Справа № 220/1107/24
Провадження № 2/204/295/25
03 лютого 2025 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
02 липня 2024 року позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути із неї заборгованість за кредитним договором № 78852618 у сумі 21912 гривень 50 копійок, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 5500 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 16412 гривень 50 копійок; за кредитним договором № 7725755 у сумі 20164 гривні, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 4885 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 14629 гривень та заборгованості за комісією у сумі 650 гривень; за кредитним договором № 101763913, у сумі 9645 гривень 03 копійки, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 2273 гривні, заборгованості за відсотками у сумі 6972 гривні 03 копійки та заборгованості за комісією у сумі 400 гривень; за кредитним договором № 37650-06/2023 у сумі 5274 гривні 54 копійки, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 5235 гривень 95 копійок та заборгованості за відсотками у сумі 38 гривень 59 копійок (а. с. 3-9 та на звороті).
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 09 квітня 2023 року між відповідачкою та ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» було укладено кредитний договір № 78852618, за яким 14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладеного договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 78852618 до ОСОБА_1 в сумі 21912 гривень 50 копійок, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 5500 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 16412 гривень 50 копійок та 0 гривень заборгованості за пенею, перейшло до ТОВ «ЄАПБ».
Також зазначено, що 28 червня 2023 року між відповідачкою та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір №7725755, за яким 26 грудня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладеного договір факторингу № 26122023, відповідно до умов якого ТОВ «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №7725755 у сумі 20164 гривні, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 4885 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 14629 гривень та заборгованості за комісією у сумі 650 гривень.
30 травня 2023 року між відповідачкою та ТОВ «Мілоан» було укладено кредитний договір № 101763913, за яким 28 листопада 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладеного договір факторингу № 28112023, відповідно до умов якого ТОВ «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 101763913 в сумі 9645 гривень 03 копійки, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 2273 гривні, заборгованості за відсотками у сумі 6972 гривні 03 копійки, заборгованістю за комісією 400 гривень, заборгованості за пенею 0 гривень.
Крім того, зазначено, що 29 червня 2023 року між відповідачкою та ТОВ «Аванс Кредит» було укладено кредитний договір № 37650-06/2023, за яким 21 березня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладеного договір факторингу № 21032024, відповідно до умов якого ТОВ «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 37650-06/2023, у сумі 5274 гривні 54 копійки, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 5235 гривень 95 копійок та заборгованості за відсотками у сумі 38 гривень 59 копійок.
Вважає, що таким чином позивач набув право вимоги до відповідачки за вищевказаними кредитними договорами та прохає суд стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість: заборгованість за кредитним договором № 78852618, у сумі 21912 гривень 50 копійок, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 5500 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 16412 гривень 50 копійок; за кредитним договором № 7725755, у сумі 20164 гривні, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 4885 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 14629 гривень та заборгованості за комісією у сумі 650 гривень; за кредитним договором № 101763913, у сумі 9645 гривень 03 копійки, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 2273 гривні, заборгованості за відсотками у сумі 6972 гривні 03 копійки; за кредитним договором № 37650-06/2023, у сумі 5274 гривні 54 копійки, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 5235 гривень 95 копійок та заборгованості за відсотками у сумі 38 гривень 59 копійок, разом із судовими витратами по справі у сумі 3028 гривень.
29 липня 2024 року вказана справа надійшла на адресу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю з Великоновосілківського районного суду Донецької області за підсудністю (а. с. 87).
Ухвалою суду від 06 вересня 2024 року справу прийнято до свого провадження та відкрито спрощене позовне провадження, з викликом сторін та призначено судове засідання на 13 годину 15 хвилин 12 грудня 2024 року (а. с. 100), копія якої надіслана учасникам справи за вихідним № 26939/24-вих/2/204/3184/24 від 06 листопада 2024 року (а. с. 101).
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позові прохав суд про розгляд справи за його відсутності (а. с. 9).
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, надала заяву про часткове визнання позову, в якій прохала суд розглядати справу за її відсутності, а також вказала на свій важкий фінансовий стан, через втрату свого житла та всього майна, а також відсутність можливості одразу погасити весь борг (а. с. 120).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247 ЦПК України, ухвалив рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.
Судом встановлено, що 09 квітня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено договір позики № 78852618 (а. с. 10-12 та на звороті), за умовами якого позикодавець надає позичальнику у власність грошові кошти у сумі 2000 гривень, на погоджений умовами договору строк (30 днів), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, сплатити позикодавцю плату (2,5 проценти) від суми позики.
У вказаному договорі ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 узгодили суму кредиту, реальну річну процентну ставку, види платежів, загальну вартість кредиту (а. с. 10-11 та на звороті).
В паспорті споживчого кредиту до цього договору, сторони узгодили основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші додаткову інформацію (а. с. 12 та на звороті).
10 квітня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено додаткову угоду до вищевказаного договору (а. с. 13), відповідно до якої, позикодавець збільшує суму наданої позичальнику позики 2000 гривень на 3500 гривень. Таким чином, загальний розмір наданої позики становить 5500 гривень, а орієнтована вартість кредиту - 9487 гривень 50 копійок.
14 червня 2021 року між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21 (а. с. 15-16 та на звороті), за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а
Клієнт відступити факторові права грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою, процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до вимог п. 1.2 перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідно до реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Як убачається з матеріалів справи, такий акт сторонами підписаний 21 грудня 2023 року так само, як і реєстр боржників (а. с. 19, 20).
28 липня 2021 року між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, відповідно до якої вони внесли зміни до п. 1.3 договору факторингу виклавши його у новій редакції, зокрема щодо зобов'язання клієнта протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором факторингу сповістити боржників про відступлення права вимоги (а. с. 17).
21 грудня 2023 року між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, відповідно до якої сторони визначили загальну суму прав вимоги, що відступаються згідно реєстру боржників № 13 від 21 грудня 2023 року (а. с. 18).
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 13 від 21 грудня 2023 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року (а. с. 20) позивач набув право вимоги до відповідачки за договором позики № 78852618 у сумі 21912 гривень 50 копійок, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 5500 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 16412 гривень 50 копійок.
Також судом встановлено, що 28 червня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір споживчий кредит № 7725755 (а. с. 27-32) за умовами якого кредитодавець надає клієнту грошові кошти (6500 гривень) в гривні на умовах строковості (104 дні), з пільговим періодом 14 днів, поточним періодом 90 днів (до 10 жовтня 2023 року), зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом (стандартна процентна ставка - 3,00%, знижена процентна ставка - 1,00%) та виконати інші обов'язки, передбачені умовами договору.
В паспорті споживчого кредиту до цього договору, сторони узгодили основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші додаткову інформацію (а. с. 33 та на звороті).
26 грудня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 26122023 (а. с. 35-36 та на звороті), за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а Клієнт відступити факторові права грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою, процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до вимог п. 1.2 перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідно до реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Як убачається з матеріалів справи, такий акт сторонами підписаний 26 грудня 2023 року так само, як і реєстр боржників (а. с. 37, 38).
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 від 26 грудня 2023 року до договору факторингу № 26122023 від 26 грудня 2023 року (а. с. 38) позивач набув право вимоги до відповідачки за споживчим договором № 7725755 у сумі 20164 гривні, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 4885 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 14629 гривень, суми заборгованості за комісією в сумі 650 гривень.
30 травня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено договір споживчий кредит № 101763913 (а. с. 40-45), за умовами якого кредитодавець надає клієнту грошові кошти (4000 гривень) в гривні на умовах строковості (105 днів), з пільговим періодом 15 днів, поточним періодом 90 днів (до 12 вересня 2023 року), зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом (стандартна процентна ставка - 3,00 %, знижена процентна ставка - 1,00%) та виконати інші обов'язки, передбачені умовами договору.
В паспорті споживчого кредиту до цього договору, сторони узгодили основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші додаткову інформацію (а. с. 46 та на звороті).
28 листопада 2023 року між «ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 28112023 (а. с. 47-49 та на звороті), за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу), а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або настане в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою) та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до вимог п. 1.2 вищевказаного договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, Акт прийому-передачі реєстру боржників підписаний сторонами 28 листопада 2023 року (а. с. 50), так само, як і реєстр боржників (а. с. 51).
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 2 від 28 листопада 2023 року до договору факторингу № 28112023 від 28 листопада 2023 року (а. с. 51) позивач набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 101763913 у сумі 9645 гривень 03 копійки, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 2273 гривні, заборгованості за відсотками у сумі 6972 гривні 03 копійки, заборгованості за комісією 400 гривень та заборгованості за пенею у сумі 0 гривень.
29 червня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс Кредит» укладено договір позики № 37650-06/2023 (а. с. 59-62 та на звороті), за умовами якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3500 гривень на умовах строковості (360 днів), зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (1,99 % в день) в порядку (кожні 25 днів) та на умовах, визначених цим договором.
В паспорті споживчого кредиту до цього договору, сторони узгодили основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші додаткову інформацію (а. с. 63-64).
23 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Аванс Кредит» із заявою про реструктуризацію боргу, на підставі якої сторонами укладено додаткову угоду (а. с. 65), відповідно до якої товариством їй надано фінансовий кредит у сумі 7330 гривень 75 копійок, на умовах строковості (145 днів), зворотності, платності (0,01 % в день).
21 березня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит та ТОВ «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 21032024 (а. с. 66-68), за умовами якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу), а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або настане в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою) та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до вимог п. 1.2 вищевказаного договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, Акт прийому-передачі реєстру боржників підписаний сторонами 21 березня 2024 року (а. с. 69), так само, як і реєстр боржників (а. с. 70).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 21032024 від 21 березня 2024 року (а. с. 70) позивач набув право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 21032024 у сумі 5274 гривні 54 копійки, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 5235 гривень 95 копійок, заборгованості за відсотками у сумі 38 гривень 59 копійок.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Отже, передумовою для виникнення у позичальниці обов'язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачкою.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).
Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі, і на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17 та від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.
Встановлюючи дійсність майбутньої вимоги, що переходить до нового кредитора, необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Так, позивач звертаючись до суду з даним позовом в обґрунтування свого права на стягнення заборгованості за договором позики № 78852618 від 09 квітня 2023 року посилався на те, що він набув відповідне право вимоги 14 червня 2021 року на підставі Договору факторингу № 14/06/21 укладеним між ним та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та додаткових угод від 28 липня 2021 року № 2 та від 21 грудня 2023 року № 14.
Під час розгляду даної справи судом установлено, що правовідносини за договором позики № 78852618 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачкою виникли від 09 квітня 2023 року, тобто значно пізніше ніж було укладено договір факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року чи додаткові угоди до нього від 28 липня 2021 року № 2 та 21 грудня 2023 року № 14, у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином.
Отже на час укладення даного договору у ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним вище кредитним договором. Тобто, на момент укладення договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником.
Так, Верховний Суд у своїй постанові від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17 вказав на те, що підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах. Натомість, передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Так, Верховний Суд у своїх постановах від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20 неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
З огляду на викладене, зважаючи на те, що ТОВ «ЄАПБ» не довело порушення його прав з боку відповідачки ОСОБА_1 та наявність у нього права звернення до суду з позовом до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором № 78852618 від 09 квітня 2023 року, який укладений після відступлення ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «ЄАПБ», а тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості відсутні, оскільки ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» не мало права на подальше відступлення права вимоги, якою вони не володіли.
Крім того, суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 та, постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 та від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, Верховний Суд вказав на те, що для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Так, у постановах від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 та від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 Верховний Суд вказав на те, що відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.
Крім того, Верховний суд у своїх постановах від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 та від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 вказав на те, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.
Зазначене свідчить про те, що позивач не довів порушення саме його прав внаслідок невиконання відповідачкою зобов'язань за договором № 78852618 від 09 квітня 2023 року, а відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог за кредитними договорами № 7725755 від 28 червня 2023 року, № 101763913 від 30 травня 2023 року та № 37650-06/2023 від 29 червня 2023 року, суд зазначає наступне.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. Так, 30 травня 2023 року відповідачка уклала кредитний договір № 101763913 з ТОВ «Мілоан», 28 червня 2023 року - кредитний договір № 7725755 з ТОВ «Мілоан», а 29 червня 2023 року - кредитний договір № 37650-06/2023 з ТОВ «Аванс Кредит». Право вимоги за даними кредитними договорами перейшло позивачу. Позичальниця умови договорів належним чином не виконує, тому позивач має право вимагати стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , яке він реалізував, звернувшись до суду, натомість відповідачка заявлені позивачем вимоги жодним чином не спростувала.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість: за кредитним договором № 7725755 у сумі 20164 гривні, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 4885 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 14629 гривень та заборгованості за комісією у сумі 650 гривень; за кредитним договором № 101763913, у сумі 9645 гривень 03 копійки, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 2273 гривні, заборгованості за відсотками у сумі 6972 гривні 03 копійки та заборгованості за комісією у сумі 400 гривень; за кредитним договором № 37650-06/2023 у сумі 5274 гривні 54 копійки, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 5235 гривень 95 копійок та заборгованості за відсотками у сумі 38 гривень 59 копійок, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення заборгованості за кредитними договорами: № 7725755 у сумі 20164 гривні, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 4885 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 14629 гривень та заборгованості за комісією у сумі 650 гривень; № 101763913, у сумі 9645 гривень 03 копійки, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 2273 гривні, заборгованості за відсотками у сумі 6972 гривні 03 копійки та заборгованості за комісією у сумі 400 гривень; № 37650-06/2023 у сумі 5274 гривні 54 копійки, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 5235 гривень 95 копійок та заборгованості за відсотками у сумі 38 гривень 59 копійок.
Понесені позивачем судові витрати суд стягує з відповідачки на користь позивача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Оскільки позовні вимоги були задоволені частково, то з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1863 гривні 86 копійок, виходячи із розрахунку ((35083,57/56996,07,70)*3028).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 280, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами: № 7725755 у сумі 20164 (двадцять тисяч сто шістдесят чотири) гривні, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 4885 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) гривень, заборгованості за відсотками у сумі 14629 (чотирнадцять тисяч шістсот двадцять дев'ять) гривень та заборгованості за комісією у сумі 650 (шістсот п'ятдесят) гривень; № 101763913, у сумі 9645 (дев'ять тисяч шістсот сорок п'ять) гривень 03 (три) копійки, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 2273 (дві тисячі двісті сімдесят три) гривні, заборгованості за відсотками у сумі 6972 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят дві) гривні 03 (три) копійки та заборгованості за комісією у сумі 400 (чотириста) гривень; № 37650-06/2023 у сумі 5274 (п'ять тисяч двісті сімдесят чотири) гривні 54 (п'ятдесят чотири) копійки, яка складається із заборгованості за основним боргом у сумі 5235 (п'ять тисяч двісті тридцять п'ять) гривень 95 (дев'яносто п'ять) копійок та заборгованості за відсотками у сумі 38 (тридцять вісім) гривень 59 (п'ятдесят дев'ять) копійок, а всього 35083 гривні 57 копійок.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору в сумі у сумі 1863 (одна тисяча вісімсот шістдесят три) гривні 86 (вісімдесят шість) копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна