"27" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2171/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.
при секретарі судового засідання: Задорожному А.О.;
за участю представників:
від позивача: Пясецький Д.В.
від відповідача: Сідєльніков А.В.; Сметанюк І.М.;
від третьої особи 1: не з'явився;
від третьої особи 2: Оніщук В.М..
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 40121452);
до відповідача: Акціонерного товариства “ОДЕСАГАЗ» (65003, Одеська обл., місто Одеса, вул. Одарія, буд. 1; код ЄДРПОУ 03351208);
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:
1.Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, 19, код ЄДРПОУ 39369133);
2.Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (03065, Україна, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок, 44; код ЄДРПОУ 42795490);
про стягнення 946 865 495,56 грн.
1. Суть спору.
ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача - АТ “ОДЕСАГАЗ», в якому просить суд стягнути з останнього заборгованість у загальній сумі 946 865 495,56 грн, у тому числі: основний борг у сумі 618 684 448,67 грн, пеню у розмірі 86 256 057,84 грн, три проценти річних у сумі 39 076 931,54 грн, а також інфляційні втрати у сумі 202 848 057,51 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» в частині оплати за спожитий газ.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.05.2024 було відкрито провадження у справі №916/2171/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.06.2024.
29.05.2024 до суду від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 21542/24).
03.06.2024 від АТ “ОДЕСАГАЗ» до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№22139/24).
04.06.2024 до суду від АТ “ОДЕСАГАЗ» надійшли список питань до позивача (вх. № 22140/24) та клопотання про витребування доказів (вх.№22153/24).
10.06.2024 до суду від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» надійшла відповідь на відзив (вх.№22805/24).
11.06.2024 від АТ «ОДЕСАГАЗ» до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№23075/24).
13.06.2024 до суду від АТ «ОДЕСАГАЗ» надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№23357/24).
17.06.2024 від АТ «ОДЕСАГАЗ» до суду надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№23597/24).
17.06.2024 судом, в судовому засіданні, за результатом задоволення усного клопотання відповідача, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Сім'ї Бродських, 19, код ЄДРПОУ 39369133), Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (03065, Україна, місто Київ, проспект Гузара Любомира, будинок, 44; код ЄДРПОУ 42795490).
Проведення підготовчого засідання у справі №916/2171/24 відкладено на “22» липня 2024 року.
24.06.2024 до суду від АТ “ОДЕСАГАЗ» надійшло клопотання про зупинення провадження (вх.№24574/24), від позивача надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи (вх.№24610/24).
25.06.2024 від позивача надійшла заява із запереченнями на клопотання позивача по зупинення провадження (вх.№24735/24).
27.06.2024 від ТОВ «ГК «Нафтогаз України», до суду надійшло клопотання про залучення документів до справи (вх№25039/24).
01.07.2024 від АТ “ОДЕСАГАЗ» надійшло клопотання про залучення документів до справи (вх.№25321/24), від позивача надійшло клопотання про залучення документів (вх.№25325/24).
10.07.2024 від ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надійшли письмові пояснення (вх.№25595/24).
11.07.2024 від позивача надійшло клопотання про залучення документів (вх.№26661/24).
У судовому засіданні 22.07.2024, суд ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 05.08.2024 о 14:30.
29.07.2024 від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надійшли пояснення третьої особи (вх.№28541/24).
У судовому засіданні 06.08.2024, суд ухвалою у протокольній формі закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 16.09.2024 о 12:00.
15.08.2024 до суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (вх.№30257/24).
20.08.2024 до суду надійшли заперечення позивача на клопотання АТ «ОДЕСАГАЗ» про зупинення провадження у справі (вх.№30748/24).
У судовому засіданні 16.09.2024, суд ухвалою у протокольній формі відмовив у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі, та ухвалою в протокольній формі зробив перерву у судовому засіданні з розгляду справи та призначив розгляд справи на 10.10.2024 о 14.00.
07.10.2024 до суду від ТОВ «Оператора ГТС України» надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх.№26472/24).
09.10.2024 до суду від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі (вх.№36780/24).
10.10.2024 до суду від ТОВ «Оператора ГТС України» надійшла заява про заміну представника третьої особи (вх.№36970/24).
У судовому засіданні 10.10.2024, за участі представників сторін та третьої особи, суд ухвалою у протокольній формі повернувся до стадії підготовчого провадження та проголосив вступну та резолютивну частини ухвали про зупинення провадження.
Ухвалою суду від 10.10.2024 суд зупинив провадження у справі №916/2171/24 до набрання законної сили судового рішення у справі №640/34767/21.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.10.2024 про зупинення провадження по справі №916/2171/24, відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» (вх.№36780/24 від 09.10.2024) про зупинення провадження у справі, справу №916/2171/24 направлено для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.01.2025 провадження у справі №916/2171/24 було поновлено з 03.02.2025 та призначено підготовче засідання на 03.02.2025.
