202/12028/24
1-кп/202/842/2025
08 квітня 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Індустріального районного суду міста Дніпропетровська в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia),кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022050000000883 від 04 листопада 2022 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м.Красний Лиман Донецької області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України-
У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 17 Конституції України захист суверенітету i територіальної цілісності України, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Водночас, ОСОБА_5 в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст.ст.1,2,17,19 Конституції України, зрадила українській державі та всьому українському народові, добровільно зайнявши посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, в окупаційній адміністрації держави-агресора за наступних обставин.
Так, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ч.1 ст.17, ч.1 ст.65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, у тому числі Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з положеннями ст.ст.72,73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади рф та службових осіб з числа керівництва збройних сил рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і збройних сил рф як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам рф, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту рф на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та збройних сил рф вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил рф, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим та м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та російської федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території рф службові особи генерального штабу збройних сил російської федерації (далі - гш зс рф), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб збройних сил рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей рф, що на думку співучасників були прямо пов'язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника гш зс рф герасимова перед академією військових наук рф з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина герасимова», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами рф і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості рф на світовій арені, представники влади та збройних сил рф, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів рф здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав'язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян рф і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
Одночасно, за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
Ураховуючи, що територія АР Крим та м.Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та збройних сил рф серед інших територій України, які були об'єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи чорноморського флоту російської федерації (далі - чф рф), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ збройних сил рф поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
Також, представниками влади і збройних сил рф вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
У березні - квітні 2014 року в м. Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
Так, 07.04.2014 у м.Донецьку Донецької області видано «Акт о провозглашении государственной самостоятельности Донецкой народной республики», яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11.05.2014 так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області з питання визнання державної самостійності «днр» та чинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України. При цьому протягом квітня-травня 2014 року в окремих містах Донецької області організовано та проведено низку мітингів з метою привернення уваги та схилення громадян України з числа місцевих мешканців до визнання державної самостійності «днр».
За таких обставин 11.05.2014 в окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України проведено так названий «загальний обласний референдум», за результатами якого 12.05.2014 проголошено про суверенітет «днр» на території Донецької області.
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «днр» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «днр») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
Продовжуючи реалізацію злочинного плану, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами України російської федерації та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року російською федерацією визнано «донецьку народну республіку» та «луганську народну республіку» незалежними державами.
22 лютого 2022 року президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, направив до ради федерації звернення про використання збройних сил рф за межами рф, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року о 05 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
У подальшому, збройними силами рф, які діяли за наказом керівництва рф і зс рф, здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
24 лютого 2022 року указом президента України ОСОБА_6 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено.
Відповідно до п.п.6,7 ч.1 ст.11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація російської федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.
Згідно ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.
Внаслідок розв'язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 збройними формуваннями російської федерації тимчасово окуповано частини території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.
Зокрема, починаючи з 25.05.2022 до 30.09.2022, військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, спільно з представниками так званої «днр», які є частиною окупаційної адміністрації рф, здійснили тимчасову окупацію м. Лиман Краматорського району Донецької області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об'єктами.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» м. Лиман Краматорського району Донецької області з 25.05.2022 по 30.09.2022 перебувало в тимчасовій окупації російською федерацією.
Представниками Російської Федерації на тимчасово окупованій території м. Лиман Краматорського району Донецької області було створено підпорядковану, керовану та фінансовану російською федерацією окупаційну адміністрацію, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України.
При цьому, представники підконтрольних російській федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території м.Лиман Краматорського району Донецької області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу російської федерації.
Так, 12.06.2022 представниками держави-агресора, на тимчасово окупованій території м. Лиман Краматорського району Донецької області «указом главы донецкой народной республики № 285 от 12.06.2022 года «Об администрации города Красный Лиман»» створено окупаційний орган адміністрації рф - так звана «местная администрация донецкой народной республики - администрация города Красный Лиман», розташований за адресою: Дорнецька область, Краматорський район, м.Лиман, вул.Незалежності, буд.46, на який незаконно покладено здійснення функцій властивих міській раді України.
Після створення окупаційного органу адміністрації рф, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, діючи умисно, всупереч інтересам держави України, її суверенітету й територіальній цілісності, у серпні 2022 року, більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, прийняла пропозицію представників держави-агресора російської федерації та представників незаконних збройних формувань так званої «днр» та добровільно зайняла посаду «начальника отдела обслуживания инвалидов, ветеранов войны и труда Управления труда и социальной защиты населения администрации г.Красный Лиман донецкой народной республики» на тимчасово окупованій території м. Лиман Краматорського району Донецької області, тобто добровільно зайняла посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Відповідно до положень ч.5 ст.374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
Відповідно до ч.2 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, слідчий суддя виходив із того, що інкримінований обвинуваченому злочин та його поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч.2 ст.297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так, відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.
З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.
З 24.02.2022 року АТ «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації, а також поштових відправлень до тимчасово окупованої території.
Відповідно до ч.4 ст.548 КПК України оригінал запиту про міжнародно-правову допомогу надсилається за кордон поштою, то в умовах припинення АТ «Укрпошта» приймання всіх видів поштових відправлень призначенням до російської федерації та поштових відправлень до тимчасово окупованої території, виконати вимоги КПК України та міжнародних договорів щодо вжиття необхідних заходів з метою отримання правової допомоги у кримінальному провадженні на території російської федерації та тимчасово окупованої території немає можливості.
Повістки про виклик ОСОБА_5 , повідомлення про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України, шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на стадії судового розгляду - на офіційному веб-сайті Індустріального районного суду м.Дніпропетровська, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур'єр» в рубриці «Оголошення», а копію процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_5 , на виконання вимог ч.2 ст.297-5 КПК України направлялись захиснику. Будь-які клопотання від обвинуваченої на адресу суду не надходили.
Дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області адвоката ОСОБА_4 уповноважено у межах процесуальних прав і обов'язків, визначених ст.ст.46,47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_5 .
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року, надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно обвинуваченої.
З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику та розшуку ОСОБА_5 , щоб забезпечити останній можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваної на стадії досудового розслідування.
Після постановлення ухвали слідчого Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 , відповідно до вимог ч.4 ст.46 КПК України, ст.42 КПК України, п.8 ч.2 ст.51 КПК України та ч.2 ст.297-5 КПК України, реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) здійснював його захисник, який отримував необхідні процесуальні документи, знайомився з матеріалами кримінального провадження.
Крім цього, згідно з ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2024 року відносно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні приймав участь захисник ОСОБА_4 , який був захисником на стадії досудового розслідування і обізнаний з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.
Судом також вживалися заходи про виклик обвинуваченої для забезпечення доступу до правосуддя, у зв'язку із чим на кожне судове засідання остання викликалася у порядку ст.323 КПК України. Повістки про виклик опубліковані у газеті «Урядовий кур'єр», а також на офіційному сайті Індустріального районного суду м.Дніпропетровська.
Захисник обвинуваченої здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченої: приймав участь у дослідженні доказів, звертав увагу суду на роль обвинуваченої у вчиненому кримінальному правопорушенні, виступав у дебатах, в яких просив суд визнати ОСОБА_7 невинуватою у вчиненні інкримінуємого злочину.
Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у цьому кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваної та обвинуваченої ОСОБА_5 на захист та доступ до правосуддя.
У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачена була поінформована належним чином про дати слухання справи, а також дотримані її права на належне представництво у суді.
За таких обставин, відповідно до вимог ст.323 КПК України, суд вважає що є всі правові підстави проводити розгляд цього кримінального провадження за правилами спеціального судового провадження.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст.323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у цьому випадку має бути підвищений.
Також прокурором долучено у судовому засіданні процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Вина обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, підтверджується зібраними та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 суду пояснила, що з 2014 по 2022 року працювала в УПСЗН Лиманської ради разом із ОСОБА_5 . Під час окупації м.Лиман свідок та ОСОБА_5 залишились у місті. У серпні 2022 року свідок почала працювати в УПСЗН, яка діяла при окупаційній владі. ОСОБА_5 також працювала в УПСЗН на посаді начальника відділу обслуговування ветеранів війни та вела прийом громадян, інвалідів, ветеранів. Де зараз перебуває ОСОБА_5 свідку не відомо. Під час досудового розслідування впізнавала ОСОБА_5 по фотознімках.
Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 суду пояснив, що працює у виконавчому комітеті Лиманської міської ради на посаді начальника відділу. Особисто ОСОБА_5 не знає. Після деокупації м.Лиман, оглядав будівлю виконавчого комітету Лиманської ради, під час якого знайшов документи, пов'язані із діяльністю так званої днр. У вищезазначених документах бачив прізвище ОСОБА_5 , її посаду та номер телефону. Свідок повідомив про знахідку правоохоронні органи, після чого вищезазначені документи були вилучені правоохоронними органами. В подальшому, від працівників правоохоронних органів, свідок дізнався, що ОСОБА_5 працювала на окупаційну владу.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснила, що під час окупації м.Лиман, працювала на посаді виконуючої обов'язки начальника УПСЗН Лиманської ради, за що була засуджена за колобараційну діяльність. Під час окупації м.Лиман ОСОБА_5 також працювала в УПСЗН на посаді виконуючої обов'язки начальнику відділу пільг. В обов'язки ОСОБА_5 входило організація роботи відділу та робота з людьми. Посаду ОСОБА_5 зайняла добровільно.
Крім того покази свідків підтверджуються письмовими доказами, а саме:
Витягом з ЄРДР №12022050000000883 від 04 листопада 2022 року;
протоколом огляду інформації, розміщеної на інтернет-сайті «днр официальный сайт, указы главы днр» від 05.04.2024 та відеофіксацією до нього;
протоколом огляду мережі Інтернет від 07 травня 2024 року де міститься текст договору від 30.09.2022, закону від 03.10.2022, закону від 14.05.2015 та додатками до нього;
протоколом огляду інтернет ресурсу з текстом публікації «Должностной регламент начальника отдела по делам ветеранов и нестационарных форм обслуживания управления организации социального обслуживания министерства труда и социального развития ростовской области»;
протоколом огляду документів, а саме «штаного расписания города Красный Лиман от 22.07.2022»; інформацією з переліком працівників «администрации города Красный Лиман» де зазначено контактні дані ОСОБА_5 як «начальника отдела уравления труда и социальной защиты населения»;
інформацією з інтернет ресурсу, де опублікований текст документу «положение об отделе по работе с ветеранами и инвалидами государственного казенного учереждения Нижнегородской области «уравления социальной защиты населения Советсоко района города Нижнего Новгорода» та відеофіксацією до нього;
витягом з наказу №117/1 від 11.11.2002 про призначення ОСОБА_5 на посаду спеціаліста з призначення субсидій 2 категорії відділу з призначення населенню субсидій Краснолиманського управління праці та соціального захисту населення;
наказом №34/03 від 08.08.2022 про звільнення ОСОБА_5 з посади заступника начальника відділу з питань обслуговування осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці;
протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.03.2024 за участю свідка ОСОБА_11 , яка на фото №2 впізнала особу ОСОБА_5 , як такої, яка після окупації міста Лиман зайняла посаду «начальника отдела обслуживания инвалидов и ветеранов войни УТСЗН»;
протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.03.2024 за участю свідка ОСОБА_12 , яка на фото №3 впізнала особу ОСОБА_5 , як такої, яка після окупації міста Лиман зайняла посаду «начальника отдела обслуживания инвалидов и ветеранов войни УТСЗН»;
протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.06.2024 за участю свідка ОСОБА_10 , яка на фото №2 впізнала особу ОСОБА_5 , як такої, яка після окупації міста Лиман з серпня 2022 року зайняла посаду «и.о. начальника отдела обслуживания инвалидов и ветеранов войни УТСЗН».
Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими. Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.
Порушень процесуального закону щодо руху кримінального провадження, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу судом не виявлено.
Відповідно до ст.94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, який закріплений в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
В судових дебатах захисник обвинуваченої просив виправдати обвинувачену через неповідомлення її про проведення як досудового розслідування так і судового провадження.
Разом із цим, як встановлено судом вище, орган досудового розслідування та суд вжили всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику та розшуку ОСОБА_5 , щоб забезпечити останній можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права як підозрюваної на стадії досудового розслідування, так і права обвинуваченої на стадії судового розгляду.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, за обставин, встановлених судом.
Дії обвинуваченої ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.5 ст.111-1 КК України, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо призначення покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_5 покарання, суд враховує, що обвинувачена вчинила тяжкий злочин, раніше не судима, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працює, на утриманні нікого не має.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченій відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлені.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченій відповідно до ст.67 КК України, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій основного покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади, установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності з конфіскацією всього належного обвинуваченому майна, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів.
На переконання суду, призначення обвинуваченому саме такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов'язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
При цьому, підстав для застосування положень статті 69 КК України до обвинуваченої ОСОБА_5 суд не вбачає.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373, 374 КПК України, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов'язаних із наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 10 (десять) років, з конфіскацією всього належного їй на праві власності майнана користь держави.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту її фактичного затримання.
Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, пов'язаних із наданням публічних послуг, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, рахувати з моменту відбуття основного покарання.
Речові докази: роздруківку документу на 2 арк., а саме «указ главы донецкой народной республики «об администрации города Красный Лиман»; «Договор между росийской федерацией и донецкой народной республикой о принятии в росийскую федерацию донецкой народной республики и образования в составе росийской федерации нового субъекта», на 4 арк., « федеральный конституционный закон «о принятии в росийскую федерацию донецкой народной республики и образования в составе росийской федерации нового субъекта - донецкой народной республики»» на 32 арк., «закон о «социальной защите ветеранов войны»» на 18 арк.; «Должностной регламент начальника отдела по делам ветеранов и нестационарных форм обслуживания управления организации социального обслуживания министерства труда и социального развития Ростовской области» на 3 арк.; роздруківку документів на 6 арк., а саме: 1) Список з 8 ПІБ та паспортними даними, серед яких є анкетні дані ОСОБА_5 на 1 арк., 2) «Штатное расписание администрации города Красный Лиман вводится в действие с 22.07.2022 года» на 3 арк., 3) перелік працівників адміністрації города «Красный Лиман», серед яких ОСОБА_5 на 2 арк.; роздруківку документа на 5 арк., а саме - «Положение об отделе по работе с ветеранами и инвалидами государственного казенного учреждения Нижегородской области «Управления социальной защиты населения Советского района города Нижнего Новгорода»» - залишити зберігатися у матеріалах кримінального провадження.
Копію вироку, яка підлягає врученню обвинуваченій, вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1