вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/933/24
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Астра Люкс» (03061, м. Київ, вул. Бориславська, буд. 54)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Перше швейне підприємство “Козак» (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Івана Мазепи, буд. 6)
про стягнення 194 374, 65 грн.
Приватне акціонерне товариство “Астра Люкс» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. №198/2 від 10.04.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Перше швейне підприємство “Козак» про стягнення 194 374, 65 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2024 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.
20.05.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
21.05.2024 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке підписано електронним цифровим підписом.
22.07.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому останній просить суд зменшити розмір штрафних санкцій у справі №911/933/24 до 80 000, 00 грн. У вказаному клопотанні відповідач зазначає наступне:
- відповідачем не було подано відзив до суду, через намір врегулювання спору з позивачем, шляхом досягнення між сторонами домовленості та укладення мирової угоди про компенсацію позивачу штрафних санкцій;
- стягнення та сплата штрафу на користь позивача в розмірі 194 374, 65 грн. негативно вплине на поточну діяльність відповідача, як суб'єкта господарювання;
- відповідач не в змозі сплатити штраф одним платежем;
- арешт банківського рахунку, списання грошових коштів з банківського рахунку відповідача та одночасне стягнення боргу за виконавчими листами, що є допустимими одночасними примусовими діями виконавця, з метою примусового виконання рішення суду, вплине на можливість здійснювати відповідачем оплати оренди приміщень, сплачувати податки, комунальні послуги та здійснювати вчасну виплату заробітної плати працівникам, що в свою чергу, призведе до покладення додаткових штрафних санкцій на відповідача, погіршить його матеріальне становище, затруднить виконання судового рішення та може призвести до часткового чи повного зупинення господарської діяльності відповідача, як господарюючого суб'єкта на ринку послуг та неможливості виконання рішення суду;
- розуміючи наслідки порушення умов договору в частині сплати штрафних санкцій, відповідач не передбачав затримки виконання умов договору та не спричиняв їх умисно. На момент пред'явлення позову до суду позивачем порушення строків поставки були усунені самостійно;
- з урахуванням розміру доходів та витрат відповідача, останній може сплатити на користь позивача розмір штрафних санкцій в сумі 80 000 грн.
- враховуючи відсутність понесення позивачем збитків пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором, суд може зменшити розмір штрафних санкцій заявлених до стягнення.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 09.04.2025.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю “Перше швейне підприємство “Козак» (далі-відповідач, Виконавець) перед Приватним акціонерним товариством “Астра Люкс» (далі-позивач, Замовник), що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору підряду №1808 від 18.08.2023.
Так, 18.08.2023 між Приватним акціонерним товариством «Астра Люкс» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Перше швейне підприємство “Козак» укладено Договір підряду №1808 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов?язується виконати роботи з пошиття Продукції найменування, асортимент, кількість та ціна робіт з пошиття якої визначені у додатках до даного договору, а Замовник зобов?язується оплатити виконані роботи на умовах та в порядку визначених у даному договорі.
Строк виконання робіт та передачі Продукції: вказується в специфікаціях до цього договору. Продукція передається партіями. Партією Продукції вважається Продукція вказана у одній специфікації. Роботи з пошиття певної партії Продукції вважаються виконаними з моменту передачі Виконавцем Замовнику всієї кількості Продукції визначеної у певній специфікації (п. 1.3. Договору).
Пунктами 2.1., 2.2. Договору встановлено, що ціна робіт та загальна вартість робіт визнаються у додатках (специфікаціях) до даного договору. Оплата здійснюється Замовником у безготівковій формі на поточний рахунок Виконавця в строки визначені в специфікаціях до цього договору.
Передача Виконавцю матеріалів (сировини), з якої має бути виготовлена Продукція та Продукції Замовнику здійснюється: за місцезнаходженням Виконавця або за адресою складу Виконавця, які вказані у п. 8 даного договору або у специфікаціях до цього договору або у іншому пункті передачі погодженому сторонами шляхом надсилання листів на електронну пошту вказану у цьому договорі (п. 3.1. Договору).
Пунктом 4.5. Договору передбачено, що факт передачі Продукції підтверджується актом виконаних робіт та актом приймання-передачі Продукції (видатковою накладною).
За порушення строку передачі Продукції Виконавець сплачує пеню в розмірі 0, 2% від вартості несвоєчасно переданої Продукції за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів Виконавець понад пеню сплачує штраф у розмірі 7% загальної вартості робіт вказаної у специфікації по якій порушено строк передачі Продукції (п. 5.2. Договору).
