26.03.2025м. СумиСправа № 920/1188/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/1188/24
за позовом Окружної прокуратури міста Суми (вул. Г. Кондратьєва, буд. 79, м.Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 0352789126),
в інтересах держави в особі позивачів:
1) Державної екологічної інспекції у Сумській області (вул. Берестовська, буд. 1, м Суми, 40000; код за ЄДРПОУ 37970834),
2) Сумської міської ради (пл. Незалежності, буд. 2, м. Суми, 40000, код за ЄДРПОУ 23823253),
до відповідача: Миколаївського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Миколаївський агролісгосп» (вул. Центральна, буд. 5, смт. Улянівка, Сумський р-н, Сумська обл., 41856, код за ЄДРПОУ 45145090),
про стягнення 2565866,49 грн
за участю представників сторін:
від позивачів: 1)Матюха Д.М. (самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ),
2)не прибув,
від відповідача: не прибули,
прокурор: Карпенко Д.В. (службове посвідчення від 01.03.2023 №074993),
справа розглядається у порядку загального позовного провадження
установив:
20.09.2024 прокурор звернувся з позовом, відповідно до якого просить:
1) стягнути з відповідача 2565866,49 грн (два мільйони п'ятсот шістдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят шість грн 49 коп.) шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на рахунок Сумської міської ради (р/р UA858999980333129331000018540, код отримувача 37970404, банк одержувача - Казначейство України, код бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності»), з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів у наступних розмірах: 30% шкоди - до спеціального фонду Державного бюджету України, 20% шкоди - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради, 50% шкоди - до спеціального фонду бюджету Сумської міської ради;
2)стягнути з відповідача на користь Сумської обласної прокуратури (отримувач Сумська обласна прокуратура, код 03527891, UA5982017203431200001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 30790,40 грн судового збору.
23.09.2024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ №33708665, за яким відповідач - Миколаївське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Миколаївський агролісгосп», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Центральна, буд. 5, смт. Улянівка, Сумський р-н, Сумська обл., 41856.
Ухвалою від 25.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1188/24 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 06.11.2024; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.
15.10.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх №5805/24), відповідно до якого заперечує проти поданого прокурором позову.
24.10.2024 прокурор подав відповідь на відзив (вх №3274), в якій прокурор позов підтримав та просить позовну заяву задовольнити.
24.10.2024 позивач - Державна екологічна інспекція у Сумській області, подав відповідь на відзив (вх №3271), за якою перший позивач просить задовольнити позов прокурора, зазначаючи про необґрунтованість заперечень відповідача.
06.11.2024 відповідач подав клопотання про відкладення (вх №6200).
У підготовчому судовому засіданні 06.11.2024 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу, якою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, задоволено клопотання відповідача про відкладення (вх №6200 від 06.11.2024); відкладено підготовче судове засідання до 02.12.2024.
Ухвалою від 08.11.2024 у справі №920/1188/24 повідомлено другого позивача про відкладення підготовчого судового засідання до 02.12.2024.
У підготовчому судовому засіданні 02.12.2024 відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судове засідання на 20.01.2025.
02.12.2024 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі (вх №5183), згідно з яким відповідач просив зупинити провадження у справі №920/1188/24 до набрання законної сили вироку Ковпаківського районного суду м. Суми у кримінальній справі №592/13204/24.
Ухвалою від 03.12.2024 у справі №920/1188/24 повідомлено другого позивача та відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судове засідання на 20.01.2025.
11.12.2024 перший позивач подав заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх №3912).
09.01.2025 прокурор подав заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх №96).
20.01.2025 представник відповідача подав наступні документи:
1)клопотання (вх №227 від 20.01.2024) про відкладення розгляду справи у разі оголошення повітряної тривоги в час призначення судового засідання у даній справі;
2) заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх №234 від 20.01.2025), відповідно до якої адвоката Іващенка О.М. додано до справи №920/1188/24 як представника відповідача за ордером серії ВМ №1060674 від 15.01.2025 з подальшим правом доступу до електронної справи у підсистемі «Електронний суд».