31.01.2025 до суду від ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надійшла заява про залучення документів до матеріалів справи (вх.№3454/25).
У судовому засіданні 03.02.2025 суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання третьої особи про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, оголосив про закриття підготовчого судового засідання та призначив справу до розгляду по суті на 20.02.2025 о 15:00.
17.02.2025 до суду від ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надійшла заява про розгляд справи без участі представника (вх.№5326/25).
18.02.2025 до суду від відповідача надійшла заява про призначення у справі судової експертизи (вх.№5538/25).
У судовому засіданні 20.02.2025 суд без оформлення окремого документа залишив клопотання про призначення експертизи від представника відповідача без розгляду та оголосив про перерву в розгляді справи по суті до 20.03.2025.
У судовому засіданні 20.03.2025 суд без оформлення окремого документа оголосив про перерву в розгляді справи по суті до 27.03.2025 о 12:00.
У судовому засіданні 27.03.2025, за участі представників сторін та представника ТОВ «Оператора ГТС України», суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду та відклав складення повного рішення на строк, визначений ч. 6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Аргументи ТОВ «ГК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ»
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Позивача визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
У своїй позовній заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» зазначає, що між ним та Акціонерним товариством «ОДЕСАГАЗ» укладено типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501 (далі - Договір).
Позивачем, зобов'язання взяті на себе за Договором, виконано в повному обсязі та забезпечено з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи та за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті, безперервне постачання природного газу Відповідачу в порядку та на умовах, передбачених Договором.
Відповідач, в порушення умов Договору, не забезпечив своєчасну та повну оплату вартості поставленого позивачем природного газу згідно з умовами Договору, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за спожитий природній газ за Договором.
Як зазначає позивач, оскільки у Оператора ГРМ (як споживача природного газу) були відсутні постачальники природного газу (не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників), то, у відповідності до положень п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, такого споживача (Оператора ГРМ) було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», тобто позивача.
Відтак, за твердженням позивача, Оператором ГТС об'єми природного газу, спожитого відповідачем автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - позивача і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Як вказує позивач, в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56X250000000001K (Відповідач) був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (позивач) у т.ч. у період з 01.11.2021 по 30.12.2021.
Обсяг природного газу, використаний Відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію позивача як постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить:
з 01.11.2021 по 30.11.2021 - 4 921 218,86 м3;
з 01.12.2021 по 30.12.2021 - 8 698 791,06 м3.
Факт включення Відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля позивача як постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується:
- листом оператора ГТС від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812 та інформацією (помісячно) щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X250000000001K;
- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» (Форма № 10).
Оскільки, позивач поставив відповідачу природний газ, в той час як відповідачем, не здійснено жодної оплати вартості спожитого газу, то у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 618 684 448,67 грн.
Також у зв'язку із невиконанням своїх зобов'язань, при стягненні суми основного боргу, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, враховується сума пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору в розмірі 86 256 057,84 гривень, 3% річних від основного боргу, що складає 39 076 931,54 гривень та інфляційні збитки які становлять суму 202 848 057,51 гривень.
З урахуванням вищезазначеного позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі - 946 865 495,56 грн, у тому числі:
- основний борг у сумі 618 684 448,67 грн;
- три проценти річних у сумі 39 076 931,54 грн;
- пеня 86 256 057,84 грн;
- інфляційні втрати у сумі 202 848 057,51 грн.
Таким чином, в силу норм Закону та нормативно-правових актів, Типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» між сторонами був укладений автоматично, з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу, тобто з 01.11.2021.
Факт укладання Типового договору з 01.11.2021 (включення відповідача до реєстру споживачів позивача, як постачальника «останньої надії», та віднесення газу, спожитого позивачем, до портфеля відповідача) підтверджується листом оператора ГТС від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X250000000001К.
Фактично, між позивачем та відповідачем виникли спірні правовідносини з поставки природнього газу з 01.11.2021 та тривали по 30.12.2021 (спірний період), що в тому числі підтверджується даними Інформаційної платформи.
3.2. Аргументи Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ».
У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що відповідно до Постанов НКРЕКП від 29.06.2017р. № 841 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу АТ «ОДЕСАГАЗ» та від 31.05.20219р. № 920 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 29.06.2017р. № 841» відповідач здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території Одеси та Одеської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Оператора ГРМ.
