Справа № 450/3240/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/174/25 Доповідач: ОСОБА_2
18 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 11 лютого 2025 року про продовження останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави,
за участі прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
вищевказаною ухвалою клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу задоволено.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком, що не перевищує шістдесят днів, тобто до 11 квітня 2025 року включно.
Визначено ОСОБА_7 заставу - триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 744300 гривень.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із місця свого реєстрації, проживання, перебування без дозволу суду, в провадженні якого перебуватиме справа; повідомляти суд про зміну місця свого проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 11 лютого 2025 року в частині визначення ОСОБА_7 застави у розмірі триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 744 300 гривень, скасувати та постановити ухвалу, якою визначити ОСОБА_7 заставу у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування апеляційних вимог адвокат вказує на те, що визначивши обвинуваченому розмір застави триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, суд першої інстанції не врахував вимоги ч. 4 ст. 182 КК України, оскільки згідно з указаною статтею, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. При цьому з документів, які характеризують особу ОСОБА_7 , вбачається, що він неодружений, безробітній, не має постійного джерела доходів, що свідчить про незадовільний матеріальний стан обвинуваченого та вказує на неможливість внесення ним застави у визначеному суддею розмірі.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 подану апеляційну скаргу підтримали та просили таку задовольнити.
Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційних вимог, зазначивши, що такі не ґрунтуються на вимогах закону.
Заслухавши доповідача, позицію учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши надані в копіях матеріали контрольного провадження, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду першої інстанції в частині наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та необхідності застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та вмотивованим, що ніким не оспорюється.
Перевіряючи ухвалу суду в частині визначеного обвинуваченому ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, колегія суддів апеляційного суду вважає, що визначений розмір застави в повній мірі узгоджується з положеннями ст.182 та ч. 3, ч. 4 ст. 183 КПК України.
Так, частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Водночас, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Як слідує з матеріалів провадження, на розгляді Сихівського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження №12021141070000043 від 13 лютого 2021 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28 - ч. 3 ст. 357 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28 - ч. 3 ст. 357 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28 - ч. 3 ст. 357 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 КК України.
У межах цього кримінального провадження ОСОБА_7 було визначено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 744 300 гривень, строк дії якого востаннє продовжено ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 11 лютого 2025 року.
Як вбачається з оскарженої ухвали, місцевий суд під час її постановлення врахував те, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, максимальне покарання за які згідно з санкцією ч. 4 ст. 187 КК України - п'ятнадцять років позбавлення волі із конфіскацією майна.
Визначаючи розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, суд врахував особу обвинуваченого ОСОБА_7 , його майновий стан, а також наявність ризиків, визначних ч. 1 ст. 177 КПК України, та дійшов висновку, що обвинуваченому слід визначити заставу в розмірі триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 3 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В частині 4 ст. 182 КПК України зазначено, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається суддею, слідчим суддею з урахуванням характеру вчиненого злочину, даних про особу підозрюваного майнового становища особи, що вносить заставу.
Межі розміру застави залежать, зокрема, від ступеня тяжкості злочину, у вчиненні якого особа підозрюється. При чому у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у таких межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, що перевищує встановлені в законі граничні розміри.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що обвинувачений може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа.
Ураховуючи обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , а також дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що визначений судом розмір застави - триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 744 300 гривень, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів у цьому кримінальному провадженні та не порушує права обвинуваченого.
На думку колегії суддів, саме такий розмір застави обумовлений тим ступенем довіри до обвинуваченого, при якому перспектива втрати застави буде для нього необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов'язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому покликання апелянта на те, що ОСОБА_7 неодружений, безробітній та не має постійного джерела доходів, не є підставою для зменшення визначеного судом розміру застави.
Доводи про неможливість внесення застави ОСОБА_7 не заслуговують на увагу, оскільки розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків. Водночас, внесення застави є правом, а не обов'язком обвинуваченого.
Доказів необхідності зменшення обвинуваченому розміру застави в апеляційній скарзі не наведено та в ході апеляційного перегляду не здобуто.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали суду, при апеляційному розгляді не встановлено.
Ураховуючи вищенаведене, оскаржувана ухвала місцевого суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування та задоволення апеляційних вимог не вбачається.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 11 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в його інтересах - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4