Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" квітня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/687/25
Господарський суд Харківської області у складі:
суддя Сальнікова Г.І.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши справу
за позовом Гаражно-будівельного кооперативу "Північний" (61120, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 24, кв. 37)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про за участю представників: зобов'язання вчинити певні дії.
позивача - Тисевич Л.Ф., Бєлєвцова О.О.;
відповідача - не з'явився.
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Гаражно-будівельного кооперативу "Північний" до відповідача - ОСОБА_1 , згідно вимог якої просить суд:
1. У зв'язку з невиконанням г. ОСОБА_1 вимог Статуту ГБК "Північний" щодо звільнення ГБ 2-47а в 10 денний строк (ст. 6.4.2.) з моменту виключення з членів Кооперативу (12.12.2024 р.) примусово зобов'язати громадянина ОСОБА_1 звільнити ГБ №2-47а, який належить ГБК "Північний" відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.;
2. Після сплати Кооперативу боргів решту повернути ОСОБА_1 за рахунок пайового внеску в трьох місячний термін.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
20.03.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків (вх. №7198) разом із доданими до неї документами, в якій просить суд прийняти уточнену позовну заяву, відповідно до якої просить суд зобов'язати ОСОБА_2 звільнити займаний ним гаражний бокс №2-47а, який знаходиться в чотирьох поверховій будівлі Гаражно-будівельного кооперативу "Північний" за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 68-В та стягнути судові витрати, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.04.2025 об 11:50.
Позивач та його представник у призначене судове засідання з'явився та надав суду відповіді та додаткові пояснення на поставлені питання щодо обставин справи. Крім того, зазначив, що при вирішенні питання щодо підвідомчості розгляду даного спору господарським судам з огляду на надані додаткові пояснення щодо обставин справи, покладається на розсуд суду.
Відповідач у призначене судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений судом належним чином.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи з урахуванням наданих представником позивача додаткових пояснень, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Поряд з цим, статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Суд зазначає, що система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також установленими ним передумовами для звернення до суду.
Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Матеріали справи свідчать, що 20.12.1999 до Голови Правління ГБК "Північний" із заявою про прийняття до членів кооперативу звернувся ОСОБА_2 , якого було прийнято до членів кооперативу та виділено у користування гаражний бокс №2-47А.
Обставини справи також свідчать, що відповідач припинив участь в діяльності кооперативу, припинив сплату членських та цільових внесків за 2022-2024 р.
Позивачем в обґрунтування позову зазначено, що відповідачем з липня 2022 р. систематично порушувалися умови членства в кооперативі відповідно до Статуту ГБК "Північний", а саме абз. 1, 2, 4, 5 та 12 п. 8.1. Статуту в редакції від 21.05.2016.
Рішенням зборів уповноважених ГБУ "Північний" від 12.12.2024 затверджено рішення Правління ГБК "Північний" від 29.11.2024 щодо виключення ОСОБА_1 із списків членів кооперативу із ініціативи Правління.
16.12.2024 ОСОБА_1 було надіслано лист, відповідно до якого відповідачу запропоновано звільнити в 10 денний термін гаражний бокс №2-47а, який відповідно до Свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 27.06.2014 належить позивачу.
З огляду на вказане, позивачем зазначено, що станом на 17.01.2025 відповідач на письмове звернення щодо звільнення гаражного боксу №2-47а не відреагував, гараж не звільнив, а тому позивачем прийнято рішення про звернення з позовною заявою про зобов'язання ОСОБА_1 звільнити займаний ним гаражний бокс.
Відповідно до частин 1, 2 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
За змістом статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Суд зазначає, що відповідно до статті 42 Конституції України кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це право також закріплено у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до частини 2 статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Верховний Суд у постанові від 03.07.2019 у справі №916/1261/18 виснував, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Статтями 25, 26 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Положеннями статті 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Натомість з матеріалів справи не вбачається та судом не встановлено, що відповідач є фізичною особою-підприємцем. Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірні правовідносини є таким, що виникли між суб'єктами господарювання, матеріали позовної заяви не містять.
При цьому суд зазначає, що з характеру спірних правовідносин слідує, що спір стосується вимоги про звільнення нерухомого майна, яке належить юридичній особі (кооперативу). Водночас позивач не заявляє вимог щодо корпоративних прав чи членства, а тому такий спір не пов'язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи (кооперативу), а отже не є корпоративним.
Також, з урахуванням наданих представником позивача додаткових пояснень та матеріалів справи суд зазначає, що рішення зборів уповноважених ГБУ "Північний" від 12.12.2024, яким затверджено рішення Правління ГБК "Північний" від 29.11.2024 щодо виключення відповідача із списків членів кооперативу із ініціативи Правління є чинним та в судовому порядку не оскаржувалось.
Таким чином, оскільки у даному випадку відповідач є фізичною особою, яка не здійснює підприємницьку діяльність, виключена з членів кооперативу рішенням, яке є чинним та в судовому порядку не оскаржувалось, а спір стосується виключно вимоги про звільнення нерухомого майна, даний спір не набуває господарського характеру.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Згідно частини 1 статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Враховуючи зазначене вище, спори про витребування нерухомого майна або усунення перешкод у користуванні ним вирішуються судами загальної юрисдикції за місцезнаходженням майна, а тому дана справа не підлягає розгляду господарським судом, на що звертає увагу Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 27.05.2020 по справі №361/5822/16-ц.
За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За наведених обставин суд також враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини щодо тлумачення Конвенції.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом належної юрисдикції.
Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені обставини справи з огляду на надані представником позивача додаткові пояснення на поставлені судом питання, предмет позову, коло сторін за позовом та характер спірних правовідносин, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність закриття провадження у справі №922/687/25 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку із виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Суд вважає за доцільне роз'яснити, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя та розгляду позовної заяви судом належної юрисдикції.
Частиною 4 статті 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відтак, судовий збір за звернення з позовною заявою може бути повернутий позивачу за відповідним письмовим клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 233-234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Закрити провадження у справі №922/687/25 за позовною заявою Гаражно-будівельного кооперативу "Північний" до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://court.gov.ua/
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтями 255-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 09.04.2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова