ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.04.2025Справа № 910/2615/23
За заявою Головного управління ДПС у місті Києві
до ОСОБА_1
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням до банкрутства
у справі № 910/2615/23
За заявою Головного управління ДПС у місті Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Вояж" (код ЄДРПОУ 35122611)
про банкрутство
Суддя Івченко А.М.
Представники сторін: відповідно до протоколу
Головне управління ДПС у місті Києві звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Вояж" у зв'язку із наявною та непогашеною заборгованістю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2023 заяву Головного управління ДПС у місті Києві залишено без руху; встановлено Головному управлінню ДПС у місті Києві строк десять днів з дня вручення цієї ухвали на усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство; встановлено Головному управлінню ДПС у місті Києві спосіб усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство шляхом надання: - всіх доказів вжиття заходів забезпечення погашення податкового боргу відповідно до компетенції та в порядку передбаченому спеціальним законодавством, що регулює відносини, які виникають у сфері справляння відповідних податків і зборів; - доказів сплати судового збору у розмірі 26 840,00 грн.
06.03.2023 від заявника надійшла заява про усунення недоліків, в якій надано пояснення проти кожного аргументу суду, що слугував залишенню заяви без руху.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 повернуто Головному управлінню ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ (ідентифікаційний код: 44116011) заяву про відкриття провадження у справі банкрутство та додані до неї документи.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, задоволено; ухвалу господарського суду м. Києва скасовано, а справу скеровано до господарського суду м. Києва для розгляду заяви Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про відкриття провадження у справі банкрутство.
02.05.2023 від арбітражного керуючого Карасюка О.В. надійшла заява про участь у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 прийнято заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду; підготовче засідання суду призначено на 26.07.23; викликано для участі у судовому засіданні представників заявника та боржника та визначеного автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство арбітражного керуючого: Гонту Ольгу Анатоліївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 01.02.2013 №12); встановлено арбітражному керуючому Гонті О.А. строк до 01.07.2023 (включно) для подачі до суду заяви про участь у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Вояж" у порядку ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства; зобов'язано заявника надати у засідання суду оригінали документів, копії яких приєднано до поданої ним заяви, а також додаткові відомості (за їх наявності), необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство; зобов'язано боржника у строк до 01.07.2023 надати суду належним чином засвідчені копії правоустановчих документів, зокрема статут підприємства, відзив на заяву про порушення справи про банкрутство з додатками, складений відповідно до ст. 36 Кодексу України з процедур банкрутства та з урахування п. 6 ст. 39 цього Кодексу; заборонено власнику майна (органу, уповноваженому управляти майно) боржника та Товариству з обмеженою відповідальністю "Україна-Вояж" (код ЄДРПОУ 35122611) приймати рішення про ліквідацію, реорганізацію боржника, а також відчуджувати основні засоби.
12.06.2023 від арбітражного керуючого Бандоли О.О. надійшла заява про участь у справі.
13.06.2023 від арбітражного керуючого Гонти О.А. надійшла заява про участь у справі.
26.06.2023 від арбітражного керуючого Шалашного Л.О. надійшла заява про участь у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Вояж" (03170, м. Київ, вул. Янтарна, 5-В, з присвоєнням ідентифікаційного коду 35122611); визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Вояж" (03170, м. Київ, вул. Янтарна, 5-В, з присвоєнням ідентифікаційного коду 35122611) в розмірі 3 817 434,68 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Вояж" (03170, м. Київ, вул. Янтарна, 5-В, з присвоєнням ідентифікаційного коду 35122611); оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Вояж" (03170, м. Київ, вул. Янтарна, 5-В, з присвоєнням ідентифікаційного коду 35122611) у встановленому законодавством порядку; призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Вояж" (03170, м. Київ, вул. Янтарна, 5-В, з присвоєнням ідентифікаційного коду 35122611) арбітражного керуючого Гонту Ольгу Анатоліївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 01.02.2013 №12); встановлено розпоряднику майна боржника арбітражному керуючому Гонті Ользі Анатоліївні розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна боржника із розрахунку трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів авансованих заявником на депозитний рахунок господарського суду; заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави; встановлено розпоряднику майна боржника строк до 26.08.2023 для подачі до Господарського суду м. Києва відомостей про результати розгляду вимог кредиторів (письмові нормативно-обґрунтовані пояснення щодо складеного реєстру по кожному з кредиторів, витяги з державних реєстрів заборон щодо майна боржника, а також, при наявності, письмові заперечення боржника щодо вимог кредиторів), реєстру вимог кредиторів, а також доказів повідомлення кредиторів про дату проведення попереднього засідання суду; визначено дату проведення попереднього судового засідання на 04.10.23; зобов'язано розпорядника майна у строк до 26.08.2023 провести інвентаризацію майна боржника.
28.08.2023 від розпорядника майна боржника надійшло повідомлення.
29.08.2023 від ГУ ДПС у м. Києві надійшла заява з грошовими вимогами до боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2023 призначено до розгляду заяву ГУ ДПС у м. Києві з грошовими вимогами до боржника на 04.10.23.
31.09.2023, 12.09.2023, 13.09.2023 від розпорядника майна боржника надійшли документи по справі, звіт, повідомлення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 визнано кредитором у справі № 910/2615/23 по відношенню до боржника: - Головне управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС на суму 8 474 683,80 грн., з яких: 60 300,00 грн - перша черга; 3 053 892,93 грн - третя черга; 5 360 490,87 грн - шоста черга; зобов'язано розпорядника майна боржника надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства; визначено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 17.10.2023; зобов'язано розпорядника майна боржника проаналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; надати письмові докази про розмір активу та пасиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Вояж", наявну дебіторську заборгованість; зобов'язано розпорядника майна боржника надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника; визначено дату проведення підсумкового судового засідання у справі на 29.11.23.
14.11.2023 від розпорядника майна боржника надійшли пояснення, затвердження звітів, клопотання про визнання боржника банкрутом, реєстр вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 відкладено розгляд справи на 10.01.24; затверджено Звіт про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражного керуючого Гонти Ольги Анатоліївни у справі № 910/2615/23 про банкрутство ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНА-ВОЯЖ" станом на 31.10.2023 на загальну суму 64 190,32 грн; затверджено Звіт про здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого Гонти Ольги Анатоліївни у справі № 910/2615/23 про банкрутство ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНА-ВОЯЖ" з 26.07.2023 по 17.10.2023 на суму 2 461,24 грн; здійснено за рахунок коштів, авансованих ініціюючим кредитором, сплату основної грошової винагороди арбітражному керуючому Гонті Ользі Анатоліївні в сумі 60 300,00 грн, (відповідно до платіжних доручень №5113 від 08.11.2023 на суму 54 000,00 грн та №4772 від 22.12.2022 на суму 6 300,00 грн), за виконання повноважень розпорядника майна боржника у справі № 910/2615/23 з депозитного рахунку Господарського суду міста Києва на рахунок № НОМЕР_1 в АТ "УКРСИББАНК", м. Київ, МФО 351005, РНОКПП НОМЕР_2 , одержувач: арбітражний керуючий Гонта Ольга Анатоліївна.
04.12.2023 від арбітражного керуючого Реверука П.К. надійшла заява про участь у справі.
10.01.2024 судове засідання не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 призначено розгляд справи на 06.03.24.
19.01.2024 від розпорядника майна боржника надійшла заява про виправлення описки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 виправлено описки.
