Постанова
Іменем України
09 квітня 2025 року м. Херсон
Номер провадження: 22-ц/819/215/25
Єдиний унікальний номер справи: 650/1548/24
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:
головуючого Радченка С.В.
суддів: Бездрабко В.О.
Базіль Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журика Андрія Леонідовича на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 27 січня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Сікори О.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся представник Харченко Дмитро Миколайович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», про стягнення заборгованості з орендної плати за землю,
Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції
У квітні 2024 року представник позивачки звернувся до суду із зазначеним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 29 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» був укладений договір оренди землі №ХС-652090004003586. В подальшому, на підставі укладених відповідних додаткових угод від 20 січня 2015 року та 28 грудня 2017 року, право оренди належної позивачці земельної ділянки перейшло до нового орендаря. Згідно з умовами додаткової угоди, орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, яка належить позивачці, площею 3,13 га, розташовану на території Чарівненської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становила 108 134,30грн. Договір було укладено строком до 30 листопада 2024 року. Орендна плата встановлена в розмірі 5,47% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за рік оренди. Виплата орендної плати має здійснюватися орендарем у період з 01 серпня до 31 грудня кожного року. Орендар зобов'язався своєчасно сплачувати всі орендні платежі відповідно до укладеного договору. Разом з тим, в порушення умов договору орендар не виконує свої зобов'язання щодо сплати орендної плати. Посилаючись на те, що орендна плата за 2022, 2023 та 2024 роки не була сплачена, просили стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість в сумі 17 212,74 грн та судові витрати.
Рішенням Великоолександрівського районного Херсонської області від 27 січня 2025 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 17 212,74 грн заборгованості з орендної плати. Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення суду обґрунтоване тим, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивачки. Суд виходив з того, що саме на відповідача у справі покладено обов'язок доказування відсутності вини у невиконанні зобов'язання за договором оренди з внесення орендної плати, проте відповідачем не доведено наявності форс-мажорних обставин які б унеможливлювали користування об'єктом оренди і, як наслідок, своєчасної сплати орендної плати. При цьому суд врахував, що у справі відсутні докази виконання відповідачем обов'язку податкового агенту ОСОБА_1 як платника податку - орендодавця щодо її доходу від надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а тому вважав, що відсутні підстави для відрахування податків і зборів при стягненні заборгованості з орендної плати, оскільки податки і збори мають бути сплачені при фактичній виплаті заборгованості.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не оцінив докази та обставини по справі, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема посилається на те, що на дату подання позовної заяви, строк виплати орендної плати за 2024 рік ще не настав, а тому позовні вимоги в цій частині є передчасними та не підлягають задоволенню. Крім того зазначає про те, що судом не було враховано, що відповідно до типового Договору ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»з суми орендної плати, яка належить до виплаті Орендодавцю, Орендарем як податковим агентом, утримуються податки та збори, передбачені чинним законодавством, як наслідок було невірно визначено розмір стягнутої судом заборгованості. Також посилаються на те, що з початку вторгнення військ рф значна територія Херсонської області була окупована аж до 11.11.2022 року, втому числі і сільські ради, де знаходяться масиви земельних ділянок ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». В умовах дії непереборної сили, майже всі працівники підприємства покинули територію області. Відновлення діяльності не відбулося, що обумовлює не можливість виплати орендної плати за 2022 рік. Крім того, відповідно до розпорядження Борозенської військової адміністрації від 21.11.2023 року, орендовані ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»земельні ділянки є непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забрудненням вибухонебезпечними предметами. Зазначає, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»надало достатньо доказів на підтвердження, що невиконання умов договору відбулося не з вини підприємства та було обумовлено агресією рф та окупацією.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу
Заперечень на апеляційну скаргу від учасників справи не надходило.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
29 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» був укладений договір оренди землі №ХС-652090004003586. 20 січня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ» та приватним підприємством «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» була укладена додаткова угода про заміну сторони у договорі оренди землі, за якою право оренди земельної ділянки перейшло до нового орендаря. 28 грудня 2017 року між приватним підприємством «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» була укладена додаткова угода про заміну сторони у договорі оренди землі, за якою право оренди належної позивачці земельної ділянки перейшло до нового орендаря.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування належну позивачці земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,13 га, яка розташована на території Чарівненської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області. Згідно до п. 2.4 Додаткової угоди, нормативно-грошова оцінка вищезазначеної земельної ділянки на дату укладання договору становить 108 134,30 грн. Відповідно до п. 3.1 Додаткової угоди, договір укладено строком до 30 листопада 2024 року. У відповідності з п. 4.1 Додаткової угоди, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5,47% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за рік оренди. Орендна плата вноситься орендарем у такі строки: з 01 серпня до 31 грудня кожного року (п.4.5 Додаткової угоди). Відповідно до п. 9.4 Додаткової угоди, орендар зобов'язується вчасно сплачувати всі належні за цим договором орендні платежі.
