79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
04.04.2025 Справа № 914/238/25
За позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів», м.Львів
до відповідача-1: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , м.Львів
до відповідача-2: ОСОБА_2 , м.Львів
про: стягнення 323337,77грн за договором №45/В/2023 від 09.02.2023
Суддя Ділай У.І.
Без участі представників сторін
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025, справу №914/238/25 призначено для розгляду судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 03.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов'язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.
Конверт з ухвалою, надісланий відповідачу-1 на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та позові, повернутий поштовим відділенням із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Конверт з ухвалою, надісланий відповідачу-2 на адресу, яка зазначена в позові, повернутий поштовим відділенням із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 cуд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).
Разом з тим, суд звертає увагу, що ГПК України не передбачено обов'язок суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідачі протягом розгляду справи не скористалися своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 04.04.2025. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
09.02.2023 між АТ АКБ «Львів» (надалі - позивач, банк) та Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач, позичальник) укладено Кредитний договір №45/В/2023, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 500000,00 грн, з процентною ставкою 29,9% річних та з; кінцевою датою повернення - 08.02.2026.
Прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору банк виконав, перерахувавши на поточний рахунок відповідача кошти в розмірі 500000,00грн. На підтвердження долучено копію меморіального ордеру №319249 від 09.02.2023.
Відповідно до пункту 2.1.6 кредитного договору, повернення кредиту здійснюється згідно Графіку погашення кредиту, що є невід'ємною частиною договору.
За заявою позичальника від 30.04.2024 про відтермінування оплати тіла кредиту та з проханням прострочену заборгованість основного боргу (тіла кредиту) визнати строковою та відтермінувати на останній платіж між банком та позичальником було укладено додаток №1 від 30.04.2024 до кредитного договору де викладено Графік платежів в новій редакції.
Згідно з п.4.1., п.4.2. кредитного договору - позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення кредиту здійснюється шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу банку.
Згідно п.3.2. кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3. цього договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4. цього договору. Позичальник сплачує нараховані Банком проценти у валюті кредиту щомісяця не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані, якщо Графіком погашення кредиту не встановлені інші терміни сплати процентів.
Як зазначено в позові станом на 20 січня 2025 року заборгованість по нарахованих і несплачених процентах становить 4240,52грн за період з 01.01.2025 по 20.01.2025.
Згідно з п.2.7. кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов'язань за цим додатковим договором, а також у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини.
Банк у випадках, передбачених п.2.7 цього договору, справі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.
Пунктом 4.9. кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п.4.8) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.
30.12.2024 банком було надіслано відповідачу-1 лист-вимогу від 27.12.2024 за вих.№8946/0-05 про дострокове повернення кредитних коштів, про повернення строкової заборгованості та нарахованих процентів. Проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
За твердженням позивача, відповідач-1 свої зобов'язання по сплаті кредитних коштів належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість: 319097,25грн основний борг, 4240,52грн несплачені відсотки.
Крім того, з метою забезпечення виконання вимог за кредитним договором 09.02.2023 між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №45/В/2021/Р-1, відповідно до п.п.1.3., 1.6. якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених кредитним договором. Поручитель, шляхом підписання цього договору, виражає свою згоду на зміну Основного зобов'язання без необхідності будь-якого додаткового погодження з ним, включаючи випадки збільшення кредитних зобов'язань позичальника, пов'язаних із збільшенням ліміту кредитування, збільшенням розміру відсотків користування кредитом, збільшення терміну користування кредитом та інших.
Згідно п. 1.4. договору поруки поручитель та позичальник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.
Відповідно до п.2.8. договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати взяті на ' себе зобов'язання по цьому договору, не пізніше 7 банківських днів з дати надсилання йому вимоги кредитора.