20.01.2025 розгляд справи, призначений в судове засідання на 11:30, не відбувся у зв'язку із оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги, що підтверджено актом Господарського суду Сумської області від 20.01.2025 у справі №920/1188/24.
Ухвалою від 21.01.2025 у справі №920/1188/24 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 17.02.2025.
17.02.2025 представник відповідача подав клопотання (вх №637) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його тимчасовою непрацездатністю, відповідно до інформаційної довідки з електронної системи охорони здоров'я №ХХ9К-М2АС-835Е-7КНЕ від 02.02.2025, копія якої додана до клопотання.
У судовому засіданні 17.02.2025 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України судом постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх №637 від 17.02.2025).
Ухвалою від 17.02.2025 у справі №920/1188/24 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх №5183 від 02.12.2024); відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 26.03.2025.
25.03.2025 представник відповідача подав клопотання (вх №1273) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його тимчасовою непрацездатністю.
У судовому засіданні 26.03.2025 судом встановлено:
Представник першого позивача та прокурор у судове засідання прибули, додаткових заяв та/або клопотань не подали.
Представники другого позивача та відповідача у судове засідання не прибули, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином. Представник другого позивача про причини неприбуття суд не повідомив; представник відповідача відповідно до поданого клопотання (вх №1273 від 25.03.2025) просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з його тимчасовою непрацездатністю.
Прокурор та представник першого позивача у судовому засіданні заперечували проти поданого представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 26.03.2025 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України судом постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх №1273 від 25.03.2025).
Прокурор та представник першого позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України були з'ясовані всі обставини, на які сторони у справі посилалися, як на підставу своїх вимог та/або заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.
У судовому засіданні в порядку абз. 1 ч. 1 ст. 219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголосив скорочене рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
Окружною прокуратурою міста Суми при виконанні повноважень, визначених ст.131-1 Конституції України, встановлено порушення інтересів Держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме: невідшкодування збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок протиправної бездіяльності у вигляді не вчинення дій, спрямованих на забезпечення охорони і збереження лісу, що в свою чергу призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Отже, чинним законодавством визначено дві умови, за обов'язкової наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді: 1) порушення або загроза порушення інтересів держави та 2) не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, тощо.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах» розуміється орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття «інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Порушення інтересів держави у даному випадку полягає у тому, що внаслідок ненадходженя суми шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, держава та відповідні органи місцевого самоврядування позбавлені можливості здійснювати за їх рахунок фінансування заходів з відтворення та охорони навколишнього природнього середовища.
Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України до джерел формування спеціального фонду Державного бюджету України належить 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Таким чином, суми збитків завданих навколишньому природному середовищу є джерелом формування спеціального фонду державного та місцевих бюджетів.
Статтею 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
Вказані фонди утворюються за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.
Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, лісорозведення на землях державної та комунальної форм власності, здійснення лісовпорядкування, викуп земельних ділянок приватної форми власності з метою ведення лісового господарства або створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.
Отже, ненадходження та несвоєчасне надходження сум збитків, завданих навколишньому природному середовищу, ставить під загрозу можливість проведення заходів з відновлення навколишнього природного середовища та інших природоохоронних заходів у зв'язку із відсутністю джерел для їх фінансування.
Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у даному випадку має місце порушення інтересів держави, що є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру, спрямованих на їх захист.
Органами, уповноваженими у даному випадку здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція у Сумській області та Сумська міська рада з огляду на наступне.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст.167 Цивільного кодексу України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 передбачено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Пунктом 7 вказаного положення визначено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до п. 9, 10 Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.03.2023 №43, інспекція пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами, вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
Отже, з огляду на те, що Державна екологічна інспекція у Сумській області уповноважена державою вживати заходи щодо нарахування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, в тому числі внаслідок незаконної порубки дерев, та звертатись до суду з позовами щодо стягнення шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, остання є органом, уповноваженим на захист інтересів держави та відповідно позивачем у даному випадку.
Крім того, відповідно до ст. 15, 19 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища вживають заходів до формування і використання місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих бюджетів.
Відповідно до ст.181 Закону України «Про місцеве самоврядування» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що Державна екологічна інспекція у Сумській області та Сумська міська рада є органами, уповноваженими державною здійснювати повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у зазначеній сфері правовідносин.
Разом з тим, прокурор зауважує, що позивачами з дати проведення розрахунку шкоди, а саме: з березня 2024 року і до часу звернення з позовом не вжито заходів щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної самовільним вирубуванням дерев, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою, що спричиняє порушення інтересів держави у вигляді ненадходження коштів до спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів, тим самим неналежно здійснюється захист державних інтересів у сфері охорони довкілля.
Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій», у зв'язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, №924/1256/17, від 13.11.2019 у справі № 925/315/19, від 21.01.2020 у справі №910/2538/19).
Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 висловлено правовий висновок щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у разі неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, який визначає наступне.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Тобто, бездіяльність уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності, бути наслідком об'єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб'єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.
Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Зважаючи на вказані правові висновки Верховного Суду, лише звернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави. Інші вжиті заходи, в тому числі, досудового врегулювання, які не призвели до реального усунення порушень інтересів держави, не відповідають вимогам чинного законодавства.
Разом з тим, стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не правових наслідків, які наступили для осіб, які їх вчинили, зокрема, у вигляді притягнення до кримінальної або дисциплінарної відповідальності. Відтак наявність вироку суду або наказу керівника про застосування дисциплінарного стягнення може свідчити про притягнення осіб до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення або дисциплінарного проступку, проте не можуть вважатись обов'язковими та виключними доказами для обґрунтування факту неналежності здійснення уповноваженим органом своїх повноважень.
Прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 920/121/19.
Окрім цього, необхідно зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).
Водночас ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява №42454/02, § 35).
Відповідні обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави узгоджується із судовою практикою, що склалась за позовами органів прокуратури (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 905/1552/16 та від 04.09.2018 у справі № 920/1072/17, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, від 11.12.2019 у справі №487/10132/14-ц).
Встановивши наявність порушень інтересів держави у сфері захисту довкілля Окружною прокуратурою міста Суми на адресу Державної екологічної інспекції у Сумській області та Сумської міської ради було спрямовано листи від 21.08.2024 щодо самостійного звернення до суду з позовом про стягнення з ДП «Миколаївський агролісгосп» нарахованої шкоди, завданої навколишньому природному середовищу та причин не звернення до суду з вказаним позовом.
У відповідь на вказаний лист Державна екологічна інспекція у Сумській області листом від 22.08.2024 повідомила, що самостійно не буде звертатися з вказаним позовом до суду у зв'язку з відсутністю у в неї всіх первинних документів та відсутністю коштів на сплату судового збору.
Однак, зазначене не є поважними причинами не вжиття заходів щодо звернення до суду з відповідним позовом, оскільки саме вказаним органом проведено розрахунок шкоди внаслідок незаконної рубки дерев, а також такі повноваження передбачені п. 9, 10 Положення про Державну екологічну інспекцію у Сумській області.
Крім того, Сумською міською радою листом від 30.08.2024 було повідомлено окружну прокуратуру про те, що заходи щодо стягнення з ДП «Миколаївський агролісгосп» шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, не вживались, у зв'язку з відсутність інформації за даним фактом, а належним органом, уповноваженим на звернення до суду в даних правовідносинах, є Державна екологічна інспекція у Сумській області.
Вказане свідчить про не здійснення Державною екологічною інспекцією у Сумській області та Сумською міською радою як органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, захисту інтересів держави у встановленому законом порядку.
На виконання абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Окружною прокуратурою міста Суми попередньо, до звернення до суду, було повідомлено Державну екологічну інспекцію у Сумській області та Сумську міську раду про представництво інтересів держави в суді.
Враховуючи зазначене, суд визнає наявність виключних підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, в межах повноважень, передбачених ст.131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до інформації, розміщеної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (витяг з ЄДРПОУ від 23.09.2024 №33708665, сформований за електронним запитом суду) до одних із видів діяльності відповідача - ДП «Миколаївський агролісгосп» належать: 02.10 Лісівництво та інша діяльність у лісовому господарстві; 02.20 Лісозаготівлі; 02.40 Надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; 01.70 Мисливство, відловлювання тварин і надання пов'язаних із ними послуг.
