вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
03 квітня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/5/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
Розглянув матеріали справи
за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Будівельного управління «Промжитлобуд», м Ужгород
про стягнення 4 229 292,12 грн орендної плати за землю
За участю представників:
позивача - Баняс В.Ю. в порядку самопредставництва;
відповідача - Глеба П.О., адвокат, ордер серії АО № 1169608 від 03.04.2025 року.
Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Будівельного управління «Промжитлобуд» 4 229 292,12 грн заборгованості з орендної плати за землю у період з січня 2021 року до жовтня 2023 року, посилаючись на неналежне виконання відповідачем Договору оренди земельної ділянки комунальної власності від 02.12.2019 з кадастровим номером 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств по вул. Сергія Мартина (вул. Паризької Комуни), 2 в м. Ужгороді, визнаного укладеним постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі №907/801/19.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/5/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 січня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20 січня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив підготовче засідання на 13 лютого 2025 року.
За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, ухвалою від 25 лютого 2025 року суд постановив підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 18 березня 2025 року.
Розгляд справи відкладався до 03 квітня 2025 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та з огляду на заявлене відповідачем клопотання.
В судовому засіданні 03 квітня 2025 року представник позивача позовні вимоги підтримує з визначених у позовній заяві підстав.
Відповідач в судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог з викладених у відзиві на позов мотивів.
В порядку ст. 240 ГПК України скорочене рішення (вступна та резолютивна частини) проголошена судом в судовому засіданні 03 квітня 2025 року.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди землі, визнаного укладеним постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі №907/801/19 в частині своєчасної оплати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 в період з січня 2021 року по жовтень 2023 року включно, внаслідок чого станом на 27.12.2024 (дата оформлення позовної заяви) за ним рахується заборгованість по орендній платі в розмірі 4 229 292,12 грн, з вимогами про стягнення якої Департаментом міської інфраструктури Ужгородської міської ради заявлено даний позов до господарського суду.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідач у поданому суду відзиві на позов від 04.02.2025 заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:65:001:0077, сформована як об'єкт речових прав з 06.08.2021 року та перебувала в постійному користуванні відповідача починаючи з 1999 року, з постійного користування не вилучалася, таке право для відповідача не припинялося, а відтак у позивача відсутні підстави для нарахування орендної плати.
Зауважує, що в рамках офіційного з'ясування обставин справи, Закарпатським окружним адміністративним судом в ході провадження № 260/5560/22 з'ясовано та встановлено обставини, що мають преюдиційне значення для цієї справи, а саме, що Державний акт на право постійного користування землею серія та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року, що виданий ЗАТ «БУ «Промжитлобуд», не припинений та не скасований, а право постійного користування земельною ділянко, що виникло із нього у ЗАТ «БУ «Промжитлобуд», згідно законодавства чинного на момент видачі вказаного державного акту, перейшло до Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельне управління «Промжитлобуд», як правонаступника всіх прав та обов'язків такого закритого акціонерного товариства, в обсязі співмірному до нерухомого майна позивача за адресою Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Паризької Комуни (Сергія Мартина), 2, яке на разі знаходиться в його володінні та власності.
Звертає увагу, що із змісту висновку експерта Бучок Р.П. від 22.02.2023 року за № 2/23 дійсно підтверджується, що позивач на разі користується земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га саме на підставі речового права постійного користування, яке до того ж є чинним та не скасованим.
Пояснює, що ГУ ДПС у Закарпатській області заходів по стягненню з відповідача орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 за період з 2019 року по жовтень 2023 року у розмірі 5 564 165,51 грн. (податкові повідомлення-рішення від 26.06.2024 року за № 6103/07-16-07-07 та від 26.06.2024 року за № 6104/07-16-07-07), а відтак, вважає, що одночасне ухвалення по справі № 907/5/25 судового рішення на предмет стягнення орендної плати, а також узгодження податкових зобов'язань по ППР за №№ 1 та 2, тягне за собою покладення на відповідача подвійного тягаря по сплаті орендної плати за земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:65:001:0077 площею 2, 2319 га.