На виконання п. 2.8. договору поруки позивач скерував відповідачу-2 лист-вимогу від 27.12.2024, за вих.№8946/0-05, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
Спір виник внаслідок того, що відповідачі своїх зобов'язань не виконали. Відтак, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів 319097,25грн основного боргу, 4240,52грн заборгованості по відсотках.
При прийнятті рішення суд виходив із наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач-1 уклали кредитний договір №45/В/2023від 09.02.2023, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Для виконання кредитного договору необхідне вчинення сторонами передбачених умовами договору дій, які призводять до встановлення між ними кредитного правовідношення. Таке відношення встановлюється між сторонами з часу отримання позичальником від банку кредиту. З настанням цієї події договір як підстава для виникнення кредитного правовідношення у повному обсязі вважається таким, що відбувся.
Правовідношення, що виникло, є зобов'язанням. У подальшому сторони в залежності від суб'єктивного становища виконують обов'язок вчинити дію чи здійснюють вимоги, визначені змістом правовідношення, відповідно до умов договору, тобто виконують зобов'язання.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 526, 525 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст.346 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом. Згідно з ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
У п.2.1.4 договору сторони погодили, що дата повернення кредиту - 08.02.2026.
На виконання умов даного договору позивачем надано відповідачу-1 кредитні кошти за умовами поповнення обігових коштів, що підтверджено випискою по банківському рахунку та меморіальним ордером, долученими до матеріалів справи. Натомість, відповідач-1 не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання в частині своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом.
30.12.2024 позивач надіслав відповідачу-1 лист-вимогу від 27.12.2024 за вих.№8946/0-05 про дострокове повернення кредитних коштів, про повернення строкової заборгованості та нарахованих процентів, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
Відповідач-1 дану обставину не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім цього, як підтверджено матеріалами справи, позивач та відповідач-2 уклали договір поруки №45/В/2021/Р-1 від 09.02.2023, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
У відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.
Факт порушення боржником - відповідачем-1 своїх зобов'язань ОСОБА_2 не заперечив.
Частина 3 ст. 554 ЦК України надає можливість встановлювати поруку стосовно виконання одного й того ж зобов'язання з боку декількох осіб (співпоручителів) шляхом укладення між кредитором і кількома поручителями одночасно одного спільного договору поруки і закріплює як солідарну відповідальність поручителів з боржником перед кредитором, так і солідарну відповідальність поручителів між собою, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до положень ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Зважаючи на те, що норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того ж зобов'язання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.
За таких обставин кредитор, керуючись ст. 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника і кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 статті 554 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Згідно з п.п.1.3., 1.6. договору поруки сторони узгодили, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених кредитним договором. Поручитель, шляхом підписання цього договору, виражає свою згоду на зміну Основного зобов'язання без необхідності будь-якого додаткового погодження з ним, включаючи випадки збільшення кредитних зобов'язань позичальника, пов'язаних із збільшенням ліміту кредитування, збільшенням розміру відсотків користування кредитом, збільшення терміну користування кредитом та інших.
В ході судового розгляду відповідач-2 обставин справи не заперечив, доказів оплати заборгованості за кредитними зобов'язаннями позивачу не надав.
Враховуючи зазначене та перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, станом на дату прийняття рішення суд відзначає, що обов'язок по поверненню кредитних коштів у повному обсязі настав, заборгованість по кредиту в розмірі 319097,25грн основного боргу, 4240,52грн заборгованості по відсотках позичальника перед банком належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачами не спростована, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню
Судовий збір покладається на відповідачів, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись статтями 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-79, 129, 191, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (79008, Львівська область, місто Львів, вулиця Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) 319097,25грн основного боргу, 4240,52грн заборгованості по відсотках.
3.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (79008, Львівська область, місто Львів, вулиця Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) 2425,04 грн судового збору.
4.Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (79008, Львівська область, місто Львів, вулиця Сербська, 1, ідентифікаційний код 09801546) 2425,04 грн судового збору.
5.Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 08.04.2025.
Суддя Уляна ДІЛАЙ