Справа № 177/772/25
Провадження № 3/177/299/25
Іменем України
09 квітня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Суботіна С. А.
розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли від Криворізького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 , будучи особою, яка протягом року піддавалася адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 130 КУпАП, 18.03.2025 о 15 год. 11 хв., керував транспортним засобом ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_2 , по автодорозі біля будинку 100а по вулиці Центральній у с. Новолозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, із явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння очей). У порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння в медичному закладі та на драгер, у встановленому законодавством порядку, відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку. Заяв та клопотань щодо розгляду справи за його відсутністю до суду не надходило.
Суддя враховує, що неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, належним чином повідомленої про дату, час та місце судового розгляду справи, являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав. ОСОБА_1 з огляду на його належне повідомлення про розгляд справи мав вживати заходів, щоб дізнатись про стан судового провадження щодо нього, а тому нехтування ним своїми процесуальними обов'язками об'єктивними причинами не обумовлено, з огляду на що, суддя вважає такі дії позицією захисту, спрямованою на уникнення від відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, шляхом створення штучного затягування строків розгляду справи. Беручи до уваги викладене, зважаючи на положення ст. 268 КУпАП, що не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, судове засідання проведено без ОСОБА_1 .
Суддя, вивчивши матеріали справи, дослідивши відеозаписи на DVD-диску з відеофіксацією правопорушення, дійшов до наступного висновку.
Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
У розумінні ст. 280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Із аналізу ст.ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Факт керування ОСОБА_1 18.03.2025 транспортним засобом ВАЗ 21103, р/н НОМЕР_2 , зафіксовано на відеозаписі з диску DVD-R та підтверджується постановою серії ЕНА № 4298900 від 18.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Згідно п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ч. 2 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, що тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння та оформлення результатів такого огляду, визначено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказами МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.
Відповідно до п. 2, п. 6 Розділу І цієї Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно зі ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на огляд водія з метою встановлення стану сп'яніння ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння очей, виявлені працівниками поліції у ОСОБА_1 , в розумінні п. 3 розділу 1, п. 1 розділу 2 Інструкції, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан сп'яніння, а у випадку відмови в проходженні огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Дослідженням фрагментів відеозапису встановлено, що після зупинки автомобіля ВАЗ 21103, р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 за порушення ПДР України, під час спілкування з водієм поліцейськими виявлено ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння очей, після чого запропоновано пройти огляд на визначення стану сп'яніння, на що ОСОБА_1 добровільно та беззаперечно відмовився, не заперечуючи вживання перед цим алкогольних напоїв (пива).
Суд зауважує, що відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції, встановлення наявності або відсутності у водія ознак сп'яніння віднесене до виключної компетенції поліцейських уповноваженого підрозділу Національної поліції України. Незгода водія із наявністю в нього ознак сп'яніння не звільняє його від передбаченого п. 2.5. ПДР України обов'язку виконати вимогу поліцейського про проходження відповідного огляду.
Таким чином, підстави ставити під сумнів достовірність наявних у справі доказів відсутні, оскільки ці докази повністю узгоджуються між собою, доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, порушенні вимог п. 2.5 ПДР України, та не спростовують правомірності дій інспекторів ПП щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, які діяли у повній відповідності до вимог КУпАП на Інструкції.
Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення як особою, яка протягом року піддавалася адміністративному стягненню за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, підтверджується постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15.05.2024 (справа № 177/960/24), якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП із накладенням стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП за ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, вчинене повторно протягом року після вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
З урахуванням викладеного, а також характеру скоєного правопорушення, особи правопорушника ОСОБА_1 , його явне зневажливе ставлення до встановленого порядку керування транспортними засобами, суспільну небезпечність адміністративного правопорушення, яка створює небезпеку і загрозу як його здоров'ю та життю, так і інших учасників дорожнього руху, відсутність обставин, які б пом'якшували чи обтяжували його відповідальність, суд вважає за необхідне піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами.
На переконання суду, таке стягнення, відповідно до ст. 23 КУпАП, буде справедливим, достатнім та виправданим метою його застосування.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 КУпАП, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.
Згідно з абз. 4 п. 28 роз'яснень постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14 (із змінами і доповненнями від 19.12.2008 № 18) - не можна накладати оплатне вилучення транспортного засобу на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Тобто, за змістом вищезазначеного, оплатному вилученню підлягає лише той предмет чи об'єкт адміністративного правопорушення, власником якого є сам правопорушник.
До матеріалів справи не надано жодного документу, з якого можливо встановити власника транспортного засобу ВАЗ 21103, р/н НОМЕР_2 , а в протоколі про адміністративне правопорушення власником вказано ОСОБА_2 , відтак, суд дійшов висновку, що при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, питання про оплатне вилучення транспортного засобу вирішити неможливо.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 27, 33, 40-1, ч. 2 ст. 130, ст. ст. 283, 284, 289 КУпАП, суддя, -
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в особі Державної судової адміністрації України в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку на протязі десяти днів з моменту її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.
Відповідно до ст. 305 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішується органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вище вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя: