про відмову у задоволенні заяви у порядку статті 383 КАС України
08 квітня 2025 року Київ № 320/12295/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про постановлення ухвали в порядку ст. 383 КАС України в адміністративній справі за позовом
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу з 14 серпня 2019 року підвищення до пенсії згідно статті Закону № 796-ХІІ у розмірі двох мінімальних заробітних плат;
- зобов'язати відповідача здійснити із 14 серпня 2019 року нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, з урахуванням раніше виплачених сум і з врахуванням індексу інфляції за весь період заборгованості по день їх виплати включно.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071) щодо не нарахування та невиплати із 14 серпня 2019 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071) здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14 серпня 2019 року, з урахуванням вже виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2022 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року скасовано в частині вирішених позовних вимог за період з 14.08.2019 року по 20.05.2020 року. Позовні вимоги за період з 14.08.2019 року по 20.05.2020 року залишено без розгляду. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року залишено без змін.
Позивачем до суду в порядку ст.383 КАС України направлено заяву. В заяві в порядку ст. 383 КАС України представник позивача просить суд постановити окрему ухвалу та:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, які вчинені на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/12295/20;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 №320/12295/20 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 , починаючи з 21.05.2020, доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат (з урахуванням зміни такого розміру протягом відповідного року) згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.
Відповідну заяву обґрунтовує тим, що у відповідь на заяву позивача щодо надання інформації про виконання рішення суду листом від 04.10.2024 відповідач повідомив, що позивачу на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 по справі №320/12295/20 було виконано у межах повноважень. Надбавка до пенсії позивача, відповідно до рішення суду, обраховується виходячи з двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб і складає 4 204,00 грн. При перерахунку пенсії за період з 26.05.2020 по 28.02.2022, відповідно до рішення суду, застосовано два прожиткових мінімуми для працездатних осіб.
Кошти за період з 26.05.2020 по 28.02.2022 нараховано в сумі 84 080,00 грн, обліковано та внесено до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою №203526. Станом на жовтень 2024 року виплата пенсії здійснюється згідно з вищезазначеним рішенням суду в розмірі 6 808, 23 грн, де: 2 490,35 грн розмір пенсії, 113, 88 грн додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, 4 204, 00 грн доплата відповідно до ст. 39 на підставі рішення суду.
Станом на жовтень 2024 року Головним управлінням в порядку черговості забезпечено проведення виплат на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, які набрали законної сили по 20.09.2020.
Заява в порядку ст. 383 КАС України направлена відповідачу засобами поштового зв'язку, про що свідчить квитанція АТ «Укрпошта» за трек номером №0960100017214.
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області жодних заяв, клопотань або пояснень до суду не надходило.
Заяву розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали поданої представником позивача заяви, а також матеріали справи №320/12295/20, суд дійшов висновку, що така заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами ч.ч.1-2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 1 статті 383 КАС України, передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Правові норми статті 383 КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, на якого покладений обов'язок щодо його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст. 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, в свою чергу, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 5 лютого 2020 року у справі №640/10843/19, від 28.04.2020 у справі №611/26/17.
Відповідно до ч. 6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення.
Зокрема, у пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece», заява № 18357/91), суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі «Філіс проти Греції» (Philis v. Greece) (N1) від 27 серпня 1991 року, серія А, №209, с.20, п.59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v.United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, N18, с.16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Суд зазначає, що виконанням рішення суду є вчинення відповідачем дій у повній відповідності із резолютивною частиною рішення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від від 25.05.2021 Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071) щодо не нарахування та невиплати із 14 серпня 2019 року підвищення до пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ЄДРПОУ 22933548, адреса: вул. Ярославська, 40, м. Київ, 04071) здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14 серпня 2019 року, з урахуванням вже виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2022 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року скасовано в частині вирішених позовних вимог за період з 14.08.2019 року по 20.05.2020 року. Позовні вимоги за період з 14.08.2019 року по 20.05.2020 року залишено без розгляду. В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року залишено без змін.
Судом встановлено, що на виконання вказаного рішення суду позивачем було отримано виконавчий лист 18.05.2023. Після чого, 19.05.2023 позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про прийняття виконавчого листа до примусового виконання.
24.05.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження.
Крім того, 24.05.2023 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору.
22.05.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн.
19.09.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо стану виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2021 по справі №320/12295/20.
Листом від 04.10.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повідомило, що позивачу на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 по справі №320/12295/20 було виконано у межах повноважень. Надбавка до пенсії позивача, відповідно до рішення суду, обраховується виходячи з двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб і складає 4 204,00 грн. При перерахунку пенсії за період з 26.05.2020 по 28.02.2022, відповідно до рішення суду, застосовано два прожиткових мінімуми для працездатних осіб.
Кошти за період з 26.05.2020 по 28.02.2022 нараховано в сумі 84 080,00 грн, обліковано та внесено до реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою №203526. Станом на жовтень 2024 року виплата пенсії здійснюється згідно з вищезазначеним рішенням суду в розмірі 6 808, 23 грн, де: 2 490,35 грн розмір пенсії, 113, 88 грн додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 3 категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, 4 204, 00 грн доплата відповідно до ст. 39 на підставі рішення суду.
Станом на жовтень 2024 року Головним управлінням в порядку черговості забезпечено проведення виплат на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, які набрали законної сили по 20.09.2020.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з частиною четвертою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Судом не встановлено факту невиконання суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь позивача.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача.
Керуючись статтями 241, 249, 248, 294, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви позивача у порядку статті 383 КАС України відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Я.В. Горобцова