) «Відповідно до Специфікації від 25.06.2024 № 24 умови поставки FCA - Глаголов Малопольски або FCA - Жешув. Проте, наданий інвойс не містить визначеної географічної точки згідно міжнародних правил Інкотермс»;
5) « У п. 2.2 Договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.06.2024 №2517 зазначено, що «Заявка (контракт-заявка) подається Перевізнику не пізніше ніж за 48 годин до початку завантаження..». Проте, заявка подана до митного органу, датована 24.06.2024, що в свою чергу порушує вимоги вищевказаного договору»;
6) «До митного органу зовнішньоекономічний договір та додатки до нього подано російською мовою»;
7) «До митної вартості товарів оцінюваної партії товарів не включена така її складова як експедиторська винагорода, оскільки виконавцем не розподілені витрати на транспортно-експедиційні послуги, понесені до та після перетину митного кордону України»;
8) «Відповідно до копії митної декларації країни відправлення вартість оцінюваної партії товару у польських злотих становить 121 234 PLN, проте інвойс від 25.06.2024 № (S) FSE-44/06/2024/EXRG складений на суму 122 295,31 PLN. Таким чином, встановлено розбіжність щодо вартості оцінюваної партії товару»;
«Окрім вищенаведеного, у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару…».
Керуючись положеннями частин 2,3 ст. 53, ст. 54 МК України відповідач повідомив про необхідність надання наступних додаткових документів протягом 10 календарних для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за наявності):
- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (від безпосереднього виконавця послуги);
- виписку з бухгалтерської документації; - прейскуранти (прайс-листи), калькуляцію від виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- документ WZE-44/06/2024/EXRG, відомості про який, як «related documents», міститься у інвойсі.
28.06.2024р. о 09:13:08 год. позивачем було направлено відповідачу копію листа відправника щодо помилкового вказання у пакувальному листі від 25.06.2024 № (S)FSE-44/06/2024/EXRG коду товару згідно УКТ ЗЕД - 3920102490, та зазначено правильний код товару: 3920102899.
28.06.2024 о 09:28:16 год. позивачем окремо було направлено відповідь на повідомлення по усім пунктам зауважень відповідача, зокрема: щодо обчислення вартості товару відповідно до ваги; надання до митного оформлення належних документів про перевезення, включаючи договір між експедитором та безпосереднім перевізником; неможливості надання акту та доказів оплати послуг експедитора, оскільки такий акт і оплата передбачені після отримання вантажу від експедитора, що на час митного оформлення не відбулося, що код товару згідно УКТЗЕД - 3920102800 уточнено відправником вантажу попередньо наданим відповідачу листом; інвойс містить географічну точку місця відправлення, прямо посередині інвойсу в умовах поставки FCA - Глогув Малопольски; питання строків подання заявки перевізнику не відноситься до перевірки числового значення митної вартості; контракт складено мовою міжнародного спілкування та на умовах постачальника; документ WZE-44/06/2024/EXRG, відомості про який міститься у інвойсі, напевно, є внутрішнім документом відправника, що не передбачений МК України для митного оформлення в Україні.
28.06.2024 о 09:30:29 год. позивачем також було направлено лист №2706/3 про відсутність додаткових документів.
Відповідь та лист №2706/3 від 27.07.2024 були направлені відповідачу наступного дня, а саме 28.06.2024.
28.06.2024 о 13:58:14 год. відповідач направив консультацію митниці декларанту з текстом, який є ідентичним з текстом, викладеним у оскаржуваному рішенні.
Відповідачем була видана картка відмови №UA100000/2024/000483 та прийнято оскаржуване рішення від 28.06.2024 №UA100000/2024/000110/2.
Причиною відмови у митному оформленні у картці відмови відповідачем вказано: прийняття рішення про коригування митної вартості від 28.06.2024 №UA100000/2024/000110/2.
В порядку ч.7 ст.55 МКУ відповідач за зверненням позивача випустив товари, що декларуються, у вільний обіг із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою позивачем та сумою митних платежів, обчисленою відповідачем. Товар був оформлений за МД №24UA 100060218492U2.
