Справа № 204/7717/24
Провадження № 1-кп/204/574/25
09 квітня 2025 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12024041030001854 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 травня 2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні нікого не маючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю: прокурора - ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
23 травня 2024 року о 23 годині 09 хвилин водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи технічно справним автомобілем ЗАЗ 110206, номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_6 , рухався в Чечелівському районі міста Дніпра по вул. Тиловій в напрямку вул. Бориса Кротова.
Під час руху водій ОСОБА_7 , порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, при відсутності зовнішніх факторів, що змушували його порушувати ті або інші вимоги Правил дорожнього руху України, не обрав безпечну швидкість руху та не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух свого транспортного засобу та безпечно керувати ним, внаслідок чого втратив контроль над керуванням транспортним засобом ЗАЗ 110206, номерний знак НОМЕР_1 , та в районі будинку № 12 «д» по вул. Тилова м. Дніпро виїхав за межі проїзної частини ліворуч та допустив наїзд транспортного засобу на нерухому перешкоду - огорожу.
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру автомобіля ЗАЗ 110206, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, відкритого ангулярного перелому нижньої щелепи зліва (кут нижньої щелепи), травматичної екстракції 11, 12, 21 зубів на верхній щелепі, рваної рани нижньої губи зліва з переходом на підборіддя, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні.
Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилось у тому, що водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом - автомобілем ЗАЗ 110206, номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, які свідчать: п. 10.1: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
Порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, водієм ОСОБА_3 знаходиться в причинному зв'язку з настанням даною дорожньо-транспортної пригоди.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 провину у вчиненні кримінального правопорушення визнав. Надав показання про те, що 23 травня 2024 року було якесь свято, вони відпочивали. Після цього, він сів за кермо транспортного засобу та поїхав відвозити дівчину брата додому. Крім нього у транспортному засобі перебувала його цивільна дружина - потерпіла, дівчина брата та його брат. Коли вони відвезли дівчину брата додому, повернулись до місця, де відпочивали та висадили там його брата, після чого він разом із потерпілою поїхали додому. Можливо, коли він їхав, то не помітив бордюр та, наїхавши на нього, сталася дорожньо-транспортна пригода. Це все відбулося об 23 годині. Він здійснював керування транспортним засобом ЗАЗ 110206, номерний знак НОМЕР_1 . Після вказаної аварії він прийшов до тями лише на наступний день, тобто 24 травня 2024 року. Шкоду, яка була завдана його діями, потерпілій він не відшкодував, оскільки після аварії він із нею розійшовся та їздив на заробітки, після чого, коли повернувся, то побачив як потерпіла гуляє, і вважав, що вона грошові кошти, які він їй відшкодує, прогуляє разом зі своїми друзями. Він ніколи не отримував посвідчення водія.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 суду надала показання про те, що того дня вони поїхали із друзями відпочивати. Після відпочинку вони вирішили відвезти додому дівчину брата обвинуваченого, після цього повернулись на місце, де відпочивали та висадили брата обвинуваченого та поїхали додому, оскільки обвинуваченому зателефонував його батько. Коли їхали додому то потрапили в дорожньо-транспортну пригоду. Коли їхали в транспортному засобі, то вона лежала, а обвинувачений керував транспортним засобом. Коли вона лежала, то не слідкувала а ні за дорогою, а ні за тим, як обвинувачений керував транспортним засобом. Ця подія відбулася 23 травня 2024 року о 23 годині 09 хвилин. Транспортний засіб був марки ЗАЗ. Вона в автомобілі сиділа на боковому пасажирському сидінні. Вона внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримала ушкодження: струс головного мозку, перелом щелепи та були вибиті зуби.
Докази, здобуті в ході досудового розслідування не досліджувались в судовому засіданні, у зв'язку з визначенням порядку та обсягу дослідження доказів, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки обставини вчиненого кримінального правопорушення ніким не оспорюються.
Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.
Умисні дії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому згідно з вимогами ст. ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, раніше не судимого, не одруженого, не працевлаштованого, на утриманні нікого не маючого, не перебуваючого на обліку у лікарів нарколога та психіатра.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Суд не може віднести до обставини, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , його заяву про щире каяття, виходячи із наступного.
Так, згідно з усталеною практикою Верховного суду, щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обстави, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Однак, під час судового розгляду зважаючи на відношення ОСОБА_3 , як до вчиненого ним кримінального правопорушення, так і до його наслідків, не бажання відшкодовувати потерпілій завданий збиток у зв'язку із вчиненням ним кримінального правопорушення, а лише визнання ним своєї вини, не може бути взято судом до уваги, як пом'якшуюча обставина.
З урахуванням зазначених обставин, а також особи обвинуваченого ОСОБА_3 , ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, відсутності як пом'якшуючих, так і обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до висновку про призначення покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, у вигляді обмеження волі, та вважає за можливе застосувати ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком і покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Судом не вбачається підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу або ж виправних робіт, оскільки останній є не працевлаштованим.
Призначення ж покарання обвинуваченому у вигляді арешту не буде відповідати тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.
Санкцією ч. 1 ст. 286 КК України передбачено, окрім іншого, додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років, а тому, вирішуючи питання про його призначення, суд враховує роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, згідно з якими, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами, та приходить до висновку про необхідність застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 ст. 69 КК України, суд не вбачає.
Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст. 100 КПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь держави витрати за проведення по справі судово-автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-24/29038-ІТ від 22 липня 2024 року, згідно наданої довідки.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 370, 373, 374, 376, 394 КПК України, суд,-
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо він в період іспитового строку - три роки - не вчинить нового кримінального правопорушення і буде виконувати покладені на нього обов'язки.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_8 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати, пов'язані з проведенням судово-автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-24/29038 від 22 липня 2024 року у розмірі 3029 (три тисячі двадцять дев'ять) грн. 12 коп.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2024 року на автомобіль марки «ЗАЗ 110206», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацією транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_6 , шляхом позбавлення власника права на відчуження, розпорядження та користування майном - скасувати.
Речові докази:
- транспортний засіб «ЗАЗ 110206», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацією транспортного засобу НОМЕР_2 належить ОСОБА_6 , який передано на зберігання на територію спеціального майданчика ГУНП в Дніпропетровській області, який розташований за адресою м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 105, - повернути законному власнику ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1