Позиція апеляційного суду.
Згідно частини першої ст.368 ЦПК України, в апеляційному суді справа розглядається за правилами розгляду справ у суді першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За частиною третьою ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її розгляд здійснюється у письмовому провадженні, без виклику сторін.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У частинах першій та другій статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.
За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частин першої, другої статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства, що випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач заборгував позивачеві орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки.
Відповідач визнав факт невиплати орендної плати за вказаний період, при цьому посилався на те, що заборгованість по орендній платі за 2022 рік виникла виключно з обставин, пов'язаних з військовою агресією рф проти України, що стало підставою для введення військового стану з 24 лютого 2022 року, а в послідуючих роках через те, щоорендовані ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»земельні ділянки є непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забрудненням вибухонебезпечними предметами.
За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов'язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не за виконання договірного зобов'язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов'язання ( постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі № 757/58385/16-ц).
Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов'язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов'язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов'язань, серед яких: належне виконання зобов'язання; реальне виконання зобов'язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).
У постанові від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору.
Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов'язання, яке виникло на підставі договору.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі № 913/20/21».
З початку 2014 року мала місце збройна агресія російської федерації, яка розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності. І на даний час російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації. […] Зазначений факт розглядається як загальновідомий для обох сторін. Факт військової агресії визнаний на національному рівні, в тому числі в Законах України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції», Постановах Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження триваючої агресії російської федерації проти України», «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором», «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», Рішеннями Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» тощо ( постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 липня 2019 року у справі № 911/1897/18).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення в доводах апеляційної скарги посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1.
Так, в цьому листі, розміщеному на офіційному сайті, Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно з наведеними положеннями закону та висновками Верховного Суду у разі, якщо боржник (у даному випадку орендар ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ») посилається на причину невиконання зобов'язання на наявність обставин, які він вважає форс-мажорними, він має надати докази того, що саме ці обставини перешкодили йому у виконання зобов'язань.
З матеріалів справи встановлено, що Товариство обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства. Представник відповідача не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом. Надане представником відповідача розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24 «Про доповнення переліку суб'єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили», відповідно до якого ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» Головою Херсонської обласної ради було визнано підприємством, що постраждало внаслідок обставин непереборної сили, наведених обставин не підтверджує. Також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.
Апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що факт перебування вказаної земельної ділянки на території України, яка в період часу з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року входила до тимчасово окупованої російською федерацією території України, сам по собі також не може свідчити про очевидну неможливість використання відповідачем її у своїй господарській діяльності, а отже неможливість виконання останнім взятих на себе зобов'язань з орендної плати. Адже самі по собі лише посилання на вказаний факт без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов'язань за договором оренди землі не можуть бути підставою для звільнення від вказаних зобов'язань.
Суд першої інстанції вірно вважав, що той факт, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не здійснювалася посівна кампанія в 2022 році та в 2023 році, що також не підтверджено належними та допустимими доказами, не може свідчити про те, що таке рішення уповноважених представників підприємства було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов'язків за договором оренди.
Крім того, з боку представників ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведено існування форс-мажорних обставин, які б перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов'язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 рік та 2023 рік.
За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної інстанції щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов'язку щодо виплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки.
Колегія суддів також не приймає аргументи апеляційної скарги про те, що суд помилково визначився із розміром орендної плати, що підлягала виплаті позивачу, не врахувавши, що з цієї суми мають бути утримані податки та збори.
Так, відповідно до підпункту l6.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України (пункт 36.1 статті 36 Податкового Кодексу України).
Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента (пункт 36.4 статті 36 Податкового кодексу України).
Підпунктом 170.1.1. пункту 170.1 статті 170 Податкового Кодексу України передбачено, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.
При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.
Враховуючи, що у справі відсутні докази виконання ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» обов'язку податкового агенту ОСОБА_1 як платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, то відсутні підстави для відрахування податків і зборів при стягненні заборгованості з орендної плати, оскільки податки і збори мають бути сплачені при фактичній виплаті заборгованості.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду. Докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду попередньої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права.
Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції апелянтом не наведено.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги не спростовується, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журика Андрія Леонідовича, залишити без задоволення, а рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 27 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.В. Радченко
Судді В.О. Бездрабко
Л.В. Базіль