08 квітня 2025 року Київ № 320/15214/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного агенства з питань запобігання корупції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного агенства з питань запобігання корупції, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Національного агентства з питань запобігання корупції щодо відмови у вилученні з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, відомостей щодо ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Національне агентство з питань запобігання корупції вилучити відомості щодо ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення.
В обґрунтування позовної заяви, позивач вказує, що йому стало відомо, з загальновідомої інформації, яка розміщена за посиланням: https://corruptinfo.nazk.gov.ua/ на офіційному інтернет-сайті Реєстру порушників, у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, що міститься запис про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу від 26.06.2018 №1064.
Представник позивача, звернувся до відповідача із запитом, у якому просив повідомити про можливість вилучення з Реєстру відомостей про позивача, який є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 ) та не має дисциплінарних стягнень.
Листом №49-05/14867-24 від 08.03.2024 відповідач повідомив позивача, що до 04.02.2019 відомості про осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення вносились до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення Міністерством юстиції України. Повноваження щодо ведення цього реєстру здійснювалися Міністерством юстиції України, згідно з Положенням про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення (наказ Міністерства юстиції України від 11.01.2012 №39/5). З 04.02.2019 Національним агентством перенесено базу даних з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення до Реєстру (рішення Національного агентства від 01 лютого 2019 року №367). Враховуючи зазначене, відомості наявні у Реєстрі щодо позивача були внесені працівниками Міністерства юстиції України, на підставі документів які їм надавались.
Крім того, Міністерство юстиції України повідомило позивача, що з 04.02.2019 адміністратором інформаційно - телекомунікаційна система «Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення» є Національне агентство. З огляду на що, у Міністерства юстиції України відсутня можливість перевірити у вказаному реєстрі, інформацію стосовно підстав внесення/вилучення відомостей про осіб, у тому числі, запитувану інформацію про ОСОБА_1 , оскільки вказаний Реєстр на сьогодні не функціонує, а нематеріальний актив - базу даних цього Реєстру передано до Національного агентства.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.09.2024 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, де позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Зауважив, що наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 26.06.2018 № 1064 до ОСОБА_1 було застосоване дисциплінарне стягнення. Вищезазначений наказ став підставою для внесення відомостей стосовно позивача до Єдиного державного реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення (наразі Єдиний державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язанні з корупцією правопорушення.
Представник позивача звернувся до Національного агентства з адвокатським запитом стосовне можливості вилучення з Реєстру відомостей про позивача. У відповідях на запит від 06.03.2024 № 49-05/14110-24 та від 08.03.2024 № 49-05/14367-24, відповідач зазначив, що наявні у Реєстрі відомості щодо позивача були внесені працівниками Міністерства юстиції України, на підставі документів які їм надавались. Окрім того, Національним агентством було проінформувало ОСОБА_1 , що порядок, підстави внесення та вилучення відомостей з Реєстру визначені ст. 59 Закону України «Про запобігання корупції» і Положенням про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, затвердженого рішенням Національного агентства від 09.02.2018 № .66, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.03.2018 за № 345/31797. Зокрема, підстави для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення вказані / п. 8 розділу II Положення.
Відповідач звернув увагу суду, що факт внесення відомостей стосовно ОСОБА_1 до Реєстру останнім не оскаржувався і відповідно не був визнаний у судовому порядку протиправним.
Вищевказані відомості були передані Міністерством юстиції України до Національного агентства 01.02.2019 відповідно до спільного наказу від 16.01.2019 №140/5/4/19 «Про передачу нематеріального активу - бази даних», підписаного Акту приймання-передачі нематеріального активу - бази даних «Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення». Тобто, Національним агентством не здійснювалося жодних дій щодо внесення відомостей стосовно ОСОБА_1 до Реєстру.
Вказує, що твердження позивача, про те що відсутній розпорядчий документ, на підставі якого внесена інформація відносно позивача, то такі відомості взагалі не мали бути внесені до Реєстру, отже, слід зобов'язати відповідача вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення відомості стосовно позивача, як помилкові, не заслуговують на увагу у зв'язку з тим, що не входять в предмет доказування та відповідно жодним чином не свідчать про допущення Національним агентством по відношенню до позивача протиправних дій.
З огляду на що, відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Так, як встановлено судом та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 (далі - позивач) проходив службу в ОВС з 04.02.2002 по 30.04.2014, з 05.12.2014 по 06.11.2015, в Національній поліції України. З 07.11.2015, у тому числі, з 08.06.2022 на займаній посаді - інспектор сектору запобігання протидії корупції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.
Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - ГУНП в Полтавській області) від 26.06.2018 №1064 до ОСОБА_1 було застосоване дисциплінарне стягнення.
Вищезазначений наказ став підставою для внесення Міністерством юстиції України, відомостей стосовно позивача до Єдиного державного реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення (наразі Єдиний державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язанні з корупцією правопорушення (далі - Реєстр)).
Представник позивача, звернувся до відповідача із запитом, у якому просив повідомити про можливість вилучення з Реєстру відомостей про ОСОБА_1 , який є учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 ) та не має дисциплінарних стягненю. У разі відмови просив зазначити підстави для внесення Реєстратором відомостей про ОСОБА_1 до Реєстру.
Листом №49-05/14867-24 Національне агенство з питань запобігання корупції від 08.03.2024 повідомило, що до 04.02.2019 відомості про осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення вносились до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Повноваження щодо ведення цього реєстру здійснювалися Міністерством юстиції України, згідно з Положенням про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення (наказ Міністерства юстиції України від 11.01.2012 № 39/5). Починаючи з 04.02.2019 Національним агентством перенесено базу даних з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення до Реєстру на підставі рішення Національного агентства від 01 лютого 2019 року No 367. Враховуючи зазначене, відомості наявні у Реєстрі щодо позивача були внесені працівниками Міністерства юстиції України, на підставі документів які їм надавались.
В свою чергу, у відповідь на запит представника позивача, Міністерство юстиції України повідомило, що 01.02.2019 на засіданні Національного агентства прийнято рішення №367 про введення з 04.02.2019 у постійну (промислову) експлуатацію інформаційно- телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення», адміністратором якої є Національне агентство.
Враховуючи зазначене, у Міністерства юстиції України відсутня можливість перевірити у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення, інформацію стосовно підстав внесення/вилучення відомостей про осіб, у тому числі, запитувану інформацію про позивача, оскільки вказаний Реєстр на сьогодні не функціонує, а нематеріальний актив - базу даних цього Реєстру передано до Національного агентства.
Позивач, вважаючи протиправним перебування відомостей щодо нього у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено положеннями Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII).
Відповідно до ст. 4 Закону Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Згідно рішення Національного агентства від 01.02.2019 № 367 інформаційно-телекомунікаційну систему «Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення» прийнято в постійну (промислову) експлуатацію з 00 год 00 хв 04.02.2019. Таким чином, ведення Реєстру Національним агентством розпочалося з 04.02.2М9. До початку ведення Національним агентством Реєстру повноваження щодо його ведення здійснювалися Міністерством юстиції України, а також Головним територіальним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим та головними територіальними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі згідно з Положенням про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.01.2012 за №39/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.01.2012 за № 28/20431.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 11 Закону до повноважень Національного агентства належить, зокрема, забезпечення ведення Реєстру.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону, відомості про осіб, яких притягнуто до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, а також про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення, вносяться до Реєстру, що формується та ведеться Національним агентством.
Як вбачається із п. 2 Положення про Реєстр, Реєстр - електронна база даних, яка містить відомості про осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, та про юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення.
Згідно п.п.1 п. 3 розділу І Положення №166 метою ведення Реєстру є забезпечення єдиного обліку осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, та юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення.
У п. 2 розділу II Положення про Реєстр встановлено, що підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу, яку притягнуто до відповідальності за вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, є: 1) електронна копія рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень; 2) засвідчена в установленому порядку паперова копія розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення.
Електронна копія рішення суду про притягнення до кримінальної, адміністративної та цивільно-правової відповідальності особи за вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення надсилається Реєстратору відповідно до порядку надсилання електронних копій судових рішень щодо осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, та щодо юридичних осіб, до яких застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв'язку з вчиненням корупційного правопорушення.
