09.04.25
22-ц/812/580/25
Справа №484/3244/14-ц
Провадження № 22-ц/812/580/25
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
08 квітня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,
за участі представника стягувача - Плискань І.О.,
представник боржника - Ремського Є.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції
апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Ремським Євгеном Вікторовичем
на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 січня 2025 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Максютенко О.А., дата складання повного текст не вказана, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Еліт Фінанс», заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідністю «Фінансова компанія «Фінрайт», ОСОБА_1 , Перший відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), про заміну сторони (стягувача)у виконавчому листі та видачу дублікату виконавчого листа
27 грудня 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі - ТОВ "ФК "Еліт Фінанс") звернулось до суду із заявою про заміну стягувачаТовариство з обмеженою відповідністю «Фінансова компанія «Фінрайт», (далі - ТОВ "ФК "Фінрайт") у виконавчому листі №484/3244/14-ц на його правонаступника ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" та видачі дублікату виконавчого листа.
Обґрунтовуючи заяву заявник посилався на те, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 вересня 2014 року по справі 484/3244/14 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Імексбанк» заборгованість за кредитним договором №999-00028076/1 від 19 червня 2013 року.
31 березня 2020 року між АТ "Імексбанк" та ТОВ "Фінансова Компанія "Фінрайт" укладено договір №126 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, відповідно до умов якого, останнє набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо осіб, які були боржниками АТ «Імексбанк», зокрема до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 жовтня 2020 р. у справі №484/3244/14-ц було замінено стягувача АТ "Імексбанк" на ТОВ "Фінансова Компанія "Фінрайт".
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05.02.2021 р. у справі №484/3244/14-ц було поновлено ТОВ "Фінансова компанія "Фінрайт" строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання виданого Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 09 вересня 2014 року по цивільній справі №484/3244/14-ц, провадження 2/484/1321/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в сумі 73642.69 грн. та 736 грн. 43 коп. судових витрат
06 грудня 2021 року між ТОВ "Фінансова Компанія "Фінрайт" та ТОВ "Фінансова Компанія "Еліт Фінанс" укладено договір факторингу №001/06/12, відповідно до умов якого, останнє набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги щодо позичальника за зобов'язаннями за кредитним договором№ 999-00028076/1 від 19.06.2013 року.
Зазначають, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін, зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, звернення представника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статте 512,514 ЦК України та стаття 15 Закону України «Про виконавче провадження. За такого, є всі підстави для заміни стягувача по справі правонаступником ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».
На підставі виданих, на виконання вищевказаного рішення суду, виконавчих листів щодо стягнення заборгованості з боржника, відкрито виконавче провадження № 64864228 в Первомайському відділі ДВС у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстицію (м.Одеса).
Згідно з інформації з автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавче провадження № 64864228 з примусового виконання виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_1 було завершено відділом ДВС. Станом на день звернення із цією заявою оригінал виконавчого листа щодо боржника на примусовому виконанні не перебуває.
Зазначають, що строк на пред'явлення виконавчого листа до виконання не пропущено з врахуванням приписів підпункту 4 пункту 10-2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».
У зв'язку із вищезазначеним, заявник просив замінити стягувача у виконавчому листі №484/3244/14-ц з ТОВ "Фінансова Компанія "Фінрайт" на правонаступника ТОВ "Фінансова Компанія "Еліт Фінанс" та видати дублікат виконавчого листа.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 січня 2025 року заяву задоволено.
Замінено стягувача у виконавчому листі з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінрайт" на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" за виконавчим листом № 484/3244/14-ц, виданим Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області, з виконання рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 вересня 2014 року у справі № 484/3244/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором.
Видано дублікат виконавчого листа №484/3244/14-ц, виданого Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінрайт" суми заборгованості за кредитним договором № 999-00028076/1 від 19 червня 2013 року у розмірі 73642,69 грн., а також судових витрат у розмірі 736,43 грн., а всього 74379,12 грн.
Ухвала суду мотивована тим, що звернення правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України ита статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки відповідно до договору факторингу № 001/06-12 від 06 грудня 2021 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Фінрайт" та ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", відступлено право вимоги за кредитним договором №999-00028076/1 від 19 червня 2013 року, який було укладено між ПАТ "Імексбанк" (правонаступником якого є ТОВ "Фінансова компанія "Фінрайт") та ОСОБА_1 , на користь ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", тобто право вимоги перейшло до останнього.
При розгляді цієї заяви судом встановлено, що виконавчий лист було втрачено, рішення суду першої інстанції набрало законної сили та не виконано. Видача дубліката виконавчого листа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат виконавчого листа має повністю відтворювати втрачений виконавчий лист. Натомість відсутність виконавчого листа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення заяви в частині видачі дублікату виконавчого листа, оскільки відсутність виконавчих документа у стягувача ТОВ "Фінансова компанія "Фінрайт" та в органах державної виконавчої служби, свідчить про те, що виконавчий документ було втрачено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Ремського Є.В. оскаржив її в апеляційному порядку та посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, винесення з порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, просив про її скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволені заяви.
Мотивуючи апеляційну скаргу зазначав, що в січні 2024 року ТОВ "Фінансова Компанія "Еліт Фінанс" вже зверталось до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області із заявою про заміну стягувача у виконавчих листах у справі №484/3244/14-ц та у виконавчому провадженні № 64864228, видачі дублікатів виконавчих листів щодо боржника та поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання.
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 березня 2024 року відмовлено в задоволенні заяви. Але незважаючи на це ТОВ "Фінансова Компанія "Еліт Фінанс" знову звернулось до суду з аналогічною заявою, та в обґрунтування заяви заявник вказав ті ж самі обставини, що і в попередній заяві.
Також апелянт зазначав, що до матеріалів справи заявником не надано доказів поважності пропуску строку пред'явлення виконаного листа до виконання.
При цьому вважав за необхідне врахувати, що Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області у справі №484/3244/14-ц вже видавався дублікат виконавчого листа та поновлювався строк пред'явлення його до виконання.
У письмових поясненнях на апеляційну скаргу представник стягувача просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
АТ «ФК «Фінрайт», Первомайський відділ ДВС у Первомайському районі правом на подачу відзиву не скористалися.
У судовому засіданні представник боржника - адвокат Ремський Є.В. апеляційну скаргу підтримав, просив про її задоволення.
Представник ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» апеляційну скаргу не визнала, просила залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін.
ОСОБА_1 , АТ «ФК «Фінрайт», Первомайський відділ ДВС у Первомайському районі про дату, час ті місце розгляду справи повідомленні належним чином, проте у судове засідання не з'явилися.
В силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України неявка вищевказаних осіб не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).
Згідно зі статті 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржувана ухвала суду відповідає в повній мірі.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 вересня 2014 року у справі №484/3244/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Імексбанк" заборгованість за кредитним договором № 999-00028076/1 від 19 червня 2013року у розмірі 73642,69 грн. (з яких: основний борг за кредитом 48480,83 грн., заборгованості по нарахованим і несплаченим відсоткам за користування кредитом 10101,86 грн., комісія за розрахункове обслуговування поточного рахунку 9360 грн. та штраф в сумі 5700 грн.), а також 736,43 грн. судових витрат, а всього 74379,12 грн.
16 червня 2015 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області ПАТ "Імексбанк" видано виконавчий лист № 2/484/1321/14, який ПАТ "Імексбанк" пред'явив до Первомайського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, де було відкрито виконавче провадження №48101826( т.1 а.с.180).
26 червня 2017 року постановою державного виконавця Первомайського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, супровідним листом № 18207 від 26 червня 2017 року, повернуто стягувану ПАТ «Імексбанк» виконавчий лист № 484/3244/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості за кредитним договором № 999-00028076/1 від 19 червня 2013 року, в розмірі 73642,69 грн., а також судового збору у сумі 736,43 грн., на підставі постанови № 48101826 про повернення виконавчого документа стягувачу та пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження"( т.1 а.с.181).
31 березня 2020 року між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «ФК «Фінрайт» укладено договір №126 про відступлення права вимоги, відповідно до якого та реєстру договорів та боржників №1 до цього договору до ТОВ «ФК «Фінрайт» перейшло право вимоги за кредитним договором № 999-00028076/1 від 19 червня 2013 року, позичальником якого є ОСОБА_1 (т.1 а.с.66, 67-70).
Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 жовтня 2020 року у справі №484/3244/14-ц замінено стягувача ПАТ "Імексбанк" на його правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Фінрайт" у виконанні заочного рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 вересня 2014 року у справі № 484/3244/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 999-00028076/1 від 19 червня 2013 року в сумі 73642 грн. 69 коп. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 736 грн.43 коп. (т.1 а.с.140-141).
Ухвалою цього ж суду від 05 лютого 2021 року справі №484/3244/14-ц було поновлено ТОВ "Фінансова компанія "Фінрайт" строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, виданого Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 09 вересня 2014 року по цивільній справі №484/3244/14-ц, провадження 2/484/1321/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в сумі 73642.69 грн. та 736 грн. 43 коп. судових витрат
ТОВ "Фінансова компанія "Фінрайт" пред'явило виконавчий лист до виконанню.
Постановою державного виконавча Первомайського міськрайонного відділу ДВС Південного між регіонального управління міністерства юстиції ( м.Одеса) від 17 березня 2021 року відкрито виконавче провадження №64864228 ( т.1 а.с.257).
Наступною постановою державного виконавця цього відділу від 27 жовтня 2021 року виконавчий лист 2/484/1321/14, виданий 16 червня 2015 року повернуто стягувачу ТОВ « ФК» «Фінрайт» на підставі пункту 2 частини1 статті 37 Закону україни «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, боржник не працює, пенсію не отримує)( т.1 а.с. 258).
Відповідно до договору факторингу № 001/06-12 від 06 грудня 2021 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Фінрайт" та ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", відступлене право вимоги за кредитним договором №999-00028076/1 від 19 червня 2013 року, який було укладено між ПАТ "Імексбанк" (правонаступником якого є ТОВ "Фінансова компанія "Фінрайт") та ОСОБА_1 , на користь ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", тобто право вимоги перейшло до останнього.
За договором факторингу №001/06-12 від 06 грудня 2021 року всю документацію щодо боржників, яких включено до реєстру боржників № 1 (додаток № 1) ТОВ "Фінансова компанія "Фінрайт" зобов'язаний був передати ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" з моменту передачі вищевказаного реєстру боржників.
Задовольняючи заяву ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дублікату виконавчого листа, суд першої інстанції виходив із її обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.
Відповідно до частин 1,2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За приписами частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Оскаржуване судове рішення таким вимогам закону відповідає.
Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов'язковість судового рішення (пункт 9 частина 2 статті 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян та підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Аналогічні положення викладені у статті 14 ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі судом на його виконання виконавчого листа.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 431 ЦПК України). Аналогічні положення були передбачені статтею 368 ЦПК України в редакції до 15 грудня 2017 року, чинній на момент набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та видачі судом на його виконання виконавчого листа.
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом встановлюються виконавцем.
Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Строки, встановлені цим законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.
Щодо строку пред'явлення виконавчого документа до виконання необхідно зазначити таке.
На момент видачі виконавчого листа Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області від 16 червня 2015 року діяв Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, який передбачав, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання (пункт 2 частини 1 статті 22, пункт 1 частини 1 статі 23 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).
Водночас 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.
Пунктом 5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII визначено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду 10 серпня 2022 року у справі № 1522/12531/12 (провадження № 61-18649св21).
У справі, яка переглядається, встановлено, що 16 червня 2015 року суд першої інстанції видав ПАТ «Імексбанк» виконавчий лист, який пред'явлено до виконання до Первомайського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.
Постановою державного виконавця вказаного відділу було відкрито виконавче провадження №48101826 та постановою державного виконавця від 26 червня 2017 року виконавчий лист було повернуто стягувачеві ПАТ «Імексбанк» на підставі пункту 2 частини1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (т. 1 а.с.180,181)).
Після заміни судом стягувача у справі №484/3244/14-ц АТ "Імексбанк" на ТОВ "Фінансова Компанія "Фінрайт" та поновлення ТОВ "Фінансова компанія "Фінрайт" строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, виданого Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області від 09 вересня 2014 року по цивільній справі №484/3244/14-ц, провадження 2/484/1321/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Імексбанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, новий стягувач пред'явив виконавчий лист до примусового виконання до Первомайського міськрайонного відділу ДВС Південного між регіонального управління міністерства юстиції ( м.Одеса).
Постановою державного виконавця першого відділу ДВС у Первомайському районі Миколаївської області від 17 березня 2023 року відкрито виконавче провадження № 64864228 з примусового виконання виконавчого листа №2/482/1321/14, виданого 16 червня 2015 року на виконання вищевказаного рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 боргу у загальному розмірі 74379 грн. 19 коп., стягувач ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» (т.1 а.с.257).
Наступною постановою державного виконавця від 27 жовтня 2021 року, виконавчий лист повернуто стягувачеві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (т.1 а.с.258).
За договором факторингу № 001/06-12 від 06 грудня 2021 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Фінрайт" та ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", відступлено право вимоги за кредитним договором №999-00028076/1 від 19 червня 2013 року, який було укладено між ПАТ "Імексбанк" (правонаступником якого є ТОВ "Фінансова компанія "Фінрайт") та ОСОБА_1 , на користь ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", тобто право вимоги перейшло до останнього.
У встановлений термін передачі документації до ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" від правонаступника первісного кредитора, виконавчий лист у вищевказаній цивільній справі не було передано. Тобто у ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" відсутній оригінал виконавчого листа для виконання рішення суду.
Доказів зворотного матеріали справи не містять.
Частина 1 статті 37 Закону №1404-VIII містить вичерпний перелік обставин, які є підставою для повернення виконавчого документа.
Відповідно до частини 5 статті 37 Закону №1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Отже, за обставини справи строк пред'явлення виконавчого листа у цій справі розпочався 27 жовтня 2021 року та мав сплинути 27 жовтня 2024 року.
Проте, 24 лютого 2022 року Президент України підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Згідно з указом воєнний стан запроваджується з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 року за №133/2022, затвердженим Законом від 15.03.2022 року №7168, продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хв. 26 березня строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.
Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження» від 15 березня 2022 року № 2129-IX, розділ XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, згідно з підпунктом 4 якого тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Тобто усі строки, які є в Законі «Про виконавче провадження», перериваються до припинення або скасування воєнного стану.
Оскільки порядок та строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання.
Отже, з огляду на викладене строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не сплинув з огляду на приписи спеціального закону пункту 10-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження».
За такого, доводи апеляційної скарги про ненадання доказів поважності пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання не заслуговують на увагу.
Щодо видачі дублікату виконавчого листа.
Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 17.4 пункту 15 розділу ХІ Перехідних положень ЦПК України.
Відповідно до підпункту 17.4 пункту 15 розділу XI Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".
Аналіз змісту підпункту 17.4 пункту 15 розділу ХІ Перехідних положень ЦПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду з заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Суд зауважує, що ЦПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого документу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати виконавчого документу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого документу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат виконавчого документу має повністю відтворювати втрачений виконавчий лист, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Отже, умовою для видачі дубліката виконавчого листа є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 17.4 пункту 15 розділу ХІ Перехідних положень ЦПК України впродовж строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Ураховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11).
У постанові Верховного Суду України від 19.04.2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 (провадження № 61-14111св20).
Верховний Суд у своїй постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 19/093-12 зазначив: «чинне процесуальне законодавство України не надає права відмовляти у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого документа з мотивів необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати виконавчого документа. За встановлення факту невиконання судового рішення, видача дубліката виконавчого документа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат виконавчого документа має повністю відтворювати втрачений документ, у тому числі, містити й дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого документа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. Водночас обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого документа є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або поновлення за рішенням суду».
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.06.2020 року у справі № 24/262, від 01.04.2020 року у справі № 916/924/16, від 11.11.2019 року у справі № 5/229-04, від 23.05.2019 року у справі № 5023/1702/12, від 21.01.2019 року у справі № 916/215/15-г, від 10.09.2018 року у справі № 5011-58/9614-2012, від 10.04.2018 року у справі № 24/234.
Колегія суддів відзначає, що для мети отримання дублікату виконавчого документу, виданого на виконання чинного рішення, стягувач не повинен доводити фізичної втрати оригіналу виконавчого листа, а має доводити відсутність у нього виконавчого документу, який йому було видано, та, як наслідок, відсутність у нього можливості звернутися до органів виконання, оскільки його прагненням є виконання чинного судового рішення.
Матеріали справи не містять доказів повернення на адресу ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» виконавчого листа стосовно боржника ОСОБА_1 після винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 27 жовтня 2021 року, зокрема рекомендованим листом у порядку, визначеному у статті 28 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно договору факторингу № 001/06-12 від 06 грудня 2021 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Фінрайт" та ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", до якого перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , відомості щодо того, що рішення виконане відсутні.
Судом першої інстанції також встановлено, що у визначений термін передачі документації до ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" від ТОВ "Фінансова компанія "Фінрайт" виконавчий лист у вищевказаній цивільній справі не передавався. Тобто у ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" відсутній оригінал виконавчого листа для виконання рішення суду.
Отже, при розгляді даної заяви судом встановлено, що виконавчий лист було втрачено, рішення суду першої інстанції набрало законної сили та не виконано. Видача дубліката виконавчого листа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат виконавчого листа має повністю відтворювати втрачений виконавчий лист. Натомість відсутність виконавчого листа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «ФК» Еліт Фінанс» про видачу дубліката виконавчого документа (виконавчого листа) щодо боржника ОСОБА_1 у справі № 484/3244/14-ц є правильним.
Аргументи апеляційної скарги про те, що вже вирішувалося питання про видачу дублікату виконавчого листа колегія суддів відхиляє, оскільки таке спростовується матеріалами справи. Відповідно до ухвали суду від 05 лютого 2021 року за наявності у стягувачева виконавчого листа, судом поновлювався строк для його пред'явлення до виконанн.
Доводи апеляційної скарги про неможливість повторного розгляду заяви АТ «Універсал Банк» з вказаних питань з огляду на те, що 07 березня 2024 року ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області заявнику за аналогічною заявою було відмовлено в задоволенні таких вимог, не є прийнятними з огляду на таке.
Розділ VI ЦПК України регулює розгляд процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), і розгляд таких процесуальних питань не є окремим видом судового провадження, а є виконанням судових рішень.
Стаття 258 ЦПК України визначає, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал. Розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.
У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно із вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.
Отже, ухвала про відмову в задоволенні (про задоволення) заяви про видачу дубліката виконавчого документа, поновлення строків для пред'явлення виконавчого документа, постановлена під час вирішення судом процесуального питання, пов'язаного з виконанням судового рішення, не є ухваленням рішення, яке набрало законної сили в розумінні статей 186, 255 ЦПК України.
Така ухвала про відмову в задоволенні (про задоволення) заяви під час вирішення судом процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судового рішення, не може бути підставою для закриття провадження у справі за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Разом з тим, розділ VI ЦПК України, яким врегульовано вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судового рішення, не передбачає відкриття / відмови у відкритті / закриття провадження у справі під час вирішення таких питань.
Заява з процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, у тому числі і про видачу дубліката виконавчого документа, підлягає розгляду без відкриття провадження у справі.
Такі висновки викладені у постанові від 13 листопада 2024 року у справі № 186/871/14, де Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що розгляд процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень, у тому числі і заміна стягувача у виконавчому провадженні, і видача дубліката виконавчого документа, є триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане в порядку, передбаченому законом.
За такого, заявник у цій справі ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» має право звертатися до суду з відповідною заявою, направленою на виконання статті 129 Конституції України щодо обов'язковості судового рішення, стільки раз, скільки це необхідно, аби виконати судове рішення (за винятком випадків, передбачених статтею 44 ЦПК України), незважаючи на те, що такі процесуальні питання вже розглядались судом першої інстанції.
Щодо заміни сторони стягувача у виконавчому листі.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Статтею 55 ЦПК України передбачено процесуальне правонаступництво, а саме визначено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частини друга, третя статті 512 ЦПК України).
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Суд виходить з того, що відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Відповідно до частини другої статті 55 ЦПК України усі дії, вчинені у цивільному процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для особи, яку він замінив.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.
Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).
Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання виконавчого листа, означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №910/2954/17, від 25 червня 2019 року в справі № 910/10031/13, від 30 липня 2019 року в справі № 5/128, від 21 серпня 2020 року в справі № 905/2084/14-908/4066/14.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає відновленню у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку.
Тобто, правонаступник має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження тільки за наявності відкритого і не закінченого виконавчого провадження.
З наведених норм ЦПК України випливає, що заміна сторони виконавчого провадження може відбуватись як при відритому виконавчому провадженні, так і за відсутності відкритого виконавчого провадження.
За наявності відкритого виконавчого провадження сторона (заінтересована особа) має подати заяву про заміну сторони її правонаступником у виконавчому провадженні, а за відсутності відкритого виконавчого провадження - заяву про заміну сторони її правонаступником у виконавчому листі.
З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження суди мають встановити чи не сплив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора у зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, п. п. 1, 2 частини 1 статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Тобто, поняття «заміна сторони виконавчого провадження» та «заміна стягувача у виконавчому листі» не є тотожними, а заміна сторони його правонаступником може відбуватися як до відкриття виконавчого провадження так і при відкритому виконавчому провадженні, тобто може бути проведена на будь-якій стадії.
Частиною 5 статті 442 ЦПК України, врегульоване питання заміни боржника або стягувача до відкриття виконавчого провадження і в разі такої заміни немає правового значення чи виданий виконавчий лист, чи ні, оскільки новий кредитор, яким є стягувач на підставі відповідного рішення суду, як правонаступник відповідно до пункту 2 частини 1 статті 512, статті 514 ЦК України набуває усі процесуальні права та обов'язки свого попередника в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, у тому числі право на звернення стягнення відповідного рішення до примусового виконання у передбаченого законом порядку.
Отже, наявність чи відсутність виконавчого листа, а також факт відкриття чи закриття виконавчого провадження не впливає на можливість заміни стягувача, оскільки вказані норми пункту 2 частини 1 статті 512, статті 514 ЦК України, якими врегульовані заміна кредитора, не містять таких додаткових умов.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність заміни у виконавчому листі стягувача з ТОВ "Фінансова компанія "Фінрайт" на його правонаступника ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" за виконавчим листом № 484/3244/14-ц, виданим Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області, з виконання рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 вересня 2014 року у справі № 484/3244/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді заяви не порушені норми процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права щодо встановлення обставин справи та надання їм належної правової оцінки, а тому на підставі статті 375 ЦПК України апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
Згідно із підпунктом "в" пунктом 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З огляду на те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, судовий збір, сплачений при зверненні з апеляційною скаргою, розподілу не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Ремським Євгеном Вікторовичем, залишити без задоволення, ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний тест постанови складено 09 квітня 2025 року.