Договір набуває чинності з моменту укладання та діє по 31.12.2024 р. Строк дії договору автоматично (тобто без підписання сторонами додаткових угод (договорів) продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін даного договору письмово (по пошті, електронній пошті), не пізніше ніж за 10 днів до закінчення поточного календарного року, не повідомить іншу сторону про відмову від продовження дії договору (п. 6.1. Договору).
Між сторонами також підписано наступні Додатки до Договору: Специфікація №1, Розрахунок витрат сировини (матеріалів) на пошиття Продукції, ростовка до Специфікації №1, Специфікація №2 від 25.10.2023, ростовка до Специфікації №2.
З специфікації №1 вбачається, що в ній передбачалась поставка наступних позицій: куртка вітровологозахисна зимова, вид 1 (верх) у кількості 1000 шт. на суму 738 000, 00 грн.
Пунктом 1. Специфікації №1 передбачено, що передача Продукції Замовнику здійснюється в строк: до 20.10.2023 р. Передача Продукції здійснюється партіями. Партією вважається Продукція вказана в одній видатковій накладній (акті приймання-передачі). Адреса передачі матеріалів (сировини) Виконавцю та продукції Замовнику: Київська обл., м. Фастів, вул. Івана Мазепи, 6.
З специфікації №2 вбачається, що в ній передбачалась поставка наступних позицій: костюм літній польовий (тип 1) у кількості 1500 шт. на суму 1 053 000, 00 грн.
Згідно п. 1. Специфікації №2 передача Продукції здійснюється партіями. Партією вважається Продукція вказана в одній видатковій накладній (акті приймання-передачі). Адреса передачі матеріалів (сировини) Виконавцю та продукції Замовнику: Київська обл., м. Фастів, вул. Івана Мазепи, 6.
З позовної заяви вбачається, що за Специфікацією №1 продукція була передана:
- 27.10.2023 у кількості 500 шт.;
- 31.10.2023 у кількості 500 шт.
На підтвердження чого, позивач надає видаткові накладні:
- №-000057 від 27.10.2023 на суму 369 000, 00 грн.;
- №-000058 від 31.10.2023 на суму 369 000, 00 грн.
Також, на підтвердження вказаного позивач надає Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):
- №-000057 від 27.10.2023 на суму 369 000, 00 грн.;
- №-000058 від 31.10.2023 на суму 369 000, 00 грн.
З позовної заяви також вбачається, що за Специфікацією №2 продукція була передана:
- 18.12.2023 у кількості 200 комп.;
- 19.01.2024 у кількості 1300 комп.
На підтвердження чого, позивач надає видаткові накладні:
- №-000000003 від 19.01.2024 на суму 912 600, 00 грн.;
- №-000064 від 18.12.2023 на суму 140 400, 00 грн.
Також, на підтвердження вказаного позивач надає Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):
- №-000000003 від 19.01.2024 на суму 912 600, 00 грн.;
- №-000064 від 18.12.2023 на суму 140 400, 00 грн.
Так, позивач зазначає, що продукція була передана йому з простроченням.
Вказані вище видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані представниками обох сторін.
У зв'язку з простроченням передачі продукції позивачем нарахована пеня у розмірі 120 664, 65 грн. та штраф у розмірі 73 710, 00 грн.
Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з претензією за №28/2 від 25.01.2024 та з претензією за №176 від 13.03.2024.
Так, порушення відповідачем виконання своїх обов'язків за Договором стало підставою для звернення Приватного акціонерного товариства “Астра Люкс» до суду з позовною заявою.
Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір підряду. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здачі та приймання робіт, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 837 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За нормою частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її та в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підряднику.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті й він підписується другою стороною.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Специфікацією №1 встановлено строк передачі продукції замовнику, а саме до 20.10.2023.
Судом встановлено, що за вказаною вище Специфікацією позивачу було передано продукцію 27.10.2023 на суму 369 000, 00 грн. у кількості 500 шт. та 31.10.2023 на суму 369 000, 00 грн. у кількості 500 шт., що підтверджується видатковими накладними та Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), тобто продукцію передано з простроченням.
Разом з цим, Специфікацією №2 встановлено строк передачі продукції замовнику, а саме до 25.11.2023.
При цьому, судом встановлено, що за вказаною вище Специфікацією позивачу було передано продукцію 19.01.2024 на суму 912 600, 00 грн. у кількості 1300 шт. та 18.12.2023 на суму 140 400, 00 грн. у кількості 200 шт., що підтверджується видатковими накладними та Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), тобто продукцію передано з простроченням.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У зв'язку з простроченням передачі продукції позивачем нарахована пеня у загальному розмірі 7 602, 43 грн. за загальний період з 20.10.2023 по 31.10.2023 за Специфікацією №1 та на загальну суму 113 062, 22 грн. за загальний період з 25.11.2023 по 19.04.2024 за Специфікацією №2.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 5.2. Договору за порушення строку передачі Продукції Виконавець сплачує пеню в розмірі 0, 2% від вартості несвоєчасно переданої Продукції за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 календарних днів Виконавець понад пеню сплачує штраф у розмірі 7% загальної вартості робіт вказаної у специфікації по якій порушено строк передачі Продукції.
Дослідивши розрахунок пені, суд дійшов висновку про його перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки, зокрема, визначено не вірні періоди нарахування пені за обома Специфікаціями, у зв'язку з чим пеня нарахована в більшому розмірі.
Пеня за прострочення передачі відповідачем продукції за Специфікацією №1 розрахована судом наступним чином:
- з 21.10.2023 по 26.10.2023 на суму 369 000, 00 грн. = 2 426,30 грн.;
- з 21.10.2023 по 30.10.2023 на суму 369 000, 00 грн. = 3 720,33 грн.
Пеня за прострочення передачі відповідачем продукції за Специфікацією №2 розрахована судом наступним чином:
- з 26.11.2023 по 17.12.2023 на суму 140 400, 00 грн. = 2 684,91 грн.;
- з 26.11.2023 по 18.01.2024 на суму 912 600, 00 грн. = 41 417,65 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Астра Люкс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Перше швейне підприємство “Козак» пені за прострочення передачі продукції, підлягають задоволенню частково в загальній сумі 50 249, 19 грн.
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня та штраф застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 19.09.2019 у справі №904/5770/18.
З підстав порушення строків передачі продукції за Специфікацією №2 позивач також заявив до стягнення з відповідача штраф у розмірі 7% від вартості продукції за вказаною Специфікацією, а саме у розмірі 73 710, 00 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 73 710, 00 грн. штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 80 000, 00 грн., суд зазначає наступне.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.
За частинами 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Так, відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен, зокрема, об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та інше. При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
У той же час зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 року в справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року в справі № 916/553/19.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Отже, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
В якості підтвердження наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій до 80 000, 00 грн. відповідачем надано суду: заключну виписку з банку за період з 01.01.2024 по 30.06.2024, роздруківки повідомлень Інни Мазій, картку рахунку ТОВ «Швейна фабрика «Віта» станом на 30.06.2024, картку рахунку ТДВ «ФШП «Козак» станом на 30.06.2024, картку рахунку ТОВ «Альмера» станом на 30.06.2024, звід по нарахуванням за січень 2024 року відповідача, звід по нарахуванням за лютий 2024 року відповідача, звід по нарахуванням за березень 2024 року відповідача, звід по нарахуванням за квітень 2024 року відповідача, звід по нарахуванням за травень 2024 року відповідача, звід по нарахуванням за червень 2024 року відповідача, договір №1406 від 14.06.2022, акт використання сировини від 25.05.2023, акт здачі-приймання робіт №23, акт використання сировини від 12.06.2023, акт використання сировини від 25.10.2023, акт використання сировини від 31.10.2023, акт відповідача про не отримання продукції за накладною №1183 від 31.10.2023, договір найму №01/08-22 від 01.08.2022, додаткову угоду до договору найму від 31.07.2023, договір піднайму (суборенди) нежитлового приміщення №2 від 24.02.2023, акт прийому-передачі приміщення згідно договору піднайму, наказ відповідача №12п від 01.02.2024, наказ відповідача №15п від 01.03.2024, пропозицію за вих. №13-01/06/2024 від 13.06.2024, фінансову звітність малого підприємства станом на 31.03.2024, пояснення за вих. №01-17/07/2024 від 17.07.2024, додаткові пояснення у справі №911/934/24.
Підсумовуючи все наведене вище, дослідивши документи надані відповідачем на підтвердження наявності обставин для зменшення штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність обставин, які мають істотне значення для зменшення розміру штрафних санкцій до 80 000, 00 грн.
Крім того, суд звертає увагу відповідача на часткове стягнення суми пені.
За таких обставин, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 80 000, 00 грн. задоволенню не підлягає.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Перше швейне підприємство “Козак» на користь Приватного акціонерного товариства “Астра Люкс» 50 249, 19 грн. пені та 73 710, 00 грн. штрафу.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства “Астра Люкс» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Перше швейне підприємство “Козак» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Перше швейне підприємство “Козак» (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Івана Мазепи, буд. 6, код ЄДРПОУ 38036672) на користь Приватного акціонерного товариства “Астра Люкс» (03061, м. Київ, вул. Бориславська, буд. 54, код ЄДРПОУ 19255777) пеню в сумі 50 249 (п'ятдесят тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 19 коп., штраф в сумі 73 710 (сімдесят три тисячі сімсот десять) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1 931 (одна тисяча дев'ятсот тридцять одна) грн. 06 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено 09.04.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.