Кадрові служби органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій, посадові особи яких є суб'єктами відповідальності за корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, протягом п'яти робочих днів з дня підписання розпорядчого документа про накладення на особу дисциплінарного стягнення або скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення за вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення надають Реєстратору електронну та засвідчену в установленому порядку паперову копію відповідного розпорядчого документа разом з інформаційною карткою до розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення на особу за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень. Імперативними приписами п. 5 розділу II Положення про Реєстр встановлено, що Реєстратор вносить до Реєстру відомості протягом трьох робочих днів з дня надходження з Державної судової адміністрації України до Національного агентства електронної копії рішення суду, яке набрало законної сили, з Єдиного державного реєстру судових рішень та засвідченої в установленому порядку паперової копії розпорядчого документа про накладення чи скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення. Також нормами п. 8 розділу II Положення про Реєстр визначено перелік підстав для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення, який є вичерпним.
В свою чергу п. 8 розділу II Положення про Реєстр підставами для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення, є:
1) ухвала суду про скасування вироку;
2) винесення виправдувального вироку;
3) відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження;
4) скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення;
5) розпорядчий документ або судове рішення про скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення;
6) заява особи, яка з 24 лютого 2022 року до припинення або скасування воєнного стану брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у складі Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Особа надсилає до Національного агентства разом із заявою про вилучення відомостей з Реєстру (додаток 4) копію паспорта, військово-облікового документа (іншого документа, що посвідчує особу військовослужбовця та підтверджує її безпосередню участь з 24 лютого 2022 року до припинення або скасування воєнного стану у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України) та згоду на обробку персональних даних.
Перевірку інформації щодо залучення особи здійснює Реєстратор шляхом надсилання протягом п'яти робочих днів з дня отримання заяви особи про вилучення відомостей з Реєстру запиту до відповідного органу. Такий запит розглядає відповідний орган протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. У разі підтвердження інформації щодо залучення особи Реєстратор вилучає відомості з Реєстру протягом п'яти робочих днів з дня отримання підтвердження відповідного органу.
У разі якщо запитувану Реєстратором інформацію неможливо отримати у зв'язку з її перебуванням на тимчасово окупованих територіях України, заява особи розглядається після відновлення можливості отримати таку інформацію, про що письмово повідомляється ця особа.
Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, порядок його формування та ведення затверджуються Національним агентством.
На виконання вказаних норм Національне агентство розробило Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, яке затверджене рішенням Національного агентства від 09.02.2018 № 166, та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.03.2018 за № 345/31797 (далі Положення про Реєстр).
Правовідносини, пов'язання із внесенням вищезазначених відомостей до Реєстру чи вилученням з нього таких відомостей врегульовані виключно Законом та Положенням про Реєстр, норми яких, у даному питанні, встановлюють чіткі та послідовні дії Національного агентства. Застосування при цьому будь-яких інших положень законодавства є неприпустимим.
Так, як вбачається із п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає, у тому числі, у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов'язанням У країни у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (асциіз ЄС), антикорупційної та тендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Метою проведення державної реєстрації є недопущення застосування незаконних нормативно-правових актів, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Тобто, правова експертиза і державна реєстрація нормативно-правового акта гарантує його відповідність Конституції Укради та актам чинного законодавства.
Нормативно-правові акти, які видані з перевищенням повноважень чи обмежують, порушують права, свободи й законні інтереси громадян або підприємств відповідно не можуть бути зареєстровані в Міністерстві юстиції України. Отже, факт реєстрації вищезазначеного Положення про Реєстр Міністерством юстиції України, яким було проведено його правову експертизу на відповідність чинному законодавству та Конституції України, безумовно свідчить про те, що вказаний нормативно-правовий акт виданий на основі Закону, для виконання його положень та у межах повноважень Національного агентства, його виконання та дотримання є обов'язковим, а його порушення є протизаконним
Отже, інформацію про осіб які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення/яких притягнуто до відповідальності за корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення вносяться до Реєстру.
Встановлено, що відомості щодо ОСОБА_1 було внесено до Реєстру у зв'язку з притягненням його до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 26.06.2018 №1064.
Вищевказані відомості були передані Міністерством юстиції України до Національного агентства 01.02.2019 відповідна до спільного наказу від 16.01.2019 №140/5/4/19 «Про передачу нематеріального активу - бази даних», підписаного Акту приймання-передачі нематеріального активу - бази даних «Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення».
Факт внесення Міністерством юстиції України відомостей до Реєстру щодо ОСОБА_1 позивачем не оскаржувався і не був визнаний у судовому порядку протиправним.
Пунктом 8 розділу II Положення про Реєстр встановлено, що підставами для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення, є:
1) ухвала суду про скасування вироку;
2) винесення виправдувального вироку;
3) відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження;
4) скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення;
5) розпорядчий документ або судове рішення про скасування розпорядчого документа про накладення дисциплінарного стягнення;
6) заява особи, яка з 24 лютого 2022 року до припинення або скасування воєнного стану брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у складі Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Отже, підстави щодо вилучення з Реєстру відомостей є вичерпним, інших підстав для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення чинне законодавство не передбачає.
При цьому, п. 8 розділу II Положення про Реєстр передбачає, що особа надсилає до Національного агентства разом із заявою про вилучення відомостей з Реєстру (додаток 4) копію паспорта, військово-облікового документа (іншого документа, що посвідчує особу військовослужбовця та підтверджує її безпосередню участь з 24 лютого 2022 року до припинення або скасування воєнного стану у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України) та згоду на обробку персональних даних.
Перевірку інформації щодо залучення особи здійснює Реєстратор шляхом надсилання протягом п'яти робочих днів з дня отримання заяви особи про вилучення відомостей з Реєстру запиту до відповідного органу. Такий запит розглядає відповідний орган протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. У разі підтвердження інформації щодо залучення особи Реєстратор вилучає відомості з Реєстру протягом п'яти робочих днів з дня отримання підтвердження відповідного органу.
У разі якщо запитувану Реєстратором інформацію неможливо отримати у зв'язку з її перебуванням на тимчасово окупованих територіях України, заява особи розглядається після відновлення можливості отримати таку інформацію, про що письмово повідомляється ця особа.
Позивач, як на підставу виключення його з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення відомості щодо нього, з огляду на те що він є учасником бойових дій.
Як встановлено судом, позивачем до матеріалів справи додано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 29.04.2016. Тобто, позивач набув статусу учасника бойових дій до 24 лютого 2022 року.
Суд звертає увагу, що п.п. 6 пункту 8 розділу II Положення про Реєстр підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення, є зокрема, заява особи, яка з 24 лютого 2022 року до припинення або скасування воєнного стану брала безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у складі Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Крім того, матеріали справи не містять заяви позивача, оформленої відповідно п. 8 розділу II Положення про Реєстр передбачає, де б останній надсилав до Національного агентства разом із заявою про вилучення відомостей з Реєстру (додаток 4) копію паспорта, військово-облікового документа (іншого документа, що посвідчує особу військовослужбовця та підтверджує її безпосередню участь з 24 лютого 2022 року до припинення або скасування воєнного стану у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України) та згоду на обробку персональних даних.
Натомість матеріали справи містять лише адвокатські запити з приводу повідомлення про можливість вилучення з Реєстру відомостей щодо ОСОБА_1 та надання інформації стосовно підстав внесення таких даних до Реєстру.
Суд наголошує, що підстави щодо вилучення з Реєстру відомостей є вичерпним, інших підстав для вилучення з Реєстру відомостей про особу, яка вчинила корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення чинне законодавство не передбачає.
Наведене узгоджується з позицією Сьомого апеляційного адміністративний суд викладеною у постанові від 10.04.2024 у справі №560/18665/23, Третього апеляційного адміністративного суду у постанові від 04.11.2020 у справі №160/5397/20, Восьмого апеляційного адміністративного суду у постанові від 17.06.2021 у справі № 460/1113/21, та Шостого апеляційного адміністративного суду у постанові від 23.11.2021 у справі №320/5073/20.
Таким чином відмова відповідача на звернення позивача ґрунтується на нормах чинного законодавства, а отже не є протиправною.
Крім цього, у контексті оцінки решти доводів позовної заяви, звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Решта доводів позивача щодо наведених доказів, ґрунтуються виключно на власному трактуванні відповідних положень законодавства і обставин та не викликають обґрунтованих сумнівів у суду щодо допустимості і достовірності таких доводів, а тому, з огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18.07.2006 , суд не вважає за необхідне надавати детальну відповідь на решту таких аргументів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Крім того, у справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.