29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"08" квітня 2025 р. Справа № 924/160/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"
до Приватного підприємства "Русь Інвест"
про стягнення 149886,82 грн. страхового відшкодування
встановив: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Русь Інвест" 149886,82 грн страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.02.2025 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що інтереси власника автомобіля "Mercedes-Benz Sprinter" державний номерний знак НОМЕР_1 , якому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 28.03.2023 завдано механічних пошкоджень з вини водія транспортного засобу "МАN TGX 18.400", державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ПП "Русь Інвест", застраховано в ПрАТ СК "ПЗУ Україна" відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ 994238243.20083 від 21.09.2022. Після звернення власника пошкодженого застрахованого автомобіля, ПрАТ СК "ПЗУ Україна" виплачено останньому 388716,25 грн страхового відшкодування. Водночас, ПрАТ "СК "Євроінс Україна" як страховиком автомобіля "МАN TGX 18.400" (поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №212680006) здійснено виплату ПрАТ СК "ПЗУ Україна" страхового відшкодування в розмірі 160000 грн та в розмірі 78829 грн (з врахуванням зносу складових автомобіля). Стверджує, що решта суми страхового відшкодування підлягає відшкодуванню власником транспортного засобу, який спричинив ДТП.
Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 993, 1172, 1194 ЦК України, ст. 108 Закону України "Про страхування", ст.ст. 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
У відзиві на позов, відповідач проти позовних вимог заперечив, просить в позові відмовити. Зазначає, що позивачем не підтверджено допустимими доказами розміру завданих збитків (дійсного ремонту) власнику КТЗ у відповідності до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Фонду Державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, в редакції від 08.11.2019. Звертає увагу, що наданий позивачем акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) був складений в м. Києві, вул. Новоконстантинівська, 8, через 9 календарних днів після настання ДТП, без запрошення (за відсутності) відповідача, підписаний особою, яка тільки його склала; в акті не наведено вартість деталей, що підлягають заміні, ремонту; в акті не зазначено, що зафіксовані пошкодження мають відношення до події, що сталась 28.03.2023, що вони є наслідком аварійної ситуації, а не виникли раніше чи пізніше події. Також зазначає, що страховий акт №26978/1, де вказаний розмір страхового відшкодування не містить посилань на акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 07.04.2023. Відповідач вважає, що жоден з наданих до справи документів не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Також вказує на відсутність належним чином завіреної та підписаної калькуляції, розбіжності між актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 07.04.2023 та рахунком фактурою №РІ-0000091 від 10.04.2023, відсутність актів виконаних робіт, що на думку відповідача, свідчить про необґрунтоване перерахування коштів позивачем на рахунок ФОП Ріга Олега Івановича і, відповідно, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, посилаючись на ст. 1172 ЦК України, постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" та правові висновки Верховного Суду, зазначає, про те, що Литвинюк Андрій Ігорович, який зазначений як водій не перебував у трудових відносинах з ПП "Русь Інвест" на час скоєння ДТП. Водночас звертає увагу, що постановою Рівненського районного суду Рівненської області у справі №570/1699/23 від 20.04.2023 також не встановленого факту того, що водій ОСОБА_1 потрапив в ДТП саме під час виконання трудових обов'язків, а в матеріалах справи відсутні будь - які докази (товарно - транспортні накладні, подорожні листи, тощо) які б підтверджували зворотне.
Позивач в поясненнях (від 14.03.2025) звернувши увагу на те, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні ТЗ необхідно виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт, зазначив, що в даному випадку доказами вартості відновлювального ремонту ТЗ фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є рахунок СТО ФОП Ріга О.І. №ЗІ-0000001 від 10.04.2023 та підтвердження його оплати - платіжне доручення №00094239 від 04.05.2023. Також звертає увагу суду, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування визначеної вартості ремонтних робіт необхідних для відновлення пошкодженого майна та доказів того, що сума страхового відшкодування не відповідає розміру спричинених збитків. Наголошує, що постановою Рівненського районного суду Рівненської області у справі №570/1699/23 від 20.04.2023 встановлено, що на момент ДТП ОСОБА_1 працював на посаді водія в ПП "Русь Інвест", яке є власником транспортного засобу MAN TGX 18/400 з номерним знаком НОМЕР_2 .
18.03.2025 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про призначення експертизи, відповідно до ст. 99 ГПК України, в якому посилаючись на невідповідності та розбіжності в акті огляду транспортного засобу від 07.04.2023, рахунку - фактурі від 10.04.2023 щодо матеріалів та робіт, вважає, що є необхідність в спеціальних знаннях для встановлення обставин у справі та на підставі наявних в матеріалах справи документів просить призначити автотоварознавчу експертизу.
З приводу клопотання відповідача про призначення експертизи (від 17.03.2025) суд, враховуючи підстави та предмет спору, положення ст. 993 ЦК України не вбачає необхідності в спеціальних знаннях для встановлення обставин справи, у зв'язку з чим, з огляду на положення ст. 99 ГПК України, відмовляє в задоволені поданого клопотання.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 за ТОВ "НОВА-ПАК" 18.09.2015 на праві власності зареєстрований транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , НОМЕР_4 .
21.09.2023 між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна", як страховиком, та ТОВ "ТД Любисток", як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ 994238243.20083 (далі - Договір), щодо страхування транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , страхова суму 637836,00 грн.
У п. 6 особливих умов страхування ( надалі ОУС) Договору зазначено, що застрахованими страховими випадками є "АВТОКАСКО дорожньо - транспортна подія", "АВТОКАСКО незаконне заволодіння", "АВТОКАСКО інші випадкові події".
Строк дії Договору визначено з 21.09.2022 по 20.09.2023 (п. 9 ОУС Договору).
Невід'ємною частиною Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, що укладається між ПрАТ СК "ПЗУ Україна" із Страхувальниками є загальні умови страхування (надалі ЗУС)( п.1.1.ЗУС Договору).
У п. 3.1. ЗУС Договору зазначено, що предметом цього Договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням зазначеним в ОУС Договору страхування або додатках до ОУС транспортним засобом (або транспортними засобами).
Страховик за цим Договором здійснює виплату страхового відшкодування, розмір якого визначається відповідно до умов визначених в ОУС та/або ЗУС Договору (п. 3.2. ЗУС).
Відповідно до п. 3.5 ЗУС Договору, страховик шляхом виплати страхового відшкодування відповідно до умов та зобов'язань за цим Договором в межах ліміту відшкодування компенсує збитки, що виникли внаслідок страхового випадку та пов'язані з втратою застрахованого ТЗ або з відновлювальним ремонтом такого ТЗ.
Страхувальник в межах договору зобов'язаний передати Страховику право вимоги до особи, відповідальної за збитки, заподіяні внаслідок страхового випадку, у розмірі фактично виплаченої суми страхового відшкодування за Договором (п. 9.2.14 ЗУС Договору).
При настанні страхового випадку страховик визначає розмір збитку згідно з умовами Договору (п. 10.1 ЗУС Договору).
Відповідно до п. 12.3.1 ЗУС Договору при пошкодженні застрахованого транспортного засобу визначення розміру страхового відшкодування здійснюється зокрема на підставі документів ремонтної організації/СТО які згідно із чинним законодавством підтверджують необхідні витрати на ремонт застрахованого транспортного засобу.
21.09.2022 між ПрАТ СК "ПЗУ України", як страховиком, та ТОВ "ТД "Любисток" було укладено Додаткову угоду №1 та Додаткову угоду №2 до Договору, якими відповідно були внесені зміни до п. 6.2 ЗУС Договору (щодо достроково припинення дії Договору) та п. 11.1.3 Договору.
У наявній в матеріалах справи відповіді Національної поліції України мітиться інформація про оформлене Управлінням патрульної поліції в Рівненській області ДТП (зіткнення з задньою частиною транспортного засобу), яке скоєне 28.03.2023 об 13:01 год на автодорозі М-06 Київ-Чоп 349км 200м, поблизу населеного пункту Грушвиця Друга, за участі транспортного засобу MAN TGX 18.400, державний номерний знак НОМЕР_5 , із напівпричепом SPITZER SF2737, державний номерний знак НОМЕР_6 , який належить ПП "Русь Інвест", водій який має право керування транспортним засобом - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), поліс страхування-212680006 та 212678877 ПАТ СК "Євроінс Україна", вантажного фургону Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , який належить ТОВ "НОВА-ПАК", водій ОСОБА_2 та вантажного фургону RENAULT MASTER, державний номерний знак НОМЕР_7 , власник ОСОБА_3 . Зазначено винуватцем ДТП - ОСОБА_1 , який порушив п.2.3.6 ПДР - порушення стеження за дорожньою обстановкою, реагування на її зміну, стеження за вантажем, техн.12.1 ПДР - водій ТЗ не врахував безпечну швидкість руху особл. вантажу, стан ТЗ п.13.1.ПДР- порушення безпечної дистанції, про що складено протокол щодо учасника ДТП -ДПР18. №358969, матеріали направлено до Рівненського районного суду.
Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 20.04.2023 у справі №570/1699/23, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
У постанові зазначено, що 28.03.2023 о 13 год. 00 хв. на а/д М-06 Київ-Чоп 349км 200м, що в межах Рівненського району Рівненської області, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MAN TGX 18.400, д.н.з. НОМЕР_2 , із напівпричепом SPITZER SF2737, д.н.з. НОМЕР_6 , який належить ПП "Русь Інвест", не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz Sprinter, д.н.з. НОМЕР_1 , який в свою чергу допустив зіткнення з автомобілем Renault Master д.н.з. НОМЕР_8 . Вказані автомобілі Mercedes-Benz та Renault Master рухались в попутному напрямку попереду автомобіля MAN із напівпричепом, та зупинялися перед пішохідним переходом для дороги пішоходу. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Зазначено, що такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3,12.1,13.1 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП.
30.03.2023 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. До заяви додано пояснення водія щодо опису подій.
Представником позивача складено акт огляду транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , НОМЕР_4 , який належить ТОВ "НОВА-ПАК" (дефектний акт) від 07.04.2023, в якому, зокрема наведено назву деталей, опис пошкодження.
Згідно рахунку-фактури №РІ-0000091 від 10.04.2023 виставленого ФОП Ріга О.І., загальна вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 2012р. випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , складає 395094,60 грн.
Позивачем складено страховий акт №26978/1 з приводу події -ДТП від 28.03.2023 на підставі заяви від 30.03.2023, в якому наведено розрахунок страхового відшкодування та зазначено про прийняте рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 388716,25 грн.
На виконання умов Договору, позивачем видано розпорядження №26978/1/1 на виплату страхового відшкодування в розмірі 388716,25 грн за реквізитами ФОП Ріга Олега Івановича.
Відповідно до платіжної інструкції від 04.05.2023 №00094239, ПрАТ СК "ПЗУ Україна" перерахував на рахунок ФОП Ріга Олега Івановича 388716,25 грн як суму страхового відшкодування за ремонт згідно рахунку №РІ-0000091 від 10.04.2023.
Відповідно до наданих позивачем в матеріали справи платіжних інструкцій №18336 від 20.09.2024 ПрАТ "СК "Євроінс Україна" перерахувало ПрАТ СК "ПЗУ Україна" 78829,43 грн з призначенням платежу: "Страхове відшкод. Зг.Акту №207665/1/2024 від 20.09. 2024, ПЗУ Україна, ІПН 20782312, 81101, вих № 171 ПЗУ/АСА. Без ПДВ (02301)" та №29238 від 22.12.2023 ПрАТ "СК "Євроінс Україна" перерахувало ПрАТ СК "ПЗУ Україна" 160000,00 грн з призначенням платежу: "Страхове відшкод. Зг.Акту №92519/1/2023 від 22.12.2023, відшкод. В порядку суброгації за справою №33842/26978/1, ПЗУ Україна, Без ПДВ. Хм 02301".
У довідках ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" останнє підтверджує зарахування 22.12.2023 від ПрАТ "СК "Євроінс Україна" у розмірі 160000,00 грн та про зарахування 20.09.2024 від ПрАТ "СК "Євроінс Україна" у розмірі 78829,43 грн по справі №26978, договір АМ.994238243.20083.
В матеріалах справи наявна інформація щодо чинності полісу внутрішнього страхування №212680006 від 28.03.2023 ПрАТ "СК "Євроінс Україна" щодо страхування транспортного засобу MAN TGX , д.н.з. НОМЕР_5 .
Відповідачем в обґрунтування своєї позиції в матеріали справи надано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску ПП "Русь Інвест" за період 1 кварталу 2023 року з квитанцією №2 від 05.05.2023 з додатками: відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за період 1 місяця 1 кварталу 2023 року; відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам ПП "Русь Інвест" за період 2 місяця 1 кварталу 2023 року; відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам ПП "Русь Інвест" за період 3 місяця 1 кварталу 2023 року, відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору ПП "Русь Інвест" за період 1 місяця 1 кварталу 2023 року, відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору ПП "Русь Інвест" за період 2 місяця 1 кварталу 2023 року від 05.05.2023; відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору ПП "Русь Інвест" за період 3 місяця 1 кварталу 2023 року від 05.05.2023.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" (в редакції чинній на час страхування транспортного засобу) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.
Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2022 між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна", як страховиком, та ТОВ "ТД Любисток", як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ 994238243.20083 (далі - Договір), щодо страхування транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
У постанові Рівненського районного суду від 20.04.2023 у справі №570/1699/23 встановлено, що 28.03.2023 року о 13 год. 00 хв. на а/д М-06 Київ-Чоп 349км 200м, що в межах Рівненського району Рівненської області, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем MAN TGX 18.400, д.н.з. НОМЕР_2 , із напівпричепом SPITZER SF2737, д.н.з. НОМЕР_6 , який належить ПП "Русь Інвест", не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz Sprinter, д.н.з. НОМЕР_1 , який в свою чергу допустив зіткнення з автомобілем Renault Master д.н.з. НОМЕР_8 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Судом ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Пошкодження застрахованого автомобіля - Mercedes-Benz Sprinter, д.н.з. НОМЕР_1 позивачем визнано страховим випадком, складено страховий акт №26978/1, згідно з яким прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 388716,25 грн.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Позивач - ПрАТ СК "ПЗУ Україна" здійснив страхову виплату в розмірі 388716,25 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №00094239 від 04.05.2023.
Згідно з положеннями статті 993 ЦК України та статті 108 Закону України "Про страхування" (в чинній редакції) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивач, звертаючись до суду із позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування вказує, що ДТП, в результаті якого завдано шкоду застрахованому в нього транспортному засобу було спричинене ОСОБА_1 , який працював на посаді водія у підприємстві відповідача, що встановлено постановою Рівненського районного суду від 20.04.2023 у справі №570/1699/23.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 року у справі №426/16825/16-ц виснувала, що у випадку, якщо роботодавець являється власником автомобіля (чи орендарем) та передав у користування своєму водієві (який має трудовий чи інших договір з роботодавцем) транспортний засіб для виконання останнім своїх трудових обов'язків, то за шкоду завдану потерпілому повинен відповідати саме роботодавець. Аналогічний правовий висновок також закріплений у постановах Верховного Суду у справах № 462/970/18 від 16.12.2020; №760/28302/18 від 25.11.2020; №133/1238/17 від 02.11.2020; №213/994/16-п від 16.04.2020.
Також, Верховний Суд постановах від 25.07.2018 у справі №914/820/17, від 21.02.2019, у справі №355/1394-16-ц дійшов висновку, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, що спричинив ДТП, перебував на момент вчинення ДТП з відповідачем - ПП "Русь Інвест" в трудових відносинах, заподіяв шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків (накази, інструкції, товарно - транспортні накладні, шляхові листи, тощо).
Водночас відповідач у відзиві на позов заперечив перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ПП " Русь- Інвест".
Аргументи позивача про встановлення факту перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ПП "Русь Інвест" в постанові Рівненського районного суду Рівненської області від 20.04.2023 у справі №570/1699/23, суд оцінює критично, оскільки преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (аналогічна за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17). Однак, Рівненський районний суд при встановлені обставин не констатував факту перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ПП "Русь Інвест". А зазначення у вступній частині постанови Рівненського районного суду, що ОСОБА_1 працює водієм в ПП "Русь Інвест" не в контексті встановлення обставин щодо працевлаштування та перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з відповідачем, а в контексті опису матеріалів, які надійшли на розгляд суду з управління патрульної поліції, що не може вважатись встановленими фактом який має преюдиційне значення. Разом з тим суд, звертає увагу, що при розгляді справи №570/1699/23 ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, жодних пояснень про перебування в трудових відносинах з ПП "Русь Інвест" не надавав.
Натомість відповідачем в матеріали справи надано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску ПП "Русь Інвест" за період 1 кварталу 2023 року з відповідними відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам ПП "Русь Інвест" за період 1 місяця 1 кварталу 2023 року, за період 2 місяця 1 кварталу 2023 року за період 3 місяця 1 кварталу 2023 року від 05.05.2023; відомостями про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору ПП "Русь Інвест" за період 1 місяця 1 кварталу 2023 року, період 2 місяця 1 кварталу 2023 року за період 3 місяця 1 кварталу 2023 року від 05.05.2023, з яких вбачається відсутність перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ПП "Русь Інвест".
Будь - яких інших доказів на підтвердження обставин передбачених ст. 1172 ЦК України та на які неодноразово звертав увагу Верховний Суд (перебування водія в трудових відносинах з юридичною або фізичною особою та здійснення ним трудових (службових) обов'язків станом на дату настання ДТП) сторонами в матеріали справи не надано.
Отже, з огляду на вищенаведене, суду не подано належних та допустимих доказів, які би підтверджували перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з відповідачем та виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків на час настання дорожньо-транспортної пригоди, заподіяння відповідної шкоди саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків і відповідно покладення на відповідача обов'язку сплатити страхове відшкодування за завдану шкоду під час ДТП.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. ст. 13, 74 ГПК України).
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З врахуванням вищенаведених висновків, які на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, суд не вбачає доцільності в наданні оцінки іншим доводам сторін у справі, викладених в обґрунтування своїх правових позицій по наявному спору.
Судом зважається на те, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З огляду на викладене вище у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість і недоведеність позовних вимог та відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 99, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Приватного підприємства "Русь Інвест" про стягнення 149886,82 грн страхового відшкодування відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Суддя В.В. Виноградова