про залишення позовної заяви без розгляду
(в частині позовних вимог)
08 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/18491/24
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивачка просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у обчисленні та виплати грошового забезпечення з 24 грудня 2021 року по 23 жовтня 2023 року та належних у вказаний період виплат без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок за період з 24 грудня 2021 року по 23 жовтня 2023 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням п'ятиденного строку для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 23 жовтня 2023 року із зазначенням інших підстав для поновлення цього строку.
На виконання вимог цієї ухвали суду представницею позивача подано заяву про усунення недоліків, у якій вона просить поновити позивачці строк звернення до суду з цим позовом, звертаючи увагу, насамперед на те, що саме з моменту виключення із списків військової частини та отримання від військової частини інформації щодо нарахування грошового забезпечення не у повному обсязі згідно з нормами чинного законодавства (постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб") і розпочинається, на переконання представниці, тримісячний строк, визначений частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України). Зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 виключена 23 жовтня 2023 року. Вважає, що з отриманням 25 вересня 2024 року відповіді Військової частини НОМЕР_1 позивачка достовірно переконалася у тому, що грошове забезпечення відповідачем розраховувалося неправильно та виплачувалося у спірний період у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством. Також зауважено на тому, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, має статус учасника бойових дій, натомість система нарахування грошового забезпечення є багаторівневою та складною та залежить від багатьох факторів - розміру вислуги, звання, наявності або відсутності доступу до державної таємниці, індексації, щомісячної премії, а тому наполягає, що саме з отриманням відповіді Військової частини НОМЕР_1 із розрахунком грошового забезпечення бере початок відлік строку звернення до суду з цим позовом, що утворює, як доводить представниця, підставу для поновлення строку звернення до суду із заявленими позивачкою вимогами.
Визначаючись щодо строку звернення до суду з цим позовом суд враховує правові висновки Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
Предмет спору у справі № 460/21394/23 склав перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року, що уподібнює правовідносини у справі № 460/21394/23 зі спірними. Характерною особливістю спірних правовідносин у справі № 460/21394/23, як і у справі, що розглядається, є те, що позивач просив перерахувати грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України [19 липня 2022 року]. Судова палата зазначила, що спірний період [з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року у справі № 460/21394/23] умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" [19 липня 2022 року] та після цього.
Судова палата виснувала, що з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] положення статті 233 КЗпП України, у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 КЗпП України. Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
З огляду на таке судова палата дійшла згоди у тому, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Виходячи з цього, судова палата резюмувала, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
З огляду на це, доводи представниці позивачки про те, що грошовий атестат не містить даних про нараховане грошове забезпечення у розрізі усіх його складових та не може трактуватися як письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні не узгоджуються із висновками Верховного Суду, а тому відхиляються судом.
Суд враховує, що відповідно до підпункту 4.3 пункту 4 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року № 104) начальник фінансового органу під час зняття військовослужбовців з грошового забезпечення повинен забезпечити їх належним грошовим забезпеченням і не пізніше дня остаточного розрахунку з військовослужбовцем видати грошовий атестат про здійснені виплати та утримання в порядку, установленому цими Правилами.
Згідно з підпунктом 11.1 пункту 11 Правил грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у випадку, з-поміж іншого, вибуття до нового місця служби.
Як встановлено у підпункті 11.3 пункту 11 Правил, зокрема, грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо, підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації. Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунка військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини.
Як звертав увагу суд в ухвалі від 01 квітня 2025 року, - згідно з поданим відповідачем грошовим атестатом ОСОБА_1 від 02 листопада 2023 року № 4/1459, у графі 14 "Правильність даних зазначених в атестаті підтверджую" містить підпис військовослужбовиці. А згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 23 жовтня 2023 року старшого лейтенанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , старшого помічника начальника відділення персоналу штабу з 23 жовтня 2023 року виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення і вважати такою, що вибула до нового місця служби у Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ).
Отже, тримісячний строк звернення до суду із заявленими вимогами в частині періоду з 19 липня 2022 року по 23 жовтня 2023 року розпочався з 03 листопада 2023 року та закінчився 03 лютого 2024 року.
У згаданій постанові Верховний Суд висловився про те, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку звернення до адміністративного суду з позовом відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Що ж до посилань представниці позивачки на тривале безперервне перебування ОСОБА_1 на військовій службі, наявність статусу учасника бойових дій, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду, суд зауважує на тому, що саме по собі посилання на перебування на військовій службі не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку, така обставина може бути врахована судом, якщо вона знаходиться в прямому причинному зв'язку з пропуском процесуального строку. Натомість представницею позивачки також не обґрунтовано та не доведено наявності такого причинного зв'язку.
Не заперечуючи того, що безпосередня участь у забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії унеможливлює/ускладнює своєчасне звернення до суду, такі обставини для цілей вирішення питання поновлення процесуального строку звернення до суду з позовом потребують підтвердження належними доказами.
В цьому контексті суд враховує, що, як вже зазначалось, згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 23 жовтня 2023 року старшого лейтенанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , старшого помічника начальника відділення персоналу штабу з 23 жовтня 2023 року виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення і вважати такою, що вибула до нового місця служби у Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ). Проте, жодних доказів участі у бойових діях, інших військових заходах щодо забезпечення захисту країни від зовнішньої збройної агресії, зокрема у складі Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) або інших військових формуваннях, упродовж трьох місяців після звільнення зі служби з Військової частини НОМЕР_1 та видачі грошового атестата 02 листопада 2023 року, як і упродовж періоду з 03 лютого 2024 року до дати звернення до суду з позовом у цій справі (25 вересня 2024 року; 26 вересня 2024 року отримано та зареєстровано судом) ані до позовної заяви, ані до заяви про усунення недоліків не додано, як і не зазначено про такі обставини у поданій на виконання ухвали суду від 01 квітня 2025 року заяві.
Відповідно, у розпорядженні суду відсутні докази на підтвердження будь-яких обставин, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, про які зазначає також представниця позивачки і з чим суд не може не погодитись, - на підтвердження поважності причин пропуску встановленого процесуального строку звернення до суду із заявленими вимогами за період з 19 липня 2022 року по 23 жовтня 2023 року.
При цьому, звернення позивачки до відповідача щодо отримання довідок про грошове забезпечення, на чому наполягає представниця позивачки, не змінює момент, з якого позивачка була (мала бути) обізнаною про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду із заявленими вимогами.
Посилання представниці позивачки у своїх доводах на офіційне тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України у Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 щодо необмеження будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не є обґрунтованим, оскільки таке тлумачення норми частини другої статті 233 КЗпП України зроблено Конституційним Судом України щодо редакції цієї норми до внесення змін згідно із Законом України від 01 липня 2022 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності з 19 липня 2022 року.
Так само необґрунтованими є посилання представниці позивачки на правові висновки Верховного Суду у постановах від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 та від 14 липня 2021 року у справі № 560/964/17 за відмінності як предмету правового спору, так і категорії справ (соціальні спори) та спірних правовідносин сторін.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
За правилами частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, за відсутності жодних доказів на підтвердження у розумінні процесуального закону поважності причин пропуску строку звернення до суду в частині заявлених позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 23 жовтня 2023 року, суд, в частині означених вимог позивачки, застосовує процесуальні наслідки, передбачені частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України залишаючи такі вимоги без розгляду.
Керуючись статтями 123, 171, 240, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 23 жовтня 2023 року залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повна ухвала суду складена 08 квітня 2025 року.
Суддя О.Г. Приходько