ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.04.2025Справа № 910/4327/25
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорольський завод дитячих продуктів харчування"
про забезпечення позову
у справі № 910/4327/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорольський завод дитячих продуктів харчування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко"
про стягнення 478 233,90 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хорольський завод дитячих продуктів харчування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 478 233,90 грн.
Одночасно із пред'явленням позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "Хорольський завод дитячих продуктів харчування" подано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко", які знаходяться на рахунках у банківських установах, в тому числі, але не виключно, на рахунках НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві "Південний", НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві "Прокредит Банк", НОМЕР_3 в Акціонерному товаристві "Альфа-банк" в межах розміру ціни позову 478 233,90 грн.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За приписами частин 1, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову - це по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Предметом заявленого позову є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар на підставі Договору поставки №20058К від 01.04.2024.
Під час вирішення питання забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає, що наявність непогашеної заборгованості свідчить про ухилення відповідачем від виконання своїх зобов'язань та позбавляє позивача права вільно розпоряджатися коштами для ведення власної господарської діяльності.
Позивач також зазначає, що відповідач отримав від позивача товарно-матеріальні цінності на значну суму, яку мав оплатити у погоджені Договором терміни, однак протиправно продовжує утримувати у себе належні для оплати товару позивачу грошові кошти, тому існує реальна ймовірність завдання позивачу додаткових збитків, оскільки несвоєчасність надходження від відповідача оплати за товар призводить до відсутності коштів, на які позивач розраховував, що може призвести до неможливості своєчасного розрахунку з контрагентами та виконання інших грошових зобов'язань.
Оскільки, на думку позивача, існує достатньо обґрунтована ймовірність, що відповідач з метою ухилення від виконання свого грошового зобов'язання перед позивачем вчиняє заходи з метою приховання активів, достатніх для погашення заборгованості, є необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Втім, як встановлено судом, позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не надано суду доказів, у розумінні чинного процесуального закону, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Підставою для забезпечення позову є не наявність чи відсутність коштів у відповідача, а наявність підстав вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення (такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №910/4050/17).
У заяві про забезпечення позову позивач посилається лише на наявність у відповідача заборгованості та можливе невиконання рішення суду в разі задоволення позову. В свою чергу, твердження позивача про можливість відповідача розпоряджатися належними йому коштами не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки без долучення відповідних доказів та надання обґрунтувань у суду відсутні підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення в цій справі у випадку задоволення позовних вимог.
Однак самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення в разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та надання обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Відтак позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведено суду, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136 - 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорольський завод дитячих продуктів харчування" про забезпечення позову відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Нечай