Таким чином відповідач, як суб'єкт ринка природного газу, має статус «Оператор ГРМ» та діє виключно в інтересах третіх осіб (замовників, споживачів), а не своїх. В процесі здійснення господарської діяльності право власності на природний газ, який надходить до газорозподільної системи, АТ «ОДЕСАГАЗ» не переходить. Відповідач тільки виконує функції з контролю, регулювання, приладового обліку природного газу, спожитого кінцевими споживачами.
Одним із невід'ємних виробничих процесів під час розподілу природного газу є виконання балансуючих дій для покриття виробничо-технологічних втрат (далі - ВТВ) та витрат.
Балансування об'ємів (обсягів) природного газу, що подається в газорозподільну систему (далі - ГРМ) та розподіляється і передається з ГРМ за певний період, забезпечується Оператором ГРМ та включає:
- фізичне балансування ГРМ;
- комерційне балансування ГРМ.
Тобто, відповідач не використовує природний газ в якості сировини для виготовлення кінцевої продукції. Покриття ВТВ та втрат є одним із технічних процесів забезпечення балансування ГТС та ГРМ.
Відповідач посилаючись на до п. 3 Розділу VI Правил постачання природного газу (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), вказує, що ПОН здійснює постачання природного газу споживачу (за умови відсутності відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта) та оператору газорозподільної системи в виключних випадках, яких на думку відповідача станом на 01 листопада 2021 року не ставалось.
Вказані твердження відповідачем було доведено до відома позивачу шляхом направлення листів № 75 від 18.01.2022р. та 04/110 від 18.02.2022р.
У відповіді від 21.02.2022р за №119/4.1-3503-2022 Позивач підтверджує, що приєднання відповідача до Договору постачання природного газу або припинення Договору може бути зроблено тільки Оператором газотранспортної системи.
Також відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, є хибними оскільки даний договір не укладався та не може породжувати для сторін жодних правових наслідків, крім тих що пов'язані з його недійсністю.
Оскільки відповідач не має зобов'язань перед позивачем з оплати грошових коштів за період з 01.11.2021 по 31.12.2021 в межах надання послуги постачальником «останньої надії», відповідно не є винним у порушенні зобов'язання з оплати обсягів постачальника «останньої надії», вимоги позивача до відповідача про стягнення основної суми боргу, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за порушення зобов'язань передбачених договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» - є безпідставними.
Відповідач у своїх запереченнях на відповідь на відзив, зазначає, що не погоджується з твердженнями позову та відповіді на відзив. Вказує, що він, як суб'єкт ринку природного газу має статус «Оператора ГРМ» та діє виключно в інтересах третіх осіб (замовників, споживачів), а не своїх. Вважає, що позивач не довів у своїх запереченнях належними та допустимими доказами факт (обсяг/об'єм) постачання природного газу відповідачу протягом спірного періоду, що позовна заява не містить жодного розрахунку суми що заявлена до стягнення, та містить лише копію рахунків на оплату та відомості з офіційного сайту позивача щодо архіву ціни ПОН для непобутових споживачів за листопад-грудень 2021 року, однак такі документи не можуть вважатися належними доказами, що підтверджують розрахунок суми заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних в повному обсязі.
3.3. Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
У своїх поясненнях щодо суті спору, ТОВ «Оператор газотранспортних систем України» зазначає, що для здійснення діяльності постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі забезпечується функціонування окремого Реєстру споживачів постачальника «останньої надії».
В Інформаційній платформі споживач з ЕІС - кодом 56X250000000001K був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України» » (ЕІС-код 56Х93000000878ОВ) в період з 01.11.2021 по 30.12.2022 (включно).
Обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56X250000000001K за періоди: з 01.11.2021 по 30.12.2021 внесені в алокацію постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України» » (ЕІС-код 56Х93000000878ОВ) та становлять:
- з 01.11.2022 по 30.11.2021 - 4 921 218,86 куб. м.,
- з 01.12.2021 по 30.12.2021 - 8 698 791,06 куб. м. (інформація щодо закріплення споживача з ЕІС- кодом 56X250000000001K в Реєстрі споживачів постачальників додається).
Витяги з Інформаційної платформи інформації щодо обсягів відбору оператора газорозподільної системи - АТ «ОДЕСАГАЗ» (EIC-код 56X250000000001K (ЕІС - код комерційної точки обліку 56Y2500000000016)), віднесених в алокацію постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС - код 56X930000008780B) за період з 01.11.2021 по 30.12.2021, яка здійснювалась Оператором ГТС у відповідності до положень Кодексу ГТС, надається.
Також вказано, що інформація містить дані відносно обсягів відбору природного газу АТ «ОДЕСАГАЗ» на віртуальній точці з ЕІС-кодом 56ZG-DSO-250000N.
Відповідно, інформація щодо обсягів відбору природного газу у відповідний газовий період оператором ГРМ, яким є АТ «ОДЕСАГАЗ», визначається та формується на інформаційній платформі відносно віртуальної точки вказаного Оператора ГРМ, створеної Оператором ГТС з урахуванням вимог Кодексу ГТС.
ТОВ «Оператор газотранспортних систем України» просило суд врахувати надані пояснення при вирішенні спору по суті.
3.4. Аргументи Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
У своїх письмових поясненнях Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зазначає, що у разі якщо Оператора ГРМ було включено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії», то такий Оператор ГРМ зобов'язаний оплати вартість використаного природного газу.
При цьому, при здійснені розрахунків за послуги постачання природного газу постачальником «останньої надії», позивач та відповідач мали керуватися зазначеними вище вимогами Типового договору.
Враховуючи викладені обставини а також, загальні положення законодавства що регулюють дані правовідносини, НКРЕКП просило суд розглядати дану справу без участі представника НКРЕКП з урахуванням інформації, наданої у цих поясненнях.
4. Фактичні обставини справи встановлені судом.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд встановив наступне:
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова Компанія «Нафтогаз Україна» (далі ТОВ «ГК «Нафтогаз України») здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 917-рвід 22 липня 2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за результатами державного визначено постачальником «останньої надії» строком на три роки як переможця конкурсу.
Постановою НКРЕКП № 3011 від 24.12.2019 прийнято рішення про видачу ліцензії з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (далі - ТОВ «Оператор ГТС України»), на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу.
Акціонерне Товариство «ОДЕСАГАЗ» (далі - АТ «ОДЕСАГАЗ»), здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території Одеси та Одеської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Оператора ГРМ, відповідно до постанови НКРЕКП від 29.06.2017 р. № 841 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу АТ «ОДЕСАГАЗ» та від 31.05.2019 р. № 920 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 29.06.2017 р. № 841».
22.11.2021 позивачем було направлено відповідачу, лист в якому було зазначено, що з 01 листопада 2021 року, ТОВ “ГК “Нафтогаз України», є постачальником газу для забезпечення потреб АТ «ОДЕСАГАЗ» як постачальник «останньої надії» (далі, але не виключно -ПОН). Підключення до ПОН було здійснено автоматично, шляхом приєднання до публічного договору, у зв'язку з відсутністю в АТ «ОДЕСАГАЗ» точок у Реєстрі споживачів іншого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС. Разом із даним листом було направлено акти приймання-передачі, та зазначено про необхідність повернення одного з них протягом трьох днів з моменту підписання.
У зв'язку із закріпленням АТ «ОДЕСАГАЗ» як споживача за ТОВ “ГК “Нафтогаз України», як постачальника «останньої надії», позивач вважає, що між ними 01.11.2021 було укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».
Пунктом 2.1. вказаного Типового договору, передбачено, що Постачальник (ТОВ “ГК “Нафтогаз України») зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач (АТ «ОДЕСАГАЗ») зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, які визначені договором.
Пунктом 2.2. Типового договору передбачено, що обов'язковою умовою для постачання природного газу Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або Оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів).
Згідно пункту 3.1. Типового договору, постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора транспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Відповідно до пункту 4.1. Типового договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.
10.12.2021 позивачем було складено Рахунок на оплату (природний газ) № 36027, який згідно наявних в матеріалах справи документах, було направлено відповідачу 06.01.2022.
19.05.2022 позивач звернувся до відповідача із Вимогою № 119/4.3 6308-2022 про сплату заборгованості за спожитий газ, в якій зазначав, що за умовами Типового договору ТОВ «ГК «Нафтогаз України» взяла на себе зобов'язання постачати АТ «ОДЕСАГАЗ», як Споживачу, природний газ, а останнє, як Споживач, взяло на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість природного газу відповідно до діючих цін. Товариство належним чином виконує свої зобов'язання, натомість поставлений природний газ на загальну суму: 1 263 171 393,62 грн. станом на « 19» травня 2022р. зі сторони АТ «ОДЕСАГАЗ» залишився неоплаченим.
У зв'язку із чим ТОВ «ГК «Нафтогаз України» вимагало сплатити заборгованість за природний газ (основний борг) в сумі 1 263 171 393,62 грн. до 02.06.2022. Зазначало, що у разі несплати заборгованості у визначений вище строк, Товариство буде вимушене звернутися з позовом до суду для захисту своїх інтересів, внаслідок чого, окрім заборгованості, додатково буде стягнено пеню, 3% річних, інфляційні втрати та судові витрати, зокрема витрати на правничу допомогу.
15.11.2022 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулося із адвокатським запитом до ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС», в якому просило надати інформацію щодо фактичних обсягів споживання природного газу, зокрема АТ «ОДЕСАГАЗ» код ЕІС- код 56X250000000001K в період з 01.11.2021 по момент надання відповіді.
