Номер провадження: 11-кп/813/950/25
Справа № 509/5851/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
25.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.09.2024 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Прилиманське Одеського району Одеської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України у кримінальному провадженні № 12023162250000417 від 11.06.2023 року,
установив
Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції
Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.09.2024 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років 6 (шість) місяців.
Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишений без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислений з дня його затримання - 11 червня 2023 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Також вироком вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження та речових доказів.
Згідно оскаржуваного вироку:
10.06.2023 року близько о 22 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_7 , знаходячись за місцем свого мешкання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , під час спільного вживання спиртних напоїв з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_10 вийшов з будинку на двір, а обвинувачений ОСОБА_7 залишився в будинку.
У подальшому, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків внаслідок сварки, що відбулася між ними, обвинувачений ОСОБА_7 , маючи намір на умисне позбавлення життя (умисне вбивство), передбачаючи можливості настання небезпечних наслідків від своїх дій та бажаючи їх настання, навмисно взяв зі столу кухонний ніж та вийшов з будинку у двір, де знаходився ОСОБА_10 . Утримуючи ніж в правій руці, діючи з прямим умислом, обвинувачений ОСОБА_7 цілеспрямовано наніс однин удар ножем в область тулуба ОСОБА_10 , в результаті якого останній отримав тілесні ушкодження.
Внаслідок злочинної діяльності обвинуваченого ОСОБА_7 , бажаючи настання смерті іншої особи від вчиненого ним діяння, а саме удару ножем в область тулуба, ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді одного проникаючого ножового поранення в області передньої поверхні грудної клітини, а саме горизонтальної рани між грудиною та передньою паховою лінією довжиною 11 см та шириною 4,5 см, в результаті чого останній помер до приїзду карети швидкої допомоги.
Колото-різане поранення грудної клітки могло бути спричинене «... плоским колюче-ріжучим знаряддям на кшталт ножа, що має обушок з вираженими ребрами, гостре лезо і ширину зануреної частини клинка 2,6 см...» Характер поранення вказує на те, що виймання клинка з тіла відбувався з упором на лезо, тобто в напрямку зліва направо, відносно основних площин тіла.
Враховуючи морфологічні особливості пошкоджень (синяки багряно-синюшного кольору з нечіткими межами, поверхня саден темно-червона, нижче різня навколишнього крововиливу темно-червоного кольору) та результати судово-гістологічного дослідження шматочків внутрішніх органів, всі вони були спричинені прижиттєво, не більше ніж за кілька десятків хвилин до моменту настання смерті.
Смерть ОСОБА_10 перебуває в прямому причино-наслідковому зв'язку з наявними у нього колото-різаним пораненням грудної клітки, проникаючим в праву плевральну порожнину з ушкодженням правої легені. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_10 стала гостра крововтрата, на що вказують результати судово-медичної експертизи трупа (нерясні трупні плями, ознаки зовнішньої кровотечі, недокрів'я органів, у правій плевральній порожнині 1800 мл рідкої темно-червоної крові та крихких згортків, плями Мінакова під ендокардом) та результати судово-гістологічного дослідження.
Згідно з п. 2.1.1 (а) та п. 2.1.3 (й,о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, по відношенню до «живих осіб», має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, та перебуває в прямому причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_10 .
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 вважає вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню в частині кваліфікації дій обвинуваченого.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на наступне:
- між обвинуваченим та потерпілим були неприязні відношення, оскільки напередодні між ними сталася бійка, а тому у ОСОБА_7 були обґрунтовані підстави побоюватись за своє здоров'я;
- обвинувачений не планував та не мав умислу позбавляти життя свого сина;
- оскаржуваний вирок не містить обґрунтувань того, яким чином встановлені обставини виключають можливу відсутність умислу обвинуваченого на позбавлення життя ОСОБА_10 ;
- сам по собі характер та спосіб нанесеного тілесного ушкодження та те, що знаряддям злочину був кухонний ніж, не може бути беззаперечним доказом наявності умислу на позбавлення життя, в той час, як всі інші обставини вказують на відсутність такого умислу;
- обвинувачений, усвідомлюючи наслідки своїх дій не намагався переховуватись або приховувати якісь речі: дочекався швидкої, працівників поліції, добровільно надав ніж, яким було спричинено тілесне ушкодження, що вказує на активну співпрацю з органами досудового розслідування та на відсутність умислу саме на позбавлення життя ОСОБА_10 ;
- суд першої інстанції не прийняв до уваги наступне: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, обвинувачений раніше не судимий, проте, при призначенні покарання судом не визначено обставин, що пом'якшують покарання.
