2 квітня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12015150160000321 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 3 грудня 2024 року, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Погорелове, Жовтневого району, Миколаївської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не працюючого, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
-обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.6, 12 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.1 ст.309 КК України, -
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_8
обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_5
захисники ОСОБА_9 , ОСОБА_6
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 , просить вирок суду скасувати. Виправдати його за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.6, 12 ч.2 ст.115 КК України. Зарахувати у строк покарання, строк попереднього ув'язнення відповідно до ст.72 КК України. Врахувати пом'якшуючі обставини, зменшити суму моральної шкоди.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Кримінальне провадження за обвинуваченням за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України відносно ОСОБА_7 - закрити у зв'язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання та в зв'язку з недоведеністю вини у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту - залишити до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, зарахувавши в строк відбування основного покарання строк попереднього ув'язнення з 21.07.2016 року по 30.03.2023 року, відповідно до ст.72 КК України, в редакції закону 838-VІІІ від 24.12.2015 р., з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. В задоволенні цивільного позову - відмовити.
Короткий зміст заперечення
В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 прокурор просить відмовити у задоволенні його апеляційної скарги, вирок суду залишити без змін.
Короткий зміст вироку.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено йому покарання: за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.4 ст.187 КК України у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна належного йому на праві власності майна. Обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту - залишено до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання, зараховано в строк відбування основного покарання попереднє ув'язнення з 21.07.2016 року по 30.03.2023 року, відповідно до ст.72 КК України, в редакції закону 838-VІІІ від 24.12.2015 р., з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Цим же вироком, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання: за п.п.6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді 11 років позбавлення волі; за ч.4 ст.187 КК України у виді 8 років позбавлення волі; за ч.1 ст.309 КК України у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді 11 років позбавлення волі. Обраний щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою - залишено до набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 ухвалено рахувати з моменту набрання вироку законної сили, зараховано в строк відбування основного покарання строк попереднього ув'язнення з 21.07.2016 року по 14.03.2018 року відповідно до ст.72 КК України, в редакції закону 838-VІІІ від 24.12.2015 р., з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі; з 04.08.2023 року - день за день.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в дольовому порядку судові витрати на користь держави по 30 230,86 грн. з кожного за проведення судових експертиз.
Цивільний позов потерпілої задоволено в повному обсязі, стягнуто на користь ОСОБА_10 з обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в солідарному порядку матеріальну шкоду у розмірі 54 700,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн. Вирішено питання щодо речових доказів.
Узагальнені доводи апеляційних скарг.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 зауважує, що судом не був допитаний свідок ОСОБА_11 , який проходить як головний свідок в даному кримінальному провадженні. Вказує, що щиросердно зізнався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.309 КК України, проте вину у вчиненні кримінального правопорушення за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України не визнав, оскільки не має до нього ніякого відношення. Вважає що суд допустив неповноту судового розгляду, не з'ясував всіх обставин справи та необґрунтовано дійшов висновку про його винність у вчиненому злочині. Стверджує, що суд невірно зарахував йому в строк відбування основного покарання строк попереднього ув'язнення з 21.07.2016 року по 14.03.2018 року, оскільки під вартою він перебував з 04.08.2023р. Вважає, що сума моральної шкоду в розмірі 1 000 000,00 грн, є занадто високою.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , вказує, що висновки експертів та покази обвинувачених повністю збігаються між собою, а не так як зазначено судом, а тому ОСОБА_7 , який здавлював шию потерпілого фактично і спричинив смерть потерпілого, так як передаючи іншим обвинуваченим потерпілого, щоб за ним приглядали, останній не подавав ознаки життя. Зазначає, що у вироку суд не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші, а також зазначив докази котрі не доводять причетність ОСОБА_12 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України, як такі що в повній мірі їх довели.
Стверджує, що вирок суду не ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження. За наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, а також висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності. На думку сторони захисту, вирок суду не ґрунтується на доказах та відсутні будь які мотиви задоволення та встановлення розміру матеріальної та моральної шкоди.
Узагальнені доводи заперечення.
В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 прокурор пояснює, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, у зв'язку з тяжкою хворобою свідка ОСОБА_11 , на підставі ухвали слідчого судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 10.06.2016, в судовому засіданні проведено допит свідка ОСОБА_11 , в ході якого з'ясовано відомі йому фактичні обставини, щодо приїзду в смт. Березнегувате в ніч з 14 на 15 липня 2015 року та вбивства ОСОБА_13 . В ході судового розгляду обвинувального акта відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_7 судом, за участі сторін кримінального провадження, досліджено покази свідка ОСОБА_11 , надані в порядку передбаченому ст. 225 КПК України. За наслідками дослідження показів свідка ОСОБА_11 , від сторін провадження до суду не надходило клопотань про необхідність додаткового допиту свідка ОСОБА_11 у судовому засіданні, уточнення показів чи з'ясування обставин, які не були з'ясовані в ході допиту під час досудового розслідування. Вважає, що в ході судового розгляду, на підставі належних та допустимих доказів, встановлено всі фактичні обставини вчинення інкримінованих обвинуваченим злочинів, судом також надано оцінку показам обвинувачених, в тому числі ОСОБА_5 . Зауважує, що суд вірно визначив розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_10 в сум: 1000 000 грн. Вважає, що не підлягають задоволенню і вимоги апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , щодо зарахування строку попереднього ув'язнення з розрахунку відповідності одного дня попереднього ув'язнення двом дням позбавлення волі, за період з 04.08.2023р., враховуючи, що запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, застосовано з 04.08.2023, шляхом заміни із запобіжного заходу не пов'язаного з ув'язненням то суд, при зарахуванні строку попереднього ув'язнення у строк покарання, вірно керувався положеннями ч.5 ст.72 КК України чинним станом на 04.08.2023р., а саме в редакції Закону №2046-VIII від 18.05.2017р. (набрав чинність 21.06.2017р.)
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що на початку липня 2015 року, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, у особи, кримінальне провадження відносно якої закрито на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України (далі по тексту особа ОСОБА_14 ), яка відбувала покарання в Арбузинській виправній колонії №83, розташованій за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, с. Костянтинівка, вул. Володимирська, 1, виник злочинний намір направлений на вчинення розбійного нападу на мешканця смт. Березнегувате ОСОБА_13 за місцем його проживання, з метою заволодіння грошовими коштами останнього. Враховуючи місце свого перебування, особа ОСОБА_14 , з використанням засобів мобільного зв'язку, вступила з особою, кримінальне провадження щодо якої виділене в окреме, а в подальшому закрито на підставі п.5 ч.1 с.284 КПК України (далі по тексту особа ОСОБА_15 ) в злочину змову, направлену на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_13 . При цьому, згідно досягнутої домовленості, особа ОСОБА_14 повинна була надати особі ОСОБА_15 , інформацію про точне місце проживання та спосіб життя ОСОБА_13 , а особа ОСОБА_15 , повинна була організувати та безпосередньо вчинити напад на потерпілого, у т.ч. із залученням інших осіб.
В подальшому, особа ОСОБА_15 , з метою реалізації злочинного наміру особи ОСОБА_14 , запропонувала ОСОБА_5 та ОСОБА_7 спільно із нею вчинити розбійний напад на ОСОБА_13 направлений на заволодіння грошовими коштами потерпілого, на вчинення якого ОСОБА_7 і ОСОБА_5 погодились. Таким чином, ОСОБА_7 , особа ОСОБА_15 , та ОСОБА_5 вступили в злочинну змову направлену на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_13 . Діючи спільно, ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та особа ОСОБА_15 , розробили план нападу на ОСОБА_13 згідно якого вони повинні були разом прибути в смт. Березнегувате, проникнути на територію домоволодіння потерпілого та, з метою заволодіння грошовими коштами, вчинити напад на останнього із застосуванням фізичного насильства, аж до заподіяння смерті.
14.07.2016 року близько 22:00 год. з метою реалізації вказаного злочинного наміру ОСОБА_7 , спільно з особою ОСОБА_15 , та ОСОБА_5 , на автомобілі таксі марки Cheri SQR 7130 S21, р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_11 прослідували до смт Березнегувате. По приїзду до смт. Березнегувате особа ОСОБА_15 зателефонувала на абонентський номер мобільного зв'язку НОМЕР_2 , яким на момент вчинення злочину користувалась особа ОСОБА_14 ; в ході розмови остання повідомила маршрут руху до домоволодіння ОСОБА_13 . Проїхавши до місця проживання ОСОБА_13 , а саме до будинку АДРЕСА_3 , особа ОСОБА_15 вказала водію зупинити автомобіль на вул. Артилерійській, яка пролягає з тильної сторони домоволодіння ОСОБА_13 . Далі, особа ОСОБА_15 , спільно зі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вийшли з автомобіля та оглянули місцевість навколо домоволодіння ОСОБА_13 , обстежили її на наявність сторонніх осіб, з метою попередження свого можливого викриття. Встановивши, що поблизу домоволодіння ОСОБА_13 сторонніх осіб немає, особа ОСОБА_15 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 повернулись до автомобіля, де всі переодягнулись в інший одяг та взяли речі, які заздалегідь підготували для вчинення злочину, а саме особа ОСОБА_15 намотав на руку еластичний бинт для попередження укусів в разі наявності на території домоволодіння собаки та взяв перочинний ніж, після чого одягнувши балаклави (маски), всі троє пройшли до домоволодіння ОСОБА_13 , де зі сторони вул. 9 Січня, через огорожу, проникли на його територію. Знаходячись на території домоволодіння, особа ОСОБА_15 , спільно зі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 через незамкнені двері проникли до будинку та почали оглядати кімнати. Увійшовши до кімнати спальні особа ОСОБА_15 , спільно зі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виявили на ліжку відпочиваючого ОСОБА_13 , який відразу прокинувся та побачивши сторонніх осіб в кімнаті спробував вибігти на вулицю. Зрозумівши, що ОСОБА_13 намагається покинути будинок та викрити їх злочинний намір, особа ОСОБА_15 , накинулась на ОСОБА_13 ззаду та, обхопивши руками за шию, почала душити останнього. Не зважаючи на застосоване фізичне насильство, ОСОБА_13 утримуючи в себе на спині особу ОСОБА_15 , зміг вибігти в кімнату веранди, де захищаючись, скинув зі спини останню під час чого рукою подряпав їй шию. Однак, особа ОСОБА_15 знову накинулась на ОСОБА_13 та, повторно обхопивши шию потерпілого руками, продовжила душити його. В цей час, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 також вибігли у веранду, де побачили ОСОБА_13 , на якому повисла особа ОСОБА_15 , та продовжувала душити ОСОБА_13 . З метою подолання опору потерпілого, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , діючи з корисних мотивів, на виконання спільного умислу, спрямованого на заподіяння фізичної шкоди потерпілому, аж до настання його смерті, почали руками та ногами хаотично наносити удари по голові та тілу, смикати, щоб звалити ОСОБА_13 на підлогу та не дати йому можливості вийти на вулицю. Від застосованого фізичного насильства ОСОБА_13 не втримався на ногах та разом з особою ОСОБА_15 , впав на підлогу, після чого припинив чинити будь-який опір. Таким чином застосовуючи фізичне насильство небезпечне для життя та здоров'я в момент заподіяння, яке виражалось в нанесенні ударів руками та ногами по голові, тілу, здушення шиї потерпілого ОСОБА_7 з особою ОСОБА_15 , спільно зі ОСОБА_5 подолали опір ОСОБА_13 та зв'язали останнього дротом від пилососу.
В подальшому ОСОБА_7 спільно з особою ОСОБА_15 та ОСОБА_5 стали вимагати від ОСОБА_13 передати їм грошові кошти, супроводжуючи свої вимоги завданням тілесних ушкоджень ОСОБА_13 шляхом нанесення ударів руками та ногами по тілу та голові потерпілого. Отримавши відмову ОСОБА_13 в передачі грошових коштів ОСОБА_7 , особа ОСОБА_15 та ОСОБА_5 почергово продовжили утримувати ОСОБА_13 шляхом охоплення руками за шию та придушення, при цьому шукати грошові кошти в будинку. В ході пошуків, особа ОСОБА_15 телефонувала особі ОСОБА_14 та намагалася встановити можливі місця зберігання грошових коштів ОСОБА_13 .
Внаслідок застосування ОСОБА_7 , особою ОСОБА_15 та ОСОБА_5 фізичного насильства у виді здавлювання шиї потерпілого руками, ОСОБА_13 помер на місці. Встановивши, що потерпілий помер, ОСОБА_7 , особа ОСОБА_15 та ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати свій спільний злочинний намір, почали обшукувати будинок та господарчі приміщення з метою виявлення грошових коштів та інших цінностей. Знайшовши в салоні автомобіля марки «ВАЗ 21099», р/н НОМЕР_3 , що стояв в приміщенні гаражу, належні ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 10 800 грн. та дерев'яну бейсбольну биту, ОСОБА_7 спільно з особою ОСОБА_15 та ОСОБА_5 заволоділи ними, після чого з місця вчинення злочину зникли, викраденим розпорядились на власний розсуд.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1468 від 03.09.2015 року смерть ОСОБА_13 настала від механічної асфіксії в результаті стиснення органів шиї руками.
Крім того, влітку 2016 року, більш точного часу встановити не виявилось можливим, при невстановлених під час досудового розслідування обставинах, ОСОБА_5 незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, вагою не менше 15,585 г, який в подальшому став зберігати за місцем свого мешкання. 21.07.2016 року в період з 06:30 год. до 08:05 год. на підставі ухвали слідчого судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4 , проведено санкціонований обшук, в ході якого виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс загальною вагою (в перерахунку на висушену речовину) 15,585 г. Згідно висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області № 798 від 21.07.2016 року, надана на експертизу речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору, яка міститься у паперовому згортку, має ботанічні ознаки рослини роду коноплі, містить тетрагідроканабінол та є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить 15,585 г, загальна маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 15,738 г.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 , судом кваліфіковані ч. 4 ст. 187 КК України, як вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном поєднаного з насильством небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням в житло, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 судом кваліфіковані ч. 4 ст. 187 КК України, як вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном поєднаного з насильством небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбою), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням в житло, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів, вчинене за попередньою змовою групою осіб; за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинувачених та їх захисників на підтримку вимог апеляційних скарг, заперечення прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Висновок суду, щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які їх засуджено за обставин наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про їх винуватість у вчинені вказаних кримінальних правопорушень.
Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм, підставами для скасування чи зміни судового рішення є такі порушення норм кримінального процесуального закону, які шляхом позбавлення чи обмеження гарантованих КПК України прав учасників кримінального провадження, недотримання процедури судочинства чи іншим шляхом вплинули чи могли вплинути на винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.
При цьому, конкретне порушення кримінального процесуального закону може бути визнано істотним чи неістотним залежно від обставин кримінального провадження. Апеляційним судом не встановлено порушень, які наведені в апеляційних скаргах та які перешкодили суду всебічно розглянути матеріали кримінального провадження щодо обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_5 .
В судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 фактично визнав вину у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, але не визнав вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 6, 12 ч.2 ст.115 КК України, пояснивши, що влітку 2015 року його товариш ОСОБА_7 запропонував йому викрасти гроші у фермера, який мешкає в смт. Березнегувате Миколаївської області. На вказану пропозицію він погодився. Попередньо обговорили, що потрібно залізти в будинок заможного фермера, відшукати та викрасти там гроші. Вважали, що в будинку можуть бути камери тому з собою взяли балаклави, щоб сховати обличчя. В один із вечорів літа 2015 року, він спільно із ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на автомобілі таксі поїхали до смт. Березнегувате. За автомобіль домовлявся ОСОБА_7 , який по приїзду в смт. Березнегувате показував дорогу до будинку потерпілого. В смт. Березнегувате комусь зателефонував та з ним уточнював маршрут руху до будинку. Коли приїхали на місце, то через паркан залізли на територію домоволодіння звідки проникли в будинок. Світло в будинку було вимкнуто та було темно. В одній із кімнат на ліжку вони побачили чоловіка, який їх напевно також побачив та підвівшись з ліжка почав вибігати з кімнати в сторону виходу з будинку. В цей час на нього накинувся ОСОБА_7 , щоб перешкодити потерпілому залишити будинок. ОСОБА_7 повис на шиї потерпілого та намагався повалити його на підлогу, але потерпілий разом з ОСОБА_7 вибіг майже до дверей виходу з будинку. Враховуючи міцну статуру потерпілого та його перевагу у фізичній силі над присутніми, ОСОБА_7 не міг повалити потерпілого на підлогу щоб завадити йому вибігти на вулицю. Враховуючи вказані обставини, він, ОСОБА_7 , почав також стримувати потерпілого та наносити йому удари по тулубу. Потім обхопивши руками потерпілого допоміг ОСОБА_7 повалити потерпілого на підлогу. В результаті вказаних дій ОСОБА_7 та потерпілий впали на підлогу. ОСОБА_7 був знизу на спині, на ньому лежав потерпілий. ОСОБА_7 продовжував обхвачувати шию потерпілого ліктьовим суглобом тим самим здавлюючи її. Через деякий час потерпілий перестав вчиняти супротив та ОСОБА_7 його відпустив. Після цього ОСОБА_7 зв'язав потерпілого дротом від пилососу. Потім він, ОСОБА_7 , зі ОСОБА_5 перебували біля потерпілого, оскільки боялись що він знову може почати чинити опір, а ОСОБА_7 здійснював пошуки грошей у будинку. Інколи він приєднувався до ОСОБА_7 , оскільки йому не довіряв і думав, що останній може привласнити собі всі знайдені гроші. Не знайшовши грошей у будинку, вони почали їх шукати в гаражі та автомобілі. Особисто грошей не знаходив, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 також казали, що грошей не знайшли, але він, ОСОБА_7 , в цьому не впевнений. Можливо хтось із співучасників знайшов кошти і привласнив їх собі. В подальшому вони втрьох залишили територію домоволодіння ОСОБА_13 та на автомобілі таксі поїхали до Миколаєва.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 фактично визнав вину у скоєні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 і ч. 1 ст. 309 КК України, але не визнав вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 6, 12 ч.2 ст.115 КК України, пояснивши, що влітку 2015 року його товариш ОСОБА_7 запропонував йому поїхати в смт. Березнегувате і там викрасти гроші у місцевого фермера. На вказану пропозицію він погодився. В один із літніх вечорів 2015 року він спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_7 та автомобілі таксі поїхали до смт. Березнегувате. Дорогу до будинку фермера показував ОСОБА_7 , який сидів на передньому пасажирському сидінні та маршрут з'ясовував у когось по телефону. Коли приїхали на місце, то зупинились на узбіччі дороги поблизу якогось пустиря. Оглянувшись на місцевості, щоб нікого не було, вирішили залазити на територію домоволодіння. Втрьох перелізли через огорожу, та зайшли в будинок де було темно. В будинку світло було вимкнуто та було дуже темно, і враховуючи його поганий зір, він, ОСОБА_5 , майже нічого не бачив. В одній із кімнат вони на ліжку побачили сплячого чоловіка, який відразу прокинувся та побачивши їх почав вибігати з вказаної кімнати, щоб вибігти з будинку. На нього відразу накинувся ОСОБА_7 , щоб стримати. Але ОСОБА_7 не вдалося його стримати і вказаний чоловік разом з ОСОБА_7 вибіг майже до виходу з будинку. В цей час він, ОСОБА_5 ,, зрозумів, що чоловіка потрібно затримати, оскільки якщо він втече, то покличе когось на допомогу чи повідомить в поліцію і їх затримають в смт. Березнегуватому. За ними відразу побіг ОСОБА_7 , щоб допомогти утримати чоловіка. За ОСОБА_7 також вийшов і він, ОСОБА_5 . В коридорі також було темно, він погано все бачив. Але коли підійшов, то побачив, що на підлозі на спині лежав ОСОБА_7 , на якому спиною до останнього лежав той чоловік. ОСОБА_7 , обхватив його шию ліктьовим суглобом та душив. Він, ОСОБА_5 , особисто чоловіка не бив та не душив. ОСОБА_7 також просто стояв поруч і чоловіку тілесних ушкоджень не наносив. Коли чоловік перестав чинити опір, то ОСОБА_7 його відпустив, та сказав йому, ОСОБА_5 , сидіти поруч і тримати його оскільки боялись, що він знову почне чинити супротив. В той час ОСОБА_7 пішов по кімнатам, щоб знайти гроші. До нього приєднувався ОСОБА_7 . Грошей в будинку вони не знайшли. Принаймні йому так сказали. Потім ОСОБА_7 зв'язав руки і ноги потерпілого дротом від пилососа. Потім вони перейшли в гараж, де побачили автомобіль. Хтось з хлопців обшукав автомобіль, але також сказали що грошей не знайшли. Потім вони залишили територію домоволодіння та на таксі повернулись в м. Миколаїв.
Разом з тим, за епізодом умисного вбивства потерпілого ОСОБА_13 на підтвердження обставин, викладених у обвинувальному акті, судом були досліджені докази, джерелом яких були свідчення потерпілої та свідків, процесуальні документи, висновок судової експертизи.
Так, на підтвердження вини обвинувачених суд вірно даючи перевагу свідченням ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ОСОБА_11 , перед свідченнями обвинувачених, врахував, що свідчення цих свідків є логічними, послідовними і такими, що доповнюють один одного та узгоджуються між собою та іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, а тому на рівні із іншими доказами поклав їх в основу обвинувального вироку за епізодом убивства ОСОБА_13 .
Зауваження обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що судом не був допитаний свідок ОСОБА_11 , не відповідає дійсності. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у зв'язку з тяжкою хворобою свідка ОСОБА_11 , на підставі ухвали слідчого судді Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 10.06.2016, в судовому засіданні в порядку ст.225 КПК України проведено допит свідка ОСОБА_11 , в ході якого з'ясовано відомі йому фактичні обставини, щодо приїзду в смт. Березнегувате в ніч з 14 на 15 липня 2015 року та вбивства ОСОБА_13 .
А саме, свідок ОСОБА_18 надав наступні свідчення, що в 2015 році він на власному автомобілі надавав послуги із перевезення пасажирів по місту Миколаєву та за межі міста. Влітку 2015 року, у вечірній час, йому зателефонував його знайомий ОСОБА_19 та попросив відвезти хлопців у смт Березнегувате. Він погодився на вказане прохання оскільки таксував і за його роботу обіцяли заплатити. Пасажирів він забрав у м. Миколаїв, у Ленінському районі та потім повіз до смт. Березнегувате. На дворі був вечірній час оскільки вже сутініло. Дорогу до смт. Березнегувате та в самому населеному пункті показував хлопець який сидів на передньому пасажирському сидінні, орієнтовним віком 25 років. Загалом було троє пасажирів, хлопців. В смт. Березнегувате йому показали куди необхідно було під'їхати. У вказаному місці він зупинив автомобіль та залишився у салоні. Троє хлопців вийшли із салону та пішли у невідомому напрямку, куди саме він не бачив оскільки на вулиці вже було темно. Зупинились вони на узбіччі дороги, попереду між будинками житлової забудови був якийсь пустир. Знаходячись в салоні автомобіля він заснув, та не контролював час. Прокинувся він від того, що хлопці яких він привіз знову сідають в його автомобіль. Коли вони сіли в автомобіль, то хлопці були збуджені, сказали швидко їхати в м. Миколаїв. По дорозі хлопці спілкувались між собою, але він не слухав їхніх розмов. По приїзду в Миколаїв, хлопців він висадив у Ленінському районі.
В ході судового розгляду обвинувального акта відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_7 судом першої інстанції, за участі сторін кримінального провадження, досліджено покази свідка ОСОБА_11 , надані в порядку передбаченому ст. 225 КПК України. За наслідками дослідження показів свідка ОСОБА_11 , від сторін провадження до суду не надходило клопотань про необхідність додаткового допиту свідка ОСОБА_11 у судовому засіданні, уточнення показів чи з'ясування обставин, які не були з'ясовані в ході допиту під час досудового розслідування.
Твердження захисника про те, що покази обвинувачених, які заперечують свою причетність до вбивства ОСОБА_13 , судом першої інстанції невірно викладені у вироку, та те, що тільки ОСОБА_7 , здавлював шию потерпілого фактично, що і спричинило його смерть, суд апеляційної інстанції вважає неприйнятним.
Суд першої інстанції, дослідивши подані сторонами кримінального провадження докази, дійшов обґрунтованого висновку, що смерть потерпілого настала від сумісних дій обвинувачених та ОСОБА_20 , стосовно якого кримінальне провадження закрито в зв'язку з його смертю.
Такі висновки суду ґрунтуються на відомостях, що містяться в досліджених судом доказах.
Так, під час слідчого експерименту ОСОБА_7 , показав та розповів про обставини вчинення злочинів стосовно ОСОБА_13 . Підтвердив, що участь у вбивстві потерпілого приймали також і ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . Пояснив, що коли він тримав ОСОБА_13 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 наносили удари потерпілому, а потім по черзі тримали ОСОБА_13 за шию. Коли пішов шукати гроші спочатку бачив як ОСОБА_5 тримає потерпілого за шию. Після того, як він не знайшов гроші, та повернувся до кімнати з метою дізнатись в останнього де гроші, зв'язавши потерпілого зрозумів, що той ніяк не реагує. На його питання ОСОБА_5 відповів, що продовжував далі його давити, а ОСОБА_7 відповів, що бив потерпілого головою об пилосос.
Під час слідчого експерименту ОСОБА_5 розповів про обставини вчинення злочину, а саме що ОСОБА_7 та ОСОБА_7 бились з потерпілим. ОСОБА_7 придушуючи утримував потерпілого, потім передав ОСОБА_7 , поки ОСОБА_7 пішов шукати гроші, а далі ОСОБА_7 передав йому, ОСОБА_5 , утримувати потерпілого придушуючи його за шию, після чого відчув, що голова ОСОБА_13 падає та зрозумів, що останній не подає ознак життя.
Крім цього, суд обґрунтовано послався у вироку на висновок експерта №1468 від 03.09.2015 року з якого вбачається, що смерть ОСОБА_13 настала від механічної асфіксії внаслідок стиснення органів шиї руками (наявність повного косопоперечного розгибального перелому верхнього лівого ріжка щитоподібного хряща, звуження голосової щілини за рахунок набряку м'яких тканин шиї. У потерпілого виявлено не менше 17 саден на верхній губі справа та зліва з переходом у підборіддя. Окрім цього, численні синці, крововиливи та садна на голові, тулубі та кінцівках потерпілого (не менше 75). Тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_13 які б свідчили про його активний опір, при судово-медичному дослідженні не виявлено. Всі тілесні ушкодження описані у висновку судово-медичної експертизи є прижиттєвими, на що вказує наявність крововиливів в місцях пошкоджень і утворилися незадовго до настання смерті одночасно із інтервалом між кожним, що обчислюється від декількох секунд до декількох десятків секунд. Враховуючи тяжкість, множинність і короткий проміжок часу утворення всіх тілесних ушкоджень, які були виявлені на тілі ОСОБА_13 вчинення останнім будь-яких активних самостійних дій (пересування, крику, чинення опору і т.д.) малоймовірно. Локалізація ушкоджень, виявлених у потерпілого, в різних анатомічних площинах, свідчить про те, що взаєморозташування останнього і нападника в момент заподіяння тілесних ушкоджень змінювалось. Збереження життя потерпілого при наданні вчасної медичної кваліфікованої допомоги малоймовірно. Тобто потерпілому було спричинено тілесні ушкодження не сумісні з життям в конкретних обставинах. Смерть ОСОБА_13 настала від механічної асфіксії внаслідок стиснення органів шиї руками (наявність повного косопоперечного розгибального перелому верхнього лівого ріжка щитоподібного хряща, звуження голосової щілини за рахунок набряку м'яких тканин шиї.
З огляду на вказане суд першої інстанції обґрунтовано, врахувавши покази обвинувачених, відомості отримані під час слідчих експериментів з ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , даними, що містяться у висновку експерта, дійшов обґрунтованого висновку, що тілесні ушкодження потерпілому спричиненні умисними діями всіх учасників кримінального провадження, в тому числі і ОСОБА_25 та ОСОБА_26 . Смерть потерпілого настала в результаті сумісних дій ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та іншої особи, кримінальне провадження стосовно якої закрито в зв'язку зі смертю.
Колегія суддів вважає, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_5 намагались перекласти вину за спричинення смерті ОСОБА_13 на вже померлого ОСОБА_7 , але об'єктивні обставини, а саме характер спільно вчинених дій вказує про спільність умислу всіх учасників події на спричинення смерті ОСОБА_13 .
Так, заздалегідь до вчинення кримінального правопорушення обвинувачені готувалися групою осіб, оскільки усвідомлювали що під час його вчинення їм може бути спричинений опір потерпілим, який вони мали намір подолати (придушити). Жодних дій на вчинення таємного викрадення майна вчинено не було. Жоден з доказів не свідчить про спробу викрасти гроші у період відсутності ОСОБА_13 вдома. Тобто обвинувачені усвідомлювали, що ОСОБА_13 буде вдома і відповідно буде чинити їм опір, який вони мали намір подолати.