Рішенням Сумської обласної ради від 19.10.2000 «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб» дочірнім агролісогосподарським підприємствам Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиагроліс» для ведення лісового господарства надано у постійне користування землі сільських, селищних та міських рад Сумської області, зокрема ДП «Сумський агролісгосп» (правонаступник - ДП «Миколаївський агролісгосп») 8423,00 га лісів та інших лісовкритих площ.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 14.12.2023 №358444756 та листа ДП «Миколаївський агролісгосп» від 11.03.2024 №65 відповідачу належить право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером №5910191500:01:012:0181 площею 24,5174 га розташованою на території Сумської міської територіальної громади.
14.11.2001 рішенням Сумської обласної ради затверджено положення про лісову охорону Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» (далі - положення).
Відповідно до п. 1.1 Положення лісова охорона підприємства ОКАП «Сумиоблагроліс» - спеціалізована служба, яка створена відповідно до рішення обласної ради і діє в межах лісового фонду ОКАП «Сумиоблагроліс», районних агролісогосподарських підприємств для організації і забезпечення здійснення комплексу спеціалізованих лісоохоронних, лісогосподарських, інженерно-технічних та інших заходів, спрямованих на збереження від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, боротьбу з браконьєрством, а також розширене відтворення, раціональне використання лісосировинних ресурсів.
Згідно з п. 1.3 Положення положення про лісову охорону Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» регламентує обов'язки, права, порядок проходження служби, соціальний захист працівників лісової охорони, які працюють в ОКАП «Сумиоблагроліс» та районних агролісогосподарських підприємствах області, співзасновником яких є ОКАП «Сумиоблагроліс», та затверджується обласною радою.
У пункті 1.4 Положення встановлено, що до складу лісової охорони входять працівники обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс», працівники агролісгоспів та агролісництв області, що входять до переліку посад лісової охорони, згідно з додатком, зокрема директор, головний лісничий, головний інженер, інженер лісового господарства, інженер лісових культур, інженер з охорони та захисту лісу, лісничий, помічник лісничого, старший майстер лісу, майстер лісу, лісник дочірніх агролісогосподарських підприємств.
За пунктом п. 3.12 Положення передбачено, що лісова охорона організовує та здійснює охорону лісів від самовільних порубів, пошкоджень, розкрадання та інших правопорушень.
14.04.2023 генеральним директором Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс» затверджено статут Миколаївського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Миколаївський агролісгосп» (далі - Статут)
Відповідно до п. 1.1 та 1.2 Статуту Миколаївське дочірнє агролісогосподарське підприємство «Миколаївський агролісгосп» (далі - дочірнє підприємство) є дочірнім підприємством Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Сумиоблагроліс», що засноване на майні спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Сумської області. Управління майном здійснює Сумська обласна рада (далі - власник) через засновника. Засновником дочірнього підприємства є Сумське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство «Сумиоблагроліс» (далі - засновник).
У пункті 2.10 статуту передбачено, що дочірнє підприємство набуває статусу лісокористувача та здійснює його повноваження згідно з лісовим кодексом україни.
За пунктом 2.11 статуту визначено, що дочірнє підприємство здійснює володіння та користування землею, іншими природними ресурсами межах статутних повноважень згідно з законодавством України.
Надання ДП «Миколаївський агролісгосп» земель лісового фонду здійснюється у встановленому законодавством порядку (п. 2.12 Статуту).
Згідно з п. 3.1 Статуту основною метою діяльності відповідача є реалізація державної та регіональної політики розвитку лісового господарства, раціональне використання лісових ресурсів, охорона і захист лісів в системі АПК району відповідно до скоординованих засновником обсягів і напрямків цієї роботи, а також одержання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у його продукції та послугах на основі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу.
Відповідно до п. 3.2 Статуту предметом діяльності ДП «Миколаївський агролісгосп» для реалізації зазначеної мети в т.ч.: є спеціалізоване ведення лісового господарства у районі.
Прокурор зауважує, що внаслідок протиправної бездіяльності зі сторони відповідача у вигляді не вчинення дій, спрямованих на забезпечення охорони і збереження лісу, стало незаконна вирубка 138 дерев на земельній лісовій ділянці з кадастровим номером №5910191500:01:012:0181, розташованої поблизу вул. Тополянська в м. Суми, на території лісового масиву квартал 65 виділ 7, що перебуває у постійному користуванні відповідача - Миколаївського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Миколаївський агролісгосп».
Факт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, внаслідок незаконної рубки 138 дерев, з яких: 117 сироростучих дерев породи «Береза», «Тополя», «Клен» та 21 сухостійне дерево породи «Береза», «Тополя», «Клен», на території лісового масиву кварталу 65 виділу 7 ДП «Миколаївський агролісгосп», на земельній ділянці з кадастровим номером №5910191500:01:012:0181, розташованої поблизу вул. Тополянська в м. Суми, підтверджується розрахунком Державної екологічної інспекції у Сумській області, здійсненого в межах кримінального провадження №12024200480000657 від 03.03.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України.
Відповідно до цього розрахунку, проведеного на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, загальна сума шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної, тобто в порушення вимог статей 16, 64, 67, 69, 89, 90 Лісового кодексу України та статей 12, 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», рубки 138 дерев становить 2617076,79грн.
Вказаний розрахунок шкоди, проведений Державною екологічною інспекцією у Сумській області, арифметично підтверджується у сумі 2617076,19 грн, згідно з висновком судового експерта №442 від 14.05.2024.
Крім цього, факт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу у зв'язку із незаконною порубкою дерев підтверджується матеріалами кримінального провадження №12024200480000657 від 03.03.2024, а саме: протоколом огляду місця події від 03.03.2024 з фото таблицею до нього, протоколом огляду місця події від 04.03.2024, який проведений за участі, зокрема, лісничих та майстра лісу ДП «Миколаївський агролісгосп» Кононенка О.О., Лиховида С.І., Шуліпи С.В. та підписаний ними без зауважень; протоколом допиту лісничого ДП «Миколаївський агролісгосп» ОСОБА_1 від 10.05.2024, майстра лісу ДП «Миколаївський агролісгосп» Кононенка О.О. від 10.05.2024, актом службового розслідування по ДП «Миколаївський агролісгосп» від 15.03.2024.
Під час досудового розслідування кримінального провадження №12024200480000657 від 03.03.2024 було встановлено особу, яка здійснила незаконний поруб 5 дерев на території лісового масиву кварталу 65 виділу 7, на земельній ділянці з кадастровим номером №5910191500:01:012:0181, розташованої поблизу вул. Тополянська в м. Суми.
У зв'язку з чим, Державною екологічною інспекцією у Сумській області, здійснено відповідний розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки 5 дерев.
Відповідно до цього розрахунку, проведеного на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, загальна сума шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки сироростучих дерев породи «Береза», «Клен» в кількості 5 шт., а саме середнім діаметром біля шийки кореня: 22,1-26 см - 1 шт.; 30,1-34 см - 1 шт.; 34,1-38 см - 2 шт.; 38,1 - 42 см - 1 шт., становить 51209,70 грн, що також підтверджується і висновком судового експерта №443 від 15.05.2024.
Вказані дерева породи «Береза», «Клен» в кількості 5 шт. також відображені у вищевказаному розрахунку Державної екологічної інспекції у Сумській області розміру шкоди внаслідок незаконної рубки 138 дерев, а саме: рядки №5, №6, №7, №8 розділу « 1. Сироростучі дерева породи «береза», «тополя», «клен»» таблиці - розрахунку.
В подальшому, у кримінальному провадженні №12024200480000657 від 03.03.2024, щодо особи, яка здійснила незаконний поруб 5 дерев, до суду скеровано обвинувальний акт разом з цивільним позовом Державної екологічної інспекції у Сумській області про стягнення 51209,70 грн шкоди.
Інших осіб (особу), які здійснили незаконний поруб решти 133 дерев, внаслідок чого заподіяно шкоду в розмірі 2565866,49 грн (2617076,19 грн - 51209,70 грн), під час досудового розслідування встановлено не було, у зв'язку з чим 08.08.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за №12024200480002376 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.
