58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
про залишення заяви про неплатоспроможність без руху
09 квітня 2025 року Справа № 926/1124/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Ковальчук Т.І., розглянувши матеріали
за заявою фізичної особи ОСОБА_1 , с. Ломачинці Сокирянського району Чернівецької області,
про неплатоспроможність боржника фізичної особи,
04.04.2025 до Господарського суду Чернівецької області надійшла сформована в системі “Електронний суд» заява фізичної особи ОСОБА_1 від 03.04.2025 про неплатоспроможність фізичної особи або фізичної особи-підприємця, в якій заявниця просить відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність та призначити керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2025 ОСОБА_1 про неплатоспроможність фізичної особи передано на розгляд судді Ковальчук Т.І.
Дослідивши матеріали заяви про неплатоспроможність фізичної особи, суд встановив, що заява не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ, Кодекс).
Відповідно до преамбули КУзПБ встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Положеннями Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця.
Згідно зі статтею 113 Книги четвертої “Відновлення платоспроможності фізичної особи» КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника-фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до статті 115 КУзПБ провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України “Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Вимоги до заяви боржника фізичної особи про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені статтею 116 КУзПБ.
Низку вимог цієї статті заявницею ОСОБА_1 не виконано, а саме:
1) Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 116 Кодексу встановлено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Заявниця у заяві вказала, що має заборгованість перед 1-м банком і 17-ма мікрофінансовими організаціями, до заяви додала конкретизований список кредиторів і боржників, до якого включила 19 кредиторів, зазначила загальну суму заборгованості (за попередніми розрахунками) у розмірі 739828,39 грн., при цьому розмір простроченої заборгованості та окремо розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті боржником, не вказала, що прямо суперечить приписам статті 116 Кодексу.
Крім того, до конкретизованого списку включені кредитори, перед якими зазначена заборгованість в розмірі 0,00 грн. (ТОВ “1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ “Клай Інвест», ТОВ “Качай гроші», ТОВ “ФК “Кредіплюс», ТОВ “Авентус Україна», ТОВ “Лінеура Україна», ТОВ “Інвеструм Груп», ТОВ “Стар Файненс Груп», ТОВ “Мілоан», ТОВ “Аванс Кредит», ТОВ “Слон Кредит»), щодо частини кредиторів вказано, що кредити продані, найменування кредиторів, які “купили кредит» (набули право вимоги до ОСОБА_1 ), та їх адреси не зазначені.
З урахуванням наведеного на підставі поданого конкретизованого списку неможливо встановити дійсних кредиторів заявниці та розмір прострочених зобов'язань перед ними.
Таким чином, боржниці належить надати уточнений конкретизований список кредиторів із зазначенням дійсних її кредиторів, розміру заборгованості перед ними, загальної суми дійсних грошових вимог з розмежування заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо з урахуванням вимог частини 3 статті 116 КУзПБ;
2) Згідно з пунктом 14 частини 3 статті 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Однак, до заяви ОСОБА_1 додано договори, частина з яких укладена з кредиторами, заборгованість перед якими у конкретизованому списку вказана 0,00 грн., договорів з кредиторами, які набули права вимоги до ОСОБА_1 (договори факторингу) не подано.
Заявницею додано кредитний звіт, виконаний Українським Бюро Кредитних Історій, на підставі якого нею сформований конкретизований список кредиторів, однак за відсутності договорів з вказаними у списку кредиторами неможливо встановити, хто з них є первинним, хто фактором (набув права вимоги), на яких умовах надавалися кошти кредиту, коли настав строк виконання зобов'язання.
Довідки про заборгованість заявниці перед окремими кредиторами датовані січнем 2024 року, тобто є неактуальними.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо, безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежах, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 року у справі № 161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц.
У постанові Верховного Суду від 08.11.2022 по справі № 909/937/21 зазначено, що “при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором/кредиторами. Такими доказами можуть бути, серед іншого, судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання».
Надані заявницею в якості доказів кредитні договори, укладені з фінансовими установами, можуть свідчити про домовленість сторін та можуть бути доказами у справі про наявність дійсного основного зобов'язання боржниці перед цими установами, суми заборгованості та строк прострочення по платежах за основним зобов'язанням лише у сукупності з іншими доказами, зокрема, первинними документами, які заявницею не додані до заяви на підтвердження факту отримання кредитних коштів.
За відсутності первинної документації (зокрема, копій укладених заявницею договорів з кредиторами, документів про заборгованість, банківських виписок, претензій, актів звіряння тощо), на підставі якої можна з'ясувати підстави виникнення заборгованості перед кредиторами, суми такої заборгованості та періоди її існування, суд позбавлений можливості надати оцінку щодо права боржниці звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
3) відповідно до пункту 12 частини 3 статті 116 Кодексу до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Абзацом 3 частини 2 статті 30 КУзПБ установлено розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією - п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня складає 3028 грн., відтак, винагорода керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень становить 45420 грн. (3028,00 грн. х 5 х 3 місяці = 45420,00 грн.), докази авансування коштів у вказаному розмірі на депозитний рахунок господарського суду мають бути додані до заяви про неплатоспроможність фізичної особи.
Згідно з абзацом 7 пункту 16 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування: стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
До заяви ОСОБА_1 про неплатоспроможність додано: заяву арбітражної керуючої Белінської Н.О. від 03.04.2025 про участь у справі про неплатоспроможність; укладені між арбітражною керуючою Белінською Н.О. (Сторона-1) та ОСОБА_1 (Сторона-2) договір про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому від 14.09.2023 та додаткова угода від 27.03.2025 № 1 до договору про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому від 14 вересня 2023 року, а також чотири квитанції про сплату на депозитний рахунок господарського суду авансованих коштів для сплати винагороди арбітражному керуючому на загальну суму 16104,00 грн.
За змістом указаного договору в редакції додаткової угоди № 1:
- оплата послуг керуючого реструктуризацією встановлена в розмірі 45420,00 грн. за весь строк виконання повноважень, починаючи з дати призначення арбітражного керуючого ухвалою про відкриття провадження у справі та до моменту прийняття господарським судом відповідного рішення про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією,
- Сторона-2 вносить оплату рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 4026,00 грн. на депозитний рахунок суду, в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність,
- у випадку неналежного здійснення Стороною-2 оплат за договором Сторона-1 вправі розірвати договір з подальшим припиненням виконання повноважень арбітражного керуючого в межах судової справи.
З цього приводу суд зазначає, що частиною 2 статті 30 Кодексу, зокрема, встановлено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Обов'язок боржника авансувати винагороду арбітражного керуючого до звернення з відповідною заявою до суду встановлений Кодексом і подання доказів авансування є обов'язковою умовою, встановленою частиною 3 статті 116 КУзПБ.
При цьому, ані Кодекс, ані інші діючі норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають і умов, за яких суд може відстрочити, розстрочити чи звільнити заявника від здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 910/2629/20, від 23.11.2020 у справі № 922/1734/20, від 19.11.2020 у справі № 927/203/20, від 17.02.2021 у справі № 927/166/20).
Наданий заявницею укладений з арбітражною керуючою Белінською Н.О. договір про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому від 14.09.2023 в редакції додаткової угоди від 27.03.2025 № 1 суд не приймає як належний доказ досягнення домовленості щодо порядку виплати винагороди арбітражному керуючому згідно з абзацом 7 пункту 16 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ з огляду на наступне.
Умовами договору від 14.09.2023 передбачено (п. 3.2), що Сторона-2 вносить оплату рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 4026,00 грн. щомісячно на депозитний рахунок суду, в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність, що загалом складе 40260,00 грн., при цьому, в пункті 1 додаткової угоди № 1 від 27.03.2025 розмір оплати послуг визначено в сумі 45420,00 грн., що не узгоджується з умовами основного договору щодо порядку розстрочення.
Крім того, у пункті 3.2 договору не визначено ані початкової дати (події), з якої обчислюється десятимісячний строк, протягом якого Сторона-2 вносить оплату рівними частками, ані граничний строк проведення розрахунків.
При цьому, відповідно до пункту 6.1 договору він діє до моменту прийняття комітетом кредиторів відповідного рішення про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією, якщо інше не передбачено законом, згідно з пунктом 1 додаткової угоди № 1 від 27.03.2025 оплата послуг керуючого реструктуризацією в розмірі 45420,00 грн. встановлюється на весь строк виконання повноважень Стороною-1, починаючи з дати його призначення ухвалою суду та до моменту прийняття господарським судом відповідного рішення про встановлення оплати послуг керуючого реструктуризацією.
Відповідно до частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України відкладальна обставина це обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні й з настанням якої пов'язане виникнення або зміна прав та обов'язків.
Тобто, закінчення строку дії договору пов'язано з відкладальною обставиною, яка може не наступити.
З наведеного слідує, що строк дії договору (одна з основних умов договору) сторонами не визначено, а тому є підстави вважати такий договір неукладеним.
