26 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 925/1528/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 (колегія суддів: Яценко О. В., Яковлєв М. Л., Хрипун О. О.) і рішення Господарського суду Черкаської області від 16.05.2024 (суддя Скиба Г. М.) у справі
за позовом заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: 1) Міністерства соціальної політики України, 2) Фонду державного майна України до відповідачів: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютурус", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів: 1) Національна соціальна сервісна служба України, 2) Державна служба України у справах дітей, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та повернення майна,
за участі:
прокурора - Красножон О. М.,
представника позивача-2 - Федорчука О. В.,
представника відповідача-1 - Іщенка Р. П.,
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом в інтересах держави в особі позивачів: Міністерства соціальної політики України та Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) до відповідачів: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютурус" (далі - ТОВ "Лютурус") з вимогами:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації державної власності соціально-культурного призначення - майнового комплексу "Придніпровський" за результатами електронного аукціону з умовами № SPE00UA-20230608-47561, що укладений 08.08.2023 між РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях і ТОВ "Лютурус", щодо майнового комплексу дитячого оздоровчого комплексу "Придніпровський" (далі - ДОК "Придніпровський"), розташованого за адресою: с. Благодатне, Золотоніський район, Черкаська область;
- зобов'язати ТОВ "Лютурус" повернути майновий комплекс ДОК "Придніпровський", розташований за адресою: с. Благодатне, Золотоніський район, Черкаська область, державі в особі ФДМУ.
2. На обґрунтування позовних вимог Прокурор вказує на незаконність рішень ФДМУ про приватизацію ДОК "Придніпровський" та продаж його на умовах відкритого аукціону у зв'язку з недотриманням ФДМУ державної політики у сфері оздоровлення дітей та збереження і розвитку мережі дитячих оздоровчих закладів, особливо в умовах воєнного стану. Прокурор зазначає, що реорганізація або ліквідація закладів оздоровлення може відбуватися виключно за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.
3. Прокурор також звертає увагу на недотримання органом приватизації як продавцем майна вимог статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо істотної умови договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна - перехід права на земельну ділянку з одночасним переходом прав на об'єкт від попереднього власника як порушення принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, що на ній розташовані.
4. Прокурор наголошує на забороні перепрофілювання об'єктів відпочинку дітей та зменшення їх кількості; на забороні нецільового використання спірної земельної ділянки, на якій розташований об'єкт "Придніпровський", оскільки ця земельна ділянка є прибережною захисною смугою річки Дніпро. За доводами Прокурора, у разі нецільового використання спірної земельної ділянки може змінитися і режим використання гідротехнічної споруди, розташованої на спірній території.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
5. Цілісний майновий комплекс дитячого оздоровчого комплексу (ДОК) "Придніпровський" розташований в адміністративних межах с. Благодатне (раніше с. Чапаєвка) Золотоніського району Черкаської області (за межами населеного пункту).
6. Цілісний майновий комплекс ДОК "Придніпровський" складається з: будинки 2-х поверхові, спальні корпуси 40- 44; будинок 2-х поверховий, спальний корпус 45 - двоповерховий дерев'яний будинок; 2-х поверховий спальний корпус на 110 місць (літ. АЗ); двоповерховий цегляний будинок з цокольним поверхом; будинок контори (літ. Л) - одноповерхова цегляна будівля; будівля овочесховища (літ. О) - одноповерхова цегляна будівля; будинок господарського корпусу (літ. У) - одноповерхова цегляна будівля; будинок цегляний (літ. Ф) - одноповерховий будинок з силікатної цегли з азбестоцементною покрівлею; їдальня (літ. Б) - одноповерховий цегляний будинок; будинок буфету (літ. Н) - одноповерховий будинок комбінованої конструкції; санітарний блок (літ. 25В) - одноповерхова цегляна будівля; будівля душової (літ.Т) - одноповерхова цегляна будівля зблокована з будівлею госпкорпусу; насосна (літ. 2Ж) - кругла одноповерхова цегляна будівля з бетонним ґанком; кінотеатр (К-1) - будівля з силікатної цегли; будинок цегляний (б/н) - одноповерховий будинок з силікатної цегли з азбестоцементною покрівлею; павільйон (літ. 3); свердловина (I, II); резервуар III; резервуар IV - зруйнований; каналізація; очисні споруди - за межами території знаходяться каналізаційні очисні споруди.
7. Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.07.2011 у справі № 09/5026/1276/2011 позов заступника прокурора Черкаської області до виконавчого комітету Чапаєвської сільської ради, Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур", Дочірнього підприємства "Черкаситурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" задоволено, визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення туристично-оздоровчого комплексу "Придніпровський" від 17.09.2001; визнано за державою Україна право власності на майновий комплекс ДОК "Придніпровський".
8. За державою Україна (в особі ФДМУ) право власності на майновий комплекс ДОК "Придніпровський" зареєстровано 12.12.2012 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
9. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.05.2022 № 402-р суб'єктом (органом) управління вказаного майнового комплексу визначено ФДМУ для подальшої приватизації чи передачі майна в оренду.
10. ДОК "Придніпровський" розмішений на 2 земельних ділянках (кадастровий номер не присвоєно) загальною площею 88170 кв. м.
11. Судами також встановлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.11.2013 у справі № 925/1459/13 позов Золотоніського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі ФДМУ до Золотоніської районної державної адміністрації, Дочірнього підприємства "Черкаситурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" задоволено, визнано недійним розпорядження голови Золотоніської районної державної адміністрації від 21.07.1998 № 215 "Про підтвердження права постійного користування земельними ділянками площею 8,817 га Черкаським ДП "Черкаситурист" ПАТ "Укрпрофтур" під розміщення майнового комплексу дитячого оздоровчого комплексу "Придніпровський", скасовано державний акт на право постійного користування землею, зобов'язано ДП "Черкаситурист" повернути ФДМУ вказану земельну ділянку.
12. На виконання вказаного рішення суду Золотоніською районною державною адміністрацією видано розпорядження від 23.04.2014 № 97 "Про скасування розпорядження голови районної державної адміністрації від 21.07.1998 № 215 ".
13. Відповідно до звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності (форми 6-зем) земельні ділянки, на яких розміщується ДОК "Придніпровський", відносяться до земель рекреаційного призначення, за угіддями - забудовані землі, що використовуються для відпочинку та інші відкриті землі, у тому числі кемпінгів, будинків для відпочинку або проведення відпусток.
14. Зокрема, територія ДОК "Придніпровський" складається із 2 земельних ділянок площею 7,879 га та площею 0,9380 га (землі запасу Чапаєвської сільської ради (перейменована у Благодатнівську сільську раду)), з них: лісів - 7,147 га; забудовані землі, з них громадська забудова - 0,732 га; гідроспоруд - 0,938 га.
15. За даними Черкаського управління захисних масивів Дніпровського водосховища вищевказані земельні ділянки знаходяться в межах прибережної захисної смуги скидного каналу, який має прямий гідрологічний вплив на Кременчуцьке водосховище на річці Дніпро. Останнє є водним об'єктом загальнодержавного значення та комплексного використання для потреб енергетики, водного транспорту, зрошення, водопостачання, рибного господарства, рекреації, на яке розповсюджується дія статті 13 Водного кодексу України (далі - ВК України) .
16. Відповідно у даному випадку застосовується загальна вимога норм ВК України та Земельного кодексу України (далі - ЗК України) про те, що ширина прибережної захисної смуги повинна бути не менше 100 м від урізу нормального підпірного рівня 81,00 мБС.
17. Відповідно до наказу ФДМУ від 04.01.2022 № 1 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації" (в редакції наказу ФДМУ від 27.01.2023 №140) майновий комплекс ДОК "Придніпровський" включено до переліку об'єктів соціально-культурного призначення, що підлягають приватизації у 2023 році. Балансоутримувачем майна визначено Державне підприємство "Управління справами Фонду державного майна України". Орган приватизації - РВ ФДМУ по Київській, Черкаській, Чернігівській областях.
18. На виконання наказу ФДМУ від 06.12.2022 № 1509 "Про внесення змін до наказу ФДМУ від 04.01.2022 № 1 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації" наказом РВ ФДМУ по Київській, Черкаській, Чернігівській областях від 06.01.2023 № 0015-О прийнято рішення про приватизацію об'єкта ДОК "Придніпровський" шляхом продажу на аукціоні (приватизація державного майна майнового комплексу ДОК "Придніпровський" визначена ФДМУ через викуп на прилюдних торгах).