На цей час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, особа (особи) яка вчинила кримінальне правопорушення не встановлена, шкода у встановленому законом порядку не відшкодована.
Таким чином, прокурор зазначає, що шкода в розмірі 2565866,49 грн, завдана державі внаслідок незаконного порубу 133 дерев на земельній лісовій ділянці з кадастровим номером №5910191500:01:012:0181, розташованої поблизу вул. Тополянська в м. Суми, на території лісового масиву кварталу 65 виділу 7, до цього часу не відшкодована та має бути відшкодована постійним лісокористувачем - ДП «Миколаївський агролісгосп».
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України поряд з навколишнім природним середовищем як сукупністю природних і природно- соціальних умов та процесів також підлягає такий природний ресурс як ліс.
У статі 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
Згідно зі ст. 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 86 та ст. 90 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з питань лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
У статті 16 Лісового кодексу України передбачено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Відповідно до ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
За статтею 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів, відповідно до законодавства, на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів, вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Відповідно до ч. 1-6 ст. 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.
Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.
Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами.
На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.
Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов'язаних і не пов'язаних із веденням лісового господарства.
Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2-3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів.
Лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства (далі - органи Держлісагентства) на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки.
З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що незаконною визнається порубка дерев і чагарників, вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.
У статті 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, відшкодування в установленому законом порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
У відповідності до статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Статтею 105 Лісового кодексу України передбачено, що особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному видобуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
За приписами статей 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до матеріалів справи відповідач - ДП «Миколаївський агролісгосп», що в розумінні ст. 17 Лісового кодексу України є постійним лісокористувачем, в порушення вимог статей 19, 63, пункту 5 статті 64, статей 86, 89, 90 Лісового кодексу України та власного Статуту і Положення про лісову охорону СОКАП «Сумиагролісгосп», допустивши протиправну бездіяльність, не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень на підвідомчій території, наслідком чого стало незаконне вирубування дерев, факт якого встановлений в межах кримінального провадження №12024200480000675.
З огляду на зазначене та положення статей 105, 107 Лісового кодексу України, статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, спрямованих на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних порубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами 112 сироростучих дерев породи «Береза», «Тополя», «Клен» та 21 сухостійного дерева породи «Береза», «Тополя», «Клен», а всього 133 дерев, а відтак, суд погоджується з прокурором, що відповідач на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до відповідальності за правопорушення, тобто має відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок допущення ним незаконної вирубки дерев у розмірі 2565866,49 грн.
Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у постановах від 20.12.2018 у справі №924/12/18, 24.04.2018 у справі №910/6277/16, 15.02.2018 у справі №927/1096/16, 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 24.02.2021 у справі №906/366/20 та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17.
Отже, з огляду на наведені вище вимоги законодавства, судову практику, цивільно- правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільне вирубування дерев, а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків.
Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.
Аналогічними є висновки Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду при розгляді цієї категорії справ у постановах від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, 20.09.2018 у справі №909/495/17, 07.06.2019 у справі №914/1960/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суд від 09.08.2018 у справі №909/976/17.
Крім цього, забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, зокрема, статей 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України статті 1166 Цивільного кодексу України, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах від 15.02.2018 у справі №927/1096/16 та від 20.02.2020 у справі №920/1106/17 зазначив, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконного вирубування та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог законодавства щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди міститься у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, вини. Отже, підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Протиправною поведінкою є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала та полягає в тому, що: протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
Прокурором доведено, що вина та протиправна поведінка відповідача - ДП «Миколаївський агролісгосп», полягає у тому, що він всупереч вимог законодавства не виконав обов'язок щодо охорони і збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулось незаконне вирубування дерев, чим спричинено шкоду, визначену вищевказаним розрахунком Державної екологічної інспекції у Сумській області та арифметично підтверджену висновком експерта.
