09 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/952/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Представник позивача, адвокат Хомич Іван Олександрович, в інтересах позивача, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області про відмову у призначенні пенсії №104250019138 від 03.07.2024; зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області здійснити призначення та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до положень статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 17.05.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ПФУ у Волинській області розглянуло заяву про призначення пенсії відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-ХII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та прийняло рішення від 03.07.2024 № 104250019138 про відмову в її призначені. Підставою стало те, що у позивача відсутній необхідний періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 (4 роки). Поруч з цим відповідач зарахував до трудового стажу ОСОБА_1 26 років 11 днів та проживання в зоні радіологічного контролю 25 років 11 місяців 5 днів.
Зазначає, що згідно із довідкою № 469 від 07.03.2024 позивач проживав у місті Богуслав з 31.07.1984 по 28.06.1988, відповідно до акту підтвердження обстеження факту проживання ОСОБА_1 проживав у селі. Салиха з 27.05.1988 по 22.08.1988, відповідно до довідки від 07.05.2024 № 33 позивач працював у Розважівській допоміжній школі-інтернаті з 15.08.1988 по 26.08.1989, відповідно до довідки від 05.03.2024 № 40/01-21 працював на посаді вчителя біології та хімії Салиської НСШ з 20.08.1991 по 01.04.1995, що значно перевищує 4 роки та становить 6 років 5 місяців 10 днів.
До того ж уважає єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи», яке наявне у позивача.
Відтак на переконання сторони позивача, відмова №104250019138 від 03.07.2024 у призначенні пенсі за віком з 17.05.2024 на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на 3 роки згідно зі статті 55 Закону №796-XII, як особі, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, є протиправною, а тому просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-7).
Представник відповідача 1, ГУ ПФУ у Київській області, у поданому 28.02.2025 відзиві заперечила проти задоволення позову та вказала, що до страхового стажу позивача зараховано усі періоди роботи.
Період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 3 роки 10 місяців 1 день. Отже, не підтверджено постійне проживання особи не менше 4 років у зоні посиленого радіологічного контролю станом 01.01.1993, що є однією із обов'язкових умов для призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Окрім того, повідомлено ОСОБА_1 , що для підтвердження періоду проживання в зоні посиленого радіологічного контролю за період з 08.09.1987 по 27.05.1988 необхідно надати уточнюючу довідку.
Враховуючи наведені обставини просить у задоволенні позову відмовити (арк. спр. 30-31).
На адресу суду 07.04.2025 надійшов відзив від ГУ ПФУ у Волинській області у якому представник відповідача позовних вимог не визнала та вказала, що відповідно до наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний код, трудова книжка, довідки про підтвердження трудової діяльності, військовий квиток, диплом) та даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування загальний страховий стаж позивача складає 26 років 11 днів, період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю 25 років 11 місяців 5 днів, та станом на 01 січня 1993 становить 3 роки 11 місяців 5 днів.
Враховуючи вище викладене зазначає, ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII, оскільки не підтверджено проживання або роботу у зоні радіологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4 років, а тому просить у задоволенні позову відмовити (арк. спр. 38-40).
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 25).
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідачів у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданого 20.08.1993 (арк. спр. 47).
Позивач 25.06.2024 звернувся до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про призначення пенсії на підставі статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (арк. спр. 43).
Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1) визначено, що заява на призначення/перерахунок пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (сервісний центр).
Після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, та відповідно до пункту 4.3. Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку розгляд документів, наданих позивачем, провадився за принципом “екстериторіальності» ГУ ПФУ у Волинській області, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так як не доведено проживання не менше 4 років станом на 01.01.1993 в зоні посиленого радіологічного контролю, про що 03.07.2024 прийнято рішення №104250019138 (арк. спр. 19).
Відповідачем встановлено, що страховий стаж заявника складає 26 років 11 днів, період проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 3 роки 10 місяців 1 день. До страхового стажу зараховано усі періоди роботи.
Одночасно повідомлено, що для підтвердження періоду проживання в зоні радіологічного контролю за період роботи з 08.09.1987 по 27.05.1988 необхідно надати уточнюючу довідку.
Прийнято рішення відмовити позивачу в призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-XIІ у зв'язку з тим, що заявник станом на 01.01.1993 проживав в зоні менше ніж 4 роки (арк. спр. 19).
Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 03.07.2024 №104250019138 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Право на пенсію із зменшенням пенсійного віку мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється лише тим особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання в цей період та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше, ніж на 5 років.
Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно зі частиною другою статті 9 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону, яка була чинна на момент видачі позивачу посвідчення (категорії 4)) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать:
- особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Пунктом четвертим статті 14 Закону № 796-ХІІ передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 15 Закону № 796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.
Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 (який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення громадянина, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4)), особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
Судом встановлено, що позивачу 20.08.1993 видано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ (арк. спр. 47).
Наданою довідкою №56, яка видана 06.03.2024 Комунальним закладом Київської обласної ради «Богуславський гуманітарний фаховий коледж імені І. С. Нечуя-Левицького» підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно навчався в Богуславському педагогічному училищі з 1984 по 1988 рік на денній формі навчання, який був зарахований за спеціальністю «Викладання в початкових класах» відповідно до наказу про зарахування №103-У від 31.07.1984, а 28.06.1988 був відрахований з числа студентів у зв'язку із закінченням терміну навчання на підставі наказу про відрахування №109 §3 від 28.06.1988 (зворот арк. спр. 46).
Довідкою №469 виданою 07.03.2024 Комунальним підприємством Богуславської міської ради «Богуславблагоустрій» підтверджується факт проживання позивача з 31.07.1984 по 28.06.1988 в місті Богуслав (який відносився до зони посиленого радіоекологічного контролю згідно постанови Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23.07.1991 до 31.12.2014), вулиця Озерна, будинок 35. Довідку видано видана згідно Довідки, виданої Богуславським гуманітарний фаховий коледж імені І. С. Нечуя-Левицького (зворот арк. спр. 52).
Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
При цьому в контексті обставин цієї справи, суд також враховує, що оскільки навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, лише за умови, що така служба безпосередньо проходила в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання або інші документи, з який може підтвердити факт проживання особи у місці, де розташований навчальний заклад).
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23.
Суд констатує, що ОСОБА_1 у період з 31.07.1984 по 28.06.1988 навчався за денною формою навчання на викладача в початкових класах в Богуславському педагогічному училищі та проживав в місті Богуслав на вулиці Озерній, будинок 35, що підтверджується довідками від 07.03.2024 №469 та від 06.03.2024 №56 (арк. спр. 47 та зворот арк. спр. 52).
З довідки №88-16-11 виданої 21.06.2024 Салинським старостинським округом Таращанської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області убачається, що у період з 27.05.1988 по 22.08.1988 позивач проживав за адресою: АДРЕСА_1 (зворот арк. спр. 53).
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення затверджено постановою Кабінету Міністрів Української РСР «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» від 23.07.1991 № 106, якою місто Богуслав та село Салиха Київської області, віднесені до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона).
Верховним Судом у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.
У постанові від 19.09.2019 у справі №556/1172/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Наведені висновки Верховного Суду були підтримані постановою Верховного Суду від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22.
Верховний суд у своїй постанові від 11.11.2024 (справа № 460/19947/23) зауважив, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Отож, як констатовано судом вище, період навчання та проживання у місті Богуслав, який підтверджений відповідними довідками, підлягає зарахуванню до періоду постійного проживання та (або) роботи в зоні посиленого радіологічного контролю, який станом на 01.01.1993 становить більше 4 років.
Так, відповідно до положень статті 55 Закону №796-XII, умовами надання пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є: наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу; постійне проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 4 років; досягнення необхідного віку для призначення пенсії згідно статті 55 Закону №796-XII.
Із рішення про відмову у призначенні пенсії розрахунку вбачається наявність у позивача необхідного страхового стажу, який становить 26 років 11 днів (арк. спр. 59).
Виходячи з викладеного, рішення від 03.07.2024 №104250019138 про відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону №796-XII є протиправним та підлягає скасуванню, отже в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Тому, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Частиною другою статті 245 КАС України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Рішення від 03.07.2024 №104250019138 про відмову у призначенні пенсії, стосується прав конкретної особи та є індивідуальним актом, а тому підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.
Пунктом 4.2 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку №22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено ГУ ПФУ у Волинській області.
Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що виплачує пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
ГУ ПФУ у Київській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні підстави для задоволення щодо нього позовних вимог.
Отже, саме ГУ ПФУ у Волинській області є уповноваженим органом, який має право приймати рішення про призначення позивачу пенсії за віком, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до ГУ ПФУ у Київській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується - у справі “Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце ( рішення від 26.10.2000 р. у справі “Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), ) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі “Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine).
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Так, у відповідно до паспортних даних позивача, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 10), відтак право на призначення пенсії, із урахуванням статті 55 Закону №796-XII, набув 17.05.2024 та із заявою про призначення пенсії останній звернувся 25.06.2024, тобто не пізніше, ніж за три місяці з дня досягнення особою пенсійного віку.
Отже, враховуючи приписи пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, факт звернення позивача із заявою про призначення пенсії 25.06.2024, суд уважає за належне зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону №796-XII з 17.05.2024.
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач - ГУ ПФУ у Волинській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій, недобросовісно, нерозсудливо, непропорційно.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до переконання, що позовні вимоги належить задовольнити частково шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 03.07.2024 №104250019138 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону №796-ХІІ; зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області здійснити призначення позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону №796-ХІІ з 17.05.2024.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить із того, що часткове задоволення позовних вимог зумовлене обрання судом ефективного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів позивача протиправними діями/рішення відповідача.
Отже, враховуючи, що позов підлягає до задоволення частково, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області (яким винесено рішення про відмову у призначенні пенсії) необхідно стягнути судовий збір в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок), який сплачений відповідно до платіжної інструкції від 30.01.2025 №0084-0686-8722-5753 (арк. спр. 8).
Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 03 липня 2024 року №104250019138 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити призначення ОСОБА_1 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 17 травня 2024 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович
09 квітня 2025 року