Справа № 740/5023/24 Головуючий у 1 інстанції Карпусь І. М.
Провадження № 33/4823/293/25
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
08 квітня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участю захисника - адвоката Чеботарьової Ю.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в порядку дистанційного судового провадження (в режимі відеоконференції) справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Чеботарьової Ю.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 лютого 2025 року,
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий в АДРЕСА_1 ,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн.
Як встановив суд, 17 серпня 2024 року, о 10 год. 41 хв. по вул. Братів Зосим, 9, в м. Ніжині, ОСОБА_1 керував автомобілем «Ford Focus», д.н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме - запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці із застосуванням приладу «Драгер» та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник - адвокат Чеботарьова Ю.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в діях її довірителя події та складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а постанова суду винесена із порушенням норм матеріального права. Зазначає, що місцевим судом надано неправильну оцінку доказам у справі, оскільки ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, за обставин, викладених у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, а керувала автомобілем його дружина. При цьому, вказує, що зупинку транспортного засобу було здійснено неправомірно, а тому вважає, що її підзахисного було безпідставно притягнуто до адмінвідповаідальності.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, проте, до початку розгляду справи, на адресу апеляційного суду, надіслав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримує.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення захисника (в режимі відеоконференції), яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №800962 від 17.08.2024 року, ОСОБА_1 17 серпня 2024 року, о 10 год. 41 хв. по вул. Братів Зосим, 9, в м. Ніжині, керував автомобілем «Ford Focus», д.н.з НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці із застосуванням приладу «Драгер» та у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху (а.с.2).
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи із нагрудних камер інспекторів патрульної поліції.
В матеріалах справи наявні диски з відеозаписами події, яка мала місце 17.08.2024 року (а.с.9,68), за участю ОСОБА_1 , зміст яких підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та висновки місцевого суду про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Щодо доводів апелянта про те, що транспортним засобом ОСОБА_1 не керував, то вони є необґрунтованими, оскільки на відеозаписі працівників поліції зафіксовано рух транспортного засобу білого кольору марки «Ford Focus», який зупинився, з автомобіля ніхто не виходив, а до місця водія одразу підійшов працівник поліції і саме за кермом перебував ОСОБА_1 , який у подальшому вказував, що лише хотів перепаркувати автомобіль, а тому, твердження захисника про те, що даний факт відсутній в матеріалах справи, не заслуговують на увагу.
До того ж, дані твердження захисника вже були предметом розгляду суду першої інстанції і суд вірно визначився, що саме ОСОБА_1 був за кермом транспортного засобу та виконував функцію водія, з чим також погоджується і суд апеляційної інстанції, враховуючи наявні у даній справі докази.
При спілкуванні з водієм ОСОБА_1 , працівники поліції виявили у нього явні ознаки алкогольного сп'яніння і йому було неодноразово запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у закладі охорони здоров'я, але останній відмовився. При цьому, зазначав, що вживав алкоголь напередодні.
Також, працівник поліції роз'яснив водію, що у разі його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу так і у закладі охорони здоров'я, відносно нього буде складено адмінпротокол за ст. 130 КУпАП.
Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виконання вимог поліцейського пройти огляд є обов'язком водія, який після проведення огляду та у разі незгоди з вимогами пройти такий огляд мав усі підстави оскаржити дії поліцейського у визначеному Законом порядку.
На думку суду апеляційної інстанції, саме усвідомлення водієм ОСОБА_1 можливого виявлення стану алкогольного сп'яніння в разі продуття приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, від продуття якого він відмовився, а також його відмова від проходження відповідного огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, і зумовило таку його поведінку.
При цьому, факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння було зафіксовано на технічний носій, що узгоджується із положеннями ст.266 КУпАП.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівника поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
Слід зазначити і те, що будь-яких зауважень чи заперечень щодо оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Посилання апелянта щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп'яніння, та не впливає на причину зупинки. Крім того, на даний час діє воєнний стан і працівники поліції мають право зупиняти та перевіряти усі транспортні засоби, та осіб, які ними керують. Більш того, працівником поліції відносно водія було складено відповідну постанову на а.с.6, і це дає підстави також для відхилення доводів апелянта в цій частині.
Апеляційний суд не сприймає доводи захисту щодо провокації з боку поліцейських, оскільки судом розглядається справа в межах правопорушення, передбаченого п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що настає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Жодних даних про оскарження дій працівників поліції у встановленому законом порядку та результатів такого оскарження суду не надано, залучення до справи прокурора в даній категорії справ законодавством, яке визначає порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, не передбачено.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію захисника слід розцінювати, як намагання її довірителем уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Чеботарьової Ю.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач