Справа № 201/15406/24
Провадження № 2/201/1805/2025
(заочне)
08 квітня 2025 року Жовтневий районний суд
міста Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до Загдуд ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою, -
Стислий виклад позиції позивача.
05 грудня 2024 року до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська надійшла вищевказана позовна заява.
В обґрунтування своїх вимог представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 09 жовтня 2010 року о 13:55 в м. Маріуполь по вул. Митрополитській, 61 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля AC-G ШМДВ (д.р.н. НОМЕР_1 ), яким керував водій Загдуд Надір Бен Мохамед та автомобіля ЗАЗ Sens (д.р.н. НОМЕР_2 ), яким керував водій ОСОБА_2 , внаслідок чого було пошкоджено автомобіль ЗАЗ Sens (д.р.н. НОМЕР_2 ) та завдано шкоди власнику зазначеного транспортного засобу. Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 жовтня 2020 року по справі №263/12965/20 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до відповідальності.. Відповідно до інформації М(т)СБУ на момент настання ДТП відповідач не мав чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності, у зв?язку з чим М(т)СБУ прийняло рішення здійснити регламентну виплату на користь потерпілої особи в суму 27 853,61 грн. Регламентна виплата у розмірі 27 853,61 грн. була здійснена М(т)СБУ на підставі заяви потерпілого про виплату страхового відшкодування, звіту № 186. Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача розмір збитку та судові витрати по сплаті судового збору.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 грудня 2024 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.
Ухвалою судді від 06 грудня 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі.
Згідно із вимогами ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Державної міграційної служби України щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.
До суду 02 січня 2025 року надійшла інформація про відсутність зареєстрованого у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача.
Представник позивача надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Фактичні обставини встановлені судом.
Судом встановлено, що Загдуд Надір Бен Мохамед 09 жовтня 2020 року о 13 год. 55 хв., керуючи транспортним засобом марки «АС АС-6 32214» ШМДВ, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Митрополитська, 61 у Центральному районі міста Маріуполя Донецької області, не був уважним, не врахував дорожню обстановку, при об'їзді перешкоди не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «ЗАЗ- Sens», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , чим порушив п. п. 13.3, 2.3.б ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Внаслідок указаної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження та заподіяний матеріальний збиток.
Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 жовтня 2020 року у справі № 263/12965/20 винним у вищезазначеній дорожньо-транспортній пригоді визнано Загдуд ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На момент настання страхового випадку транспортний «АС АС-6 32214» ШМДВ, державний номерний знак НОМЕР_1 , не був забезпечений цивільним полісом обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності. Заподіяна шкода, яка виникла внаслідок ДТП не була відшкодована потерпілій особі.
Потерпілий особи звернувся до М(т)СБУ із заявою від 15 жовтня 2020 року про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Згідно звіту № 186 про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу від 23 листопада 2020 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складових частин пошкодженого колісного транспортного засобу - ЗАЗ Sens, р.н. НОМЕР_2 , 2011 року виготовлення, ідентифікаційній номер (VIN-code) НОМЕР_3 , складає 28062,52 грн., у т.ч. ПДВ на запчастини і матеріали.
У зв'язку з настанням події, передбаченої ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розглянувши заяву власника пошкодженого автомобіля, М(т)СБУ, на підставі наказу, було прийнято рішення про відшкодування шкоди у розмірі 27 853,61 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 889250 від 12 лютого 2021 року.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до п. «а» ч. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі, володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток в повному обсязі.
Відповідно п. 1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, та здійснило регламентну виплату у розмірі 27 853,61 грн. власнику пошкодженого автомобіля.
Як зазначено в правовій позиції, висловленої Верховним Судом України у справі №6-2188цс16 від 16 листопада 2016 року: «Згідно зі статтею 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати саме регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність».
Таким чином, до позивача, як до страховика, що виплатив страхове відшкодування в межах сплаченої суми у розмірі 27 853,61 грн. перейшло право вимоги, яке потерпіла особа на підставі ст.ст. 1187, 1188 ЦК України, мав би до відповідача.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Судом встановлено, що на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, і його вина встановлена постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області.
Викладене свідчить про обґрунтованість звернення другого учасника пригоди до позивача і одержання ним відповідного страхового відшкодування.
Таким чином, оскільки позивач виконав свої зобов'язання страховика у повному обсязі, до нього, у розумінні статті 1191 ЦК, перейшло право вимоги відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдані збитки.
Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне заявлений у справі позов задовольнити.
У порядку ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню компенсація судових витрат у сумі 3 028,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 282 ЦПК України, суд, -
Позовні Моторного (транспортного) страхового бюро України до Загдуд ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 27 853,61 грн.
Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя С.С. Федоріщев