03 березня 2025 рокуСправа №160/27728/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
17.10.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не поданні допомоги в проведенні похорону і компенсуванні матеріальних витрат на ритуальні послуги та на спорудження пам?ятників у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, що передбачено частиною 4 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- зобов?язати військову частину НОМЕР_1 призначити та виплатити допомогу в проведенні похорону і компенсувати матеріальні витрат на ритуальні послуги та на спорудження пам?ятників у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, що передбачено частиною 4 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що він звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату допомоги на поховання військовослужбовця, до якої було додано необхідний пакет документів. Однак, за результатами розгляду вказаної заяви, йому було відмовлено у виплаті допомоги з підстав надання витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання, виданого не на сина померлого військовослужбовця, а на іншу особу - ОСОБА_2 . Також було зазначено про самовільне залишення 19.12.2023 ОСОБА_3 військової частини НОМЕР_1 , що є підставою для відмови у виплаті допомоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 відкрито провадження у справі № 160/27728/24 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 витребувано від Військової частини НОМЕР_1 :
- належним чином засвідчені копії матеріалів щодо самовільного залишення служби ОСОБА_3 19.12.2023.
Витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- належним чином засвідчені копії матеріалів за наслідками розгляду повідомлення Військової частини НОМЕР_1 (вхідний номер донесення 1889/691) щодо самовільного залишення служби ОСОБА_3 19.12.2023.
Витребувано від Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону:
- належним чином засвідчені копії матеріалів за наслідками розгляду повідомлення Військової частини НОМЕР_1 (вхідний номер донесення 1889/691) щодо самовільного залишення служби ОСОБА_3 19.12.2023.
Витребувано у Комунального некомерційного підприємства "Центральна лікарня" Межівської селищної ради:
- належним чином засвідчені копії відомостей щодо обставин перебування ОСОБА_3 у Комунальному некомерційному підприємстві "Центральна лікарня" Межівської селищної ради, зокрема, до дати смерті - 31.01.2024.
Зупинено провадження у справі №160/27728/24 до отримання судом витребуваних документів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 поновлено провадження у справі №160/27728/24.
Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 21.10.2024, відзив на позов суду не надав, зазначену ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження було отримано останнім 21.10.2024.
У відповідності до положень ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , дана обставина підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи.
ОСОБА_3 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що відповідачем не заперечувалось.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер у КНП «Центральна лікарня» Межівської селищної ради через хронічну печінкову недостатність та інший хронічний гепатит, не класифікований в інших рубриках, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №15 від 01.02.2024.
Враховуючи те, що позивач займався похованням батька, останній звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо нарахування та виплати допомоги на поховання сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця.
У відповідь на звернення позивача, листом від 23.05.2024 №2333 військова частина НОМЕР_2 повідомила його про те, що витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання, виданий не на сина померлого військовослужбовця, а на іншу особу - ОСОБА_2 . Також було зазначено про самовільне залишення 19.12.2023 ОСОБА_3 військової частини НОМЕР_1 , що є підставою для відмови у виплаті допомоги.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.
Частиною 5 статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військові формування, військовослужбовці яких загинули чи померли в період проходження військової служби, подають їх сім'ям і батькам допомогу в проведенні похорону і компенсують матеріальні витрати на ритуальні послуги та на спорудження пам'ятників у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 15 Закону України "Про поховання та похоронну справу" Збройні Сили України, інші утворені відповідно до закону військові формування, а також Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Бюро економічної безпеки України, інші державні органи надають допомогу в проведенні поховання померлих сім'ям, батькам або іншим особам, які зобов'язалися поховати померлих військовослужбовців, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, які померли (загинули) під час проходження служби (виконання службових обов'язків), компенсують матеріальні витрати на ритуальні послуги та на спорудження надгробків у порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 №829 "Про грошове забезпечення військовослужбовців" постановлено військовим формуванням, Державній спеціальній службі транспорту та Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації надавати сім'ям і батькам військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби, допомогу в проведенні поховання і компенсувати матеріальні витрати на ритуальні послуги та спорудження надгробків у розмірі п'яти прожиткових мінімумів у розрахунку на місяць на одну особу, установлених законом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
Отже, за змістом п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 №829 "Про грошове забезпечення військовослужбовців", ст. 15 Закону України "Про поховання та похоронну справу" та ч. 4 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", обов'язок допомоги в проведенні поховання і компенсації матеріальних витрат на ритуальні послуги покладено, зокрема, на військові формування, військовослужбовці яких загинули чи померли в період проходження військової служби та, відповідно, прийняття рішення про надання чи відмову у наданні такої допомоги з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення (вчинення дії).
Відповідно до пункту 3.3 розділу ІІІ Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 № 1269/5, для отримання допомоги на поховання при державній реєстрації смерті видається витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14), у разі втрати якого на письмову заяву фізичної особи реєстратором за місцем складання актового запису про смерть видається дублікат з позначкою "Дублікат".
Судом встановлено, що при поданні заяви на отримання допомоги на поховання позивачем було також додано до неї: згоду на обробку персональних даних; копію реквізитів банківського рахунку; копію лікарського свідоцтва про смерть; витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть, для отримання допомоги на поховання; копію паспорту на 5 сторінках; копію ІНН на 1 сторінці.
Суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 допомоги в проведенні похорону батька-військовослужбовця через надання витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання, виданого не на сина померлого військовослужбовця, а на іншу особу - ОСОБА_2 , оскільки Інструкцією № 1269/5 таких вимог до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання не визначено.
Також, суд критично ставиться до тверджень відповідача стосовно того, що 19.12.2023 ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , оскільки жодних повідомлень ВЧ НОМЕР_1 щодо самовільного залишення 19.12.2023 місця служби ОСОБА_3 на адресу Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону не надходило (лист Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону №38-5-6-867ВИХ-25 від 17.02.2025).
Більш того, відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 13.01.2025 не надано належним чином засвідчених копій матеріалів щодо самовільного залишення служби ОСОБА_3 19.12.2023.
Отже, відповідач, відмовляючи позивачеві в наданні відповідної допомоги на поховання діяв неправомірно, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 допомоги в проведенні похорону і компенсуванні матеріальних витрат на ритуальні послуги та на спорудження пам?ятників у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, що передбачено частиною 4 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Зобов?язати військову частину НОМЕР_1 призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу в проведенні похорону і компенсувати матеріальні витрат на ритуальні послуги та на спорудження пам?ятників у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, що передбачено частиною 4 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко