Справа № 204/1319/24
Провадження № 2/204/128/25
(заочне)
25 лютого 2025 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною ОСОБА_1 до Вугледарської державної нотаріальної контори, третя особа - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про скасування обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, -
12 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Вугледарської державної нотаріальної контори, визначивши третьою особою Філію - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», із вимогами про скасування обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а. с. 1-5).
В обґрунтування заяви зазначено, що у листопаді 2023 року вона, маючи намір продати земельну ділянку, звернулася до приватного нотаріуса Шемчук Н.Б., від якої згодом дізналася про наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборони відчуження, зокрема: тип обтяження - заборона; реєстраційний номер обтяження - 2196850; зареєстровано - 19 липня 2005 року: реєстратором - Великоновосілківська державна нотаріальна контора; підстава обтяження - невизначено, виконком Андріївської сільської ради Великоновосілківського району б/н; об'єкт обтяження - невизначене майно, невизначено. Стверджує, що причини та підстави внесення заборон їй не відомі, так само як і період, коли саме це було зроблено. Вказує, що Великоновосілківська державна нотаріальна контора на даний час не працює, у зв'язку з чим вона не змогла з'ясувати причини і підстави внесення обтяжень, а також перелік майна, на яке накладено обтяження та за чиїм повідомленням та на підставі яких саме вказаних нотаріальних дій. Зазначає, що в 1992 році вона дійсно отримувала кошти в Сбербанку УСРР, але протягом року отримані від банку кошти повернула. Вказує, що після тієї позички позивач набувала право власності на житловий будинок та земельну ділянку, в тому числі вносились записи в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Стверджує, що жодних перешкод, або заборон раніше не виявлялося, а тому про наявну в реєстрі заборону вона навіть не здогадувалася. Разом з цим, зазначає про те, що для з'ясування обстави накладення арешту вона звернулася до адвокатки Король Т.В., яка, в свою чергу, звернулася з відповідним запитом до Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків). 26 грудня 2023 року на вказаний адвокатський запит, Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції їй повідомило про те, що територія Великоновосілківської селищної територіальної громади Волноваського району Донецької області з 24лютого 2022 року віднесена до території активних бойових дій відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004. Документи нотаріального діловодства та архіву Великоновосілківської державної нотаріальної контори з 2000 по 2009 роки передані до Донецького обласного державного нотаріального архіву у м. Покровська Донецької області. Крім того, вказано про те, що згідно з описами справ тривалого (понад 10 років) зберігання, Реєстр для реєстрації заборон відчуження житлових будинків, квартир та іншого нерухомого майна та арештів, накладених судовими та слідчими органами Великоновосілківської державної нотаріальної контори за 1981-2008 роки та ОСОБА_2 книга обліку заборон за 1955-2006 роки знаходилися на зберіганні в архіві вищезазначеної нотаріальної контори та не були вивезені з адреси розташування контори у зв'язку з веденням активних бойових дій на території Донецької області. Також зазначено про те, що наказом Міністерства юстиції України від 08 травня 2023 року № 1705/5 «Про реорганізацію деяких державних нотаріальних контор Донецької області» Великоновосілківська державна нотаріальна контора приєднана до Вугледарської державної нотаріальної контори. Наказом міжрегіонального управління від 19 липня 2023 року № 6484/04 «Про оголошення простою деяких державних нотаріальних контор Донецької області» з 19 липня 2023 року до особливого розпорядження оголошено простій Вугледарської державної нотаріальної контори. Вказує, що 20 грудня 2023 року адвокаткою було направлено на електронну пошту АТ «Ощадбанк», в особі філії - Донецького обласного управління, адвокатський запит про надання інформації про наявність у ОСОБА_1 перед банком боргових зобов'язань, однак відповіді на нього вона так і не отримала. Тому, 19 січня 2024 року вона повторно направила адвокатський запит від 20 грудня 2023 року, на який 06 лютого 2024 року вона отримала відповідь від АТ «Ощадбанк», в особі філії - Донецького обласного управління повідомило, що вказана інформація становить банківську таємницю, а тому на адвокатський запит вона не може бути наданою. Зазначає, що 15 грудня 2023 року її адвокаткою було направлено запит до Великоновосілківської селищної військової адміністрації, щодо наявності у ОСОБА_1 зобов'язань перед виконавчим комітетом Андріївської сільської ради, на який вона отримала відповідь 20 грудня 2024 року, з якої вбачається, що визначених законом підстав для реєстрації спірного обтяження в період до 2005 року встановити не можливо. Заборгованість, або інші зобов'язань у неї перед Андріївською сільською радою, на дату об'єднання громад, відсутня. Разом з цим зазначає, що згідно Інформації з Єдиного реєстру боржників станом на 10 лютого 2024 року, інформація про те, що вона є боржником відсутня. Стверджує, що з тих підстав, що іншого порядку скасування даного обтяження немає, вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав з даним позовом. Тому прохає суду скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - заборону, реєстраційний номер обтяження - 2196850, зареєстровану - 19 липня 2005 року, реєстратором - Великоновосілківська державна нотаріальна контора; підстава обтяження - невизначено, виконком Андріївської сільської ради Великоновосілківського району б/н; об'єкт обтяження - невизначене майно, невизначено; власник ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 16 лютого 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін, копія якої надіслана учасникам справи 16 лютого 2024 року за вихідним № 5373/24-вих/2/204/1760/24 (а. с. 22).
19 березня 2024 року на адресу суду надішли письмові пояснення представниці третьої особи АТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» Некрасової В.М. (а. с. 32-33), в яких вона зазначає про те, що у позивачки станом на 29 лютого 2024 року відсутні невиконані зобов'язання перед АТ «Ощадбанк». Більш того, вказано про те, що в АТ «Ощадбанк» відсутня інформація про звернення до Великоновосілківської державної нотаріальної контори Донецької області з повідомленням про видачу позички ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та внесення відповідного обтяження.
Ухвалою суду від 20 грудня 2024 року у справі здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін (а. с. 38).
17 січня 2025 року представником АТ «Ощадбанк» - Юрченком В.Г. на адресу суду направлено заяву про залучення до участі у справі, в якості третьої особи АТ «Ощадбанк» (а. с. 70-76).
Ухвалою суду від 20 січня 2025 року у справі замінено третю особу на належну третю особу - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (01601, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-г; ЄДРПОУ 2590216234). (а. с. 108).
11 лютого 2025 року на поштову адресу суду та 18 лютого 2025 року, через підсистему Електронний суд, надійшли письмові пояснення представника третьої особи АТ «Ощадбанк» - Юрченка В.Г. (131-134 та на звороті), в яких він зазначає про те, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що спірне обтяження зареєстровано за ініціативою або в інтересах банку. Тому вважає, що відсутні будь-які правові підстави вважати, що рішення у справі за цим позовом будь-яким чином вплине на права чи інтереси АТ «Ощадбанк» (а. с. 131-142).
Позивачка та її представниця у судове засідання не з'явилися, остання надала заяву про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 101), в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, прохала суд їх задовольнити .
У судове засідання відповідач не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 116, 119), причини неявки суду невідомі.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а. с. 131-138).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення без задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.
Судом, з відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, встановлено, що 19 липня 2005 року о 09:17:14 реєстратором Великоновосілківської державної нотаріальної контори (85500, Донецька обл., Волноваський р-н, смт Велика Новосілка, вул. Пушкіна, 32, (06243) 2-01-34; (099) 944-37-43) за № 2196850 зареєстровано обтяження - заборону (архівний номер) на невизначено (не вказане) майно ОСОБА_1 , на підставі, яка не вказана, б/н, але при цьому зазначено, що це - Виконком Андріївської сільради Великоновосілківського р-на. Крім того, зазначено додаткові дані: архівний номер - 4726406DONETSK1101, архівна дата - 04.10.2002, дата виникнення - 21.12.1992, № реєстру - 328708-2852, внурт. № - АЕ 0124252BF3452BX152 (а. с. 9).
З відповіді Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України адвокатці Король Т. № 64871/58524-26-23/15.1 від 25 грудня 2023 року (а. с. 114 та на звороті) убачається, що територія Великоновосілківської селищної територіальної громади Волноваського району Донецької області з 24лютого 2022 року віднесена до території активних бойових дій відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004.
Крім того, у даній відповіді зазначено, що документи нотаріального діловодства та архіву Великоновосілківської державної нотаріальної контори з 2000 по 2009 роки передані до Донецького обласного державного нотаріального архіву у м. Покровська Донецької області. Натомість, згідно з описами справ тривалого (понад 10 років) зберігання, Реєстр для реєстрації заборон відчуження житлових будинків, квартир та іншого нерухомого майна та арештів, накладених судовими та слідчими органами Великоновосілківської державної нотаріальної контори за 1981-2008 роки та ОСОБА_2 книга обліку заборон за 1955-2006 роки знаходилися на зберіганні в архіві вищезазначеної нотаріальної контори та не були вивезені з адреси розташування контори у зв'язку з веденням активних бойових дій на території Донецької області.
Також зазначено про те, що наказом Міністерства юстиції України від 08 травня 2023 року № 1705/5 «Про реорганізацію деяких державних нотаріальних контор Донецької області» Великоновосілківська державна нотаріальна контора приєднана до Вугледарської державної нотаріальної контори. А наказом міжрегіонального управління від 19 липня 2023 року № 6484/04 Про оголошення простою деяких державних нотаріальних контор Донецької області» з 19 липня 2023 року до особливого розпорядження оголошено простій Вугледарської державної нотаріальної контори.
З відповіді Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області № 01-25/3759 від 20 грудня 2023 року адвокатці Король Т. (а. с. 15-17) вбачається, що yотаріальні дії в державних нотаріальних конторах вчиняють державні нотаріуси. У населених пунктах, де немає державних нотаріальних контор, нотаріальні дії, передбачені Законом «Про державний нотаріат» та цим Законом, вчиняють виконавчі комітети міських, селищних, сільських рад. Накладення заборони відчуження жилого будинку регламентовано главою VI Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР № 45/5 від 31 жовтня 1975року.
Вказано, що згідно з пунктом 150 цієї Інструкції, накладення заборони провадиться шляхом напису про це за встановленою формою на повідомленні установи банку, госпрозрахункового підприємства або організації про видачу позички. При цьому, примірник повідомлення з написом державного нотаріуса про накладення заборони надсилається виконавчому комітету відповідної Ради депутатів трудящих за місцем знаходження жилого будинку, якщо останній знаходиться в населеному пункті, де немає державної нотаріальної контори, примірник у відповідну установу банку, госпрозрахункове підприємство чи установу, що видали позичку, і примірник повідомлення залишається в державній нотаріальній конторі.
Зазначено, що накладення заборони за договором довічного утримання та про заставу жилого будинку (частини будинку) або квартири провадиться шляхом напису про це на договорі. Про накладення заборони за цими договорами державна нотаріальна контора також повідомляє виконавчий комітет відповідної Ради депутатів трудящих та місцем знаходження жилого будинку, якщо останній знаходиться в населеному пункті, де немає державної нотаріальної контори.
Пунктом 151 вищевказаної Інструкції встановлено, що накладення заборони реєструється в реєстрі для реєстрації заборон. У цьому ж реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих органів про накладення арешту на жилий будинок. При цьому, про накладення заборони чи арешту робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон і арештів.
Згідно з пунктом 152 Інструкції № 45/5, державний нотаріус, одержавши повідомлення установи банку, госпрозрахункового підприємства чи організації про погашення позички або повідомлення про припинення договору про заставу чи про припинення або розірвання договору довічного утримання, знімаю заборону відчуження жилого будинку (частини будинку) або квартири.
Заборона відчуження жилого будинку (частини будинку), квартири будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників знімається після розірвання договору довічного утримання, після смерті відчужувача або набувача будинку (частини будинку), квартири, за винятком випадку, коли такий будинок по праву спадкоємства переходить до спадкоємці померлого набувача буднику (частини будинку), квартири. При цьому, про зняття заборони повідомляється виконавчий комітет відповідної Ради депутатів трудящих за місцем знаходження жилого будинку, якщо останній знаходиться в населеному пункті, де немає державної нотаріальної контори, робиться відмітка в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та алфавітній книзі до нього.
Відповідно до вимог пункту 19 розділу Інструкції про порядок нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських депутатів трудящих, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР від 19січня 1976 № 1/5, всі нотаріальні дії, які вчиняються службовими особами виконавчих комітетів, реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій по формі, затвердженій Міністерством юстиції СРСР (додаток № 1). Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі, позначається в документах, що видаються службовою особою виконавчого комітету, і в посвідчувальних написах.
Вказано, що відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», у державних нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дій зокрема: накладається заборона відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Разом з цим, у відповіді зазначено, що наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14 червня 1994 року було затверджено Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі Інструкція № 18/5), главою 6 якої регламентовано накладання заборони відчуження нерухомого майна. Вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства юстиції № 20/5 від 03березня 2004.
Так, згідно з пунктом 134 Інструкцій № 18/5, державний нотаріус за місцезнаходженням жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки накладає заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позички на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку; при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; в усіх інших випадках, передбачених законом.
При цьому зазначено, що пунктом 135 Інструкції № 18/5 установлено, що накладання заборони провадиться шляхом вчинення напису про це на повідомленні установи банку, підприємства або організації про видачу позички. Один примірник повідомлення з написом державного нотаріуса про надходження заборони надсилається відповідній установі банку, підприємству або організацій, що видали позичку, а другий залишається у справах державної нотаріальної контори.
Вказано, що накладання заборони за договором довічного утримання та про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна провадиться шляхом відповідного напису про це на договорі. При цьому, відповідно до вимог пункту 136 Інструкції № 18/5 (в редакції Наказів Мін'юсту Ne 41/5 від 27.05.1997. № 31/5 від 09.06.1999), накладання заборони реєструється державними та приватними нотаріусами в реєстрі для реєстрації заборон. У цьому самому реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих органів, а також органів державної виконавчої служби про накладання арешту на нерухоме майно. Про накладені заборони та арешти робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна. Накладені заборони та арешти підлягають обов'язковій реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Пунктом 137 Інструкції № 18/5 встановлено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позички, повідомлення про припинення договору застави, а також припинення (у зв'язку зі смертю відчужувача чи набувача жилого будинку, за винятком випадку успадкування цього будинку спадкоємцями набувача) чи розірвання договору довічного утримання, державний нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органам накладеного ними арешту на нерухоме майно державний нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна. Повідомлення судових або слідчих органів про зняття арешту залишається у справах державної нотаріальної контори.
Крім того, зазначено, що наказом Міністерства юстиції України № 31/5 від 09 червня 1999 року внесено зміни та доповнення до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 і зареєстрованої в Мін'юсті 26 жовтня1994 року за № № 256/466 (зі змінами, внесеними наказом Міністерства юстиці від 27 травня 1997 року № 41/5), викладено абзаци другий і третій пункту 66 такій редакції: «Реєстрація заборон відчуження нерухомого майна, а також накладених на майно арештів здійснюється відповідно до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Про накладені заборони та арешти робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна".
Підставами для внесення обтяження зазначеного представницею позивачки у запиті можуть бути: повідомлення установи банку, госпрозрахункового підприємства, організації про видачу громадянину позички на будівництво капітальний ремонт і купівлю жилого будинку (частини будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників слугувало визначеною законом підставою для накладення державним нотаріусом або службовою особою виконавчого комітету міської, селищної сільської Ради народних депутатів, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем знаходження жилого будинку заборони відчуження жилого будинку (частина будинку) або квартири в будинку житлово-будівельного колективу Індивідуальних забудовників. Враховуючи, що не має точної дати фактичного обтяження то повідомити, що саме стало підставою для внесення відомостей про обтяження не має можливості.
Крім того, чинне з 1974 по 2003 рік виникнення заборони законодавство передбачало реєстрацію заборон винятково на паперових носіях в реєстрах для реєстрації заборон, з вчиненням відповідного запису в алфавітній книзі обліку заборон і арештів. Натомість, з дати набрання чинності Законом № 1952-IV, реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється виключно у випадках: вчинення правочинів щодо нерухомого майна, за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
Разом з цим, зазначено про те, що з вищевказаних підстав, встановити визначені законом підстави для реєстрації спірного обтяження до 2005 року не можливо, тим паче, що заборгованості, або інших зобов'язань у ОСОБА_1 перед Андріївською сільською радою, на дату об'єднання громад, відсутні.
Також судом встановлено, що в Єдиному реєстрі боржників, відсутня інформація відносно ОСОБА_1 (а. с. 18).
З письмових пояснень АТ «Ощадбанк» вбачається, що у позивачки відсутні невиконані зобов'язання перед банком. Крім того, у банку відсутня інформація про звернення до Великоновосілківської державної нотаріальної контори Донецької області з повідомлення про видачу позивачці позички та внесення відповідного обтяження (а. с. 32).
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Приписами ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Нормою ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимо ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16 вказав, що зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац 4 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Приписами ч. 1 ст. 31-2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація припинення обтяження речових прав у результаті зняття нотаріусом заборони на відчуження нерухомого майна відповідно до Закону України «Про нотаріат» проводиться нотаріусом, яким знято відповідну заборону на відчуження нерухомого майна, одночасно з її зняттям.
За змістом ст. 34 Закону України «Про нотаріат» накладення або зняття заборон є нотаріальною дією, вчинення яких в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю.
Пунктом 9 ст. 34Закону України «Про нотаріат» передбачена така нотаріальна дія як зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягають державній реєстрації.
Статтею ст. 74 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини,нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.
Безпосередньо процедура зняття заборони відчуження нерухомого майна регламентована пунктом 5 глави 15 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, а саме: нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема, за рішенням суду.
Відповідно до вимог п. п. 5 п. 4 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ведення державного реєстру передбачає внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, скасування записів Державного реєстру прав.
При цьому, пунктом.1.3 вищевказаного Порядку визначено, що рішення про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав використовує державний реєстратор прав на нерухоме майно, яке оформляється за допомогою Державного реєстру прав у двох примірниках.
Згідно з абзацом 2 пункту 7 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1844/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.12.2012 року за №2102/22414, у разі коли при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державній реєстрації підлягає припинення обтяження речового права на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі прав, встановлено наявність запису про таке обтяження в Реєстрах, державний реєстратор переносить відомості запису про таке обтяження до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно вносить запис про припинення такого обтяження до Державного реєстру прав.
З системного аналізу зазначених норм права випливає, що відновлення порушеного права позивача, не можливе без виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження нерухомого майна і саме на державного реєстратора покладено обов'язок вносити відомості щодо обтяжень до зазначеного реєстру.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказано, що щоб визнати відповідача неналежним, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Також ВП ВС у своїх постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц зазначила про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 вказано, що суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 707/2-1006/2011 вказано про те, що суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутності визначеної процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17.
Так, судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна існує заборона відчуження нерухомого майна ОСОБА_1 . Реєстраційний номер обтяження: 2196850. Зареєстровано 19 липня 2005 року за № 2196850, реєстратором: Великоновосілківською державною нотаріальною конторою. Підстава обтяження: невизначено, Андріївської сільради Великоновосілківського району б/н. Об'єкт обтяження: невизначене майно, не зазначене. Власник: ОСОБА_1 . Додаткові дані: архівний номер - 4726406DONETSK1101, архівна дата - 04.10.2002, дата виникнення - 21.12.1992, № реєстру - 328708-2852, внурт. № - АЕ 0124252BF3452BX152 (а. с. 9).
Натомість, ВС у своїй постанові від 19 грудня 2022 року у справі № 359/3951/17 зауважив, що державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.
Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17.
У справі, що розглядається, предметом спору є вимога ОСОБА_1 про скасування обтяження (арешт) на невизначене майно, яке належить їй на праві власності. При цьому позов пред'явлено до Вугледарської державної нотаріальної контори, яка не є ані боржником, ані особою, в інтересах якої накладено арешт на майно позивачки, ані заінтересованою особою у справі, ані суб'єктом правовідносин з позивачкою. Водночас клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивачка не заявляла, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні у зв'язку з пред'явленням вимог до неналежного відповідача.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
З огляду на викладене, з урахуванням того, що позивачкою пред'явлено позов до відповідача Вугледарської державної нотаріальної контори, який є неналежним відповідачем у справі, клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляла, суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити у зв'язку з пред'явленням позову до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати не відшкодовуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Вугледарської державної нотаріальної контори (85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Трифонова, буд. 30; ЄДРПОУ 23599749), третя особа - Філія - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Сіверська, 54; ЄДРПОУ 09334702) про скасування обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Заочне рішення може бути переглянуте Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.
Суддя А.І. Приваліхіна