65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"07" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5131/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,
за участю секретаря судового засідання Бордея О. Ю.
дослідивши матеріали справи № 916/5131/24
за заявою боржника: Щокіна Тараса Миколайовича
про неплатоспроможність
за участю представників:
від боржника: Щокін Т. М. /особисто/;
керуючий реструктуризацією майна: арбітражний керуючий Багінський А. О.;
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; керуючим реструктуризацією боржника Щокіна Тараса Миколайовича призначено арбітражного керуючого Багінського Артема Олександровича; попереднє судове засідання призначено на "17" березня 2025 р. о 10:30.
30.01.2025 господарським судом в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" в електронній формі було сформовано оголошення про відкриття провадження у справі № 916/5131/24 про неплатоспроможність Щокіна Тараса Миколайовича.
03.03.2025 за вх.№3-169/25 господарським судом одержано заяву Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК» про грошові вимоги кредитора до боржника, в якій заявник просить суд: визнати кредиторські вимоги кредитора АТ “АКЦЕНТ-БАНК» до Щокіна Т. М. в сумі 125 762, 90 грн, а саме: за кредитним договором № №ОD00A!00000070 від 02.08.2016 станом на 30.01.2025 в розмірі 125 762, 90 грн, у тому числі: 81 417 грн - заборгованість за кредитом; 29 285, 22 - заборгованість за процентами; 4253,82 грн - заборгованість з комісії; 10 806, 43 грн - сума нарахованої пені, а також стягнути судовий збір сплачений за подання даної заяви кредитора у розмірі 6056 грн та включити дані вимоги до реєстру вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2025 прийнято до розгляду заяву Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК» з грошовими вимогами до Щокіна Тараса Миколайовича та повідомлено Акціонерне товариство “АКЦЕНТ-БАНК», що попереднє засідання суду призначено на "17" березня 2025 о 10:30.
13.03.2025 за вх.№ 8364/25 господарський суд одержав повідомлення арбітражного керуючого про розгляд вимог кредитора АТ «А-Банк». Ознайомившись із заявою кредитора, керуючий реструктуризацією не визнає грошові вимоги кредитора з огляду на те, що до заяви із грошовими вимогами до боржника не додані докази погодженого між кредитором та боржником розміру щомісячного лізингового платежу та укладений між сторонами спору договір фінансового лізингу нотаріально не посвідчений, як того вимагає частина друга статті 799 ЦК України, що в свою чергу свідчить про його нікчемність в силу положень частини першої статті 220 ЦК України.
У попередньому судовому засіданні 07.04.2025 за участю боржника та арбітражного керуючого, судом на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Частиною третьою ст. 34 КУзПБ заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
У постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/21939/15 наведено правовий висновок, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.
Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.
Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).
Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
Обґрунтовуючи заяву Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК» з грошовими вимогами до Щокіна Тараса Миколайовича в сумі 125 762, 90 грн заявник вказує на те, що 02.08.2016 року ОСОБА_1 приєднався до Публічного договору про надання фінансового лізингу на умовах визначених Публічним договором про надання фінансового лізингу, підписавши заяву про приєднання до Публічного договору №ОD00А!00000070 від 02.08.2016 року. За даним договором Лізингодавець (ТОВ “Автокредит Плюс») передав Лізингоодержувачу ( ОСОБА_1 ) в лізинг автомобіль Volkswagen Caddy 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , згідно Специфікації строком на 60 місяців зі сплатою платежів передбачених договором.
Надалі між ПАТ “Акцент-Банк» та ТОВ “Автокредит Плюс» 27 жовтня 2016 року було підписано додаткову угоду до Договору факторингу №2 від 29.03.2016 року, відповідно до якого ТОВ “Автокредит Плюс» поступилося правом грошових вимог ПАТ “Акцент-Банк».
У зв'язку з порушенням зобов'язань за договором фінансового лізингу ОСОБА_1 станом на 30.01.2025 має заборгованість - 125 762, 90 грн, у тому числі: 81 417, 43 грн - заборгованість за кредитом; 29 285, 22 грн - заборгованість за процентами; 4 253, 82 грн - заборгованість з комісії; 10 806, 43 грн - сума нарахованої пені.
На підтвердження викладеного заявником надано: заяву про приєднання до публічного договору №ОD00А!00000070 від 02.08.2016, яка підписана ТОВ «Автокредит Плюс» та Щокіним Т. М.; договір факторингу № 2 від 29.03.2016, який укладений між Публічним акціонерним товариством «АКЦЕНТ-Банк» та ТОВ «Автокредит Плюс» з додатком № 1 Специфікація, Акт приймання-передачі; додаткову угоду № 9 від 27.10.2016; розрахунок заборгованості.
За частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 («Лізинг») глави 58 («Найм (оренда»)) ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Ураховуючи аналіз норм чинного цивільного законодавства України, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, про що свідчить зміст договору та правила статті 628 ЦК України.
За імперативними положеннями статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно із статтею 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Нікчемний договір не породжує тих прав і обов'язків, настання яких бажали сторони, й визнання такого договору недійсним судом не вимагається.
Аналогічні висновки щодо нікчемності договору фінансового лізингу викладені упостановах Верховного Суду від 21березня 2019 року у справі №148/159/17 (провадження №61-25725св18), від 22липня 2019 року у справі №728/150/17 (провадження №61-24387св18), від 02жовтня 2019 року у справі №175/3297/16 (провадження №61-9809св18), від18березня 2020року у справі №175/3322/16 (провадження №61-17095св18), від 01 грудня 2021 року у справі № 175/3416/16 (провадження № 61-16203св20).
З урахуванням того, що договір фінансового лізингу у вигляді заяви про приєднання до публічного договору від 02.08.2016 року укладений у простій письмовій формі і нотаріально не посвідчений, господарський суд дійшов висновку, що такий договір є нікчемним і не створює будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Рішення суду щодо застосування наслідків, що пов'язані з недійсністю нікчемного правочину відсутнє.
За наведених обставин, грошове зобов'язання Щокіна Тараса Миколайовича перед АТ “АКЦЕНТ-БАНК» в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства відсутнє.
Беручи до уваги наведене, господарський суд відхиляє повністю грошові вимоги Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК» до Щокіна Тараса Миколайовича в сумі 125 762, 90 грн, а також щодо судового збору сплаченого за подання даної заяви кредитора у розмірі 6056 грн.
Керуючись ст.ст. 45, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 120, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відхилити повністю грошові вимоги Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК» з грошовими вимогами до Щокіна Тараса Миколайовича в сумі 125 762, 90 грн, а також судового збору сплаченого за подання даної заяви кредитора у розмірі 6056 грн.
Ухвала набирає законної сили 07.04.2025 та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст. 9, ч.ч. 2, 3 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства, та ст.ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.
Повну ухвалу складено 08.04.2024.
Суддя Т.Г. Деркач