Окремо варто звертає увагу, що передача земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 від позивача до відповідача не засвідчена актом приймання передачі об'єкта оренди, що виключає набуття відповідачем права володіння та користування земельною ділянкою та спростовує правомірність нарахування плати за користування такою земельною ділянкою, оскільки вона фактично не була прийнята у володіння відповідачем.
З урахуванням наведеного, за позицією відповідача, у позивача відсутні підстави стверджувати, що дія спірного договору оренди поширюється (розповсюджується) на період з 31 травня 2019 року до завершення строку його дії, як зазначено в пункті 40 спірного договору оренди, а постанова Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 року по справі № 907/801/19 жодним чином не спростовує дійсність (чинність) права постійного користування Товариства на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:65:001:0077, а стосується виключно переддоговірного спору з приводу визнання укладеним договору оренди землі.
Також акцентує увагу на тій обставині, що відповідно до рішень Ужгородської міської ради № 148 від 30.03.2021 та № 357 від 03.08.2021 відповідачем здійснено повну оплату вартості земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0077, а відтак, починаючи з 13.10.2021 року Ужгородська міська рада згідно рішення була зобов'язана укласти із відповідачем договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2, 2319 га, а зволікання з укладенням такого договору спричинили необхідність для відповідача звертатися до суду за захистом свого права (справа №907/825/22) та призвели до безпідставного нарахування орендної плати за додатковий період.
Відповідь на відзив.
Позивач згідно з відповіддю на відзив від 10.02.2025 спростовує аргументи відповідача та зазначає, що всі рішення міської ради, які слугували підставою для визнання укладеним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0077 по вул. Сергія Мартина (вул. Паризької Комуни), 2 були прийняті Ужгородською міською радою на підставі і у відповідності до заяв, які подавались відповідачем, а з моменту прийняття рішення міської ради від 30.05.2019 № 1562 на адресу департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради також не надходило жодних заяв щодо відмови від укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0077, скасування та/або зміну пункту 1.6 рішення Ужгородської міської ради від 30.05.2019 № 1562, як і за весь період розгляду справи № 907/801/19 в суді першої та апеляційної інстанції, не зважаючи на обізнаність про розгляд відповідної справи, ТДВ БУ «Промжитлобуд» не було подано жодної заяви та/або клопотання.
Звертає увагу, що всі зазначені рішення міської ради, в тому числі ухвала Господарського суду Закарпатської області від 20.01.2020 про відкриття провадження у справі № 907/801/19, відповідач використовував для реалізації своїх намірів щодо викупу земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:65:001:0077 по вул. Сергія Мартина (вул. Паризької Комуни), 2, що в своїй сукупності повністю спростовує твердження відповідача про те, що в силу статті 6 Закону України «Про оренду землі» та статті 125 Земельного кодексу України, у відповідача не виникло право оренди земельної ділянки, як речове право, оскільки відповідних відомостей не було внесено до ДРРПНМ.
Зауважує, що в спірний у цій справі період (січень 2021 року - жовтень 2023 року) укладений постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі № 907/801/19 Договір оренди був чинний та обов'язковий до виконання сторонами, а відтак, враховуючи, що відповідач не надав жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, позивач приходить до висновку про підставність заявлених позовних вимог.
Вважає, що доводи відповідача про те, що в рамках адміністративної справи №260/5560/22 Закарпатським окружним адміністративним судом встановлено щонайменше дев'ять преюдиційних фактів та обставин, що безпосередньо пов'язані із предметом доказування в межах даної позовної заяви є безпідставними з огляду на те, що такі обставини не спростовують існування у відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів за землю за заявлений до стягнення позивачем період з січня 2021 року до жовтня 2023 року.
Звертає увагу, що згідно даних Єдиного реєстру судових рішень Закарпатським окружним адміністративним судом розглядалась справа №260/5095/24 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Будівельне управління «Промжитлобуд» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування, винесених Головним управління ДПС у Закарпатській області податкових повідомлень-рішень від 26.06.2024 року за №6103/07-16-07-07 та від 26.06.2024 року за № 6104/07-16-07-07, за наслідками розгляду якої прийнято рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Проте таке судове рішення не набрало законної сили у зв'язку з його оскарженням в апеляційному порядку.
Доводить, що наданим позивачем висновком експерта підтверджено виключно часткове співпадіння меж та конфігурації земельної ділянки згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 000199 від 11.02.1999, виданого Ужгородською міською радою 11.02.1999 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування за № 230, із межами, конфігурацією земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0077, а також співпадіння розташування на місцевості земельної ділянки згідно державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК № 000199 від 11.02.1999, з розташуванням земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0077.
Заперечення.
Відповідачем не подано суду заперечення на відповідь на відзив за правилами ст. 167 ГПК України.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Згідно з п. 1.10 рішення Ужгородської міської ради «Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» за №806 від 09 листопада 2017 року відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для обслуговування виробничої бази площею 2,2475 га по вул. Сергія Мартина (вул. Паризької Комуни), 2 в м. Ужгород.
Державним підприємством «Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на підставі п. 1.10 рішення Ужгородської міської ради за №806 від 09 листопада 2017 року за замовленням позивача відповідно до заяви керівника Товариства з додатковою відповідальністю Будівельне управління «Промжитлобуд» від 21.11.2018 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:б5:001:0077, площею 2,2319 га, що підтверджується долученими до позовної заяви копіями матеріалів землевпорядної документації.
Означений проект землеустрою відповідно до заяви позивача від 22.03.2019 поданий на затвердження Ужгородської міської ради із заявою про його затвердження з подальшою передачею земельної ділянки в оренди. Наведене підтверджується долученою до позовної заяви копією заяви від 22.03.2019 та визнається усіма учасниками справи.
Пунктом 1.6. рішення Ужгородської міської ради «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» за № 1562 від 30.05.2019 (надалі - Оспорюване рішення) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0077, площею 2,2319 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств по вул. Сергія Мартина (вул. Паризької комуни), 2 та передано означену земельну ділянку в оренду позивачу строком на 5 років, до 30.05.2024.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі №907/801/19 визнано укладеним між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (в подальшому назву змінено на департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради), як Орендодавцем та Товариством з додатковою відповідальністю “Будівельне управління «Промжитлобуд», як Орендарем Договір оренди земельної ділянки комунальної власності від 02.12.2019 (надалі - Договір).
На підставі вказаного рішення, 15.09.2022 приватний нотаріус Селехман О.А. зареєстрував за Товариством з додатковою відповідальністю “Будівельне управління «Промжитлобуд» право оренди земельної ділянки площею 2,2319 га, кадастровий номер 2110100000:65:001:0077, по вул. Сергія Мартина (вул. Паризької Комуни), 2 в м. Ужгороді.
Відповідно до пункту 1 вказаного договору, Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств по вул. Сергія Мартина (вул. Паризької комуни), 2, кадастровий номер 2110100000:65:001:0077.
У п. 2 Договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,2319 га.
З долученої до позовної заяви Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав №383635352 від 20.06.2024 підтверджується належність Орендарю на права власності столярної майстерні, площею 120,9 м.кв. та склад-гаражів, площею 394,1 м.кв., що знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Мартина Сергія (нова назва вулиці Паризької Комуни), будинки 2Б та 2В відповідно на орендованій земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:65:001:0077.
Окрім того, під час розгляду господарськими судами справи №907/801/19 було встановлено належність Товариству з додатковою відповідальністю будівельному управлінню «Промжитлобуд» нерухомого майна: будівель споруд під літерами Б, В, Е, К, Л, Л-1, М, З площею 0,1137 га, розташованих на земельній ділянці по вул. С. Мартина (вул. Паризької Комуни), 2 відповідно до зведеного акту вартості споруджень і будівель Інвентаризаційної справи №2250 та вказана обставина є преюдиційною для суду в розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Відповідно до п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2019 рік становить 19 238 085,24 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої увідділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №1752 від 13.05.2019 року.
Згідно з п. 10 Договору орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 7% від нормативної грошової-оцінки землі у грошовій формі та становить 1 346 665,97 грн на рік.
Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 112 222,16 грн (п. 11 Договору).
Відповідно до п. 12 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Пунктом 13 Договору оренди визначено, що розмір орендної плати переглядається щороку у разі:
- зміни умов господарювання, передбачених договором;
- зміни нормативно - грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміні ставок орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;
- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;
- зміні граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України;
- інших випадках, передбачених законом.
Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, крім випадків визначених абзацом 1 пункту 27 даного договору. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку (п. 33 Договору).
Так, пунктом 27 Договору, зокрема, унормовано право Орендодавця в односторонньому порядку вносити зміни до даного договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнтів інфляції (визначених у відповідності до вимог чинного законодавства) ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства шляхом надсилання відповідних повідомлень.
В пункті 8 Договору сторонами визначено, що строк його дії до 30 травня 2024 року. Крім того у п. 40 Договору визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди землі виникає у порядку визначеному чинним законодавством.
Відповідно до абз. 3 п. 40 Договору даною угодою сторони дійшли згоди щодо зобов'язання Орендаря, а Орендар зобов'язався, в свою чергу, сплатити плату за землю за фактичне її використання у період від 30.05.2019 року до моменту державної реєстрації права оренди землі. При цьому, розмір місячних нарахувань такої плати встановлюється у відповідності до вимог чинного законодавства (виходячи з розміру нормативної грошової оцінки у відповідний період) із урахуванням пунктів 5, 10, 11 та 30 даного Договору.
Судом встановлено, що 28.03.2022 та 22.02.2023 позивач звертався до відповідача з листами № 30.01-12/648 від 28.03.2024 року та №30.01-12/373 від 17.02.2023 з повідомленням про перегляд орендної плати в односторонньому порядку (копія поштового конверта та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 8800019158450, опис вкладення в цінний лист, список згрупованих поштових відправлень (цінних листів) від 22.02.2023, фіскальні чеки від 22.02.2023, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 8800020487823) та відповідно до якого Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради повідомляв, що у зв'язку зі зміною (індексацією) нормативної грошової оцінки землі у 2022-2023 роках, розмір орендної плати за Договором:
- з січня 2022 року змінюється до 123 444,38 грн на календарний місяць, що відповідає коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення за 2021 рік - 1,1 (лист Держгеокадасстру від 12.01.2023 №6-28-0 222-3232-23 від 12.01.2023);
- з січня 2023 року змінюється до 141 961,12 грн на календарний місяць, що відповідає 7% проіндексованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 (витяг із технічної документації з НГО №НВ-2100050302023 від 06.02.2023).
Позивач в позовній заяві та згідно з поданим розрахунком заборгованості стверджує, що Орендар не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, а саме не оплатив у визначений Договором строк орендну плату за користування земельною ділянкою за період з січня 2021 року по жовтень 2023 року включно, в результаті чого в нього виникла заборгованість в розмірі 4 229 292,12 грн, з вимогами про стягнення якої було поданий даний позов до суду.
Судом також встановлено, що заборгованість відповідача по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 за Договором була предметом судового розгляду Господарським судом Закарпатської області, зокрема:
- за період з травня 2019 року по грудень 2019 року рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.09.2024 у справі №907/30/22, залишеного без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 792 795,26 грн;
- за період з липня по грудень 2020 року рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.04.2024, залишеного без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 673 332,96 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у цій справі відповідач посилається на чинність права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року.
В даному контексті судом встановлено, що на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-3К №000199 від 11.02.1999, виданого Ужгородською міською Радою народних депутатів згідно з рішенням Ужгородської міської Ради народних депутатів від 22.03.1999 за №41 та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №230 (надалі - Державний акт), Закритому акціонерному товариству Будівельному управлінню «Промжитлобуд» передано в постійне користування на території земельну ділянку площею 3,0583 га, що знаходиться в м. Ужгород, по вул. Паризької Комуни, 2, під виробничу базу.
Вказаний Державний акт виготовлений на підставі землевпорядної документації - справи про встановлення зовнішніх меж землекористування для підготовки та видачі Державного акту на право користування землею земельної ділянки будівельного управління «Промжитлобуд» тресту «Закарпатбуд» вул. Паризької Комуни, 2 м. Ужгород Закарпатська область, що датована 1994 роком.
Позивач у справі є правонаступником Закрите акціонерне товариство Будівельне управління «Промжитлобуд», яке було реорганізоване шляхом перетворення у Товариство з додатковою відповідальністю, що підтверджується пунктом 1.1. статуту Товариства, затвердженого протоколом № 01/19 від 19.04.2019 та вбачається з відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому зазначено про універсальне правонаступництво Товариства з додатковою відповідальністю будівельного управління «Промжитлобуд» прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства Будівельне управління «Промжитлобуд».
Відповідно до виданого 01.06.2004 року Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради Свідоцтва про право власності, серії САА №910100 - Закрите акціонерне товариство Будівельне управління «Промжитлобуд» є власником наступного нерухомого майна за адресою: м. Ужгород, вул. Паризької Комуни, буд.2: будівлі та споруди літ. А, Б, В, Г, Д. Підставою видачі свідоцтва зазначено рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 141 від 26.05.2004 року,
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий КП «Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації» 02.06.2004 за №3741341, право власності Закрите акціонерне товариство Будівельне управління «Промжитлобуд» на зазначене у Свідоцтві про право власності серії САА №910100 від 01.06.2004 було зареєстроване у встановленому законом порядку (реєстраційний номер 6045325; номер запису 1512 в книзі 8).
20 серпня 2004 року між Закритим акціонерним товариством Будівельне управління «Промжитлобуд», як Продавцем та Колективним виробничо-торгівельним підприємством «Дукат» (правонаступником якого відповідно до Статуту затвердженого рішенням загальних зборів учасників, оформленого протоколом №1/2006 від 07.02.2006 року є ТОВ «Дукат-Ужгород»), як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом УМНО Хребтань Н.М. та зареєстровано в реєстрі за № 6776 (надалі - Договір від 20.08.2004) та за змістом п.п. 1.1., 1.2. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти і оплатити наступне майно: будівлі і споруди, які знаходяться в м. Ужгород, вул. Паризької Комуни, 2, а саме: адмінбудинок, під літ. «А», з цегли, площею 630 м.кв., склад-гаражі під літ. «Г», площею 123,9 м.кв. та прохідна під літ. «Д», площею 21,7 м.кв., які розташовані на земельній ділянці, визначеній за домовленістю сторін цього Договору, згідно з планом-схемою земельної ділянки, яка є невід'ємною частиною цього Договору (додаток до Договору).
Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 20.08.2004 за №50355 підтверджується державна реєстрація укладеного 20.08.2004 між Закритим акціонерним товариством Будівельне управління «Промжитлобуд» та Колективним виробничо-торгівельним підприємством «Дукат» договору, на підставі умов якого КП «Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації» видано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4563675 від 27.08.2004 року (реєстраційний номер 6045325), тип об'єкту: будівлі та споруди літ. А, Г, Д., номер запису 1512 в книзі 8).
Покупцем за Договором від 20.08.2004 відповідно до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку сформовано земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:65:002:0036, площею 0,5384 га для обслуговування придбаного у позивача за Договором від 20.08.2004 нерухомого майна, що підтверджується долученою до позовної заяви копією означеної технічної документації та, в подальшому, 27.10.2006 року між Ужгородською міською радою та ТОВ «Дукат-Ужгород» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,5384 га, з кадастровим номером 2110100000:65:002:0036, який посвідчено приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д., і зареєстрований в реєстрі за №1326, за якою ТОВ «Дукат-Ужгород» викуплено у органу місцевого самоврядування земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:65:002:0036.
Таким чином, за наслідками відчуження за Договором від 20.08.2004 частини об'єктів нерухомого майна м. Ужгород, вул. Паризької Комуни, 2, які відповідно до Свідоцтва про право власності серії САА №910100 від 01.06.2004 року належали позивачу у справі та для обслуговування яких правопопереднику Товариства з додатковою відповідальністю будівельного управління «Промжитлобуд» Ужгородською міською радою у 1999 році видався Державний акт, позивач продовжував залишатися власником інших об'єктів нерухомості за вказаною адресою.