Як вже зазначалось вище, факт вчинення протиправного діяння відповідачем підтверджується протоколом огляду місця події від 03.03.2024 з фото таблицею до нього, протоколом огляду місця події від 04.03.2024, який проведений за участі, зокрема, лісничих та майстра лісу ДП «Миколаївський агролісгосп» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та підписаний ними без зауважень.
Також факт вчинення незаконної порубки дерев підтверджується протоколом допиту лісничого ДП «Миколаївський агролісгосп» ОСОБА_1 від 10.05.2024, майстра лісу ДП «Миколаївський агролісгосп» Кононенка О.О. від 10.05.2024, актом службового розслідування по ДП «Миколаївський агролісгосп» від 15.03.2024.
Разом з тим, наявний причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою, який полягає у завданні шкоди навколишньому природньому середовищу (незаконне вирубування дерев третіми особами) саме протиправною поведінкою відповідача (внаслідок протиправної бездіяльності - не виконання обов'язку щодо охорони і збереження лісу).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у даному випадку прокурором доведено наявність всіх елементів цивільного правопорушення, які підтверджуються матеріалами, доданими до позовної заяви.
За змістом ст.1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Також, за загальним правилом застосування як договірної, так і деліктної відповідальності, що передбачено нормами ч. 2 ст. 614, ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, встановлюється презумпція вини правопорушника.
Відповідно до актуальної судової практики позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного суду від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 20.09.2018 у справі № 909/495/17, від 20.12.2018 у справі № 909/1193/17, 20.12.2018 у справі № 924/12/18, 07.06.2019 у справі № 914/1960/17, від 22.07.2019 у справі №909/374/18, що стосуються вирішення спорів про стягнення з постійних лісокористувачів шкоди, заподіяної самовільною порубкою дерев.
З огляду на зазначене суд зазначає, що у даному випадку наявні всі елементи цивільного правопорушення, які підтверджуються матеріалами, доданими до позовної заяви, в зв'язку з чим позов прокурора визнається судом законним та обґрунтованим.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що прокурором доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову, у зв'язку з чим позов задовольняється як законний та обґрунтований.
При стягненні шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, слід врахувати приписи ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та вимоги п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, які визначають, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) 50 відсотків. Обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Таким чином, шкода, завдана внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає стягненню з ДП «Миколаївський агролісгосп» на відповідний рахунок цього органу місцевого самоврядування у Державному казначействі України з подальшим перерозподілом відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до спеціального фонду Державного бюджету України (30 %), обласного бюджету Сумської обласної ради (20 %) та бюджету Сумської міської ради (50%).
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
У поданому позові прокурор просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору.
Відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 №2141, доданої до позову, прокурор сплатив 30790,40 грн судового збору.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України прокурору за рахунок відповідача відшкодовується 30790,40 грн судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Миколаївського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Миколаївський агролісгосп» (вул. Центральна, буд. 5, смт. Улянівка, Сумський р-н, Сумська обл., 41856, код за ЄДРПОУ 45145090) 2565866,49 грн (два мільйони п'ятсот шістдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят шість грн 49 коп.) шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища на рахунок Сумської міської ради (р/р UA858999980333129331000018540, код отримувача 37970404, банк одержувача - Казначейство України, код бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності») з подальшим перерозподілом до бюджетів відповідних рівнів у наступних розмірах: 769759,94 грн (сімсот шістдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять грн 94 коп.) - до спеціального фонду Державного бюджету України (30%), 513173,30 грн (п'ятсот тринадцять тисяч сто сімдесят три грн 30 коп.) - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської обласної ради (20%), 1282933,25 грн (один мільйон двісті вісімдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять тири грн 25 коп.) - до спеціального фонду бюджету Сумської міської ради (50%).
3. Стягнути з Миколаївського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Миколаївський агролісгосп» (вул. Центральна, буд. 5, смт. Улянівка, Сумський р-н, Сумська обл., 41856, код за ЄДРПОУ 45145090) на користь Сумської обласної прокуратури (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд 33; код за ЄДРПОУ 03527891, р/р UA5982017203431200001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) 30790,40 грн (тридцять тисяч сімсот дев'яносто грн 40 коп.) судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 09.04.2025.
Суддя В.Л. Котельницька