У відповідь на даний запит ТОВ «Оператор Газотранспортних систем» у листі №ТОВВИХ-22-12812 від 25.11.2022, повідомило, що згідно з абзацом 4 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС), кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один EIC-код. Ідентифікація споживачів в інформаційній платформі здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами.
У якості додатку до відповіді було надано витяги з інформаційної платформи стосовно інформації щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X250000000001K в період з 01.11.2021 по 30.11.2021 та в період з 01.12.2021 по 30.12.2021.
Із вказаних витягів вбачається, споживача з ЕІС-кодом 56X250000000001K, в період з 01.10.2021 по 31.12.2021 було закріплено за постачальником - ТОВ “ГК “НАФТОГАЗ».
Також, вбачається, що остаточна алокація відборів споживача з ЕІС-кодом 56X250000000001K за період з 01.11.2021 по 30.11.2021 встановлена в розмірі 4 921 218, 86 м3.
Остаточна алокація відборів споживача з ЕІС-кодом 56X250000000001K за період з 01.12.2021 по 30.12.2021 встановлена в розмірі 8 698 791, 06 м3.
Із документів, що були надані разом із відзивом на позовну заяву, вбачається, що після отримання рахунку на оплату послуг та вимоги про сплату заборгованості АТ «ОДЕСАГАЗ» звернулося до позивача із листом № 75 від 18.01.2022 «Щодо надання роз'яснень».
В даному листі відповідачем, зокрема, було зазначено, що рахунки та податкові накладні які надходять від позивача до їхнього підприємства, надходять помилково.
Отже відповідачем заперечувалась імовірність виникнення в нього обов'язку зі сплати послуг постачання природного газу.
У листі № 119/4.1-3503-2022 від 21.02.2022 «Щодо постачання природного газу постачальником «останньої надії», ТОВ «ГК «Нафтогаз України» зазначало, що оператор ГРМ не може посилатися на відсутність підписаного двостороннього договору в обґрунтування відсутності договірних відносин. Договірні відносини з постачальником «останньої надії» в даному випадку виникають автоматично у разі, якщо оператор ГРМ самостійно не закупає природний газ в достатній кількості для покриття фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі. Договір постачання між ПОН і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу ГТС. Це правило діє і у разі, коли природний газ постачається не звичайному споживачу, а оператору ГРМ. ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не уповноважена здійснювати перевірки чи погодження при включенні споживача до реєстру постачальника «останньої надії».
У відповідь на вищезазначений лист позивача, АТ “ОДЕСАГАЗ» направило лист № 04/110 від 18.02.2022 «Щодо деяких питань врегулювання взаємовідносин». В даному листі, окрім іншого відповідачем було повторно зазначено, про те що АТ “ОДЕСАГАЗ» не може бути споживачем природного газу який постачається постачальником «останньої надії», відтак Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», не може бути використаний в господарській діяльності Оператора ГРМ для забезпечення покриття виробничо-технологічних витрат, оскільки ним регулюються виключно взаємовідносини між постачальником «останньої надії» та Споживачем.
Таким чином судом встановлено, що відповідачем заперечується виникнення в нього обов'язку зі сплати заявленої позивачем заборгованості за природний газ поставлений позивачем, як постачальником «останньої надії».
01.07.2024 відповідач звернувся із заявою про приєднання доказів, в якій зокрема просив приєднати до матеріалів справи лист звернення ТОВ «ГК «Нафтогаз України» до АТ «ОДЕСАГАЗ» № 119/4.1-16739-2022 від 06.10.2022, а також відповідь АТ «ОДЕСАГАЗ» № 04/08-410 від 24.10.2022 щодо надання підписаних документів.
Із вказаного листа АТ «ОДЕСАГАЗ» вбачається, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулося до відповідача із листом в якому зазначало про необхідність термінового підписання актів звіряння розрахунків та первинних документів за період з 01 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року, пов'язаного з необхідністю ТОВ «ГК «Нафтогаз України» подати до НКРЕКП документи які б могли відповідати абзацу тринадцятому статті 1 у Законі України від 29.07.2022 р. № 2479-ІХ “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». 24 жовтня 2022 року відповідачем було підписано та повернуто позивачу документи, на виконання вимог Закону України № 2479-ІХ.
Також у судових засіданнях по справі представник відповідача, неодноразово посилався на ту обставину, що між сторонами здійснюється процедура врегулювання заборгованості з оплати постачання природного газу, що передбачена Законом України № 2479-ІХ та Законом України № 1639-ІХ, та заявляв, що заборгованість яка становить предмет даного спору є штучною.
Однак, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо вчинення сторонами у справі юридично значимих дій у вигляді укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості, у відповідності до вимог Закону України № 1639-ІХ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», деякі положення якого, станом на момент розгляду справи викладенні в редакції Закону України № 2479-ІХ від 29.07.2022, щодо заборгованості, яка виникла у листопаді, грудні 2021 року.
Крім того судом встановлено, що доданий до позовної заяви Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (т. 1, а.с. 60-63) був укладений між сторонами у жовтні 2022 року, на виконання вимог Закону України № 2479-ІХ, щодо іншої заборгованості відповідача та даний договір не стосується предмета спору в даній справі.
5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Також згідно пункту 26 частина 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», Постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Згідно частин 1, 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 затверджено Правила постачання природного газу (далі - Правила).
Даними Правилами врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи. Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.
Відповідно до пункту 3 Розділу І Правил, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Відповідно пункту 3 Розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Так, договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника останньої надії, відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Положеннями статті 633 Цивільного кодексу України встановлено, що публічний договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначені розділом VI цих Правил.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу, постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. ТНЕ UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року).
Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з'ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року).
Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.
Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання.
Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора.
Дана правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц.
Отже, оскільки, за твердженням позивача, Оператором ГТС об'єми природного газу, спожитого відповідачем автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - позивача і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», в зв'язку з наявністю заперечень відповідача про те, що Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може бути використаний в господарській діяльності Оператора ГРМ, суд вважає за доцільне, в межах даної справи, з метою дотримання принципу правової визначеності, надати правову оцінку запереченням відповідача щодо укладення договору та безпосередньо оцінити обґрунтованість стягнення грошових коштів за природний газ з відповідача, як споживача портфеля постачальника «останньої надії», що цілком кореспондується з висновками постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 по справі №522/1528/15-ц.
Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Судом встановлено, що ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» було автоматично включено (зареєстровано) АТ «ОДЕСАГАЗ» в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», як споживача природного газу, оскільки в нього були відсутні постачальники природного газу (не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників). У такий спосіб, за твердженням позивача, між ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (Постачальник) та АТ «ОДЕСАГАЗ» (Споживач) було укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» від 01.11.2021.
Також судом було встановлено, що обсяг природного газу, АТ «ОДЕСАГАЗ» (ЕІС-код 56X250000000001K) та внесений в алокацію ТОВ «ГК «Нафтогаз України» як постачальника останньої надії (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить:
за період з 01.11.2021 по 30.11.2021 в розмірі 4 921 218, 86 м3;
за період з 01.12.2021 по 30.12.2021 в розмірі 8 698 791, 06 м3.
Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема:
- листом Оператора ГТС № ТОВВИХ-22-12812 від 25.11.2022;
- інформацією щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56X250000000001K в Реєстрі споживачів постачальників;
- інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X250000000001K в період з 01.11.2021 по 30.12.2021.
Вказані обсяги поставленого природного газу зафіксовано на віртуальній точці №56ZG-DSO-250000N.
Правила постачання природного газу, затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496 (далі Правила), розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).
Частиною з вказаних правил визначено, що Постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Відповідно до ч. 5 Розділу І цих Правил визначено, що споживачем є юридична або фізична особа - підприємець, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб або використання в якості сировини, а не для перепродажу.
При цьому, оператор газорозподільної системи (Оператор ГРМ) - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою, до якої підключений об'єкт споживача .
Відповідно до глави 2 Розділу І Кодексу газорозподільних систем, Оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається Регулятором.
Оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.
До основних функцій Оператора ГРМ зокрема відноситься:
1) забезпечення розподілу (переміщення) природного газу від місць його надходження в ГРМ з ГТС та з інших джерел (від ГДП та ВБМ, підключених до ГРМ, та від суміжних ГРМ) до споживачів природного газу з урахуванням його якісних і фізико-хімічних характеристик та потреб цих споживачів;
2) забезпечення оперативно-диспетчерського управління ГРМ та планово-профілактичних і аварійно-відновлювальних робіт на об'єктах ГРМ з урахуванням вимог охорони праці та техніки безпеки;
3) забезпечення максимальної економічності, оптимальних режимів та надійності роботи ГРМ, розробка оптимальних технологічних режимів роботи ГРМ для безперебійного та безаварійного газопостачання споживачів;
4) забезпечення організації та реєстрації взаємовідносин (адміністрування) суб'єктів ринку природного газу, які підключені до/через ГРМ та співпрацюють з ним, при забезпеченні розподілу (передачі) природного газу ГРМ;
5) виконання договірних зобов'язань при розподілі (споживанні, передачі) природного газу ГРМ;
6) своєчасне інформування суб'єктів ринку природного газу про відхилення технологічних режимів роботи ГРМ, що можуть вплинути на режим газоспоживання (обмеження обсягів тощо), та вжиття заходів щодо їх ліквідації;
7) забезпечення контролю якості фізико-хімічних характеристик та показників природного газу, який передається до/з ГРМ;
8) забезпечення комерційного обліку природного газу, у тому числі приладового, в ГРМ;
9) забезпечення приєднання об'єктів замовників до ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності або користуванні (у тому числі в експлуатації) Оператора ГРМ, за їх зверненням та за умови дотримання вимог цього Кодексу;
10) забезпечення балансування між об'ємами і обсягами передачі природного газу до ГРМ (від ГТС, ГДП, ВБМ, інших ГРМ) та об'ємами і обсягами передачі природного газу з ГРМ (споживачам, для транзиту в інші ГРМ);
11) формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об'єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу по об'єктах суб'єктів ринку природного газу, які знаходяться на ліцензованій території Оператора ГРМ та/або які замовили розподіл природного газу ГРМ у відповідному періоді;
12) співпраця з операторами суміжних систем з метою надійного та ефективного функціонування ГРМ;
13) дослідження потреб споживачів (замовників), у тому числі різних галузей економіки, в природному газі для здійснення підготовки планів розвитку та розбудови ГРМ.
Згідно до визначених у ст. 3 Закону України «Про ринок природного газу» термінів, розподіл природного газу це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу (п. 35).
Також статтею 3 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що точка виходу - визначена точка у газотранспортній системі, в якій оператор газотранспортної системи доставляє природний газ, що знаходиться у газотранспортній системі, до іншої газотранспортної або газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або споживача, приєднаного до газотранспортної системи, або до об'єкта, пов'язаного із видобутком природного газу (п. 42)
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, доступ до газорозподільної системи - це право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи.
Як було встановлено судом, відповідно до Постанов НКРЕКП від 29.06.2017р. №841 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу АТ «ОДЕСАГАЗ» та від 31.05.20219р. №920 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 29.06.2017р. №841», АТ «ОДЕСАГАЗ» здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території Одеси та Одеської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації АТ «ОДЕСАГАЗ».
Відповідно до п. 3.2. Статуту АТ «ОДЕСАГАЗ», затвердженого на Загальних зборах акціонерів ПАТ “ОДЕСАГАЗ» у 2018 році (в редакції чинній станом на листопад - грудень 2021 року), предметом діяльності Товариства, зокрема, є:
- розподіл природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом;
- експлуатація газопроводів, споруд, виробничих баз та інших об'єктів, які знаходяться на балансі та переданих у користування Товариству;
- розробка комплексних програм і планів розвитку газового господарства з метою найбільш повного задоволення потреб населення;
- пуско-налагоджувальні роботи на об'єктах газового господарства, технологічний нагляд за їх будівництвом та експлуатацією;
- виробництво та реалізація продукції виробнично-технічного призначення.
Також відповідно п. 3.2. Статуту АТ «ОДЕСАГАЗ», затвердженого загальними зборами акціонерів АТ «ОДЕСАГАЗ» від 08.05.2023 (в редакції чинній станом на момент ухвалення рішення), предметом діяльності Товариства, зокрема, є:
- отримання газу від постачальників; розподіл природного, нафтового газу та газу (метану), вугільних родовищ та інш.;
- експлуатація газопроводів, споруд, ГНС, ГНП, виробничих баз та інших об'єктів, які знаходяться на балансі та переданих у користування Товариству;
- розробка комплексних програм і планів розвитку газового господарства з метою найбільш повного задоволення потреб населення, пуско - налагоджувальні роботи на об'єктах газового господарства, технологічний нагляд за їх будівництвом та експлуатацією;
- виробництво та реалізація продукції виробничо-технічного призначення.
Отже, аналізуючи наведені вище положення чинного законодавства та установчого документу «ОДЕСАГАЗ», Оператор ГРМ є самостійним та окремим суб'єктом правовідносин, що виникають при постачанні, транспортуванні, розподілі та споживанні природного газу. Такий суб'єкт не є кінцевим споживачем природного газу, не використовує природний газ з метою постачання його до споживачів, а, зокрема, здійснює його розподіл у відповідних обсягах від газотранспортної мережі постачальника природного газу до кінцевих споживачів, на підставі укладених зі споживачами договорів розподілу газу.
Враховуючи викладене, автоматичне включення ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» АТ «ОДЕСАГАЗ» в Реєстр споживачів постачальника «останньої надії», як споживача природного газу, є помилковим та таким, що не відповідає правовим засадам функціонування ринку природного газу.
