ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.04.2025Справа № 910/11727/24
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Департаменту патрульної поліції (Україна, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; ідентифікаційний код: 40108646)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Західспецбуд" (Україна, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 25Б; ідентифікаційний код: 34771978)
про стягнення 31 784,64 грн
Департамент патрульної поліції (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Західспецбуд" (далі - відповідач) про стягнення 31 784,64 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором № 603 від 11.09.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 вказану позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
03.10.2024 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 03.10.2024 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
22.10.2024 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 22.10.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
24.10.2024 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яку 24.10.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
29.10.2024 відповідачем сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив, які 30.10.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У своїх заявах по суті справи відповідач вказував на необхідність передачі справи за виключною підсудністю для подальшого розгляду за місцезнаходженням нерухомого майна до Господарського суду Закарпатської області.
За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Разом із тим, статтею 30 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок розгляду справ за виключною підсудністю.
Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Отже, виходячи із комплексного аналізу положень статей 30, 31 Господарського процесуального кодексу України, суди не можуть допускати випадків будь-яких спорів щодо підсудності, оскільки Господарським процесуальним кодексом України чітко визначено категорії спорів, які повинні розглядатися тільки за виключною підсудністю.
Згідно з ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 виклала висновок щодо застосування приписів ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, зокрема зазначила таке.
За визначенням, що дає академічний тлумачний словник української мови, словосполука "з приводу" означає "у зв'язку з чим-небудь", тому словосполучення "з приводу нерухомого майна" треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майном або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18, від 27.09.2022 у справі №922/423/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.
Водночас, спір у цій справі виник з договору підряду, щодо виконання робіт з капітального ремонту з облаштування засобами безбар'єрного доступу маломобільних груп населення приміщення управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції за адресою: вул. Олега Кошового, 2, м. Ужгород. Таким чином, спір не стосується безпосередньо об'єкта нерухомого майна та жодним чином не впливає на обсяг прав та обов'язків сторін щодо такого об'єкта.
Відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для передачі справи за виключною підсудністю до Господарського суду Закарпатської області.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
11.09.2023 між Департаментом патрульної поліції (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія "Західспецбуд" (далі - виконавець) було укладено Договір №603 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується в межах твердої договірної ціни (додаток 1 до Договору) провести на свій ризик власними силами та засобами у строки, встановлені у Договорі, роботи з "Капітального ремонту з облаштування засобами безбар'єрного доступу маломобільних груп населення приміщення управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції за адресою: вул. Олега Кошового, 2, м. Ужгород " за кодом ДК 021:2015 - 45450000-6 "Інші завершальні будівельні роботи" (далі - Роботи) в обсягах, передбачених кошторисною документацією, на підставі якої складено локальний кошторис (додаток 2 до Договору), з дотриманням діючих будівельних норм і правил, передбачених законодавством України, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи.
Згідно з п. 2.1 Договору Роботи повинні бути виконані в повному обсязі у строк не пізніше 09.10.2023 з дати підписання Договору уповноваженими особами сторін.
Пунктом 2.2 Договору визначено, що приймання-передавання Робіт оформлюється Актом приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2В (далі - Акт) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3 (далі - Довідка).
Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість Робіт за Договором (договірна ціна) становить 484 799,80 грн без ПДВ відповідно до договірної ціни (додаток №1 до Договору) та обсягів, передбачених локальним кошторисом (додаток № 2 до Договору) і включає в себе вартість матеріалів для виконання Робіт, кошти па покриття ризиків, відповідно до Кошторисних норм України, сплату усіх податків і зборів, обов'язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені та інші витрати, пов'язані з виконанням Робіт за договором.
Згідно з п. 7.3 Договору у разі порушення строку виконання Робіт у повному обсязі з вини виконавця, він сплачує на вимогу замовника штрафні санкції протягом десяти робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачуються штрафні санкції, від загальної вартості Робіт за договором за кожний день прострочення до дня фактичного виконання зобов'язань.
Пунктом 14.1 Договору встановлено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2023 (включно).
У разі невиконання умов договору в установлений термін він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що не звільняє сторони від відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань за договором (п. 14.3 Договору).
Додатком № 1 до Договору сторони погодили договірну ціну - 484 799,80 грн, локальний кошторис на будівельні роботи №02-01-01 та підсумкову відомість робіт.
Додатком № 4 до Договору затверджено календарний графік, за яким кінцевою датою виконання робіт є 09.10.2023.
Додатковою угодою №1 від 30.10.2023 сторони погодили зменшення загальної вартості робіт до 477 816,93 грн.
27.11.2023 сторонами підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2023 року за формою КБ-2в на суму 217 335,28 грн, а також Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3.
15.12.2023 сторонами підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт №2 за грудень 2023 року за формою КБ-2в на суму 218 340,97 грн, а також Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3.
20.12.2023 сторонами підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень-2 2023 року за формою КБ-2в на суму 42 140,68 грн, а також Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору в частині строку виконання робіт, позивачем було направлено на його адресу Претензію №20888/41/3/02-2023 від 17.11.2023, в якій позивач просив сплатити пеню, передбачену п. 7.3 Договору.
З огляду на те, що відповідач порушив строк виконання робіт за Договором та не задовільнив вказану претензію, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 31 784,64 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (стаття 526 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною першою статті 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Так сторонами було погоджено строк виконання робіт за Договором - не пізніше 09.10.2023 з дати підписання Договору уповноваженими особами сторін.
Також сторони погодили, що приймання-передавання робіт оформлюється Актом приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2В та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою № КБ-3.
Судом встановлено, що роботи були здані виконавцем та прийняті замовником у три етапи: 27.11.2023, 15.12.2023 та 20.12.2023, про що сторонами підписано відповідні Акти приймання виконаних будівельних робіт формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3.
Відтак остаточно роботи за Договором були здані 20.12.2023, тобто з порушенням погодженого сторонами строку.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що в разі порушення строку виконання Робіт у повному обсязі з вини виконавця, він сплачує на вимогу замовника штрафні санкції протягом десяти робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачуються штрафні санкції, від загальної вартості Робіт за договором за кожний день прострочення до дня фактичного виконання зобов'язань.
Зважаючи на встановлені судом обставини, відповідачем допущено прострочення виконання робіт за Договором у період з 09.10.2023 по 19.12.2023.
Водночас позивачем безпідставно включено до періоду прострочення дату фактичного завершення виконання робіт (20.12.2023), оскільки зобов'язання вважається виконаним в момент підписання Актів КБ-2 та Довідок КБ-3, а не з наступного дня.
Здійснивши власний розрахунок штрафних санкцій, суд встановив, що обґрунтованою є пеня в розмірі 31 391,64 грн.
Оцінюючи заперечення відповідача, суд звертає увагу на невірне та довільне тлумачення з його боку п. 7.3 Договору, оскільки вказаний пункт жодним чином не ставить в залежність право замовника на застосування заходів відповідальності до виконавця із отриманням останнім певної претензії.
Окрім того, позивачем належними доказами (список згрупованих рекомендованих відправлень, конверт з відміткою про повернення за закінченням терміну зберігання та фіскальний чек від 17.11.2023) підтверджено факт направлення поштового відправлення №0304804765157 - Претензії №20888/41/3/02-2023 від 17.11.2023.
Суд також зазначає, що Договором не визначено форму пред'явлення такої вимоги замовника, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом, як шляхом звернення до виконавця з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - позову.
Позивач надав докази направлення копії позовної заяви з додатками до зареєстрованого Електронного кабінету відповідача, а саме квитанцію №1749429.
Відтак станом на поточну дату встановлений п. 7.3 Договору десятиденний строк сплив, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 31 391,64 грн.
Щодо тверджень відповідача про наявність підстав для зменшення суми неустойки на підставі статті 551 Цивільного кодексу України суд зазначає таке.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас вказані норми законодавства не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 та від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
У постановах від 12.06.2019 у справі №904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Водночас, відповідачем не доведено суду належними доказами об'єктивної неможливості виконання робіт за Договором в обумовлений сторонами строк, а також не доведено невідповідності розміру стягуваної неустойки наслідкам порушення зобов'язання, тому суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення з відповідача.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 31 391,64 грн.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 392,45 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 29,95 грн залишається за позивачем.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Західспецбуд" (Україна, 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 25Б; ідентифікаційний код: 34771978) на користь Департаменту патрульної поліції (Україна, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; ідентифікаційний код: 40108646) пеню в розмірі 31 391 (тридцять одна тисяча триста дев'яносто одна) грн 64 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 392 (дві тисячі триста дев'яносто дві) грн 45 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 29,95 грн покласти на позивача.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 09.04.2025
Суддя О.В. Нечай