Номер провадження: 22-ц/813/233/25
Справа № 1512/2-534/11
Головуючий у першій інстанції Петренко В.С.
Доповідач Сегеда С. М.
01.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Вадовської Л.М.,
Комлевої О.С.,
за участю секретаря Козлової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 травня 2011 року, ухваленого під головуванням судді Петренка В.С., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та заставу транспортного засобу,
встановив:
ПАТ «УкрСиббанк» (далі - Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11222190000 від 24.09.2007 року у розмірі 473 665, 84 грн., яка складається з: 362 734, 66 грн. - заборгованість за основним боргом та простроченим кредитом; 87 618, 11 грн. - заборгованість по строковим та простроченим процентам за користування кредитом; 13 271, 41 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 10 041, 66 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, а також просив суд стягнути солідарно з відповідачів судові витрати.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.05.2011 року позов Банку було задоволено.
Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Банку загальну суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11222190000 від 24.09.2007 року в сумі 473 665,84 грн., з яких:
- 362 734,66 грн. заборгованість за основним боргом та простроченим кредитом;
- 87 618,11 грн. заборгованість по строковим та простроченим процентам за користування кредитом;
- 13 271,41 грн. пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;
- 10 041,66 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Банку витрати по сплаті судового збору у розмірі 850,00 грн., 60,00 грн. - витрат на ІТЗ, 60,00 грн. - за розміщення оголошення у газеті «Одеські вісті» про виклик до суду відповідачів, з кожного.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 20.05.2011 року, ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи неодноразово (11 разів) належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (т.1, а.с.74-82; т.1, а.с.89-95, 103-105; т.1, а.с. 108-113; т.1, а.с.133-136; т.1, а.с.145-150; т.1, а.с. 153-159, 161; т.1, а.с.165-171, 173-181; т.1, а.с. 186-193; т.1, а.с.198-205, 207; т.1, а.с.213-219, 223; т.1, а.с.241-248, т.2, а.с.5), однак до суду апеляційної інстанції не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.
У зв'язку з цим, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
У зв'язку з цим, апеляційний суд зазначає, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за основним боргом та простроченим кредитом у сумі 362 734, 66 грн., заборгованості по строковим та простроченим процентам за користування кредитом у сумі 87 618, 11 грн., та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у розмірі 13 271, 41 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 10 041, 66 грн., є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки повністю підтверджуються наявним у справі розрахунком.
Разом з тим, суд в оскаржуваному судовому рішенні відмовив у задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідачів судових витрат в солідарному порядку, оскільки на підставі ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а також враховуючи те, що ні договором, ні законом не встановлено солідарного обов'язку відповідачів по відшкодуванню судових витрат, з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. у рівних частинах.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
При цьому колегія суддів виходить із того, що доводи заявника апеляційної скарги - ОСОБА_1 стосовно неналежного повідомлення його про час та місце судового засідання, про необхідність погашення кредитної заборгованості, не отримання ним вимоги Банку, як до поручителя протягом 6 місяців з дня настання строку погашення кредитної заборгованості, є безпідставними і не підтверджуються наявними у справі доказами.
Зазначені обставини пов'язані з тим, що на час звернення ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на судове рішення, з моменту ухвалення останнього пройшло більше 10 років, матеріали відновленого втраченого судового провадження, як і матеріали даної цивільної справи, мають лише рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 травня 2011 року, а також ухвали Київського районного суду м. Одеси від 25.01.2013 року та від 27.02.2013 року про заміну стягувача ПАТ «УкрСиббанк» його правонаступником - ПАТ «Дельта Банк» у виконавчих провадженнях № 29682194 та № 29498231, відповідно (т.1, а.с.41-45, 46-47, 48-49, 60-63).
Інші документи вказаної цивільної справи у матеріалах даної справи відсутні, так як у відповідності до листа заступника голови Київського районного суду м. Одеси № 25573 від 14.10.2022 року матеріали цивільної справи № 1512/2-534/11 знищено за закінченням встановленого терміну зберігання (т.1, а.с. 22).
У своєму рішенні (справа «Юніон Аліментаріа проти Іспанії») ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Тобто, на думку колегії суддів заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 був зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, в якій він є відповідачем та утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а не чекати майже 11 років для оскарження ухваленого остаточного судового рішення.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що п.1 ст. 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Порушення п.1 ст. 6 Конвенції констатував ЄСПЛ у справі «Устименко проти України».
Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х) (п. 46 рішення).
Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.06.2024 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє позовних вимог щодо предмета спору на стороні позивача було залучено ТОВ « Росвен Інвест Україна» (т.1, а.с.162-163), а ухвалою того ж суду від 11.02.2025 року зазначене ТОВ було залучено до участі у справі в якості правонаступника ТОВ «Дельта Банк» (т.1, а.с.231).
Враховуючи вищевикладені обставини, в їх сукупності, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскаржуване рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 травня 2011 року - залишити без змін, так як доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено майже 14 років тому назад, і доказів того, що воно ухвалене не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 травня 2011 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено 09.04.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л.М. Вадовська
О.С. Комлева