Крім того, неправомірність таких дій та помилковість віднесення відповідача до споживачів постачальника «останньої надії» підтверджується умовами самого Типового договору, а саме пунктом 2.2., яким безпосередньо передбачено, що обов'язковою умовою для постачання природного газу Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або Оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів).
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ, договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Відповідно до пункту 2 глави 3 розділу VІ Кодексу ГРМ, на підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ:
1) присвоює споживачу (у тому числі побутовому споживачу) персональний EIC-код як суб'єкту ринку природного газу та в установленому законодавством порядку передає його Оператору ГТС для можливості ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни постачальника;
2) надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ для можливості споживання ним відповідних об'ємів природного газу, виділених постачальником природного газу;
3) забезпечує формування та передачу прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом.
Порядок присвоєння персонального ЕІС-коду споживачу (побутовому споживачу) та за необхідності його точці (точкам) комерційного обліку визначається главою 4 цього розділу.
Порядок комерційного обліку природного газу, у тому числі приладового, по об'єкту споживача визначений в розділах ІХ-ХІ цього Кодексу.
Отже, вищенаведені обставини роблять неможливим дотримання з боку відповідача умов п 2.2. Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», оскільки укладення АТ «ОДЕСАГАЗ», як споживача, з самим собою, як з оператором ГРМ, договору розподілу природного газу є взаємовиключним. Як і відсутні підстави для укладення договору транспортування природного газу з Оператором ГТС, як то передбачено для прямих споживачів.
Таким чином, оскільки при здійсненні своєї господарської діяльності, як оператора ГРМ, АТ «ОДЕСАГАЗ» не використовує природний газ в якості сировини, тобто для виготовлення кінцевої продукції, не має ліцензій та відповідно не здійснює господарську діяльність з постачання (продажу) природного газу до споживачів, в тому числі побутових споживачів, та з урахуванням досліджених норм законодавства, що регулюють засади функціонування газового ринку України, суд доходить висновку, що АТ «ОДЕСАГАЗ» у листопаді, грудні 2021 року не міг виступати у правовідносинах з ТОВ «Газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», як споживач природного газу постачальника «останньої надії» за Типовим договором, в зв'язку з чим даний договір не може вважатись укладеним.
Враховуючи викладене, оскільки згідно до наведених законодавчих норм відповідач не міг виступати у правовідносинах з ТОВ «Газопостачальна компанія «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», як споживач природного газу постачальника «останньої надії» та він не виявив свою волю на вчинення вказаного правочину, до набуття відповідачем обумовлених цивільних прав та обов'язків даний правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином відповідачем не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Отже, тлумачення частини третьої статті 203 ЦК України дає підстави стверджувати, що вона застосовується лише тоді, коли існує хоча б якесь волевиявлення учасника правочину. Якщо процес формування його волі відбувся під впливом (тиском) зовнішніх обставин чи факторів, які її деформують, за приписами частини першої статті 215 ЦК України, це є підставою для визнання правочину недійсним.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відсутність мети споживання відповідачем природного газу за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та, за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення, свідчить про неукладеність такого правочину.
Релевантними до вказаної позиції суд вважає висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 по справі №204/8017/17, в якій зазначено, що неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним у силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів, щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину, або ж їх відновлювати.
Щодо посилань відповідача, на врахування положень Закону України від 14 липня 2021 року №1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо вчинення сторонами у справі, юридично значимих дій, а саме укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості стосовно заборгованості зі споживання природного газу за період листопад-грудень 2021 року в розмірі 618 684 448,67 грн. і ця заборгованість підпадає під врегулювання вищевказаного Закону.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З аналізу вищевикладеного слідує, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Частинами 1, 2 статті 13 ГПК України, встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Як вже було зазначено судом, статтею 73 України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Така позиція зазначена у Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Таку ж правову позицію було застосовано у постанові КГС ВС від 09.11.2023 року № 910/6379/22, у постанові КГС ВС від 03.08.2022 року по справі № 925/538/19.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Вказану правову позицію також було застосовано в постанові КГС ВС від 17.04.2024 року по справі № 910/18677/23, постанові КГС ВС від 13.03.2024 по справі № 906/91/20, постанові КГС ВС від 24.07.2024 року по справі 910/1869/23, постанові КГС ВС 03.09.2024 року по справі 910/2127/24.
Враховуючи все вищевикладене, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, позиції учасників справи та положення законодавства, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» до АТ “ОДЕСАГАЗ» про стягнення вартості 13 620 0009,92 м3 природного газу за період 01.11.2021 - 30.12.2021, з підстав необґрунтованості та безпідставності, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Приймаючи до уваги відмову судом у позові у повному обсязі, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
2.Судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 07 квітня 2025 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська