Справа №155/2107/24
Провадження №1-кп/155/95/25
про закриття кримінального провадження
09 квітня 2025 року місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
представника потерпілих - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Горохів обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021030600000038 від 18 лютого 2021 року відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Легедзино Тальнівського району Черкаської області, який зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , громадянин України, українець, з середньою спеціальною освітою, одруженого, на утриманні якого перебуває двоє неповнолітніх дітей, військовослужбовця Збройних Сил України, не судимого,
по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 17 лютого 2021 року приблизно о 23 годині, керуючи технічно справним автомобілем марки «Ford», моделі «Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автошляхом Н-17, сполученням місто Луцьк - місто Львів, від міста Горохів Луцького району Волинської області до міста Радехів Червоноградського району Львівської області, всупереч вимогам Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (зі змінами та доповненнями відповідно до постанов Кабінету Міністрів України), по вулиці Львівській, в селі Сільце Луцького району, проявив безпечність та неуважність, перед початком обгону попутного транспортного засобу, який рухався попереду з меншою швидкістю, не переконався в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, і під час здійснення обгону попутного автомобіля, допустив зіткнення з легковим автомобілем марки «CHEVROLET» моделі «CAPTIVA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався в зустрічному напрямку, по своїй смузі руху. В результаті чого пасажири автомобіля марки «CHEVROLET» моделі «CAPTIVA», ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримали тілесні ушкодження.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно з висновком судово-медичної експертизи №21 від 13 квітня 2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав тілесні ушкодження у вигляді вертикального перелому медіальної частини правого надколінника з незначним зміщенням, які, згідно з висновком судово-медичної експертизи, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно з висновком судово-медичної експертизи №22 від 13 квітня 2021 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді багатоуламкового перелому кісток носа та носової переділки зі зміщенням уламків. Імпресійний перелом передньої стінки лівого лобного синуса, ускладнений гемосинусом, які, згідно з висновком судово-медичної експертизи, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я.
У прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_7 , Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, (зі змінами та доповненнями) а саме:
-згідно з п. 2.3 Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
-згідно з п. 12.3 Правил дорожнього руху України, водій у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
-згідно з п. 13.1 Правил дорожнього руху України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу;
-згідно з п. 13.3 Правил дорожнього руху України, під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху;
-згідно з п. 14.2 Правил дорожнього руху України, перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
18 лютого 2025 року захисник обвинуваченого ОСОБА_8 подав письмове клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Захисник вказує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, а тому, зважаючи на санкцію ч. 1 ст. 286 КК України, строк притягнення останнього до кримінальної відповідальності становить три роки з дня вчинення кримінального правопорушення. Зазначає, що на даний час є всі правові підстави для прийняття судом рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. При цьому визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення процесуальним законом не передбачено. З огляду на наведене просив звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження відносно нього закрити.
Водночас, 27 лютого 2025 року ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 , подав цивільний позов до ОСОБА_7 та АТ «Страхова компанія ІНГО» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
03 березня 2025 року ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 , подав цивільний позов до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Захисник ОСОБА_8 в підготовчому засіданні підтримав подане ним клопотання, просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_7 в підготовчому засіданні не заперечував щодо закриття відносно нього кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому засіданні, вказуючи на наявність підстав, передбачених ст. 49 КК України, не заперечував щодо задоволення клопотання захисника.
Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , їхній представник ОСОБА_6 в підготовчому засіданні заперечували щодо закриття кримінального провадження.
З'ясувавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши додані докази, суд приходить до наступного висновку.
Так, п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України.
Кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Пункт 2 ч. 1 ст. 49 КК України передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Водночас, згідно із ч. 2, 3 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
При цьому, в постанові від 25 лютого 2021 року в справі № 192/3301/16-к Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду вказав, що системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України, у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов'язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
Також Суд ураховує, що в постанові від 24 травня 2021 року у справі №522/2652/15-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у тому числі зауважив, що суддя районного суду при постановленні ухвали, відповідно до ст. 372 КПК України, не повинен був вирішувати питання про встановлення вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 26 березня 2020 року у справі №730/67/16-к вказав, що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов'язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз'яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.
Наведені Верховним Судом умови судом було дотримано, а тому суд не пов'язує в цій справі таке звільнення із фактом визнанням обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, або ж з фактом його відсутності.
Відповідно, суд розглядає вказане питання по суті лише щодо дійсності підстав для закриття провадження, без аналізу питання про встановлення вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
В силу вимог п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року №12 встановлено, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
Отже, звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ст. 49 КК України, та за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вищевказане кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , мало місце 17 лютого 2021 року.
Нетяжким злочином є передбачене КК України діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, відповідно до ст. 12 КК України (у редакції Закону, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення), є злочином невеликої тяжкості; відповідно до чинної ст. 12 КК України, зазначене кримінальне правопорушення віднесено до нетяжких злочинів.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, ОСОБА_7 вчинив 17 лютого 2021 року, тобто, на час розгляду справи судом закінчився встановлений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України трирічний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Судом не було здобуто доказів щодо ухилення обвинуваченого від досудового слідства чи суду у даній справі, а також вчинення ним протягом цих строків, а саме з 17 лютого 2021 року по даний час нового кримінального правопорушення (злочину), а відтак перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності у розумінні статті 49 КК України не зупинявся і не переривався.
Таким чином, оскільки з часу вчинення ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення пройшло більше трьох років, тому на час розгляду справи в суді закінчилися строки давності, визначені ч. 1 ст. 49 КК України, після спливу яких настають наслідки, що передбачають звільнення обвинуваченої особи від кримінальної відповідальності.
При цьому обвинуваченому ОСОБА_7 судом відповідно до вимог ч. 3 ст. 285 КПК України були роз'яснені суть обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Також йому роз'яснено судом, що закриття кримінального провадження з цих підстав не є закриттям кримінального провадження з реабілітуючих підстав.
В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що він цілком розуміє свої права, визначені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, а також наслідки закриття провадження з цієї підстави і після роз'яснення цих положень просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності і закрити кримінальне провадження відносно нього з цих підстав.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що клопотання захисника ОСОБА_8 слід задовольнити та звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінчення строків давності, а дане кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Щодо цивільних позовів потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , враховуючи усталену судову практику, суд дійшов висновку, що у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності, заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а позивач не позбавлений права вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
Крім того, беручи до уваги, що особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
Такий висновок суду відповідає висновкам, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17.
З врахуванням вищенаведеного, витрати на проведення експертиз у даному кримінальному провадженні слід віднести на рахунок держави.
Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Горохівського районного суду Волинської області від 01 березня 2021 року слід скасувати відповідно до вимог ст. 174 КПК України.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 284, 285, 286, 369-372, 376, 395, 532 КПК України, суд,
Клопотання захисника обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності - задовольнити.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження №12021030600000038, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18 лютого 2021 рокупро обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - закрити.
Роз'яснити потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право на пред'явлення цивільних позовів про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушеннямв порядку цивільного судочинства.
Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Горохівського районного суду Волинської області від 01 березня 2021 року - скасувати.
Речові докази, а саме:
автомобіль марки «Ford», моделі «Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_3 , які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителю АДРЕСА_3 - передати власнику ОСОБА_11 ;
легковий автомобіль марки «CHEVROLET» моделі «CAPTIVA», реєстраційний номер НОМЕР_2 - залишити ОСОБА_4 ;
свідоцтво по реєстрацію легкового автомобіля марки «CHEVROLET» моделі «CAPTIVA», реєстраційний номер НОМЕР_2 серії НОМЕР_4 , що зберігається при матеріалах кримінального провадження - повернути ОСОБА_4 .
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Горохівський районний суд Волинської області.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області ОСОБА_1