Постановою Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Вояж" (03170, м. Київ, вул. Янтарна, 5-В, з присвоєнням ідентифікаційного коду 35122611); припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Вояж" (03170, м. Київ, вул. Янтарна, 5-В, з присвоєнням ідентифікаційного коду 35122611) арбітражного керуючого Гонти Ольги Анатоліївни (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 01.02.2013 №12); визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна-Вояж" (03170, м. Київ, вул. Янтарна, 5-В, з присвоєнням ідентифікаційного коду 35122611); відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Вояж" (03170, м. Київ, вул. Янтарна, 5-В, з присвоєнням ідентифікаційного коду 35122611) арбітражного керуючого Реверука Петра Костянтиновича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 08.04.2013 №783); підприємницьку діяльність банкрута завершено; строк виконання всіх грошових зобов'язань вважати таким, що настав 06.03.2024; припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом у встановленому порядку; припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 06.03.2024; зобов'язано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора до 06.03.2025; з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; зобов'язано районну в м. Києві державну адміністрацію відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців за місцезнаходженням боржника, внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запис про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та відомості про ліквідатора банкрута.
30.05.2024 від ліквідатора банкрута надійшла заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням до банкрутства.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2024 призначено розгляд заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням до банкрутства на 14.08.24; зобов'язано ОСОБА_1 надати пояснення на заяву.
07.06.2024 від ДСА України надійшла заява про виправлення помилки у виконавчому документі.
19.10.2023 судом було видано наказ не зазначивши в наказі код ЄДРПОУ боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 відкладено розгляд заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням до банкрутства на 04.09.24; повторно зобов'язано ОСОБА_1 надати пояснення на заяву; заяву про виправлення помилки у виконавчому документі задоволено; виправлено описку в наказі від 19.10.2023 у справі № 910/2615/23, а саме, замість "Боржник: Головне управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)", читати "Боржник: Головне управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011)".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2024 відкладено розгляд заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням до банкрутства на 09.10.24; повторно зобов'язано ОСОБА_1 надати пояснення на заяву.
09.10.2024 судове засідання не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 призначено розгляд заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням до банкрутства на 04.12.24.
04.12.2024 судове засідання не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 призначено розгляд заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням до банкрутства на 12.02.25; повторно зобов'язано ОСОБА_1 надати пояснення на заяву.
12.02.2025 судове засідання не відбудеться.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 призначено розгляд заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням до банкрутства на 02.04.25; повторно зобов'язано ОСОБА_1 надати пояснення на заяву.
В судовому засіданні суд заслухав пояснення учасників провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Ліквідатор банкрута зазначає, що за результатами аналізу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що керівником та одночасно засновником ТОВ «Україна-Вояж» є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідно до статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", учасники товариства мають такі права: брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; брати участь у розподілі прибутку товариства; отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.
Ліквідатором ТОВ «Україна-Вояж» було направлено запит вих. №02-141/403 керівнику TOВ «Україна-Вояж» про надання інформації, передання бухгалтерської та іншу документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута. Відповідь не надійшла.
Також ліквідатором ТОВ «Україна-Вояж» було направлено запит вих. №02-141/405 арбітражній керуючій Гонті Ользі Анатоліївні, яка виконувала повноваження розпорядника майна ТОВ «Україна-Вояж» про надання інформації, передання бухгалтерської та іншу документації та інших цінностей банкрута.
Відповідь № 02-10/10 від 05.04.2024 арбітражної керуючої Гонти Ольги Анатоліївни містить інформацію, що невідкладно після призначення розпорядником майна ТОВ «УКРАЇНА-ВОЯЖ» арбітражний керуючий Гонта О.А. звернулась з відповідними запитами та Розпорядженнями до керівництва боржника про надання інформації та документів, необхідних для виконання повноважень на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 по справі № 910/2615/23.
Однак, ані відповідей, ані жодних документів арбітражному керуючому Гонті О.А. ТОВ «Україна-Вояж» надано не було.
Крім того, під час виїзду за місцезнаходженням ТОВ «Україна-Вояж», а саме за адресою: вул. Янтарна, будинок 5В, м. Київ для проведення інвентаризації активів і зобов'язань, інвентаризаційною комісією було встановлено, що за вказаною адресою ТОВ «Україна-Вояж» відсутнє, натомість там знаходилась станція технічного обслуговування.
