ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.04.2025Справа № 910/1432/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «РВС Банк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр топографо-геодезичних
технологій»
про стягнення 499.604,71 грн
Представники сторін: не викликались
06.02.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Акціонерного товариства «РВС Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр топографо-геодезичних технологій» про стягнення заборгованості у розмірі 499.604,71 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.08.2023 Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель оприлюднено оголошення про проведення процедури відкритих торгів на закупівлю послуг землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що розташовані в межах населеного пункту (71250000-5 - Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги), ідентифікатор в електронній системі закупівель № UA-2023-08-16-009889-a та опубліковано тендерну документацію для процедури закупівлі. На виконання п. 3.2. розділу 3 умов Тендерної документації відповідачем, як учасником процедури закупівлі №UA-2023-08-16-009889-а, завантажено видану позивачем банківську гарантію № 2111-23Г від 22.08.2023 на суму 366.545,93 грн. Відповідно до п. 1 Банківської гарантії, гарантом є АТ «РВС Банк», принципалом - ТОВ «ЦТГТ», бенефіціаром - філія «ЦЗВ». 09.10.2023 за результатами розгляду тендерних пропозицій у відкритих торгах переможцем закупівлі визнано відповідача. 09.10.2023 замовником оприлюднено повідомлення про намір укласти договір про закупівлю з ТОВ «ЦТГТ». 18.12.2023 замовником прийнято рішення про відхилення пропозиції переможця відкритих торгів, у зв'язку з ненаданням переможцем процедури закупівель забезпечення виконання договору про закупівлю. 02.01.2024 філією «ЦЗВ» у відповідності до умов Банківської гарантії на адресу позивача направлено вимогу № ЦЗВ-20/2 від 02.01.2024 щодо сплати суми забезпечення тендерної пропозиції у розмірі 366.545,93 грн. У зв'язку з відмовою АТ «РВС БАНК» в задоволенні вимоги за результатами розгляду позовних вимог АТ «Укрзалізниця» до АТ «РВС Банк», рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/3587/24 було стягнуто з АТ «РВС Банк» 376.732,26 грн, з яких 366.545,93 грн банківської гарантії, 2.048,64 грн 3% річних, 2.570,22 грн інфляційних втрат, 5.567,47 грн витрат по сплаті судового збору. Враховуючи викладене, позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 3488/24-БТ від 08.10.2024 про відшкодування сум виплачених за банківською гарантією та пов'язаних з цим витрат, проте відповідачем вимогу не задоволено. У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання гарантії № Д-2111-23 Г від 18.08.2023, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 499.604,71 грн, з яких 371.164,79 грн суми, сплаченої за банківською гарантією, 5.567,47 грн судових витрат, понесених банком за банківською гарантією, 36.684,23 грн 30% річних, 19.010,83 грн інфляційних втрат, 30.522,80 грн пені та 36.654,59 грн 10% штрафу.
Позивач також просить зазначити, що до моменту виконання на суму основного боргу нараховувати за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365 (366)) 30% річних, розрахувавши остаточну суму, що підлягає виплаті відповідачем за правилами обчислення простих точних процентів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 відкрито провадження у справі № 910/1432/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 13.02.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 14.02.2025 о 14:17 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 03.03.2025 включно.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 13.02.2025 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ:
16.08.2023 Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» (далі - філія «ЦЗВ», замовник) у відповідності до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон) з урахуванням особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 (в редакції, що діяла на дату оголошення процедури закупівлі) (далі - Особливості) на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель оприлюднено два оголошення про проведення процедури відкритих торгів на закупівлю послуг землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, що розташовані в межах населеного пункту (71250000-5 - Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги) (далі - продукція), ідентифікатор в електронній системі закупівель № UA-2023-08-16-009889-a (далі - процедура закупівлі).
Зазначене підтверджується інформацією, яка розміщена у вільному доступі за посиланням: https/prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-08-16-009889-a.
Пунктом 3.2. Розділу 3 Тендерної документації передбачено забезпечення тендерної пропозиції та зазначено, що забезпечення тендерної пропозиції надається учасником у вигляді банківської гарантії. Форма та зміст банківської гарантії повинні відповідати вимогам Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004, зі змінами, вимогам до забезпечення тендерної пропозиції / пропозиції затвердженої наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 2628 від 14.12.2020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 275/35897 від 03.03.2021 з урахуванням Особливостей. Розмір забезпечення тендерної пропозиції становить 366.545,93 грн.
18.08.2023 між Акціонерним товариством «РВС Банк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр топографо-геодезичних технологій» (Принципал) було укладено договір про надання гарантії № Д-2111-13Г (далі - договір банківської гарантії), відповідно до п. 1.1. якого, за заявою Принципала Банк надає на користь Бенефіціара Гарантію, за якою зобов'язується сплатити Бенефіціару на його письмову вимогу, що становить належне представлення, грошову суму у разі Гарантійного випадку, протягом строку дії або до дати закінчення дії Гарантії.
На виконання п. 3.2 розділу 3 умов Тендерної документації учасником процедури закупівлі - Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр топографо-геодезичних технологій» (далі - ТОВ «ЦТГТ», відповідач, Принципал) завантажено в електронному вигляді в якості забезпечення тендерної пропозиції банківську гарантію, видану Акціонерним товариством «РВС Банк» (надалі - АТ «РВС Банк», позивач, Гарант) № 2111-23Г від 22.08.2023 на суму 366.545,93 грн (далі - Банківська гарантія).
Відповідно до п. 1 Банківської гарантії Гарантом є АТ «РВС Банк»; Принципалом - ТОВ «ЦТГТ»; Бенефіціаром - філія «ЦЗВ»; дата початку дії гарантії (набрання чинності) - 22.08.2023; дата закінчення строку дії гарантії (якщо жодна з подій, передбачених у п. 4 форми, не настане) - 11.01.2024 включно; номер оголошення про проведення конкурсної процедури закупівлі - UA-2023-08-16-009889-a.
Згідно з п. 2 Банківської гарантії гарантія застосовується для цілей забезпечення тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням особливостей.
У відповідності до п. 3 Банківської гарантії за цією гарантією Гарант безвідклично зобов'язаний сплатити Бенефіціару суму гарантії протягом 5 банківських днів після дня отримання Гарантом письмової вимоги Бенефіціара про сплату суми гарантії.
Вимога надається Бенефіціаром на поштову адресу Гаранта та повинна бути отримана ним протягом строку дії Банківської гарантії.
Вимога може бути передана через банк Бенефіціара, який підтвердить автентичним SWIFT-повідомленням на SWIFT-адресу Гаранта достовірність підписів та печатки Бенефіціара (у разі наявності) на вимозі та повноваження особи (осіб), що підписала(и) вимогу (у разі, якщо гарантом є банк).
Вимога повинна супроводжуватися копіями документів, засвідчених Бенефіціаром та скріплених печаткою Бенефіціара (у разі наявності), що підтверджують повноваження особи (осіб), що підписала(и) вимогу.
Вимога повинна містити посилання на дату складання/видачі і номер цієї гарантії, а також посилання на одну з таких умов (підстав), що підтверджують невиконання принципалом своїх зобов'язань, передбачених його тендерною пропозицією/пропозицією:
1) відкликання тендерної пропозиції учасником після закінчення строку її подання, але до того, як сплив строк, протягом якого тендерні пропозиції вважаються дійсними;
2) непідписання договору про закупівлю учасником, який став переможцем тендеру;
3) ненадання переможцем процедури закупівлі у строк, який визначений абз. 15 п. 47 Особливостей, документів, що підтверджують відсутність підстав, установлених пунктом 47 Особливостей;
4) ненадання переможцем процедури закупівлі забезпечення виконання договору про закупівлю після отримання повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, якщо надання такого забезпечення передбачено тендерною документацією.
09.10.2023 за результатами розгляду тендерних пропозицій у відкритих торгах UA-2023-08-16-009889-a філією «ЦЗВ» визнано переможцем закупівлі ТОВ «ЦТГТ», про що зазначено у протоколі розгляду тендерних пропозицій № 733_ВО.
09.10.2023 замовником оприлюднено повідомлення № 733_ВО/23 про намір укласти договір про закупівлю з ТОВ «ЦТГТ», назва предмету закупівлі відповідно до класифікатора ДК021:2015:71250000-5 - Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги.
18.12.2023 замовником прийнято рішення про відхилення пропозиції переможця відкритих торгів за ідентифікатором UА-2023-08-16-009889-а - ТОВ «ЦТГТ» у зв'язку з ненаданням переможцем процедури закупівель забезпечення виконання договору про закупівлю (протокол розгляду тендерних пропозицій від 18.12.2023 № 733_ВО).
02.01.2024 філією «ЦЗВ» у відповідності до умов Банківської гарантії на адресу АТ «РВС Банк» направлено вимогу № ЦЗВ-20/2 від 02.01.2024 щодо сплати суми забезпечення тендерної пропозиції у розмірі 366.545,93 грн.
У зв'язку з відмовою АТ «РВС Банк» в задоволенні вимоги № ЦЗВ-20/2 від 02.01.2024 Акціонерне товариство «Укрзалізниця» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Банку, за участю третьої особи - ТОВ «ЦТГТ» про стягнення 371.164,79 грн, з яких 366.545,93 грн банківської гарантії, 2.048,64 грн 3% річних, 2.570,22 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2024 у справі № 910/3587/24 позов задоволено повністю та стягнуто з Акціонерного товариства «РВС Банк» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» 366.545,93 грн суму банківської гарантії, 2.048,64 грн 3% річних, 2.570,22 грн інфляційних втрат та 5.567,47 грн витрат по сплаті судового збору (загалом 376.732,26 грн), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/3587/24 від 30.09.2024.
Рішенням у справі № 910/3587/24 встановлено, що мало місце настання гарантійного випадку за Банківською гарантією та дотримання позивачем порядку направлення вимоги до гаранта про сплату суми банківської гарантії, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми банківської гарантії визнано обґрунтованими.
На виконання даного судового рішення Акціонерним товариством «РВС Банк» було сплачено Бенефіціару кошти в сумі 376.732,26 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 2 від 07.10.2024.
09.10.2024 Акціонерним товариством «РВС Банк» на адресу ТОВ «ЦТГТ» було направлено регресну вимогу № 3488/24-БТ від 08.10.2024, відповідно до якої Банк просив відшкодувати Банку всі витрати за Гарантією, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, накладною та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» № 0305700041986 від 09.10.2024.
10.10.2024 зазначена регресна вимога була вручена адресату, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет за трек кодом № 0305700041986.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач взятих на себе зобов'язань за договором банківської гарантії не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 371.164,79 грн суми, сплаченої за банківською гарантією, 5.567,47 грн судових витрат, понесених банком за банківською гарантією, 36.684,23 грн 30% річних, 19.010,83 грн інфляційних втрат, 30.522,80 грн пені та 36.654,59 грн 10% штрафу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Отже, гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Виходячи з Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004, зареєстрованого Міністерством юстиції України 13.01.2005 за № 41/10321, видачі гарантії передує укладення договору між гарантом та боржником про надання фінансових послуг з видачі гарантії. Вказаний договір виступає зв'язуючим ланцюгом між основним договором принципала і беніфеціара, оскільки у договорі про видачу гарантії вказується, що гарантія видається на прохання принципала у зв'язку з його обов'язком перед беніфеціаром за основним договором, та гарантією, видача якої є основним обов'язком гаранта за цим договором.
Відповідно до розділу І Положення гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії. Гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Відповідно до ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (частина перша статті 565 Цивільного кодексу України).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 дійшла висновку, що відповідно до статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами.
Судом у даній справі встановлено, що АТ «РВС Банк» на виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/3587/24 від 22.05.2024 було сплачено Акціонерному товариству «Українська залізниця» 376.732,26 грн, що включають в себе суму за банківською гарантією в розмірі 366.545,93 грн, 2.048,64 грн 3% річних, 2.570,22 грн інфляційних втрат та 5.567,47 грн витрат по сплаті судового збору, що підтверджується меморіальним ордером № 2 від 07.10.2024.
Частиною першою ст. 569 Цивільного кодексу України передбачено, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Відповідно до п. 4.2 договору банківської гарантії, якщо на вимогу Бенефіціара та/або на виконання рішення суду про сплату за Гарантією Банк виплачує грошові кошти за Гарантією, Принципал зобов'язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання регресної вимоги Банку, в повному обсязі відшкодувати Банку такі виплати та усі пов'язані з цим витрати Банку, зокрема, включаючи, але не обмежуючись наступним:
4.2.1 суми, фактично сплачені Банком Бенефіціару в порядку та випадках, передбачених Гарантією;
4.2.2 збитки, включаючи реальні збитки, упущену вигоду та збитки від інфляційних процесів;
4.2.3 судові витрати, понесені Банком за Гарантією;
4.2.4 суми, фактично сплачені Банком, у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження.
Оскільки позивачем кошти за рішенням суду у справі № 910/3587/24 на користь Бенефіціара сплачено 07.10.2024, відповідно, з цієї дати у Банку виникло право зворотної (регресної) вимоги до відповідача.
Як зазначалось вище, Банк звернувся до відповідача з регресною вимогою № 3488/24-БТ від 08.10.2024, яка була отримана відповідачем 10.10.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на викладене, враховуючи умови договору банківської гарантії відповідач мав виконати свій обов'язок по відшкодуванню виплаченої Банком Бенефіціару суми гарантії та інших платежів у загальному розмірі 376.732,26 грн в порядку регресу у строк до 14.10.2024 включно.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору банківської гарантії не виконав зобов'язання по сплаті відшкодування у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 376.732,26 грн та складається з 371.164,79 грн суми, сплаченої за Банківською гарантією та 5.567,47 грн судових витрат, понесених Банком за Банківською гарантією.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті коштів за договором банківської гарантії в повному обсязі не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача 371.164,79 грн суми, сплаченої за Банківською гарантією та 5.567,47 грн судових витрат, понесених Банком за Банківською гарантією.
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору банківської гарантії, у визначені строки відшкодування коштів не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 5.1 договору банківської гарантії передбачено, що за порушення строків повернення Банку коштів, сплачених Банком за Гарантією/сплати процентів, комісії та/або інших платежів за цим договором Принципал сплачує Банку пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору банківської гарантії сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо повернення Банку сплачених ним коштів за Гарантією та інших платежів.
У поданому до позовної заяви розрахунку позивачем здійснено нарахування пені на визначену ним суму заборгованості 366.545,93 грн за період з 15.10.2024 по 05.02.2025, що становить 30.522,80 грн.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті відшкодування коштів відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої за обґрунтованими розрахунками позивача становить 30.522,80 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 30.522,80 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 5.2 договору банківської гарантії за порушення Принципалом строків надання документів, визначених п. 4.7. цього договору, а також інших документів, передбачених цим договором, в тому числі у випадку подання недостовірної інформації, яка стосується умов цього договору та/або умов виконання цього договору, в тому числі - порушення будь-якого із зобов'язань, вказаних в цьому договорі, Принципал сплачує на користь Банку штраф в розмірі 10% (десять) відсотків від суми Гарантії. Сплата штрафу не звільняє Принципала від виконання своїх зобов'язань за цим договором.
Оскільки мало місце прострочення виконання договору банківської гарантії по відшкодуванню Банку сплачених ним Бенефіціару коштів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 36.654,59 грн штрафу (за обґрунтованими розрахунками позивача 10% від суми гарантії 366.545,93 грн).
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати відшкодування позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 36.684,23 грн 30% річних (нарахованих на суму боргу 366.545,93 грн за період з 07.10.2024 по 05.02.2025).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Згідно з п. 4.2 договору банківської гарантії до повного такого відшкодування Принципал сплачує Банку проценти від суми боргу в розмірі 30% (тридцять) процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365 (366)) у валюті Гарантії, за період з моменту сплати Банком за Гарантією на вимогу Бенефіціара або згідно із рішенням суду про сплату за Гарантією та до моменту нарахування суми боргу на належні рахунки Банку.
Проценти за користування грошовими коштами сплаченими Банком за Гарантією нараховуються із умови, що враховується перший день перерахування (сплати) Банком грошових коштів за гарантією Бенефіціару і не враховується день фактичного повернення/відшкодування принципалом у повному обсязі грошових коштів, сплачених Банком за Гарантією.
Отже, умовами п. 4.2 договору банківської гарантії сторонами погоджено інший розмір річних, що не суперечить положенням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
За обґрунтованими розрахунками позивача на суму заборгованості 366.545,93 грн за період прострочення з 07.10.2024 по 05.02.2025 30% річних становлять 36.684,23 грн, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Позивач просить до моменту виконання на суму основного боргу нараховувати за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році - 365(366)) 30% річних, розрахувавши остаточну суму, що підлягає виплаті Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр топографо-геодезичних технологій» за правилами обчислення простих точних процентів.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України проценти річних сплачуються за весь час прострочення.
Отже, 30% річних можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення платежу, а день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися нарахування.
Відповідно до частин 11, 12 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
З огляду на викладене, вимога позивача про роз'яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду правила розрахунку 30% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У поданому до позовної заяви розрахунку позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат на визначену ним суму заборгованості 366.545,93 грн за період з 07.10.2024 по 05.02.2025, що становить 19.010,83 грн.
Суд не погоджується з визначеним позивачем періодом нарахування інфляційних втрат з 07.10.2024, оскільки за умовами ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати нараховуються за період прострочення, а умовами договору банківської гарантії не передбачено нарахування інфляційних втрат як при нарахуванні 30% річних, а саме за період з дня виплати Банком коштів Бенефіціару.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Даний висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
За розрахунками суду на суму заборгованості 366.545,93 грн за період прострочення з 15.10.2024 по 05.02.2025 інфляційні втрати становлять 19.010,83 грн.
Тобто не зважаючи на те, що позивачем визначено період нарахування інфляційних втрат з 07.10.2025 фактично позивачем нарахування здійснено вірно.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 19.010,83 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Акціонерного товариства «РВС Банк» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр топографо-геодезичних технологій» (03191, м. Київ, вул. Ломоносова, 58, кв. 38; код ЄДРПОУ 41398528) на користь Акціонерного товариства «РВС Банк» (04071, м. Київ, вул. Введенська, 29/58; код ЄДРПОУ 39849797) 371.164 (триста сімдесят одну тисячу сто шістдесят чотири) грн 79 коп. суми, сплаченої за Банківською гарантією, 5.567 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят сім) грн 47 коп. судових витрат, понесених Банком за Банківською гарантією, 30.522 (тридцять тисяч п'ятсот двадцять дві) грн 80 коп. пені, 36.654 (тридцять шість тисяч шістсот п'ятдесят чотири) грн 59 коп. штрафу, 36.684 (тридцять шість тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн 23 коп. 30% річних, 19.010 (дев'ятнадцять тисяч десять) грн 83 коп. інфляційних втрат, 5.995 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн 26 коп. витрат по сплаті судового збору.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 30% річних за формулою: С х 30 х Д : 365 або 366 (в залежності від кількості днів у році за спірний період) : 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення) на суму боргу 366.545,93 грн за період з 06.02.2025 до моменту виконання рішення суду відповідачем.
Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у випадку часткової сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр топографо-геодезичних технологій» суми боргу, нарахування 30% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості, за наведеною вище формулою.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В.Сівакова