Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 квітня 2025 року Справа№200/8764/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
визнати незаконною та протиправною відмову, оформленою у формі повідомлення від 29.11.2024 № 09/18592;
зобов'язати розглянути заяву про відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 12.11.2024 та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що є єдиним працездатним утримувачем свого батька, який є особою з інвалідністю другої групи та потребує постійного догляду. З метою оформлення відстрочки від мобілізації в листопаді 2024 року звернувся до відповідача з відповідною заявою, проте повідомленням від 06.12.2024 в наданні відстрочки відмовлено в зв'язку з необхідністю особистої явки до ТЦК та надання заяви з документами. Крім того, позивачу разом з листом надіслано повістку про прибуття до відповідача на 07.12.2024. Заявник наполягає, що має законні підстави для оформлення відстрочки від мобілізації та не повинен підлягати призову, як і особисто з'являтись до ТЦК. На підставі наведеного вважає прийняте рішення протиправним та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 23 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 07 січня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що у задоволенні звернення відмовлено з таких причин: заявником не подано військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов'язку, не надано документів на підтвердження відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаним и відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб (свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , де визначено мати - ОСОБА_2 ). Зазначені обставини унеможливили перевірку підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, яка здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки відповідно до частини 7 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
ІНФОРМАЦІЯ_2 також посилається на те, що не є юридичною особою. В зв'язку з наведеним просить відмовити у задоволенні позову.
При цьому суд зауважує, що відзив на позовну заяву перевантажений витягами з нормативних актів, відомостями щодо інших осіб, які не є учасниками цієї справи, фрагментами судових рішень апеляційних інстанцій, які не є обов'язковими для застосування при розгляді цієї справи за позовом ОСОБА_1 .
Фактичні обставини цієї адміністративної справи у відзиві викладені однаковими фрагментами тексту (червоним кольором) п'ять разів, що ускладнює сприйняття змісту заперечень.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. До основних засад судочинства відноситься, зокрема, розумний строк розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Відповідно до наведених норм, враховуючи здійснення судочинства в умовах збройної агресії проти України та період відпустки головуючого у справі, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), засобами поштового зв'язку (з м. Київ 02072) направив відповідачу заяву від 12.11.2024 з пакетом документів про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На підтвердження свого права заявником надані такі документи:
нотаріально засвідчена копія Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ № 847721 від 05.10.2020, видана ОСОБА_3 (встановлення другої групи інвалідності безстроково);
нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , де визначено батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_2 ;
засвідчена заявником копія паспорта копія картки платника податків РНОКПП ОСОБА_1 .
У поданій заяві присутня відмітка про відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаним и відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Протоколом засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період № 18 від 28.11.2024 ОСОБА_1 відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з відсутністю особистого подання заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку, або копій таких документів, засвідчених в установленому порядку.
Вказане рішення комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 доведено до відома ОСОБА_1 Повідомленням за вих. № 09/18592 від 29.11.2024.
Розглядаючи справу, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у нього статусу юридичної особи, оскільки відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (із змінами, внесеними згідно із Законом № 440-IX від 14.01.2020; в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024).
За вказаних обставин суд не встановив наявності підстав для заміни відповідача.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд дійшов таких висновків.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено, відповідно, під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону № 3543-ХІІ особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Нормами статті 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до частин 3, 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до статті 39 Закону № 3543-ХІІ на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Позивач ІНФОРМАЦІЯ_3 , докази виключення позивача з військового обліку в матеріалах справи відсутні.
Статтею 23 Закону № 3543-ХІІ визначені категорії військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
18.05.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким, зокрема, були внесені зміни до статті 23 Закону № 3543-XII.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Частиною 7 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII установлено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 56 Порядку № 560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Абзацом першим пункту 58 Порядку № 560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) ОСОБИСТО подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Постановою КМУ від 16.08.2024 № 930 Порядок № 560 доповнено пунктом 58-1, який зокрема, містить такі приписи:
Військовозобов'язані, які відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зазначають у заяві (додаток 4) про відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а за умови наявності кількох військовозобов'язаних - додають заяву особи з інвалідністю I або II групи за формою згідно з додатком 15, в якій зазначається прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, яку особа з інвалідністю обирає для здійснення свого утримання.
Згідно з пунктом 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Судом встановлено, що позивач направив до відповідача засобами поштового зв'язку заяву від 12.11.2024, в якій просив надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (здійснення догляду за своїм батьком).
За результатом розгляду заяви позивача відмовлено в наданні відстрочки від призову по мобілізації у зв'язку поданням заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку або копій таких документів, засвідчених в установленому порядку, не особисто.
Доводи позовної заяви ґрунтуються на твердженні, що положення законодавства не передбачають обов'язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів про надання відстрочки від призову, оскільки обов'язок «особисто подати заяву» не означає «особисто прибути».
Суд не погоджує вказані доводи, оскільки направлення документів поштою не може вважатися особистою подачею відповідної заяви.
Термін «особисто» за правилами сучасної української мови означає: власною особою, сам, персонально, безпосередньо, не через когось.
Пункт 58 Порядку № 560 передбачає норму не про особистий підпис, особисте відправлення тощо, оскільки містить словосполучення «особисто подають».
Тобто, змістом вказаної норми передбачена подача заяви безпосередньо заявником, що можливо лише за умов фізичного прибуття заявника до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу.
Вказані вимоги кореспондуються з нормами Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 23 Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Наведені висновки підтверджуються і змістом норм, що містяться у Правилах військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку №1487 від 30.12.2022). Зокрема, вказаними Правилами чітко відмежовуються випадки, коли військовозобов'язаний має право направляти певні повідомлення через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, чи зобов'язаний прибувати особисто до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Можливості направляти поштою заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації зазначені Правила не містять.
У силу вимог пункту 9 Положення «Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, у тому числі: оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
У відповідності до абзацу 8 пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
З аналізу вищенаведених норм випливає, що з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати військово-обліковий документ та інші документи, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність у особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, та відповідно вчиняється відповідна відмітка у військовому квитку або запис у посвідченні.
У спорі, що розглядається, встановлена законодавством вимога особисто подати заяву встановленої форми та надати необхідні документи не містить ознак порушення прав чи інтересів позивача, оскільки є формальною процедурою, об'єктивно необхідною для обліку військовозобов'язаних та належного розгляду документів про надання відстрочки від призову.
Позивачем не дотримано процедуру особистого подання документів для вирішення питання про надання права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, що обумовило прийняття рішення про відмову у наданні відстрочки.
Таким чином, станом на час розгляду справи між сторонами відсутній спір щодо наявності чи відсутності у позивача по суті права на відстрочку від призову по мобілізації.
Тому оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 № 18 від 28.11.2024 (повідомлення від 29.11.2024 № 09/18592) рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 відповідає вимогам законодавства.
При цьому суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутись до відповідача із вказаним питанням з дотриманням встановлених законодавством порядку та форми такого звернення.
Оскільки підстав для скасування оскарженого рішення відповідача судом не встановлено, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Через відмову у позові суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Г.А. Чекменьов