про залишення позовної заяви без руху
08 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/17367/24
категорія 106020000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Капинос О.В., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом , в якому просить:
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) грошового забезпечення за період з 01 червня 2022 року по 07 вересня 2024 року, додаткової грошової винагороди з розрахунку 30 000,00 грн. пропорційно, визначених постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) додаткову грошову винагороду з розрахунку 30 000,00 грн. пропорційно, за період з 01 червня 2022 року по 07 вересня 2024 року, у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 207 741,93 грн.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) грошове забезпечення, за період з 01 червня 2022 року по 07 вересня 2024 року, у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 46 620, 40 грн;
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) заборгованість у зв'язку з порушенням строків виплати додаткової грошової винагороди з розрахунку 30 000,00 грн. пропорційно за період з 01 червня 2022 року по 07 вересня 2024 року, визначеному пунктом 14 Загальних положень Наказу МОУ №260 від 07.06.2018 у розмірі 1 261 265,34 грн.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 17 669,70 грн.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у відзиві заявив клопотання про застосування наслідків пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом. Зазначає, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.11.2023 № 310 позивача виключено зі списків особового складу частини з 04.11.2023. В той же день позивачу було надано витяг із наказу про виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2023 року № 310 та грошовий атестат. Таким чином, позивачу було відомо про вказаний зміст наказу про виключення зі списків особового складу та здійснений з ним розрахунок згідно наданого позивачу витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.11.2023 № 310, а також грошового атестату. Факт надання грошового атестату позивачу підтверджується тим, що без цього документу ОСОБА_1 не прийняли б на новому місці служби. Отже, позивачем пропущений строк звернення до суду із заявленими ним вимогами згідно спеціальної норми процесуального закону щодо проходження громадянами публічної служби ч.5 ст.122 КАС України.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом спору у цій справі є невиплата у повному розмірі додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, грошового забезпечення.
Суд зазначає, що спірний період умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" [19 липня 2022 року] та після цього.
Період з 01 червня 2022 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
Однак період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд зазначає, що початок перебігу тримісячного строку для подання позову в частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, суд зазначає, що таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Пунктом 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 року № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року № 104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках: - вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини; - зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої; - звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби); - відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Виходячи з цього та з урахуванням висновку Верховного Суду, суд погоджується з обґрунтованістю позиції відповідача про те, що саме дата вручення позивачу грошового атестату є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини 2 статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Проте позивач не долучив грошовий атестат до матеріалів справи та не вказав дату коли він з ним ознайомився.
При цьому, відповідач наголошує, що грошовий атестат позивачу був вручений при звільненні 04.11.2023.
Таким чином, саме при врученні позивачу грошового атестату, він був обізнаний про нараховані та виплачені йому суми грошового забезпечення.
При цьому, визначена позивачем дата, по яке він вважає відповідач повинен здійснити йому виплату заборгованості "по 07 вересня 2024 року" свідчить про намагання уникнути наслідків подання позову поза межами визначених строків, оскільки як стверджує представник відповідача та надані суду докази, позивач звільнений зі служби у в/ч НОМЕР_1 та виключений зі списків особового складу частини наказом командира від 04.11.2023 №310.
Доказів проходження служби у вказаній частині у період з 05.11.2023 по 07.09.2024 позивач суду не надав. Більш того, представник позивача сама підтвердила факт проходження служби у в/ч НОМЕР_1 по 04.11.2023.
При цьому, позов подано до суду 01.10.2024, тобто з пропуском тримісячного строку.
Однак, заяви про поновлення строку звернення з позовними вимогами починаючи з 19.07.2022 та доказів поважності причин такого пропуску позивач не надав.
При визначенні початку перебігу строку для звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 805/3881/18-а.
Під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття ж "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 420/3001/19, від 25 лютого 2020 року у справі № 360/1870/19.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду, наявні підстави для залишення позову без руху та надання позивачу строку для усунення визначених у цій ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із зазначенням поважних причин пропуску процесуального строку та доказів на підтвердження поважності причин пропуску.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя О.В. Капинос