На підставі вищевикладеного, ліквідатором подано заяву про кримінальне правопорушення до Святошинського районного управління поліції з проханням розпочати досудове розслідування за фактом вчинення керівником ТОВ «Україна-Вояж» ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 у справі № 910/2615/23 визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Вояж" в розмірі 3 817 434,68 грн.
Кредиторська заборгованість виникла на підставі судового рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2014 у справі № 826/15433/14 задоволено позов податкового органу про стягнення заборгованості.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, постановою суду встановлено наявність податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Вояж" у розмірі 3 817 500,60 грн.
В постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2014 у справі № 826/15433/14 викладені наступні обставини: «Підстави виникнення податкової заборгованості, наявність боргу у визначеному позивачем розмірі, а також дотримання податковим органом встановленої законодавством процедури, що передує стягненню податкового боргу в судовому порядку підтверджуються: довідкою про заборгованість; копією податкового повідомлення - рішення від 10.06.2013 року № 0003082250 з доказами направлення; копією акта № 324/22-5-09/35122611 від 16.05.2013 року; копією податкової декларації по податку на прибуток від 17.07.2014 року №9091422417; копією корінця податкової вимоги від 09.07.2014 року №1685-25; копією рішення про опис майна у податкову заставу №144/26-57-25-01-10; копією фіскального чеку та списку згрупованих внутрішніх відправлень про направлення на адресу відповідача адміністративного позову з додатками. На день розгляду справи сума податкового боргу відповідачем погашена не була. Доказів оскарження податкової вимоги, погашення податкового боргу за цими податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою відповідачем або звернення до органу державної податкової служби із заявами про розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу до суду не надано».
В подальшому ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі № 910/2615/23 визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС до боржника на суму 8 474 683,80 грн., з яких: 60 300,00 грн - перша черга; 3 053 892,93 грн - третя черга; 5 360 490,87 грн - шоста черга.
Всього визнано кредиторських вимог до ТОВ "Україна-Вояж" на суму 8 474 683,80 грн.
Виникнення податкової заборгованості вказує на умисне порушення керівними органами вимог податкового законодавства та не виконання своїх повноважень належним чином. А також умисне не виконання судового рішення, а саме - постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2014 у справі № 826/15433/14.
У відповідь на запит арбітражного керуючого ГУ ДПС у м. Києві в листі №33904/6/26-15-12-01- 07 від 03.04.2024 повідомило, що станом на 28.03.2024 наявні суми переплат на суму 1251,76 грн та 298 181,36 грн.
З огляду на те, що за рахунок суми переплати можливо сформувати ліквідаційну масу та задовольнити кредиторські вимоги ліквідатором було спрямовано запит №02-141/511 від 07.05.2024 з проханням надати підтверджуючі документи щодо здійснення ТОВ «Україна-Вояж» платежів, які складають вищезазначені суми переплат. Повідомити про дату виникнення переплати та права у ТОВ «Україна-Вояж» для повернення таких сум. Повідомити про правомірність повернення переплат па користь ТОВ «Україна-Вояж».
У відповідь на запит отримано лист від 20.05.2024 №50228/6/26-15-04-03-07, в якому повідомляється, що згідно з інформаційними ресурсами ДПС, переплата в сумі 298 181,36 грн виникла понад 1095 днів.
А переплата в розмірі 1251,76 грн виникла на підставі самостійної сплати платником єдиного внеску в сумі 860,21 грн (платіжне доручення від 07.04.2014 №75) та у сумі 651,47 грн (платіжне доручення від 09.07.2014 № 78).
Проте, повідомити правомірність наявної переплати ГУ ДПС у м. Києві може лише за результатами контрольно-перевірочної роботи.
Наразі у ліквідатора ТОВ «Україна-Вояж» відсутня копія розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), що підтверджує сплату коштів на рахунок 3556.
При цьому Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів (затверджений Наказом Міністерства фінансів України 23 липня 2021 року № 417) передбачено вимогу про надання такого документу разом із заявою (п. 6).
У разі невиконання такої вимоги, заява залишається без розгляду відповідно до п. 10 Порядку.
З урахуванням переліку банківських рахунків, які зазначені у відповіді Головного управління ДПС у м. Києві №33904/6/26-15-12-01-07 від 03.04.2024, було встановлено, що всі рахунки закриті.
Тобто кошти, які б могли знаходитись на банківських рахунках у ТОВ «Україна-Вояж» - відсутні.
Додатково перевірено відомості та отримано Розширений витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, згідно якого вбачається припинене приватне обтяження, тип обтяження: застава рухомого майна товари в обороті.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається, що відомості відсутні.
В результаті пошуку на Судовій владі України судових справ, в яких боржник є стороною або учасником, не вбачається відкритих проваджень, які станом на день підготовки звіту ще не розглянуті, крім справи про банкрутство.
Відповідно до пошукового запиту в АСВП, відсутні виконавчі провадження, в яких ТОВ «Україна-Вояж» є боржником або стягувачем.
Згідно з пошуковим запитом через систему УКРНОІВІ, щодо ТОВ «Україна-Вояж» не знайдено жодного об'єкта.
Відповідно до Довідки про власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств відсутня інформація за вищевказаними критеріями пошуку суб'єкта - ТОВ «Україна-Вояж».
Згідно з порталом Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва нічого не знайдено по запиту щодо ТОВ «Україна-Вояж».
Відповідно до Державного реєстру цивільних повітряних суден України записи щодо ТОВ «Україна-Вояж» відсутні.
З відповіді Головного управління ДПС у м. Києві №33904/6/26-15-12-01-07 від 03.04.2024 вбачається, що фінансову звітність, як обов'язковий додаток до декларації з ПДВ за період 2020- 2023 роки ТОВ «Україна-Вояж» до контролюючого органу не надавало, тому надати її копії та інформацію про дебіторську заборгованість за запитуваний період не має можливості.
На запит арбітражного керуючого Реверука П.К. вих. №02-141/403 керівнику ТОВ «Україна-Вояж» про надання інформації, передання бухгалтерської та іншу документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута також не надходило відповіді.
Відповідно до ч.1 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення.
Відповідно до «Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства», затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства економіки України від 06.03.2006 №81, основними джерелами інформації для проведення аналізу є: установчі документи підприємства (засновницький договір, статут), а також довідка про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію, реєстр власників акцій (за наявності); баланс підприємства (форма N1), для суб'єктів малого підприємництва - форма Nl-м); звіт про фінансові результати (форма N2; форма N2-m); звіт про рух грошових коштів (форма N3); звіт про власний капітал (форма N4); примітки до річної фінансової звітності (форма N 5); звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) (форма N 11-03); обстеження технологічних інновацій промислового підприємства (форма N 1-інновація); звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма N1-Б); звіт з праці (форма N 1-ПВ); звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці (форма N1-ПВ (умови праці); звіт про використання робочого часу (форма N 3-ПВ); звіт про виробництво промислової продукції (форма N 1П-НПП); інша інформація, необхідна для проведення аналізу та виявлення резервів виробництва.
Відповідно до ч 3.3 Методичних рекомендацій з аналізу і оцінки фінансового стану підприємства Центральної спілки споживчих товариств України від 28.07.2006, інформаційною базою для аналізу є фінансова звітність за період, що аналізується, зокрема, баланси і звіти про фінансові результати за базовий, минулий(лі) і звітний періоди.
Отже, для проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника, в тому числі на предмет наявності ознак дій з доведення до банкрутства, необхідна фінансова звітність банкрута, а також інша документація (угоди, рішення, протоколи, накази тощо).
Під час ліквідаційної процедури документація та матеріальні цінності банкрута не були передані ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Реверуку П.К.
На даний час, у ліквідатора банкрута відсутні документи, які необхідні для проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника на предмет виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.
Враховуючи викладене вище, проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника на предмет виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, на даний час не вбачається можливим, у зв'язку з відсутністю необхідного обсягу документів фінансової звітності товариства, а також іншої документації банкрута.
Можна зробити висновок про те, що Боржник фактично перестав здійснювати свою діяльність, що підтверджується відсутністю за юридичною адресою будь-яких представників, неподання фінансової звітності, а також невиконання судового рішення, прийнятого 03.11.2014 року.
Натомість відсутні докази, які б підтвердили хоч якісь дії з боку керівних органів, в тому числі ліквідації ТОВ «Україна-Вояж» в порядку, передбаченому законодавством, ініціювання банкрутства тощо.
Таким чином, між бездіяльністю керівника і одночасно засновника ТОВ «Україна-Вояж» та виникнення значної податкової заборгованості вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок.
Крім того, всі банківські рахунки банкрута були закриті до 17.04.2019 року, що підтверджує відсутність господарської діяльності в тому числі в період з 17.04.2019 по дату відкриття провадження у справі про банкрутство.
Окремо слід зазначити, що в звіті розпорядника майна ТОВ «Україна-Вояж» Гонти О.О. міститься інформація, що ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У МІСТІ КИЄВІ у своїй відповіді повідомило розпорядника майна про те, що інформація щодо подання податкової та фінансової звітності по ТОВ «УКРАЇНА-ВОЯЖ» за останні п'ять років відсутня.
В свою чергу, ГОЛОВНИМ УПРАВЛІННЯМ СТАТИСТИКИ У МІСТІ КИЄВІ повідомлено, що ТОВ «УКРАЇНА-ВОЯЖ» востаннє подавало до статистичного органу фінансову звітність за перше півріччя 2014 року та статистичну звітність за II квартал 2014 року за формою № 2 - інвестиції (квартальна) «Капітальні інвестиції».
Станом на сьогоднішній день відповідь від ОСОБА_1 не надійшла, а документація, печатки, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору ТОВ «Україна-Вояж» - не передані.
При таких обставинах також встановлюється, факт бездіяльності керівника та засновника ТОВ «Україна-Вояж», що призвело до банкрутства та його приховування, і яка проявляється у:
• не внесенні змін до державного реєстру щодо актуальної адреси боржника, а також засновника;
• ненаданні інформації на запити арбітражних керуючих;
• не передачі документів, печаток, цінностей ліквідатору;
• не здійсненні дій щодо стягнення дебіторської заборгованості.
Враховуючи приписи законодавства, правозастосовчу судову практику та викладені вище обставини, наявні всі підстави для притягнення керівника та засновника ТОВ «Україна-Вояж» до субсидіарної відповідальності межах справи про банкрутство.
Розмір субсидіарної відповідальності для стягнення з ОСОБА_1 розраховується відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ:
- ліквідаційна маса (колишнім керівником не передано, окремо не виявлено) = 0,00 грн.
- сума вимог кредиторів, визнаних судом та включених до реєстру = 8 474 683,80 грн
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.
Згідно із ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, па засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 916/313/20 викладено, що зменшення активів боржника через відсутність дій по стягненню дебіторської заборгованості або відсутність документів щодо такого стягнення (непередача арбітражному керуючому цих документів) в розумінні статті 62 КУзПБ є зменшення ліквідаційної маси.
Навмисне зменшення ліквідаційної маси керівником призводить до недостатності майна боржника для погашення боргів перед кредиторами в розумінні частини другої статті 61 КУзПБ.
При цьому недостатність майна боржника, що виникає внаслідок дій/бездіяльності керівника боржника, розглядається за нормами статті 62 КУзПБ як передумова для субсидіарної відповідальності.
Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони).
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
Об'єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки.
Суб'єктами правопорушення є особи, визначені частиною другою статті 61 КУзПБ.
Суб'єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб'єкта правопорушення).
Відтак, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16.
Так, у справі № 916/313/20, яка розглядалась Верховним Судом ліквідатором при подачі заяви про покладення субсидіарної відповідальності було визначено суб'єктів відповідальності - керівників (учасників) банкрута та судом першої інстанції встановлено, що у період з 30.03.2018 по 07.05.2019 учасником ТОВ "Ренді" з часткою у статутному капіталі у розмірі 100% був ОСОБА_1 (виконував повноваження керівника боржника з 02.04.2018 по 07.05.2019), а з 07.05.2019 учасником ТОВ "Ренді" з часткою у статутному капіталі у розмірі 100% став ОСОБА_2 (керівник боржника з 08.05.2019).
Водночас, судом першої інстанції зазначено про об'єкт цього правопорушення - завдання істотної матеріальної шкоди кредиторам діями (бездіяльністю) керівників банкрута.
Згідно з положеннями частини другої статті 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, тобто цією нормою визначено презумцію вини у разі порушення зобов'язання.
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Стосовно об'єктивної сторони у цій справі ліквідатор виходив з того, що керівниками ТОВ «Ренді» жодних дій з вчинення претензійно-позовної роботи відносно повернення дебіторської заборгованості не здійснювалось і при цьому не передавалися ліквідатору первинні фінансові документи боржника.
Слід зауважити, що частина друга статті 61 КУзПБ має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників або інших осіб, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника...".
Проте, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення.
Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини 1 статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, серед іншого, прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Такий обов'язок встановлено у частині 2 статті 59 КУзПБ.
Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.
Згідно ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ГК України умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
Доказів здійснення як власниками та керівником боржника заходів щодо проведення претензійно-позовної роботи або своєчасного у межах строків позовної давності звернення до суду для стягнення заборгованості і захисту прав боржника та його кредиторів - не міститься в матеріалах справи про банкрутство.
В той же час, навіть якщо уповноваженими особами було прийнято рішення не подавати до суду позовів про стягнення дебіторської заборгованості через відсутність грошових коштів, а також через відсутність документів, що підтверджують такі вимоги - це розцінюється як бездіяльність, яка вплинула на платоспроможність боржника та є економічною ознакою дій з доведення до банкрутства, з таких підстав.
Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможнос ті фізичної особи.
Отже одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.
Одним із юридичних механізмів досягнення таких гарантій захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини "пронизування корпоративної вуалі" (piercing the veil of incorporation) згідно якої суд може покласти відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи на органи управління юридичної особи.
У чинному КУзПБ доктрина "пронизування корпоративної вуалі" знайшла своє втілення в інститутах солідарної відповідальності керівника боржника (частина шоста статті 34 КУзПБ) та субсидіарної відповідальності керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб (частина друга статті 61 КУзПБ від 21.10.2019 (частини п'ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), які можливо реалізувати в межах справ про банкрутство юридичних осіб.
Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.
Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували гаку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав.
Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (постанова Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.
Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб'єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов'язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Проте, ОСОБА_1 не спростував відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, суд вважає правомірними вимоги про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 74, 76-80, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Задовольнити заяву ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності на керівника та засновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Вояж" (код ЄДРПОУ 35122611) за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням до банкрутства.
2. Покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями ТОВ «Україна-Вояж» (Код ЄДРПОУ 35122611) у зв'язку із доведенням до банкрутства на керівника та засновника - ОСОБА_1 .
3. Стягнути внаслідок доведення ТОВ «Україна-Вояж» до банкрутства грошові кошти у розмірі 8 474 683,80 грн. з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Вояж" (код ЄДРПОУ 35122611, 03170, м. Київ, вул. Янтарна, 5-В).
4. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 09.04.2025
Суддя Івченко А.М.