Крім того, наданий договір складено із порушенням норм КУзПБ, а саме, предмет договору є значно ширшим за право, яке гарантується інститутом авансування (п. 1.2 договору закріплено, що Сторона-2 зобов'язується оплатити послуги Сторони-1 та відшкодовувати витрати, пов'язані із введенням судової процедури у справі про банкрутство) та визначає умови розстрочення здійснення заявницею авансування послуг керуючого реструктуризацією - вносити кошти рівними частинами протягом 10 місяців щомісячно на депозитний рахунок суду, в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність.
Натомість, згідно положень Кодексу України з процедур банкрутства заявник зобов'язаний здійснити авансування виключно основної винагороди арбітражному керуючому, конкретний розмір якої визначено частиною 2 статті 30 цього Кодексу, при цьому, Кодексом не передбачено виплату такої винагороди на депозитний рахунок суду частинами.
Додані до заяви квитанції про сплату 16104,00 грн. не є доказом оплати авансування винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі, встановленому КУзПБ (45420,00 грн.).
Також суд зауважує, що з огляду на пункт 3.2 договору про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому його сторонами самостійно визначено строк процедури реструктуризації 10 місяців, що має уявний характер.
Крім того, до виконання договору в частині здійснення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого фактично залучено Господарський суд Чернівецької області, який виступає як особа, яка приймає та зараховує на свій депозитний рахунок грошові кошти заявника та за умовчанням здійснює їх виплату арбітражному керуючому замість боржниці.
Проте, з огляду на положення абзацу 7 пункту 16 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ сторонами відповідного договору, який регулює оплату грошової винагороди, повинні бути тільки арбітражний керуючий, як особа, яка отримує таку винагороду, та фізична особа-боржник. Залучення до виконання вказаного договору господарського суду не узгоджується з наведеними приписами КУзПБ.
Також договір не містить умови, що виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність здійснюється до її закриття.
Отже, зважаючи на те, що заявницею не надано суду відповідних доказів авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією в передбаченому Кодексом розмірі, а подані нею договір про розстрочення авансування винагороди арбітражному керуючому від 14.09.2023 і додаткова угода № 1 від 27.03.2025 містять низку неузгодженостей та умови, що суперечать нормам цивільного законодавства і Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку про недотримання ОСОБА_1 положень пункту 12 частини 3 цього Кодексу.
Розмір доплати авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, докази яких заявниця повинна подати суду, становить 29316,00 грн. (45420,00 грн. - 16104,00 грн.), або суду має бути надана така, що відповідає положенням КУзПБ і ЦК України, угода з обраним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений Кодексом України з процедур банкрутства.
Згідно з частиною 3 статті 37 КУзПБ, яка застосовується судом на підставі статті 113 цього Кодексу, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу. Відповідно до частини 1, 2 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України і Кодексом України з процедур банкрутства.
Відтак, оскільки заява ОСОБА_1 про неплатоспроможність фізичної особи містить вище вказані недоліки, суд залишає дану заяву без руху та встановлює заявниці строк для їх усунення.
Суд роз'яснює заявниці, що відповідно до частини 3, 4 статті 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 37, 113, 115, 116, п.п. 21, 16 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 3, 12, 91, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву ОСОБА_1 від 03.04.2025 про неплатоспроможність боржника-фізичної особи або фізичної особи-підприємця залишити без руху.
2. Встановити заявниці 10-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків заяви, а саме подати до Господарського суду Чернівецької області:
2.1) конкретизований список кредиторів з детальною інформацією про суми існуючих прострочених зобов'язань із зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені) окремо та періодів виникнення заборгованості перед дійсними кредиторами по кожному договору (в тому числі з урахуванням викладеного у мотивувальній частині ухвали щодо включення до списку кредиторів, заборгованість перед якими відсутня, кредиторів, кредити яких продані);
2.2) первинні документи, що підтверджують суми грошових зобов'язань (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором, зокрема але не виключно: копії договорів з кредиторами, включеними до конкретизованого списку кредиторів (з урахуванням викладеного в мотивувальній частині ухвали);
2.3) докази доплати авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією в розмірі 29316,00 грн. за три місяці виконання повноважень або угоду з обраним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) на умовах, що не суперечать нормам Кодексу України з процедур банкрутства та Цивільного кодексу України (з урахуванням викладеного в описовій та мотивувальній частинах ухвали).
3. Копію ухвали надіслати фізичній особі ОСОБА_1 .
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Ковальчук Т.І.