За результатами розгляду апеляційної скарги просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України та призначити покарання в межах санкції цієї статті.
Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного судуобвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 доводи апеляційної скарги підтримали та просили задовольнити.
Натомість, прокурор та потерпіла в судовому засіданні апеляційного суду просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок залишити без змін.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Дослідивши докази у кримінальному провадженні з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за обставин, наведених у вироку.
В судовому засіданні суду 1-ої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 вину в інкримінованому йому злочині не визнав та пояснив, що умислу на вбивство ОСОБА_10 у нього не було, вважаючи, що його дії слід кваліфікувати як вбивство, вчинене з необережності.
Водночас, не дивлячись на невизнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї вини, суд 1-ої інстанції, мотивував доведеність його вини у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_10 тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, наступними доказами:
- протоколом огляду від 11.06.2023 року, а саме ділянки місцевості та домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого на земельній ділянці, на якій розташовані зелені насадження, на ґрунті, було виявлено труп ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ознаками насильницької смерті, з місця огляду вилучено речові докази - три змиви з доріжок на марлеві тампони, один змив з трупа, два змиви з правої та лівої кістей рук трупа, кухонний ніж, спортивна кофта синього кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, шорти сірого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, DVD-R - диском з відеозаписом огляду місця події та ілюстративною таблицею до протоколу;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.06.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , за участю ОСОБА_9 , яка розповіла про обставини події, яка сталася 10.06.2023 року, та очевидцем якої вона була, DVD-R - диском з відеозаписом проведення слідчого експерименту (відеозапис повністю не досліджено з технічних причин - до 13 хв. 19 с.);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.06.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , за участю підозрюваного ОСОБА_7 , який розповів про обставини події, яка сталася 10.06.2023 року, та учасником якої він був, DVD-R - диском з відеозаписом проведення слідчого експерименту;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, згідно якого 11.06.2023 року о 03 год. 40 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , було затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході обшуку затриманої особи вилучено одяг останнього, а саме: кофта спортивна, дві футболки, на яких є плями бурого кольору, джинси з ременем та одна пара шльопанців типу сабо, на яких виявлено плями бурого кольору, а також виконано змиви з лівої та правої кистей рук ОСОБА_7 ; DVD-R - диском з відеозаписом затримання;
- постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 11.06.2023 року, згідно якої визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження кофту спортивну, дві футболки, на яких є плями бурого кольору, джинси з ременем та одна пара шльопанців типу сабо, на яких виявлено плями бурого кольору, а також змиви з лівої та правої кистей рук ОСОБА_7 ;
- постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 11.06.2023 року, згідно якої визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження три змиви з доріжок на марлевих тампонах, один змив з трупа, два змиви з правої та лівої кистей рук, спортивна кофта синього кольору з механічним пошкодженням та нашаруванням речовини бурого кольору, шорти сірого кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, кухонний ніж;
- протоколом отримання зразків для експертизи від 11.06.2023 року, згідно якого у підозрюваного ОСОБА_7 відібрано біологічні зразки крові для проведення судово-медичних експертиз;
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП "Біляївська багатопрофільна лікарня" Біляївської міської ради від 11.06.2023 року № 120, згідно якого ОСОБА_7 перебував у стані алкогольного сп'яніння 11.06.2023 року о 12 год. 05 хв.;
- копією лікарського свідоцтва про смерть № 154 від 12.06.2023 року та довідкою про причину смерті № 154 від 12.06.2023 року, згідно з якими ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 з причини нападу з використанням гострого предмету з метою вбивства чи нанесення ушкодження;
- висновком експерта № 154 від 11.08.2023 року, згідно підсумків якого на підставі даних судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 , 2000 року народження, експерт прийшов до наступних висновків: при експертизі трупа ОСОБА_10 виявлені наступні тілесні ушкодження: а) колото-різане поранення грудної клітки (рана розташована на передній поверхні грудної клітки справа, між пригрудинною та передньою пахвовою лініями на рівні VII правого ребра) проникаюче в праву плевральну порожнину, з ушкодженням по ходу ранового каналу шкіри, підшкірної клітковини, м'язів грудної стінки, хрящової частини VII правого ребра, нижньої долі правої легені; рановий канал орієнтований спереду назад; довжина ранового каналу не менше 8,0см; б) синець тильної поверхні правої кисті з переходом на основну фалангу II пальця, три (3) садна задньої поверхні лівого передпліччя у верхній третині.
Колото-різане поранення грудної клітки, згідно з висновком судово-криміналістичного дослідження (висновок експертного медико-криміналістичного дослідження №252 від 11.08.2023р.), могло бути спричинене «...плоским колюче-ріжучим знаряддям на кшталт ножа, що має обушок з вираженими ребрами, гостре лезо і ширину зануреної частини клинка 2.6см...» Характер поранення вказує на те, що виймання клинка з тіла відбувалося з упором на лезо, тобто в напрямку зліва направо, відносно основних площин тіла. Синець та садна верхніх кінцівок спричинені дією тупого(-их) предмета(-ів), конструктивні особливості контактуючої поверхні якого(-их) в ушкодженнях не відобразилися.
Враховуючи морфологічні особливості ушкоджень (синці багрово-синюшного кольору з нечіткими межами, поверхня саден темно-червона, нижче рівня навколишньої шкіри, крововиливи темно-червоного кольору) та результати судово-гістологічного дослідження шматочків внутрішніх органів (висновок експертного судово-медичного-гістологічного дослідження №1542/154 від 19.06.2023р.): «...зі слабкопочатковими реактивними змінами...», - всі вони були спричинені прижиттєво, не більш ніж за кілька десятків хвилин до моменту настання смерті.
Смерть ОСОБА_10 перебуває в прямому причино-наслідковому зв'язку з наявними у нього колото-різаним пораненням грудної клітки, проникаючим в праву плевральну порожнину (вищезазначене в п. «а» «Підсумків» ушкодження) з ушкодженням правої легені. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_10 стала гостра крововтрата, на що вказують результати судово-медичної експертизи трупа (нерясні трупні плями, ознаки зовнішньої кровотечі, недокрів'я органів, в правій плевральній порожнині 1800мл рідкої темно-червоної крові та крихких згортків, плями Мінакова під ендокардом) та результати судово- гістологічного дослідження («...Нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів. Порушення гемодинаміки мцр у вигляді сепарації та агрегації крові у просвітах частини судин...»)
Вищезазначене в п. «а» «Підсумків» колото-різане поранення грудної клітки, що призвело до розвитку гострої крововтрати, згідно з п.2.1.1 (а) та п.2.1.3 (й, о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995р., по відношенню до «живих осіб», має ознаки ТЯЖКОГО тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя, та перебуває в прямому причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_10 .
Вищезазначені в п. «б» «Підсумків» ушкодження, а саме синець тильної поверхні правої кисті з переходом на основну фалангу II пальця та три (3) садна задньої поверхні лівого передпліччя у верхній третині, при звичайному перебігу у «живих осіб», призвели б до скороминучих наслідків, тривалістю не більше 6-ти днів, за цим критерієм, згідно п.2.3.5. «Правил...», мають ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень та не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку зі смертю ОСОБА_10 .
Ступінь прояву трупних явищ, встановлена при судово-медичній експертизі трупа (шкірні покриви відкритих частин тіла, під одягом та в природних складках холодні на дотик, трупне заклякання добре та рівномірно виражене в усіх досліджуваних групах м'язів, при дозованому трикратному натисканні на трупні плями змінюють своє забарвлення (бліднуть) і відновлюють первісний стан через 300-330", ознаки гниття відсутні), з урахуванням сезонності та умов зберігання трупа в холодильній камері моргу, свідчить про те. що смерть могла настати за 24-36 годин до проведення судово-медичної експертизи трупа в морзі.
При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_10 (висновок експертного судово-токсикологічного дослідження № 2489/154 від 14.06.2023 р.) виявлено етиловий спирт в концентрації 1,83 ‰. Така концентрація етилового спирту в крові, за життя, могла відповідати алкогольному сп'янінню середнього ступеню;
- висновком експертного судово-імунологічного дослідження № 1048/ розтин № 154 від 15.06.2023 року, згідно підсумків якого кров трупа ОСОБА_10 , 2000 р.н., відноситься до групи АВ(ІV) за системою АВО;
- висновком експертного судово-медичного-гістологічного дослідження № 1542/154 від 27.06.2023 року, згідно якого на підставі даних судово-медичного дослідження гістологічних препаратів шматочків тканин від трупа: ОСОБА_10 , 2000 р.н., встановлено: Нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів. Порушення гемодинаміки мцр у вигляді сепарації та агрегації крові у просвітах частини судин. Вогнищеві крововиливи в перенхіму легень та м'яз в проекції грудної клітини - зі слабкопочатковими реактивними змінами. Набряк легень. Набряк головного мозку. Склероз інтрамуральних артерій, помірний периваскулярний кардіосклероз міокарду, дистрофічні зміни кардіоміоцитів;
- висновком експертного судово-токсикологічного дослідження (обстеження) № 2489/154 від 29.06.2023 року з фототаблицями, згідно якого при судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_10 , 2000 року народження, в крові виявлений етиловий спирт в концентрації 1,83 ‰;
- висновком експертного медико-криміналістичного дослідження № 252 від 08.08.2023 року, згідно підсумків якого:
1,2. При проведенні судово-медичного дослідження клаптя шкіри передньої поверхні грудної клітини справа, вилученого від трупа ОСОБА_10 , 2000 р.н., виявлено колото-різану рану, утворену плоским колюче-ріжучим знаряддям на кшталт ножа, що має обушок з вираженими ребрами, гостре лезо і ширину зануреної частини клинка 2.6 см.
На фрагменті грудини з фрагментами ребер в єдиному комплексі з м'якими тканинами виявлено колото-різане пошкодження, утворене плоским колюче-ріжучим знаряддям на кшталт ножа (визначити ширину зануреної частини клинка неможливо через надмірно виражену різану компоненту).
3. На отриманому відбитку контактограми виявилося слабке дифузне специфічне забарвлення по всій площині клаптя, що вказує на слабке забруднення поверхні шкіри сполуками заліза та не несе інформації щодо матеріалу травмувального предмету;
- висновком експерта № 1086 від 28.06.2023 року, згідно підсумків якого кров потерпілого ОСОБА_10 , 2000 р.н., відноситься до групи АВ за ізосерологічною системою АВО;
- висновком експерта № 1085 від 29.06.2023 року, згідно підсумків якого кров підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВО;
- висновком експерта № 1111 від 04.07.2023 року, згідно підсумків якого: кров потерпілого ОСОБА_10 , 2000 р.н., відноситься до групи АВ за ізосерологічною системою АВО; на шльопанцях типу сабо, вилучених в ході особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_7 виявлена кров людини групи АВ, за ізосерологічною системою АВО, що не виключає її походження від особи з даною групою крові, у тому числі від потерпілого ОСОБА_10 ;
- висновком експерта № 1104 від 10.07.2023 року, згідно підсумків якого: кров потерпілого ОСОБА_10 , 2000 р.н., відноситься до групи АВ за ізосерологічною системою АВО; кров підозрюваного ОСОБА_7 , 1968 р.н., відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВО; на трьох марлевих тампонах зі змивами з трупа та кистей обох рук потерпілого ОСОБА_10 виявлена кров людини, при встановленні групової приналежності якої були виявлені антигени А та В, властиві групи крові АВ за системою АВО, що не виключає її походження від потерпілого ОСОБА_10 (носія антигенів А та В) у разі походження від однієї людини. Походження кров від підозрюваного ОСОБА_7 (носія антигену А) не виключається в якості домішки у разі походження крові від двох, або більше осіб та при наявності останнього пошкоджень з зовнішньою кровотечею на момент події;
- висновком експерта № 1090 від 10.07.2023 року, згідно підсумків якого: кров потерпілого ОСОБА_10 , 2000 р.н., відноситься до групи АВ за ізосерологічною системою АВО; кров підозрюваного ОСОБА_7 , 1968 р.н., відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВО; на трьох марлевих тампонах зі змивами з поверхні доріжок, вилучених при огляді місця за адресою: АДРЕСА_1 , виявлена кров людини, при встановленні групової приналежності якої були виявлені антигени А та В, властиві групи крові АВ за системою АВО, що не виключає її походження від потерпілого ОСОБА_10 (носія антигенів А та В у разі походження від однієї людини);
- висновком експерта № 1695 від 29.09.2023 року, згідно підсумків якого: кров потерпілого ОСОБА_10 , 2000 р.н., відноситься до групи АВ за ізосерологічною системою АВО; кров підозрюваного ОСОБА_7 , 1968 р.н., відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВО; на худі (за постановою - спортивній кофті) потерпілого ОСОБА_10 знайдена кров людини групи АВ за системою АВО, що не виключає її походження від самого потерпілого ОСОБА_10 . Присутність крові підозрюваного ОСОБА_7 , носія антигену А, можлива тільки в якості домішки у разі походження крові від двох осіб та при умові наявності у нього тілесних ушкоджень, що супроводжувались зовнішньою кровотечею на момент події;
- висновком експерта № 274 від 15.09.2023 року та фототаблицями до нього, згідно підсумків якого:
При проведенні судово-медичної експертизи ножа, який було виявлено та вилучено за адресою: АДРЕСА_1 , а також раніше проведеного судово-медичного дослідження клаптя шкіри, вилученого від трупа ОСОБА_10 , 2000 р.н., (№252-МК від 16.06.2023 р.), виявлено наступне.
На клапті шкіри передньої поверхні грудної клітини, виявлено колото-різану рану, утворену плоским колюче-ріжучим знаряддям на кшталт ножа, що має обушок з вираженими ребрами, гостре лезо і ширину зануреної частини клинка не більше 2.6 см. На фрагменті грудини з фрагментами ребер в єдиному комплексі з м'якими тканинами виявлено колото-різане пошкодження, утворене плоским колюче-ріжучим знаряддям на кшталт ножа (визначити ширину зануреної частини клинка неможливо через надмірно виражену різану компоненту).
При проведенні експериментальних пошкоджень на медичній кейонці, які утворені клинком ножа, наданого на експертизу встановлено, що вони мають схожість за основними груповими ознаками з істинним пошкодженням на клапті шкіри потерпілого, що не виключає можливості заподіяння колото-різаного пошкодження, клинком даного ножа. Індивідуальні особливості травмуючого предмета в пошкодженні не відобразилися;
- висновком експерта №279 від 15.09.2023 року з фототаблицями, згідно підсумків якого на худі, яке належало ОСОБА_10 , виявлені накладення пилу, бруду, грунту, речовини буро-коричневого кольору, що схожа на кров, а також одне пошкодження. Пошкодження розташоване на передній поверхні худі справа, має ознаки колото-різаного, складається з основної та додаткової частин та могло утворитися в результаті дії клинка плаского колюче-ріжучого предмету, який має обушок та лезо, при максимальній ширині зануреної частини не більше 2,3 см. Додаткова частина пошкодження, могла утворитися в результаті вилучення клинка з тіла.
При проведенні експериментальних пошкоджень на худі, які утворені клинком ножа, наданого на експертизу встановлено, що вони мають схожість за основними груповими ознаками з істинним пошкодженням на одязі, що не виключає можливості заподіяння колото-різаного пошкодження, клинком даного ножа. Індивідуальні особливості травмуючого предмета в пошкодженні не відобразилися;
- висновком експерта №272 від 28.08.2023 року з фототаблицями, згідно підсумків якого на досліджених шортах ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при візуальному дослідженні і стереомікроскопії пошкоджень не виявлено;
- висновком експерта № 315 від 27.09.2023 року, згідно підсумків якого: кров потерпілого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за системою АВ0 відноситься до групи АВ з ізогемаглютиніном анти-В.
На клинку ножа, вилученому 11.06.2023 року під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , виявлений білок людини, знайдена кров та цитологічним дослідженням встановлена статева належність крові особі (особам) чоловічої генетичної статі.
При визначені групової належності крові виявлені антигени ОСОБА_11 в В ізосерологічної системи АВ0, властиві групи АВ, що не виключає походження крові від чоловіка (чоловіків) з вищевказаною групою крові, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_10 ;
- висновком судово-психіатричного експерта № 486 від 21.09.2023 року підозрюваний ОСОБА_7 в період часу, що відноситься до інкримінованому йому правопорушення, як і на час проведення експертизи, не страждав психічним захворюванням, іншим хворобливим психічним розладом, а також тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, недоумством. Виявляв психічні порушення у вигляді: "Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності (що відповідає діагностичним критеріям рубрики F10.2 МКХ-10), які за ступенем виразності не досягали психотичного рівня. В період інкримінованого йому діяння перебував у стані простого алкогольного сп'яніння. За психічним станом в період інкримінованого йому діяння міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_7 не потребує застосування заходів медичного характеру.
Крім наведених доказів рішення про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, суд мотивував також показаннями потерпілої ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , яким надана оцінка у вироку.
Суд 1-ої інстанції, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, прийшов до правильного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, правильно кваліфікувавши дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
При цьому, суд навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а також навів оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймав ці докази.
В судовому засіданні як суду 1-ої інстанції, так і в апеляційному суді, обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнавав, зазначив, що умислу на вбивство ОСОБА_10 у нього не було, вважаючи, що його дії слід кваліфікувати як вбивство, вчинене з необережності. Щодо подій, які відбувались 10.06.2023 року у його домоволодінні, дав наступні показання. В той день, під час розпиття пива у нього в будинку з ОСОБА_10 та ще трьома його друзями, між ним та ОСОБА_10 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_10 вдарив його в обличчя. Після чого, обвинувачений вигнав всіх присутніх з будинку, а потім з подвір'я домоволодіння. При цьому, коли вся компанія виходила з подвір'я, він почув, як друзі ОСОБА_15 , говорили йому, що той молодець. Обвинувачений повернувся до приміщення кухні, де розповідав про те, що трапилось своїй співмешканці ОСОБА_16 , потім з сином ОСОБА_17 та ОСОБА_18 пішли до будинку. Приблизно через 30 хвилин прийшов додому ОСОБА_15 , який йому повідомив, що між ними розмову ще те завершено. ОСОБА_7 вийшов на подвір'я, де продовжилась розмова з ОСОБА_15 , під час якої ОСОБА_15 його ображав, на що ОСОБА_7 просив ОСОБА_15 закрити рота. Після того як ОСОБА_15 намагався його вдарити, ОСОБА_7 відійшов, щоб взяти ножа з метою налякати ОСОБА_15 . Взявши в руку ніж, ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_15 , який стояв біля хвіртки та бачив, що у нього в руці ніж, сказав ОСОБА_15 , що той йшов туди звідки прийшов. Однак, ОСОБА_15 здійснив спробу його вдарити, та в цей час ОСОБА_19 , намагаючись завдати удар ножем в руку ОСОБА_15 , ненавмисно завдав йому один удар ножем в область тулуба. При цьому зазначив, що це ОСОБА_15 своїм ударом переправив ніж на себе. Після цього ОСОБА_15 крикнув, та ОСОБА_19 зрозумів що сталось і відійшов. В цей час, вийшла ОСОБА_20 та, зрозумівши що трапилось, запитала де ОСОБА_15 , та побігла до ОСОБА_21 , а пізніше викликала швидку. Увесь час, після нанесення удару ножем ОСОБА_15 , ОСОБА_7 з двору не виходив, ніж поклав біля дверей кухні. Після приїзду поліції, він показав працівникам поліції, де знаходиться ніж, яким було завдано удар ОСОБА_15 .
Суд 1-ої інстанції критично оцінив дані показання, пославшись на те, що під час розгляду справи у суді обвинувачений ОСОБА_7 , з метою уникнення відповідальності за більш тяжкий злочин дав неправдиві свідчення в суді щодо обставин вбивства потерпілого ОСОБА_10 .
Зокрема, останній в суді заявив, що тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_10 були заподіяні ним з необережності, оскільки обвинувачений бажав завдати удару ножем ОСОБА_10 в область руки потерпілого, зажатої в кулак, однак своїми діями ОСОБА_10 перенаправив рух ножа в область свого тулуба.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги захисту про відсутність умислу у обвинуваченого на позбавлення життя свого сина - ОСОБА_19 із посиланням на те, що між обвинуваченим та потерпілим були неприязні відношення, оскільки напередодні між ними сталася бійка, а тому у ОСОБА_7 були обґрунтовані підстави побоюватись за своє здоров'я, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.
Так, ч.1 ст. 115 КК, передбачає відповідальність за умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, тобто за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
З об'єктивної сторони цей злочин характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв'язком між указаним діянням та наслідком, а із суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
Отже, відповідно до судової практики розгляду даної категорії справ для правової кваліфікації умисного вбивства потрібно досліджувати інтелектуальний момент умислу - передбачав чи не передбачав винний, що його дії можуть призвести до смерті потерпілого, а також потрібно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, попередню поведінку винного і потерпілого, їх стосунки.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно із висновками експертів, потерпілий ОСОБА_10 отримав тілесне ушкодження в життєво-важливий орган - грудну клітину, ножем та при експертизі трупа ОСОБА_10 виявлені наступні тілесні ушкодження: колото-різане поранення грудної клітки (рана розташована на передній поверхні грудної клітки справа, між пригрудинною та передньою пахвовою лініями на рівні VII правого ребра) проникаюче в праву плевральну порожнину, з ушкодженням по ходу ранового каналу шкіри, підшкірної клітковини, м'язів грудної стінки, хрящової частини VII правого ребра, нижньої долі правої легені; рановий канал орієнтований спереду назад; довжина ранового каналу не менше 8,0см; синець тильної поверхні правої кисті з переходом на основну фалангу II пальця, три (3) садна задньої поверхні лівого передпліччя у верхній третині.
Відтак апеляційний суд вважає, що вказані обставини у своїй сукупності спростовують твердження сторони захисту про те, що засуджений не мав намір на вчинення вбивства сина, оскільки завдання ОСОБА_7 поранення потерпілому у життєво-важливий орган -грудну клітину із значною силою, свідчить про намір засудженого позбавити життя потерпілого, а локалізація поранення, значна сила удару, з якою було заподіяне вказане тілесне ушкодження, на переконання апеляційного суду спростовує версію сторони захисту про те, що обвинувачений вчинив вбивство через необережність.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 розумів, що здійснює посягання на життя потерпілого та свідомо допускав настання наслідків у виді його смерті.
При цьому, апеляційний суд вважає, що в даному провадженні мотивом вчинення злочину ОСОБА_7 , а саме умисного вбивства потерпілого ОСОБА_10 були неприязні відносини.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що у вироку помилково вказано на те, що потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні надала показання, що з обвинуваченим ОСОБА_7 мають спільного сина ОСОБА_22 , 2008 року народження, а Денис не являється біологічним сином обвинуваченому, що могло бути мотивом на вчинення злочину, оскільки в апеляційному суді потерпіла зазначила про те, що вказані показання вона не надавала.
Натомість, судом 1-ої інстанції правильно встановлені фактичні обставини в частині того, що між обвинуваченим ОСОБА_7 та загиблим ОСОБА_10 виник конфлікт на побутовому рівні під час та після розпивання алкогольних напоїв. Так, ОСОБА_7 , будучи обуреним після сутички з ОСОБА_10 , яка відбулась в літній кухні, вигнав з приміщення кухні та домоволодіння ОСОБА_10 разом з його друзями. Після чого, пішов відпочивати до будинку, зачинивши при цьому вхідні двері до будинку на ключ. Після того, як ОСОБА_10 повернувся додому, обвинувачений відчинив двері та вони пішли на подвір'я, продовживши словесну суперечку. Після чого, з метою помсти ОСОБА_10 за образливі слова на його адресу, обвинувачений ОСОБА_7 пішов до приміщення літньої кухні, де зі столу взяв кухонний ніж, та повернувшись до стоячого на подвір'ї потерпілого ОСОБА_10 , завдав останньому одного удару правої рукою цілеспрямовано удару ножем в область тулуба.
Разом із цим, спосіб вчинення злочину, спрямованість удару, локалізація і характер заподіяного потерпілому тілесного ушкодження, на думку апеляційного суду свідчать про наявність у ОСОБА_7 умислу саме на заподіяння смерті потерпілому.
На це також вказує і поведінка обвинуваченого, який безпосередньо перед вчиненням злочину відійшов від потерпілого, взяв до рук заздалегідь продуманий предмет злочину, та знову підійшовши до потерпілого, який не міг знати про його наміри, застосував ніж, шляхом завдання одного удару в область тулуба потерпілого, що доводить наявність прямого умислу у обвинуваченого на вбивство.
Відтак дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.
Мотивом вбивства, в даному випадку, є раптово виниклий конфлікт через словесну образу, яку сприйняв у свій бік обвинувачений, який є хоч і не значним, однак динаміка розвитку подій того дня, 10.06.2023 року, слугувало настанню цього конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, та в подальшому призвело до загибелі ОСОБА_10 .
Також, потерпіла ОСОБА_9 під час допиту в судовому засіданні суду 1-ої інстанції та під час проведення з нею слідчого експерименту на досудовому розслідуванні вказувала, що після конфлікту, який відбувся в приміщенні літньої кухні між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , обвинувачений ОСОБА_7 повідомив їй, що він вб'є ОСОБА_10 .
Все вищезазначене узгоджується з показами свідків, потерпілої та висновками судових експертиз, протоколами слідчих дій.
Отже, сукупність досліджених судом доказів свідчить про направленість умислу обвинуваченого саме на умисне вбивство, тому суд 1-ої інстанції правильно розцінив таку позицію обвинуваченого в ході судового розгляду як захисну і бажання уникнути кримінальної відповідальності за ч.1 статті 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Крім того, суд 1-ої інстанції правильно критично оцінив версію обвинуваченого про те, що смерть ОСОБА_10 могла настати внаслідок дій самого потерпілого та відхиляє її, оскільки не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду і всім вище наведеним повністю спростовується.
При цьому, суд навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а також навів оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймав ці докази.
Апеляційний суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні дотримано вимог статей 10, 22 КПК, створено необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Всі клопотання учасників процесу розглянуті відповідно до вимог закону.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом 1-ої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Разом з тим, в поданій захисником ОСОБА_8 апеляційній скарзі зазначалось, що судом 1-ої інстанції надана невірна оцінка фактичним обставинам справи, однак вона не заявляла клопотання про дослідження доказів по справі. При цьому в апеляційній скарзі, захистом взагалі не вказано, в чому підлягає неповнота або порушення судом 1-ої інстанції при встановленні обставин кримінального провадження та оцінці доказів, а всі їх доводи фактично зводились до незгоди із прийнятим судовим рішенням.
Окрім того, під час судового розгляду судом 1-ої інстанції ретельно були досліджені та проаналізовані всі доводи сторони захисту щодо встановлення обставин провадження, та надана ним оцінка. Апеляційним судом не надається інша оцінка доказам у справі, у зв'язку з чим немає необхідності у повторному дослідженні всіх письмових доказів кримінального провадження та допиті свідків.
Версія та доводи ОСОБА_7 про незгоду з обвинуваченням, а також щодо суперечливості та відсутності достовірних доказів на підтвердження його умислу на вбивство потерпілого мають суб'єктивний та безпідставний характер, пов'язаний з обраним способом захисту, що обумовлює необхідність відхилення судом його версії подій.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Всі перелічені вище письмові докази, у співвідношенні з показаннями потерпілого, свідків та матеріалами справи мають доказове значення у цьому провадженні.
Так, частиною 2 ст. 17 КПК передбачено, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, суд 1-ої інстанції обґрунтовано висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину.
Відтак, колегія суддів ретельно дослідила докази по справі, які мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винних, встановила обставини та спосіб вчинених злочинів, поведінку обвинуваченого і всі інші обставин, що мали відношення до справи.
Судом створені необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їх процесуальних обов'язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист, досліджені всі представлені сторонами докази.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, версія сторони захисту щодо недоведеності умислу обвинуваченого на скоєння злочину спростовується сукупністю обставин справи, встановлених під час судового та апеляційного розгляду на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які виключають будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні, стороною обвинувачення, на переконання апеляційного суду, поза розумним сумнівом доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги наступне: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, обвинувачений раніше не судимий, проте, при призначенні покарання судом не визначено обставин, що пом'якшують покарання.
Так, при призначені покарання обвинуваченому, судом було враховано особу винного, його вік, стан здоров'я, характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання.
Обставин, пом'якшуючих покарання обвинуваченого, судом не встановлено. Такі обставини, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, заявлені в обвинувальному акті, не підтверджені під час судового розгляду та прокурором в судовому засіданні не підтримувались.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.
Враховуючи викладене, наведені данні про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , те, що за ступенем тяжкості вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, згідно із ст. 12 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину, даний злочин вчинено з прямим умислом на ґрунті раптово виниклого конфлікту, шляхом завдання одного удару ножем в область тулуба людини, спричинивши їй тілесні ушкодження, внаслідок отримання яких наступила смерть людини, вважав, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, зазначаючи, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, а призначене судом покарання буде достатнім для перевиховання особи та попередження скоєння нових правопорушень.
Апеляційний суд враховує, щоб бути справедливим, покарання не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів. Мета покарання полягає не в катуванні і муках людини і не в тому, щоб зробити неіснуючим вже скоєний злочин. Покарання не може бути марною жорстокістю і знаряддям злоби. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому на думку суду слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на душу людей і були б найменш болісними для тіла злочинця.
Призначення вказаного покарання у виді позбавлення волі, буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного злочину, його обставинам, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання передбаченого ст. 50 КК України, а й меті правосуддя, невід'ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.
Апеляційний суд вважає правильним висновок суду 1-ої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, яке буде достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого та враховує, що підстав вважати покарання, призначене йому несправедливим внаслідок м'якості або суворості, колегія суддів не вбачає.
Водночас, апеляційний суд вважає правильним висновок суду 1-ої інстанції з урахуванням встановлених обставин про відсутність підстав для застосування положень як ст. 69 КК, так і ст. 75 КК України.
Відповідно до приписів п. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
Разом з тим, ретельно перевіривши всі доводи апеляційної скарги сторони захисту, апеляційний суд вважає їх такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки 1-ої інстанції дослідив обставини справи в повному обсязі, обґрунтування у вироку основані на досліджених матеріалах кримінального провадження, тому підстави для зміни або скасування вироку відсутні.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 376, 404, 405, 407, 409, 418, 420, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Овідіопольського районного суду Одеської області від 24.09.2024 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, - залишити без змін
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - у той же строк, з моменту отримання копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4