19. При цьому судами встановлено, що об'єкт приватизації ДОК "Придніпровський" більше трьох років не функціонує за призначенням. Частина будівель перебуває в аварійному стані, в тому числі внаслідок пожежі, що сталася 20.05.2022 (згідно з актом про пожежу від 20.05.2022 знищено лісову підстилку на площі 0,7 га, знищено 15 дерев'яних будинків літнього типу для відпочинку).
20. Наказом РВ ФДМУ по Київській, Черкаській, Чернігівській областях від 05.06.2023 № 0208-О затверджено протокол № 2 засідання аукціонної комісії з продажу об'єкта малої приватизації ДОК "Придніпровський". Умовами приватизації ДОК "Придніпровський" з урахуванням стану майна та тривалого його невикористання передбачено можливість перепрофілювання дитячого оздоровчого табору протягом 5 років з моменту набуття покупцем права власності на об'єкт.
21. 05.07.2023 відбувся електронний аукціон з продажу об'єкта малої приватизації.
22. Згідно з протоколом про результати електронного аукціону № SPE00UA-20230608-47561, що затверджений наказом РВ ФДМУ по Київській, Черкаській, Чернігівській областях від 14.07.2023 № 0271-О, переможцем торгів визнане ТОВ "Лютурус".
23. 08.08.2023 між РВ ФДМУ по Київській, Черкаській, Чернігівській областях (продавець) та переможцем торгів ТОВ "Лютурус" (покупець) укладено договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, державної власності, соціально-культурного призначення - майнового комплексу ДОК "Придніпровський".
24. У пункті 1.2 договору зроблено застереження про розміщення об'єкта продажу на земельній ділянці загальною площею 8,817 га, яка не внесена в земельний кадастр, кадастровий номер ділянці не присвоювався. Земельна ділянка не є об'єктом продажу і питання щодо землекористування покупець вирішує самостійно, після переходу до нього права власності на цілісний майновий комплекс.
25. Відповідно до акта приймання-передачі об'єкта малої приватизації державної власності соціально-культурного призначення - майнового комплексу ДОК "Придніпровський" (Черкаська область, Золотоніський район, с. Благодатне) від 08.08.2023 об'єкт передано покупцеві.
26. РВ ФДМУ по Київській, Черкаській, Чернігівській областях прийнято рішення про завершення приватизації ДОК "Придніпровський" (наказ від 11.08.2023 № 0316-О).
27. За результатами аукціону забезпечено надходження до державного бюджету суми коштів у розмірі 17 881 200,00 грн (з ПДВ).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
28. 16.05.2024 Господарський суд Черкаської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024, про відмову у задоволенні позову.
29. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили із того, що Прокурор не довів, яке право кожного з учасників порушено, ким саме і яка мета даного позову. Прокурором не надано доказів про належне утримання майна ДОК "Придніпровський" до аукціону, доказів щодо перепрофілювання майна після аукціону. Прокурор не надав результатів розслідування причин пожежі в оздоровчому таборі в травні 2022 року. Прокурор не спростував приналежність земельної ділянки дитячого табору ДОК "Придніпровський", не спростовані проведені фінансові розрахунки за придбаний ДОК "Придніпровський", не подав пропозиції щодо повернення коштів за майно (ймовірна реституція).
30. Як наголосив місцевий суд, наміри покупця ТОВ "Лютурус" перепрофілювати ДОК "Придніпровський" Прокурором при зверненні з позовом в господарський суд та у судових засіданнях ґрунтуються лише на припущеннях.
31. При цьому суди вказали, що спірний об'єкт ДОК "Придніпровський" не включений до переліку дитячих оздоровчих об'єктів та не мав заборони на його відчуження (приватизацію).
32. За вказаних обставин суди виснували, що Прокурором використано неналежний спосіб захисту права за відсутності порушеного такого права, що не передбачено приписами статей 15, 16 ЦК України, Прокурор намагається ревізувати сталі суспільні відносини з публічного відчуження майна державної власності без доведення порушення інтересів держави, тому Прокурору в задоволенні позову належить відмовити повністю.
Короткий зміст касаційної скарги
33. У касаційній скарзі Прокурор просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
34. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 826/11186/18, згідно з яким у правовідносинах приватизації саме ФДМУ виконує функції власника майна та вчиняє правочини, спрямовані на відчуження речових прав держави на майно іншим фізичним та юридичним особам;
- у постанові Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 918/7/23, згідно з яким з вимогою про повернення чи витребування державного майна повинен звертатися державний орган, до повноважень якого належить управління таким майном, або прокурор в особі такого органу, якщо цей орган неналежно виконує свої функції щодо забезпечення контролю за використанням майна. Належним позивачем у таких спорах повинен бути орган, на користь якого має бути повернуте (витребуване) спірне майно;
- у пункті 8.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, згідно з яким у разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача, таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються із постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17;
- у постанові Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 910/7568/23, згідно з яким у спірних приватизаційних правовідносинах представництво держави як власника спірного цілісного майнового комплексу ДОТ "Сонячний" належить до виключних повноважень ФДМУ і саме останній у цих правовідносинах є уповноваженим органом державної влади в розумінні, зокрема, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України;
- у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/482/21, від 12.02.2019 у справі № Б29/334-09, від 05.10.2022 у справі № 925/1225/20 щодо принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розташовані;
- у пункті 8.47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21, згідно з яким судам необхідно виходити з буквального тлумачення змісту статті 216 ЦК України, яке дає підстави для висновку про те, що, у даному випадку позивач заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію.
35. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, Прокурор вказує на відсутність висновку Верховного Суду про те, що у розумінні частини першої статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", якою передбачено, що до об'єктів державної і комунальної власності, які підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України, таким законом є Закон України "Про оздоровлення та відпочинок дітей", статтею 15 якого заборонено реорганізовувати, ліквідувати, зменшувати територію, кількість ліжко-місць без погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
36. У відзивах на касаційну скаргу ФДМУ, РВ ФДМУ по Київській, Черкаській, Чернігівській областях та ТОВ "Лютурус" просять в її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
37. Відповідачі стверджують, що під час приватизації спірного об'єкта ДОК "Придніпровський" органом приватизації був дотриманий порядок приватизації державного майна, що передбачений Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна". При цьому, за доводами відповідачів, майновий комплекс ДОК "Придніпровський" не має статусу дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, внаслідок чого на правовідносини сторін не поширюється дія Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей".
38. Відповідачі вказують, що оскільки на момент приватизації земельна ділянка під об'єктом приватизації на праві власності чи іншому речовому праві ФДМУ не належала, підстави для включення до умов договору положення про передачу майнових прав на земельну ділянку відсутні.
39. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Лютурус" також зазначає, що Прокурор неправильно обрав спосіб захисту, оскільки реституція передбачає повернення сторін недійсного договору до попереднього стану (тобто є двосторонньою), а не зобов'язання повернути майно, отримане покупцем на виконання недійсного договору, без реституції та повернення покупцю 17 881 200,00 грн, сплачених за придбане майно.
40. Національна соціальна сервісна служба України (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів) подала до Верховного Суду заяву, в якій просила здійснювати розгляд за відсутності її представника та підтримала позицію, яка була викладена нею у відзивах, що надсилалися до суду першої та апеляційної інстанцій.
Позиція Верховного Суду
41. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
42. Спірним питанням у даній справі є законність/незаконність відчуження майнового комплексу ДОК "Придніпровський", що належав на момент його відчуження до державної форми власності та знаходився на земельних ділянках запасу, що відносяться до земель рекреаційного призначення.
43. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
44. Зі змісту цієї норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
45. Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
46. Аргументуючи підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" в сукупності з положеннями частини п'ятої статті 15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей".
47. Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна визначені в Законі України "Про приватизацію державного і комунального майна". Так, відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України.
48. Основні засади державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, повноваження органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, правові, фінансові та організаційні засади утворення і діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, права, обов'язки та відповідальність усіх учасників процесу визначені в Законі України "Про оздоровлення та відпочинок дітей".
49. У частині першій статті 1 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" наведено визначення понять, зокрема:
дитячий заклад оздоровлення та відпочинку - постійно або тимчасово діючий, спеціально організований або пристосований заклад, призначений для оздоровлення, відпочинку, розвитку дітей, що має визначене місце розташування, матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення та технології для надання послуг з оздоровлення та відпочинку дітей відповідно до державних соціальних стандартів надання послуг з оздоровлення та відпочинку;
майнові об'єкти оздоровлення та відпочинку дітей - комплекс будівель, споруд, у тому числі інженерних, інших приміщень, земельних ділянок, на яких вони розміщені, що в сукупності забезпечує діяльність дитячого закладу оздоровлення та відпочинку на належному рівні;
державний реєстр майнових об'єктів оздоровлення та відпочинку дітей - електронна база даних про об'єкти права власності (працюючі та непрацюючі), призначені для оздоровлення та відпочинку дітей, незалежно від форми власності та підпорядкування.
50. Основними напрямами державної політики у сфері оздоровлення та відпочинку дітей є, зокрема, створення Державного реєстру майнових об'єктів оздоровлення та відпочинку дітей з метою запобігання ліквідації, передачі під заставу, перепрофілюванню, використанню не за призначенням таких об'єктів, а також з метою забезпечення доступності та відкритості інформації про дитячі заклади оздоровлення та відпочинку, і послуги, які вони надають (абзац 9 частини другої статті 3 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей").
51. Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" засновник (власник) дитячого закладу оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності не має права ліквідувати його, зменшувати територію, кількість ліжко-місць, а також передавати в оренду приміщення (будівлі) для провадження діяльності, не пов'язаної з оздоровленням та відпочинком дітей, під час перебування дітей у відповідному закладі без погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей. Реорганізація або ліквідація дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності допускається виключно за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.
52. Здійснюючи системний аналіз наведених положень законодавства, колегія суддів зазначає, що норми статей 3, 15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" в сукупності з нормами частини першої статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" не встановлюють заборону на приватизацію (відчуження) об'єктів дитячих закладів оздоровлення та відпочинку державної чи комунальної форми власності, а також не вимагають погоджувати відчуження майна таких дитячих закладів оздоровлення та відпочинку з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей.
53. У свою чергу встановлені частиною п'ятою статті 15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" обмеження щодо реорганізації або ліквідації таких закладів виключно за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей, не є перешкодою для прийняття органами приватизації рішення про приватизацію майнового комплексу дитячого оздоровчого комплексу за відсутності відповідного погодження.
54. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що спірний об'єкт ДОК "Придніпровський" не мав заборони на відчуження (приватизацію), при цьому невключення його до переліку дитячих оздоровчих об'єктів не має у даному випадку правового значення, оскільки можливість його приватизації не заборонена як Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", так і Законом України "Про оздоровлення та відпочинок дітей".
55. При цьому скаржник помилково ототожнює приватизацію (відчуження) майнових об'єктів дитячих закладів з ліквідацією юридичної особи (загальний порядок чого визначений у статтях 110, 111 ЦК України) та реорганізацією юридичної особи (стаття 107 ЦК України), через що неправильно тлумачить норми статей 3, 15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей", які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
56. Оскільки в процесі приватизації майнового комплексу ДОК "Придністровський" не здійснюється його реорганізація чи ліквідація, не зменшується його територія, а також не провадиться діяльність, що не пов'язана з оздоровленням та відпочинком дітей, під час перебування дітей у відповідному закладі без погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері оздоровлення та відпочинку дітей - доводи Прокурора про порушення статті 15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей", є необґрунтованими та безпідставними.
57. У свою чергу, зміст частини четвертої статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" додатково встановлює вимоги щодо приватизації об'єктів соціально-культурного призначення. Зокрема, у вказаній нормі встановлено можливість приватизації таких об'єктів з умовою збереження профілю діяльності.
58. Так, згідно із частиною четвертою статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" об'єкти соціально-культурного призначення приватизуються з умовою збереження профілю діяльності. Об'єкти соціально-культурного призначення, що не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані, можуть бути перепрофільовані, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів. Тобто стаття 15 вказаного Закону додатково акцентує увагу на наявності функціонування як складової характеристики об'єкта соціально-культурного призначення.
59. Отже, об'єкти соціально-культурного призначення, до яких відносяться, серед іншого, об'єкти дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, можуть бути об'єктом приватизації за умови збереження їх профілю діяльності - за винятком об'єктів, які не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані з урахуванням деяких обмежень, встановлених у статті 15 вказаного Закону).
60. У пункті 5.3.1 договору було передбачено, що покупець зобов'язаний забезпечити збереження профілю діяльності об'єкта приватизації як оздоровчого закладу у сфері охорони здоров'я з можливістю його перепрофілювання в такій сфері, протягом 5 років від дати переходу до покупця права власності на об'єкт приватизації. Тобто умовами договору не визначено виключне цільове функціонування ДОК "Придніпровський" як дитячого оздоровчого закладу, та надано покупцю можливість змінити профіль діяльності на будь-який у сфері охорони здоров'я. Крім того, новий власник зобов'язаний притримуватись вказаного обов'язку протягом 5 років.
61. Водночас судами установлено, що об'єкт приватизації ДОК "Придніпровський" більше трьох років не функціонує за призначенням, частина будівель перебуває в аварійному стані, в тому числі внаслідок пожежі, про що свідчить акт про пожежу від 20.05.2022.
62. Разом з тим, під час розгляду справи Прокурор не довів, що спірний об'єкт нерухомого майна утримувався до моменту його продажу на аукціоні у належному стані та у ньому здійснювалася діяльність соціально-культурного призначення.
63. Крім того, суди виснували, що Прокурором при зверненні з позовом до суду не доведено наміри покупця ТОВ "Лютурус" перепрофілювати ДОК "Придніпровський".
64. Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними аргументи Прокурора про обов'язок визначення в приватизаційних матеріалах збереження профілю діяльності спірного об'єкта як дитячого оздоровчого закладу, оскільки Прокурором не доведено, що цей об'єкт не перебуває в аварійному стані, а тому обмеження, встановленні у статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", до спірних правовідносин не застосовуються.
65. Враховуючи вищевикладене, підстава, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження під час касаційного перегляду справи. Оскільки норми статті 15 Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей", на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, немає і підстав для формування Верховним Судом висновку щодо їх застосування.
Щодо оформлення речових прав на земельну ділянку
66. У касаційній скарзі Прокурор посилається на те, що, відчуживши майно без оформлення належним чином речових прав на земельну ділянку, не визначивши правового режиму її подальшого використання, територіальне відділення ФДМУ фактично у подальшому легалізувало перехід речового права виключно до покупця майна і зумовлює відсутність будь-якого конкурентного середовища для відчуження речових прав на земельну ділянку значного розміру, місце розташування якої знаходиться в економічно привабливому для покупців середовищі (лісовій зоні, на березі Кременчуцького водосховища річки Дніпро).
67. В контексті наведеного скаржник також наполягає на неврахуванні судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.06.2022 у справі № 924/482/21, від 12.02.2019 у справі № Б29/334-09, від 05.10.2022 у справі № 925/1225/20, щодо принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які на ній розташовані.
68. Так, відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених ЗК України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
69. Частиною шістнадцятою статті 120 ЗК України передбачено, що предметом правочину, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об'єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об'єкт), який розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), що перебуває у власності відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, повинна бути також така земельна ділянка (або частка у праві спільної власності на неї). Істотною умовою договору, який передбачає такий перехід права власності, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача до набувача такого об'єкта (частки у праві спільної власності на неї).
70. Водночас порядок здійснення заходів з приватизації державного майна та укладення цивільно-правових договорів за результатами приватизації регламентований спеціальними нормами Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
71. Згідно із частиною третьою статті 21 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" в інформаційному повідомленні про приватизацію державного або комунального майна обов'язково зазначаються, зокрема, дані про будівлі (споруди, нежитлові приміщення) та земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт приватизації (місцезнаходження, кадастровий номер (за наявності), площа, цільове призначення земельної ділянки, інформація про особу, якій земельна ділянка належить на праві власності або на праві користування, інформація про наявність обтяжень на земельну ділянку), функціональне використання будівель (споруд, нежитлових приміщень) та умови користування ними.
72. Крім того, абзацом 5 частини шостої статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" передбачено, що у разі, якщо права користування такою земельною ділянкою, визначеною в абзаці четвертому цієї частини, не оформлено або така земельна ділянка не перебуває у користуванні жодної особи, власник земельної ділянки вживає заходів для передачі в оренду покупцю об'єкта приватизації земельної ділянки в частині, необхідній для обслуговування і використання приватизованого об'єкта за призначенням, у шестимісячний строк з моменту реєстрації покупцем права власності на об'єкт приватизації.
73. Судами установлено, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.11.2013 у справі № 925/1459/13 задоволено позов про зобов'язання повернути ФДМУ земельну ділянку, на якій розташований ДОК "Придніпровський". Проте до цього часу рішення не виконане. Виконавче провадження з примусового виконання вказаного рішення суду закінчено 25.11.2014 у зв'язку із неможливістю виконати рішення без участі боржника.
74. За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, яка викладена у листі від 25.08.2022 № 8-23-0.21-2670/2-22, земельна ділянка загальною площею 8,8170 га, на якій знаходиться спірний об'єкт малої приватизації, розташована в адміністративних межах Благодатнівської сільської ради (за межами населеного пункту). Відповідно до державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями станом на 01.01.2015 рахувалася землями запасу для рекреаційного призначення. Відомості про вказану земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру, кадастровий номер не присвоювався.
75. Оскільки відповідна земельна ділянка зарахована до земель запасу та перебуває у державній власності, проте на дату приватизації ДОК "Придніпровський" не була здійснена її державна реєстрація, то в інформаційному повідомленні про приватизацію, а також у договорі купівлі-продажу від 08.08.2023 було зазначено, що вона не входить до складу об'єкта приватизації, та не є об'єктом продажу та відповідно не підлягає відчуженню. Покупець самостійно вирішує питання оформлення земельної ділянки під ДОК "Придніпровський" з власником землі (пункт 1.2 договору).
76. Отже, зважаючи на викладене, покупець, керуючись умовами договору купівлі-продажу, зобов'язаний самостійно звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу (придбання) у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений об'єкт нерухомого майна, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому ЗК України.
77. За наведених обставин договір купівлі-продажу, в якому не визначений правовий режим використання земельної ділянки, що знаходиться під об'єктом приватизації, не суперечить закону.
Щодо реституції
78. У справі, що переглядається, Прокурором заявлено вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу ДОК "Придніпровський" та повернення майна. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що Прокурором не спростовані проведені фінансові розрахунки за придбаний дитячий табір "Придніпровський" та не подано пропозиції по поверненню коштів за майно (ймовірна реституція).
79. Заперечуючи наведені висновки судів попередніх інстанцій, Прокурор зазначає про неврахування судами постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21, у пункті 8.47 якої зазначено, що слід виходити з буквального тлумачення змісту статті 216 ЦК України, яке дає підстави для висновку про те, що, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості.
80. Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
81. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац 2 частини першої статті 216 ЦК України).
82. Отже, за змістом частин першої, другої статті 216 ЦК України реституція є правовим наслідком недійсності правочину, та як спосіб захисту права застосовується лише у разі визнання правочину недійсним (встановлення нікчемності правочину), тобто є похідною вимогою.
83. Таким чином, з огляду на наявність підстав для відмови в задоволенні вимоги про визнання договору недійсним (яка є основною вимогою), у судів були наявні достатні підстави і для відмови у задоволенні похідної вимоги Прокурора про повернення майна, яка була заявлена ним в порядку, передбаченому статтею 216 ЦК України. З цих підстав Верховний Суд не погоджується з обґрунтованістю додаткових мотивів, які були викладені в оскаржуваних судових рішеннях щодо відсутності пропозицій Прокурора з повернення відповідачу сплачених коштів за приватизоване майно у випадку ймовірної реституції.
84. Щодо посилання скаржника на інші правові висновки Верховного Суду, то більшість з них стосується повноважень прокурора щодо представництва інтересів держави та ефективності способів захисту порушеного права, однак, враховуючи характер спірних відносин, Прокурором не спростовано презумпцію правомірності оскаржуваного договору доводами та аргументам, наведеними в касаційній скарзі, що є підставою для висновку про відсутність порушеного права позивача у спірних відносинах.
85. Інші доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
86. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.
87. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
88. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, змінивши мотивувальну частину рішення і постанови, а в решті - судові рішення слід залишити без змін.
Судові витрати
89. З огляду на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальної частини оскаржуваних рішення та постанови із залишенням без змін їх резолютивних частин, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 та рішення Господарського суду Черкаської області від 16.05.2024 у справі № 925/1528/23 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Г. М. Мачульський
Суддя Л. І. Рогач