Фізичний розвиток обвинувачених на час вчинення кримінального правопорушення вказує на їх відмінну фізичну форму. Підбір учасників з таким рівнем фізичного розвитку також об'єктивно вказує на усвідомлення необхідності фізичного придушення опору потерпілого. В результаті спільних усвідомлених дій, обвинуваченим вдалось подолати опір ОСОБА_13 , оскільки останній був міцної статури. Саме страх обвинувачених, що ОСОБА_27 знову вирветься та вибіжить на вулицю, став причиною вжиття ними крайніх заходів до його стримування аж до настання смерті.
Крім вищезазначених доказів вина ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п.6 ч. 2 ст. 115 КК України, підтверджується наступними доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 15.07.2015 року, в ході якого оглянуто територію домоволодіння ОСОБА_13 в смт Березнегувате. В приміщені будинку, в 66 см від вхідних дверей до вказаного будинку виявлено труп ОСОБА_13 , постановою про призначення судово-медичної експертизи від 15.07.2015 року, випискою із журналу реєстрації трупів Миколаївського обласного бюро СМЕ від 27.07.2015 року, висновком експерта № 421 від 08.06.2016 року згідно якого генетичні ознаки клітин на недопалку цигарки Davidoff вилучену під час проведення негласних слідчих дій у ОСОБА_7 містяться серед генетичних ознак клітин визначених у піднігтьових зрізів з лівої руки ОСОБА_13 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.05.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_11 по зовнішнім рисам обличчя впізнав ОСОБА_5 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.05.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_11 по зовнішнім рисам обличчя впізнав ОСОБА_7 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.05.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_11 по зовнішнім рисам обличчя впізнав ОСОБА_28 , який прохав на початку літа відвезти 3-х його знайомих до смт Березнегувате, протоколом обшуку від 21.07.2016 року, який проведено за адресою проживання ОСОБА_7 та вході якого виявлено особисті речі останнього і мобільні телефони Samsung, Nokia, LG, з яких вилучено документи на ім'я ОСОБА_7 , речі та мобільний телефон Samsung; протоколами проведення негласних (слідчих) розшукових дій у формі негласного зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме телефонних розмов ОСОБА_20 , ОСОБА_26 , ОСОБА_25 , ОСОБА_29 , ОСОБА_28 . З телефонних розмов вказаних осіб вбачається, що після виклику ОСОБА_29 до слідчого Березнегуватського підрозділу поліції для допиту за фактом вбивства він про вказані обставини повідом ОСОБА_28 , який в свою чергу про це повідомив ОСОБА_20 та зобов'язав вирішувати питання, щоб ОСОБА_30 не розповідав поліції про обставини поїздки до смт. Березнегувате та не викрив осіб яких він возив у Березнегувате. В свою чергу ОСОБА_31 організував зустріч з ОСОБА_24 та ОСОБА_32 для пошуку шляху вирішенні вказаного питання із ОСОБА_33 та збору коштів щоб віддячити ОСОБА_34 . Також ОСОБА_31 телефонував ОСОБА_35 з метою обговорення деталей показів, які він має надати слідчому щодо поїздки до смт Березнегувате влітку 2015 року. Але ОСОБА_11 відмовився від зустрічі. В телефонних розмовах обговорюється план, що ОСОБА_11 має розповісти слідчим про те що він їздив у смт. Березнегувате з невідомими людьми, які зателефонували йому по візитці, протоколом слідчого експерименту від 30.05.2016 року проведеного зі свідком ОСОБА_11 , який в смт Березнегувате орієнтуючись по місцям, які він запам'ятав приїжджаючи у вказаний населений пункт в 2015 році, показав місце куди влітку 2015 року привіз трьох хлопців із ОСОБА_36 ( ОСОБА_20 , ОСОБА_26 та ОСОБА_25 ), вказав на пустир де він висадив хлопців та де чекав на їх повернення. Як проїхати до вказаного місця влітку 2015 року йому показував хлопець, орієнтовно 25 років, який сидів на передньому пасажирському сидінні. Фактично вказане ОСОБА_11 місцем зупинки транспортного засобу і висадки пасажирів (3 хлопців) є вул. Артилерійською в смт Березнегувате та іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції, яким надана належна процесуальна оцінка.
На думку апеляційного суду у кримінальному провадженні не встановлено таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події та яка може бути підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази у своїй сукупності, які є належними та допустимими, колегія судів приходить до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_13 в ході судового розгляду доведена поза розумним смнівом.
Не погоджуючись в своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 , із вироком суду і в частині розміру відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_10 в сумі 1000 000 ( один мільйон) гривень, зазначає про малоймовірність наявності можливості сплатити таку суму та надмірну суворість вироку. Однак, відповідно до оскаржуваного вироку, стягнення зазначеної суми моральної шкоди ухвалено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .
Вирішуючи питання про стягнення завданої моральної шкоди суд правомірно керувався положеннями ст. 127 КПК України, якою визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатам розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Ухвалюючи вирок суд врахував, що відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
За змістом п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправністю діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.
Отже, суд першої інстанції належним чином дослідивши надані потерпілою стороною документи, цілком вірно задовольнив позов, поданий потерпілою ОСОБА_10 . Рішення суду в частині вирішення цивільного позову прийнято з дотриманням положень статей 128, 129 КПК України та статей 1167, 1194 ЦК України.
Разом з тим, є слушним вимоги обвинуваченого ОСОБА_5 , щодо зарахування строку попереднього ув'язнення з розрахунку відповідності одного дня попереднього ув'язнення двом дням позбавлення волі, за період з 04.08.2023, виходячи з наступного. Ухвалою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 04.08.2023 замінено ОСОБА_5 запобіжний захід із застави на тримання під вартою, у зв'язку з систематичним невиконанням обов'язків, покладених на нього рішенням суду від 02.02.2018 (заставу внесено 13.03.2018).
За такого, з урахуванням правової позиції Великої палати Верховного Суду, викладеної у справі № 663/537/17 провадження № 13-31кс 18 від 29.08.2018р, необхідно на підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбування призначеного ОСОБА_5 покарання строк його попереднього ув'язнення з 04.08.2023 року по день набрання вироку законної сили, тобто по 02.04.2025р. з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Крім того, не підлягають задоволенню, вимоги апеляційної скарги ОСОБА_5 в частині неврахування судом його віку на час вчинення злочину та його щирого каяття.
Так, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції у відповідності до положень ст. 65, 66, 67 КК України врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, та в результаті яких настала смерть ОСОБА_13 , дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, за місцем проживання характеризується посередньо, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнав вчинення кримінальних правопорушень неповнолітнім, часткове визнання вини, за ч. 1 ст. 309 КК України - щире каяття, сприяння у розкритті кримінального правопорушення, обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав тяжкі наслідки, завдані кримінальним правопорушенням.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції у відповідності до положень ст. 65, 66, 67 КК України врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, та в результаті яких настала смерть ОСОБА_13 , дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, за місцем проживання характеризується посередньо, процесуальну поведінку ОСОБА_7 , який після звільнення з-під варти, не допустив жодного пропуску судових засідань, обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_7 суд визнав часткове визнання вини, обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав тяжкі наслідки, завдані кримінальним правопорушенням.
За такого, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, визначена ч.2, 3 ст. 50 КК України, може бути досягнута при призначенні обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_5 міри покарання у виді позбавлення волі, належним чином вмотивував своє рішення.
У зв'язку з викладеним, апеляційний суд вважає, що вид та розмір призначеного ОСОБА_7 та ОСОБА_5 покарання ґрунтується на положеннях ст. ст. 50 і 65 КК України, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання і є необхідним для їх виправлення та попередження нових злочинів, а тому вважати призначене покарання явно несправедливим через його суворість, апеляційний суд не вбачає.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України у зв'язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України.
Заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 , думки учасників апеляційного провадження, які не заперечували проти задоволення клопотання, суд апеляційної інстанції вважає заявлене клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволення з огляду на наступне.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом про кримінальну відповідальність.
Положеннями ст.49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 106 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 ст. 49 КК).
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
Згідно обвинувального акта, ОСОБА_5 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, подія якого відбулася в літку 2016 року.
Відповідно до ч.1 ст. 12 КК України вказане кримінальне правопорушення відноситься до проступків.
Пунктом 2 ч.1ст.49 КК України визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
З дня вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, минуло дев'ять років, стороною обвинувачення не надано суду апеляційної інстанції доказів того, що ОСОБА_5 за цей час вчинив інше кримінальне правопорушення чи ухилявся від досудового розслідування або суду, обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження із нереабілітуючих підстав.
З огляду на наведене, у даному кримінальному провадженні закінчився строк давності, передбачений п.2 ч.1ст.49 КК України. За такого, на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України, ОСОБА_5 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 за ч.1 ст. 309 КК України, підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.
Враховуючи вище наведене, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 , підлягає частковому задоволенню, як така, що містить вимогу про скасування вироку, а вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 3 грудня 2024 року, в частині засудження ОСОБА_5 за ч.1 ст.309 КК України - підлягає скасуванню, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 376, 405, 407, 409, 413, 417, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 3 грудня 2024 року, стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 3 грудня 2024 року, стосовно ОСОБА_5 , в частині засудження за ч.1 ст. 309 КК України скасувати.
На підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження за ч.1 ст. 309 КК України щодо ОСОБА_5 закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Вважати ОСОБА_5 засудженим за п.п.6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України з призначенням покарання у виді 11 років позбавлення волі; за ч.4 ст.187 КК України з призначенням покарання у виді 8 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді 11 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту набрання вироком законної сили, тобто з 02.04.2025 року.
Зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 21.07.2016 року по 14.03.2018 року та з 04.08.2023 по день набрання вироком законної сили (02.04.2025 р.) відповідно до ст.72 КК України, в редакції закону 838-VІІІ від 24.12.2015 р., з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В іншій частині оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_5 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_5 , який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий
Судді