ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.04.2025Справа № 910/1466/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький ремонтний завод "Мотор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Південь Ліфт" про стягнення 23 456,00 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький ремонтний завод "Мотор" (далі - Завод) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Південь Ліфт" (далі - Товариство) 23 456,00 грн, з яких: 10 016,00 грн - пеня, 13 440,00 грн - штраф, нараховані у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором поставки та монтажу підіймально-транспортувального обладнання від 23 квітня 2024 року № 326.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
17 лютого 2025 року через систему "Електронний суд" позивач на виконання вимог вказаної ухвали подав документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 лютого 2025 року вищенаведену позовну заяву Заводу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1466/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Оскільки на час прийняття вищевказаної ухвали суду відомості про наявність у відповідача електронного кабінету були відсутні, з метою повідомлення останнього про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 18 лютого 2025 року про відкриття провадження у справі № 910/1466/25 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 04073, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 160, корпус "Б", офіс 309.
Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали був повернутий підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення Товариству, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 18 лютого 2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте Товариство в установлений строк відзиву на позовну заяву не подало.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
18 березня 2025 року через підсистему "Електронний суд" від Заводу надійшла заява від цієї ж дати, у якій позивач повідомив про те, що ціна позову не змінилась, відповідач спірну заборгованість не оплатив.
Жодних інших заяв чи клопотань від сторін справи не надходило.
Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
23 квітня 2024 року між Заводом та Товариством було укладено договір поставки та монтажу підіймально-транспортувального обладнання № 326, за умовами якого останнє зобов'язалось у порядку та на умовах, визначених цим правочином, поставити обладнання - підйомник з похилим переміщенням для інвалідів та інших маломобільних груп населення (нержавійка) (ДК 021:2015 код 42410000-3), а також надати послуги з його доставки, монтажу та налаштування, а Завод - прийняти й оплатити зазначене обладнання та надані послуги.
Цей правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що комплектація обладнання, його кількісні, якісні та технічні характеристики, а також вимоги до монтажу й налаштування такого обладнання, погоджуються сторонами у специфікації № 1 (додаток № 1).
У специфікації № 1 (додаток № 1) сторони погодили, що Товариство зобов'язалося поставити платформу підйомну (ліфт) з похилим переміщенням для інвалідів та інших маломобільних груп населення UPL-02 (нержавійка), у кількості 1 штука, вартістю 182 000,00 грн з ПДВ, а також надати послугу з її монтажу й налаштування, вартістю 10 000,00 грн з ПДВ.
Відповідно до пункту 2.1. договору загальна вартість обладнання та наданих послуг за цим правочином становить 192 000,00 грн з ПДВ.
За пунктом 2.2. договору Завод зобов'язався здійснити оплату за цим правочином у наступному порядку: попередня оплата в сумі 153 600,00 грн - протягом 5-ти банківських днів з дати виставлення рахунку постачальником; остаточна оплата в сумі 38 400,00 грн - протягом 10-ти банківських днів після підписання видаткової накладної й акта приймання-передачі наданих послуг з монтажу та налаштування обладнання, але не раніше реєстрації податкової накладної у відповідному реєстрі.
Поставка обладнання здійснюється протягом 135-ти календарних днів з дати отримання постачальником попередньої оплати згідно з пунктом 2.2.1. договору. Термін виконання монтажу обладнання - 10 календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної (пункт 3.2. договору в редакції додаткової угоди від 25 червня 2024 року № 1).
Згідно з пунктом 3.3. вказаного правочину датою поставки обладнання є дата підписання сторонами видаткової накладної.
Відповідно до пункту 4.4. договору протягом 2-х робочих днiв з моменту закінчення надання послуг з монтажу та налаштування обладнання, сторони підписують акт приймання-передачi наданих послуг.
За пунктом 6.1.1. вказаного правочину Товариство зобов'язалось передати у власність Заводу обладнання й надати послуги з його монтажу та налаштування у строк, визначний цим договором.
У пункті 7.1. договору сторони погодили, що за порушення його умов винна сторона несе відповідальність, передбачену статтею 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та цим правочином.
За порушення строків виконання зобов'язання з поставки обладнання, послуг з його монтажу та налаштування з Товариства стягується пеня у розмірі 0,1% вартості обладнання, наданих послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості (пункт 7.3. договору),
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами й скріплення підписів їх печатками та діє до 31 грудня 2024 року. У випадку, якщо сторони з поважних причин не закінчили виконання своїх зобов'язань за договором до 31 грудня 2024 року, дія останнього може бути продовжена за письмовим погодженням сторін шляхом укладення додаткової угоди, з метою належного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 11.1. договору).
З матеріалів справи вбачається, що на підставі виставленого Товариством рахунку-фактури від 8 травня 2024 року № УЛ-0000057 Завод здійснив попередню оплату обладнання за договором на суму 153 600,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 9 травня 2024 року № 27475 на вказану суму.
Разом із цим, обумовлене обладнання Товариство поставило з порушенням передбаченого договором строку, - 14 листопада 2024 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної від 14 листопада 2024 року № УЛ-0000068. Вказана накладна підписана уповноваженими представниками сторін без заперечень і зауважень та скріплена їх печатками.
Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, виконання обумовлених договором монтажних робіт відповідачем на час розгляду даної справ завершено не було.
При цьому, докази виконання Товариством його зобов'язань з монтажу та налаштування спірного обладнання, зокрема, передбачений пунктом 4.4. договору підписаний сторони акт приймання-передачі наданих послуг, у матеріалах справи відсутній і відповідачем під час розгляду справи суду наданий не був.
Судом встановлено, що позивач звертався до Товариства з листом від 27 грудня 2024 року № 1-61/8028, у якому вимагав оплатити штрафні санкції в розмірі 19 776,00 грн за порушення останнім умов договору в частині своєчасної поставки обладнання, а також підписати проект додаткової угоди щодо продовження дії укладеного між сторонами договору. Однак, вказані вимоги були залишені Товариством без відповіді та задоволення.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори, інші правочини та юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Укладений між сторонами договір поставки містить елементи договорів поставки та послуг, тобто є змішаним договором.
Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).
Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано факт несвоєчасної поставки ним обладнання, а також не доведено факт його монтажу та налаштування в строк, передбачений пунктом 3.2. договору (у редакції додаткової угоди від 25 червня 2024 року № 1).
Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України).
Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 ГК України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Судом на підставі відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо позивача, а також з його статуту (копія якого також було додана до позовної заяви) встановлено, що Завод відноситься до суб'єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки. Крім того, розміри нарахованих штрафних санкцій прямо передбачені пунктом 7.3. договору.
Оскільки заявлені Заводом до стягнення сума пені в розмірі 10 016,00 грн, з яких: 9 646,00 грн - сума пені, нарахована за період з 22 вересня 2024 року по 13 листопада 2024 року на вартість непоставленого обладнання в загальному розмірі 182 000,00 грн; 370,00 грн - сума пені, нарахована за період з 25 листопада 2024 року по 31 грудня 2024 року на суму невиконаних Товариством зобов'язань з монтажу та налаштування поставленого обладнання в загальному розмірі 10 000,00 грн, а також сума штрафу в розмірі 13 440,00, нарахованого за прострочення поставки, монтажу й налаштування обладнання понад 30 днів, - є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних штрафних санкцій підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов Заводу підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Південь Ліфт" (04073, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 160, корпус "Б", офіс 309; ідентифікаційний код 41344736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький ремонтний завод "Мотор" (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ківерцівська, будинок 3; ідентифікаційний код 08029701) 10 016 (десять тисяч шістнадцять) грн 00 коп. пені, 13 440 (тринадцять тисяч чотириста сорок) грн 00 коп. штрафу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 9 квітня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко