09 квітня 2025 рокуСправа № 640/2736/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кучугурної Н.В.
секретаря судового засідання Гасанової А.А.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тукман Євген Григорович, до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
Обставини справи: 20.01.2022 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тукман Євген Григорович, до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним рішення відповідач від 13.12.2021 у формі повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання і зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача з додатком про примусове виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.01.2020 у справі №826/7778/17 та прийняти рішення у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва видані виконавчі листи №160/7778/17 про стягнення з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 640,00 грн судових витрат та про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «ХРЕЩАТИК» надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами по договору відступлення права вимоги № 1 від 01.04.2016 до договору банківського вкладу №153D-644571 від 09.12.2015 «Різдвяний сніг» у сумі 200 000, 00 грн. 02.12.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою про примусове виконання рішення, до якої додала вказані вище виконавчі листи. 13.12.2021 відповідач прийняв рішення у формі повідомлення, яким повернув стягувачу без прийняття до виконання виконавчий документ щодо зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчинити дії з метою виплати 200000,00 грн. Виконавчий документ був повернутий за відсутності підстав, визначених нормами пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», на які відповідач послався у своєму рішенні. Позивач уважає, що зазначеним рішенням відповідача були грубо порушені її права на примусове виконання прийнятого на її користь судового рішення на завершальній стадії судового провадження у розумінні статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», тому і звернулась з цим позовом до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.05.2022 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 07.06.2022.
Ухвалою суду від 07.06.2022 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 30.08.2022.
Відповідно до абз. 1, 4 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Зазначена справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду від 20.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Тукман Євген Григорович, до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії; постановлено здійснювати розгляд адміністративної справи суддею Кучугурною Н.В. одноособово, а учасникам справи надати до суду заяви по суті справи з викладенням доводів щодо заявлених позовних вимог станом на дату постановлення цієї ухвали.
31.03.2025 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що оскаржуваним повідомленням відповідач повернув позивачу виконавчий документ на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», в якому передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Таким чином, правила вказаного пункту передбачають можливість повернення виконавчого документа лише за однією із наведених в цьому пункті підстав, оскільки між цими двома підставами для повернення виконавчого документу стоїть сполучник «або». Першою в оскаржуваному повідомленні підставою для повернення виконавчого документа вказано про невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження». Тому саме цю підставу для повернення виконавчого документа і належить розглядати та оцінювати на предмет її законності. Обґрунтування протилежного наведені в позові та відзиві відповідачем не оспорюються, що свідчить про визнання їх відповідачем. У відзиві відповідач не оспорює факт подачі заяви про примусове виконання рішення, в якій йшла мова про прийняття до виконання виконавчого документа, який оскаржуваним документом було повернуто. Отже, твердження відповідача про повернення виконавчого документа з підстав відсутності заяви про примусове виконання рішення спростовується фактом наявності такої заяви. За таких обставин, в цьому випадку може йти мова лише про певний недолік правової форми заяви, що підставою для повернення виконавчого документа бути не може, оскільки повернення виконавчого документа через недолік правової форми заяви нормами п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено. Більше того, цей недолік на суть зазначеного в заяві питання не впливає, оскільки заява містить всі необхідні реквізити для прийняття рішення щодо прийняття виконавчого документа (виконавчих документів) до виконання. Крім цього, представник позивача вказує, що відзив, поданий відповідачем до суду у 2022 році, не повинен прийматися судом до уваги, оскільки на порушення приписівп.2 ч.4 ст.162, ч.2 ст.163 КАС України до відзиву не надано доказів надсилання його копії з додатками на адресу позивача та її представника, відзив містить лише докази надсилання його копії самому ж відправнику, тобто, представник відповідача надіслав копію відзиву собі та органу державної виконавчої служби, інтереси якого він представляє. У відповіді на відзив представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати, які вона понесла і які має понести в цій справі, у тому числі витрати на надання професійної правничої допомоги згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 27.03.2025, копія якого додана до відповіді на відзив.
08.04.2025 на електронну пошту суду від Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив на позовну заяву.
Суд зазначає, що приписами частини третьої статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини 7 статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом
Відповідно до положень частини восьмої статті 44 КАС України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до частини 1 статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Відповідно до частини 4 статті 18 КАС України Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За правилом частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Згідно з абзацом другим частини восьмої статті 18 КАС України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якщо інше не визначено цим Кодексом.
Особливості використання електронного підпису або засобу електронної ідентифікації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Отже, процесуальне законодавство передбачає два шляхи подання документів до суду - в паперовій формі або в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС.
Судом установлено, що відзив на позовну заяву подано відповідачем через офіційну електронну адресу суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.09.2023 у справі №204/2321/22 дійшла висновку, що звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним документом, підписаним КЕП, є належним та правомірним способом звернення до суду, що ототожнюється зі зверненням через канцелярію або за допомогою традиційних засобів поштового зв'язку і має кваліфікуватися саме як безпосереднє звернення до суду.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що ці висновки не стосуються адвокатів, нотаріусів, приватних виконавців, судових експертів, державних органів та органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання державного та комунального секторів економіки, які реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку.
Поданий відзив відповідачем не створений у підсистемі «Електронний суд» з використанням кваліфікованого електронного підпису.
Наведене дає підстави дійти висновку, що відповідач використав спосіб звернення до суду, який не передбачений чинним процесуальним законодавством.
Крім того, у відзиві відповідач не покликався на неможливість звернення з відзивом через підсистему «Електронний Суд», доказів, які б свідчили про технічні проблеми подання відзиву через підсистему «Електронний Суд», відповідачем не надано.
Під час наведення вказаної вище позиції суд враховує ухвалу Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі № 600/548/23-а.
Крім того, в порушення п.2 ч.4 ст.162 КАС України, до відзиву не додані документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
В матеріалах справи міститься відзив відповідача, який був поданий через систему «Електронний суд» до Окружного адміністративного суду м. Києва. Водночас до цього відзиву також не додані документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
З огляду на недотримання відповідачем вказаних вище вимог КАС України, суд дійшов висновку про неможливість прийняття зазначених відзивів під час ухвалення рішення у справі.
Ухвалою суду від 20.03.2025 розгляд справи був призначений на 09 квітня 2025 року на 12:00 год.
У судове засідання учасники справи не прибули.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Розглянувши справу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва видані виконавчі листи №160/7778/17 про стягнення з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 640,00 грн судових витрат та про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «ХРЕЩАТИК» надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами по договору відступлення права вимоги № 1 від 01.04.2016 до договору банківського вкладу №153D-644571 від 09.12.2015 «Різдвяний сніг» у сумі 200 000,00 грн.
Позивач звернулась до відповідача із заявою від 02.12.2021 про примусове виконання рішення, до якої додала вказані вище виконавчі листи.
13.12.2021 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Бойко Марією Дмитрівною винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Цим повідомленням позивачеві був повернутий виконавчий лист №826/7778/17 від 11.10.2021 про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «ХРЕЩАТИК» надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами по договору відступлення права вимоги № 1 від 01.04.2016 до договору банківського вкладу №153D-644571 від 09.12.2015 «Різдвяний сніг» у сумі 200 000,00 грн.
У повідомленні вказано таке.
Виконавчим документом боржником визначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «ХРЕЩАТИК» з кодом ЄДРПОУ 21708016. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом ЄДРПОУ 21708016 наявна інформація щодо юридичної особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Тобто, боржник зазначений у виконавчому документі за кодом ЄДРПОУ не відповідає особі, відомості про яку містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність до вимог Закону. Відповідно до вимог п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Вимогами пункту 3 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що на кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувач подає окрему заяву про примусове виконання рішення. Керуючись п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», повертається виконавчий документ без прийняття до виконання.
Позивач не погоджується із указаним вище повідомленням, уважає його протиправним, тому і звернулась з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає про таке.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт перший частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ), у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VІІІ).
За правилами ч.1 ст.13 Закону №1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з п.6 ч.4 ст.4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Отже, згідно з п.6 ч.4 ст.4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу: якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею; якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
У цій справі суд установив, що відповідачем позивачу був повернутий виконавчий документ, зокрема через те, що виконавчим документом боржником визначено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «ХРЕЩАТИК» з кодом ЄДРПОУ 21708016. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом ЄДРПОУ 21708016 наявна інформація щодо юридичної особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Тобто, боржник зазначений у виконавчому документі за кодом ЄДРПОУ не відповідає особі, відомості про яку містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З огляду на викладене, державний виконавець дійшов висновку про те, що виконавчий документ не відповідає вимогам, установленим ст.4 Закону №1404-VІІІ.
Отже, підставою для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання слугувало те, що виконавчий лист містить неправильний код ЄДРПОУ боржника.
Суд зазначає, що відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку (ч. 8 ст. 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Таким чином, аналіз вказаних норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» свідчить про те, що уповноважена особа Фонду за своїм правовим статусом є представником Фонду, який діє у межах повноважень, наданих Фондом, за що від Фонду отримує визначену Фондом оплату, несе відповідальність перед Фондом, тоді як перед сторонами правовідносин за дії такої особи відповідальність несе Фонд.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 761/4442/17.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що виконавчий лист містить належний код ЄДРПОУ Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як боржника у виконавчому провадженні.
Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
При цьому, пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавцю під час здійснення виконавчого провадження надано право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Таким чином, відсутність чи невідповідність у виконавчому документі будь-якої інформації щодо боржника, не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах.
Водночас, в оскаржуваному повідомленні також указано, що вимогами пункту 3 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що на кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувач подає окрему заяву про примусове виконання рішення.
Так, відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного повідомлення), на кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувач подає окрему заяву про примусове виконання рішення.
А як зазначено вище, згідно з п.6 ч.4 ст.4 Закону №1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Суд установив, що позивачем була подана одна заява від 02.12.2021 про примусове виконання рішення суду, до якої були додані два виконавчі листи №160/7778/17: 1) про стягнення з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 640,00 грн судових витрат; 2) про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «ХРЕЩАТИК» надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами по договору відступлення права вимоги № 1 від 01.04.2016 до договору банківського вкладу №153D-644571 від 09.12.2015 «Різдвяний сніг» у сумі 200 000,00 грн.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідача, наведеними в оскаржуваному повідомленні про те, що виконавчий документ підлягає поверненню без прийняття до виконання на підставі того, що стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення суду.
Вказані вище підстави повернення виконавчого документа не суперечать вимогам п.6 ч.4 ст.4 Закону №1404-VІІІ, згідно з якою, виконавчий документ повертається стягувачу, у тому числі, якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що позовна заява є такою, що задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Окремо суд зазначає, що судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд (Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду»).
Керуючись статтями 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Згідно з ч.6 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Відповідно до ч.1 ст.272 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга подається в порядку, встановленому ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України та Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Шевченківський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Саксаганського, буд.110, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 34967593).
Суддя Н.В. Кучугурна