08 квітня 2025 рокуСправа №160/31457/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Боженко Н.В.
за участі секретаря судового засідання: Сватко Є.А.
за участі:
прокурора: Міщук Н.П.
представника позивачів: Корнєєва В.П.
представника відповідача: Шпак В.І.
представника третьої особи
Мирівської сільської ради
Нікопольського району
Дніпропетровської області: Земляного О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі заяву Марганецької міської ради про зупинення провадження у справі №160/31457/24, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа №160/31457/24 за позовною заявою Нікопольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Червоногригорівської селищної ради, Виконавчого комітету Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області до Марганецької міської ради, треті особи: Мирівська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області, Біленьківська сільська рада Запорізького району Запорізької області; Благовіщенська сільська рада Василівського району Запорізької області про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту.
08 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про зупинення провадження, яка надійшло від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом 28.03.2025 р. по справі № 160/27825/24 було прийнято рішення, яким ухвалено:
- визнати протиправним та скасувати рішення Марганецької міської ради від 26.01.2023 року № 1033-46-3/VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення меж території Марганецької міської територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області».
Оскільки рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2025 року по справі № 160/27825/24 на даний час ще не набрало законної сили, то очевидно що від розгляду вказаної справи та набранням чинності зазначеним рішенням суду залежить розгляд справи у даній справі. Враховуючи положення п. 6 та п. 7 ч. 1 ст. 238 КАС України, саме в межах справи № 160/27825/24 можуть бути встановлені обставини, що оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили. В межах справи № 160/31457/24 не може бути встановлено такої обставини, яка передбачена п. 6 та п. 7 ч. 1 ст. 238 КАС України (визнання акту протиправним, нечинним або його скасування), оскільки приписи п. 6 та п. 7 ч. 1 ст. 238 КАС України ведуть мову про «інше» судове рішення, тобто яке не може бути ухвалене в межах тільки одного провадження. Крім того, за всіх обставин є очевидним, що у випадку залишення без змін рішення суду у справі № 160/27825/24, провадження по даній справі буде підлягати закриттю.
В судове засідання, призначене на 08 квітня 2025 року, з'явились прокурор, представник позивачів, представник відповідача та третьої особи-1, інші учасники справи відсутні, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Представник відповідача подану заяву підтримав та просив її задовольнити, інші учасники справи проти задоволення заяви заперечували.
Вирішуючи подану заяву суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду .
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати: чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку іншого провадження; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.02.2025 року у справі №340/6392/23.
Об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.01.2025 року у справі №814/426/18.
Відповідач в обґрунтування заяви зазначав, що об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають (можуть мати) преюдиційне значення.
Водночас, відповідач не конкретизував відповідних обставин. В свою чергу суд констатує відсутність обставин, які б не перебували в межах судового розгляду цієї справи, в т.ч. предмету доказування в даній справі, однак встановлювалися б при цьому у справі №160/27825/24, в зв'язку з чим і вимагали б застосування інституту зупинення провадження у справі.
В наявній юридичній ситуації в іншій справі встановлюються не преюдиційні обставини, а вирішується питання правомірності того ж правового акту, що і в даній справі. Тобто, йдеться не про обставини, від вирішення яких залежить розгляд даної справи, а про тотожність предметів позову у відповідній частині.
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі суд, передусім, встановлює наявність підстав, які визначені законодавством, що узгоджується з принципом законності. Врахування інших обставин є можливим, якщо положення законодавства передбачають дискрецію у відповідній сфері.
В даній справі відповідач посилався на «об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи», однак жодним чином не вказав конкретно що саме унеможливлює розгляду даної справи: які обставини не можуть бути встановлені та в зв'язку з чим. Суд констатує відсутність таких обставин, адже в іншій справі не встановлюються обставини, які не можуть бути встановлені в даній справі через межі судового розгляду чи предмет позову, натомість, як вже вказав суд, йдеться про тотожність позовів у відповідній частині. Проте, така тотожність зумовлена унікальним збігом обставин, а також природою нормативно-правового акту, також особливістю є участь прокурора в одній зі справ. Тобто, в даній справі безперешкодно можуть та мають бути встановлені обставини, а встановлення цих же обставин в іншій справі не має характеру перешкоди для розгляду даної справи, через що відсутні підстави для констатації об'єктивної неможливості її розгляду.
Згадана часткова тотожність позовів розглядалася судом в аспекті існування підстав для об'єднання справи, за результатом вирішення такого питання судом констатовано відсутність правових підстав для об'єднання справ.
Більш того, норма права, на яку посилався відповідач, має друге речення, яке відповідачем не процитовано, однак яке має юридичне значення для вирішення його заяви - суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Тобто, в даному випадку йдеться не лише про те, що законодавством на передбачено врахування судом інших питань, аніж ті, що прямо вказані у самій нормі п. 3 ч. 1 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України (наприклад, врахування виникнення в подальшому підстав для закриття провадження через часткову тотожність позовів), натомість йдеться про пряму заборону суду вчиняти дії, про які просив відповідач. Останнім не вказано ані не недостатність доказів, ані на неможливість оцінки обставин цієї справи виходячи з наявних у ній доказів. В свою чергу суд констатує, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а тому в силу імперативного припису другого речення п. 3 ч. 1 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд не має підстав для зупинення провадження у справі.
При цьому встановлення в іншій справі правомірності того ж рішення, що оскаржується і в даній справі, не є обставиною справи у розумінні ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки йдеться не про один з фактів, на підставі яких приймається рішення, а про результат судового розгляду в цілому.
У вже згаданій постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.01.2025 року у справі №814/426/18 наявний релевантний приклад правозастосування. Так, хоча не йдеться про тотожність предметів позову в різних справах, однак чинність спірного рішення суб'єкта владних повноважень була прямо пов'язана та мала прямий причинно-наслідковий зв'язок з результатом оцінки правомірності іншого його рішення, яким перше рішення скасовано. Тим не менш, Верховним Судом здійснено правозастосування, за змістом якого відсутність обставин, які мають характер перешкоди для розгляду справи, свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, в т.ч. в ситуаціях, коли йдеться про справи, результати розгляду яких одночасно мають значення для правомірності одного й того ж акту (в даному випадку - нормативно-правового).
Таким чином, хоча справа №160/27825/24, в т.ч. результат її розгляду, і може вплинути на подальшу долю цього позову, в т.ч. під час апеляційного перегляду, однак в аспекті існування правових підстав саме для зупинення провадження у справі розгляд справи №160/27825/24 юридичного значення не має.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження у справі належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 236, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви Марганецької міської ради про зупинення провадження у справі №160/31457/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складений 09 квітня 2025 року.
Суддя Н.В. Боженко