Позивачем в результаті коригування митної вартості було надмірно сплачено митні платежі в сумі: 44 535,20 грн.
У графі 33 оскаржуваного рішення від 28.06.2024 №UA100000/2024/000110/2 підстави не помістились, тому були направлені позивачу окремим повідомленням.
Враховуючи викладене, митним органом було скориговано митну вартість на підставі наявних у нього відомостей (1,66 дол. США/кг) на підставі даних митної декларації від 24.06.2024 №UA100180/2024/8114) із застосуванням другорядного (резервного) методу, в результаті чого рівень митної вартості відповідачем визначено у розмірі 1,553 євро/кг.
На підставі вищевикладеного, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100000/2024/000483, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 28.06.2024 №UA 100000/2024/000110/2.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п?ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Тобто, МК України передбачено та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до частини третьої-п?ятої статті 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов?язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв?язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в шій статті.
Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частиною другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно із статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.2 ст.55 МКУ, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
В «Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за № 883/21195 (далі за текстом - Правила №598), зокрема в правилах заповнення гр.33 Рішення, зазначено, що при визначенні митної вартості відповідно до положень статті 64 МКУ (за якою і винесено оскаржуване рішення) обов'язково зазначається номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Стосовно посилань відповідача на розбіжності між сумами, зазначеними у платіжних документах, а саме між сумами 28 296,00 євро та 28 310,41 евро суд вказує про безпідставність таких доводів відповідача, оскільки при формуванні проформи-інвойс на попередню оплату, взято вагу джамбо-рулона у 50кг. умовно, як і зазначено у проформі-інвойс, а фактична вага та остаточна вартість сформованої до відвантаження партії товару відображена у специфікації та інвойсі, що супроводжують товар та надані до митного оформлення.
За проформою-інвойс від 18.06.2024р. №Z.S-37/06/2024/EXRG на суму 28 296.00 EUR на поставку 21 600 кг стрей-плівки у джамбо-рулонах 20мкм ? 500мм ? 50кг, чорної, вартість 1,31 Євро за кт, відповідно до фактично сформованої партії товару було складено специфікацію №24 від 25.06.2024р. на поставку 21 611 кг стрейч плівки, вартістю 1.31 Євро/кг та загальною вартістю 28 310.41 Євро та інвойс від 25.06.2024р. №(S)FSE-44/06/2024/EXRG на суму 28 310.41 Євро.
Тобто, кількість фактично відвантаженого товару збільшилась на 11 кг., відповідно, сума інвойсу збільшилась на 14.41 Євро (11 кг. х 1.31 Євро), що в повній мірі давало можливість відповідачу перевірити числове значення митної вартості товару. У інвойсі чітко вказано, що сума 14.41 Євро підлягає сплаті за товар.
Стосовно посилань відповідача на помилкове зазначення порядкового номеру Специфікації від 25.06.2024 № 17, замість № 24 є безпідставними, оскільки є технічною помилкою, яка не має впливу на числове значення митної вартості, оскільки назва документу та відомості щодо господарської операції, виду товару, кількості та вартості - повністю відповідають суті операції та правилам до її оформлення.
Стосовно посилань відповідача на розбіжності та недоліки в наданих позивачем документах на підтвердження витрат на транспортування товару сув вказує про необгрунтованість таких доводів з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження здійснення витрат на транспортування товару під час митного оформлення надавались наступні документи, а саме :
- транспортний договір від 05.06.2023 № 050623/1;
- заявка на здійснення транспортно-експедиційних послуг;
- рахунок на оплату;
- акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів (на дату митного оформлення не підписано за відсутності факту завершення надання послуги);
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури - відсутні, оскільки умовами п.4.1. договору від 05.06.2023р. № 050623/1 передбачено, що плата за надані транспортні послуги за цим Договором здійснюється не пізніше другого робочого дня з дати вивантаження вантажу на складі отримувача.
Згідно п.3.2 договору від 05.06.2023р. № 050623/1 з ТОВ «РВ ДАФ +», ціни на послуги встановлюються в заявках, яка також була надана до митного оформлення та в повній мірі ідентифікує перевезення.
Право залучати інших виконавців передбачене п. 1.1 договору від 05.06.2023р. № 050623/1. Договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.06.2024 № 2517, укладений між ТОВ «Лано Логістик Груп» (перевізник) та ТОВ «РВ ДАФ+» (експедитор), який отримано відповідачем, у повній мірі ідентифікував безпосереднього перевізника.
Вартість послуг експедитора відображена у рахунку, довідці та заявці, у т.ч. з доставки вантажу до митного кордону України.
Суд приймає до уваги, що позивач не вступав у господарські відносини з безпосереднім перевізником ТОВ «Лано Логістик Груп», експедитор самостійно здійснював розрахунки з залученими ним іншими особами, тому вимога відповідача надати документи, що стосуються взаємовідносин та розрахунків між третіми особами, не ґрунтується на дійсних обставинах справи та є недоведеними.
Щодо тверджень відповідача про недоліки, викладені в пакувальному листі від 25.06.2024 №(S) FSE-44/06/2024/EXRG, суд вказує на їх необгрунтованість, оскільки, у пакувальному листі відправником допущено саме описку та про усунення даної описки позивачем було надано відповідачу лист постачальника.
Крім того, відповідно до інвойсу код товару зазначено 3920102899. Код згідно УКТЗЕД - 3920102800 відповідає коду 3920102899 за відсутності в УКТЗЕД коду - 3920102899, про що, зокрема, відомо відповідачу, тому дана підстава для коригування митної вартості є необгрунтованою.
Враховуючи викладене, декларування позивачем товару з вказаним відправником кодом 3920102899 відповідає коду УКТ ЗЕД 3920 10 28 00.
Стосовно недоліку інвойсу від 25.06.2024p. №(S)FSE-44/06/2024/EXRG суд вказує на їх помилковість, оскільки вказаний інвойс на суму 28 310.41 Євро містить географічну точку місця відправлення - прямо посередині інвойсу: FCA - Глогув Малопольски, а не «FCA - Глаголов Малопольски», як вказує відповідач.
Стосовно доводів відповідача про експедиторську винагороду, суд зазначає, що вказана винагорода експедитора в Україні є об?єктом оподаткування ПДВ, тому позивачем правомірно не включена до митної вартості у відповідності до пп.ж) п. 186.3 ст. 186 ПК України, оскільки включення її до митної вартості не відповідатиме приписам п.5 ч. 10 ст.58 МК України.
Стосовно доводів відповідача про розбіжність вартості оцінюваної партії товару з посиланням на те, що в митній декларації країни відправлення вказана вартість у польських злотих становить 121 234 PLN, а інвойсом від 25.06.2024 М. (S) FSE-44/06/2024/EXRG зазначена вартість на суму 122 295,31 PLN, суд вказує на їх безпідставність, оскільки вказані припущення митного органу спростовуються наданими декларантом документами. КРім того, митна вартість товару вказана у Євро, а не у злотих, та така вартість у Євро, що є основою митної вартості, не містить розбіжностей.
Судом приймається, що за змістом декларації країни відправлення, у ній відображена статична вартість товару, яка не завжди відповідає фактурній вартості, зазначеній у митній декларації. При цьому, заявлена позивачем митна вартість товарів підтверджується наданими до митного оформлення документами.
Суд зауважує, що можливі курсові різниці валюти країни відправлення чи інші особливості визначення ціни товару продавцем у експортній декларації у валюті країни відправлення, не є предметом перевірки при задекларованій вартості та розрахунках у Євро.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач застосував резервний метод визначення митної вартості через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, відсутнє одночасне співпадіння таких умов як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку, країна виробництва; виробник; наявність торговельної марки.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар № 1 - 1,553 євро/кг (1,66 дол. США/кг) - митна декларація від 24.06.2024 № UA100180/2024/8114.
Судом встановлено, що митний орган скоригував митну вартість, взявши за основу також скориговану митну вартість за відсутності інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору.
Разом з тим, суд зазначає, що показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІ ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв?язку з чим така інформаційна база не містить всіх об?єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Отже, відомості з інформаційних систем митних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару та бути підставою для здійснення коригування.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а.
Таким чином, в вищезазначених документах, які були надані позивачем разом з митною декларацією №UA 100000/2024/000110/2 від 28.06.2024, судом встановлено відсутність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, відсутні ознаки підробки, та вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч вищезазначених вимог МК України безпідставно відмовив позивачу у здійсненні митного оформлення товару за методом визначення митної вартості за ціною договору (основний метод) по митній декларації №UA 100000/2024/000110/2 від 28.06.2024, що свідчить про необґрунтованість прийнятого оскаржуваного рішення.
Суд вказує, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
При вирішенні спору суд керується усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16), за висновками якого митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Таким чином, підстави вважати, що рішення відповідача про коригування митної вартості від 28.06.2024 №UA 100000/2024/000110/2 є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення, на думку суду, є протиправним.
Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, у зв'язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів належить задовольнити.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до ст. 139 КАСУ, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України до судових витрат крім судового збору належать витрати, пов'язані з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
На підтвердження розміру вказаних судових витрат позивач надав до суду договір про надання професійної правничої допомоги № 180724 від 18.07.2024 р., рахунок № 000031 від 26.08.2024 р., платіжне доручення від 28.08.2024 № 5102, звіт щодо обсягів наданої професійної правничої допомоги.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатським об'єднанням “Група адвокатів України» укладено договір про надання професійної правничої допомоги № 180724 від 18.07.2024, предметом якого є юридичний супровід оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості від 28.06.2024 р. № UA 100000/2024/000110/2.
Відповідно до п.1.5 договору, на підтвердження обсягів професійної правничої допомоги, Виконавцем надається детальний Звіт, або Акт про виконані роботи, який підлягає погодженню Замовником.
За результатами надання професійної правничої допомоги, Виконавцем складено детальний Звіт від 27.09.2024 р., який погоджено Замовником.
Пунктом 4.1 Договору визначено, що вартість юридичного супроводу оскарження в судовому порядку Рішення про коригування митної вартості від 28.06.2024 р. № UA100000/2024/000110/2 сторони погодили в розмірі 20 000,00 грн. з розрахунку погодинної оплати (п.4.2 Договору) у розмірі 2000,00 грн. за 1 годину витраченого адвокатом часу на надання професійної правничої допомоги, пов'язану зі справою, включаючи підготовку документів, збір доказів тощо.
Відповідно до п. 5.1 договору, позивач платіжним дорученням від 28.08.2024 № 5102 здійснив предплату за надану професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн. на підставі рахунку № 000031 від 26.08.2021.
Судом встановлено, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу складає 20 000,00 грн., враховуючи те, що на підготовку та подання позову з додатками витрачено 6 год., що мало вартість 12 000 грн., а на підготовку та подання відповіді на відзив - 4 год., вартість чого визначена у розмірі 8 000 грн.
Разом з тим, від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якій наголошено про завищення заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення справи для сторони.
Так, розглядаючи вищевикладені обставини, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, згідно з яким подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
При цьому, суд вказує, що даний спір є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався судом в спрощеному провадженні; за умови наявності усталеної судової практики Верховного Суду із даного питання, обсяг доданих доказів до позову на підтвердження правової позиції є незначними і не потребує значного часу для їх збирання (оскаржується лише одне рішення про визначення митної вартості товару), а тому витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. не є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Отже, враховуючи фактичний об'єм виконаної адвокатом роботи, складність справи, зокрема, те, що дана справа є справою незначної складності, суд вважає обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.
Вказаний розмір витрат, на переконання суду, обумовлений об'єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об'ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.
Відтак, на користь позивача слід присудити витрати на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДМС України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ ГРУПП" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів №UA 100000/2024/000110/2 від 28.06.2024 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ ГРУПП" (код ЄДРПОУ 39208105; місцезнаходження: вул. Білогородська, буд. 178, а/с 25с, м. Боярка, Фастівський р-н, Київська обл., 08153) судовий збір у сумі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці Державної митної служби України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.