Згідно з висновком судового експерта Бучок Р.П. за № 2/23 від 22.02.2023 року за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, що була проведена в межах розгляду справи №260/5560/22 підтверджено чинність Державного акта та, відповідаючи на поставлені Товариством з додатковою відповідальністю будівельним управлінням «Промжитлобуд» запитання, зазначено, що:
- фактичне місце розташування на місцевості земельної ділянки згідно державного акту на право на право постійного користування землею серії та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року, виданого Ужгородською міською радою 11.02.1999 року. та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування за № 230 визначене. Схематичне зображення фактичного місця розташування земельної ділянки приведено на Малюнку 6 та Малюнку 7, які знаходяться у висновку судового експерта;
- розташування на місцевості земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 площею 2,2319 га визначене згідно даних Державного земельного кадастру. Схематичне зображення фактичного місця розташування земельної ділянки приведено на Малюнку 13, який знаходиться у висновку судового експерта;
- розташування на місцевості земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:002:0036 площею 0,5384 га визначене згідно даних Державного земельного кадастру. Схематичне зображення фактичного місця розташування земельної ділянки приведено на Малюнку 17, який знаходиться у висновку судового експерта;
- межі та конфігурація земельної ділянки згідно державного акту на право постійного користування землею серії та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року, виданого Ужгородською міською радою 11.02.1999 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування за № 230, із межами, конфігурацією земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 співпадають частково. Значні неспівпадіння спостерігаються в частині території, відчуженої Ужгородською міською радою земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:65:002:0036 площею 0,5384 га) на якій розташоване майно, яке набуто у власність ТОВ «Дукат-Ужгород» та площі ділянки зайнятої трансформатором (2110100000:65:001:0113, площею 0,0128 га) та вирізаними ділянками загальною площею 0,0032 га (під електричними опорами).
- розташування на місцевості земельної ділянки згідно державного акту на право постійного користування землею серії та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року, з розташуванням земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 співпадають.
- на питання чи пов'язані такі розбіжності площ із зміною методів підрахунку (округлення) площ земельних ділянок відповісти однозначно неможливо, так як документація щодо встановлення меж ділянок, як досліджуваної так і ділянок які входять у її межі розроблялася у різні роки, обрахунки проводилися різними методами суміщення яких експертом неможливо дослідити. Основним фактором причини розбіжності площ є помилкове значення площі земельної ділянки у державному акті на право постійного користування землею серії та номер ІІ-ЗК 000199 від 11.02.1999 року, згідно мотивування відображеного у дослідній частині висновку експерта.
Наведені обставини встановлені у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 06 березня 2025 року у справі №907/507/24 (яке набрало законної сили у встановленому порядку) за позовом Товариства з додатковою відповідальністю будівельного управління «Промжитлобуд» до відповідачів: Ужгородської міської ради та Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту 1.6. рішення Ужгородської міської ради № 1562 від 30.05.2019 та визнання недійсним договору оренди землі від 02.12.2019, що визнаний укладеним постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі № 907/801/19 та є преюдиційними для сторін цієї справи відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі« оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ст. 4 Закону України «Про оренду землі»).
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини дев'ятої статті 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
З наведених норм права вбачається, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена пунктом 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Імперативний характер вказаної норми п.284.4 ст. 284 Податкового кодексу України та її пріоритет над положеннями договорів оренди земельних ділянок, а також подвійна правова природа орендної плати за договорами оренди землі державної і комунальної власності підтверджується сформованою судовою практикою Верховного Суду з даного питання, зокрема постановами Верховного Суду (Касаційного господарського суду) у справі №904/1762/19 від 19.12.2019 року, у справі №904/5631/18 від 27.11.2019 року, у справі № 904/5637/18 від 24.10.2019 року, у справі № 904/5639/18 від 22.10.2019 року.
Так, орендна плата за землю державної та комунальної власності має подвійну правову природу, позаяк її сплата регулюється умовами договору, положеннями Податкового кодексу України, адмініструється податковими органами, але сплачується на користь власника майна (державного або комунального), з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Разом з тим, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункт 288.1 статті 288 ПК України). У зв'язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (стаття 21 Закону України «Про оренду землі», стаття 288 ПК України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має Орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК України порядку, а заперечення відповідача в частині подвійного стягнення орендної плати у зв'язку з ймовірним узгодженням податкових повідомлень-рішень від 26.06.2024 року за №6103/07-16-07-07 та від 26.06.2024 року за № 6104/07-16-07-07 до уваги судом не приймаються.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як зазначалось вище, пунктами 10, 11 Договору оренди землі визначено розмір орендної плати за користування земельною ділянкою 1 346 665,97 на рік, порядок та строк сплати орендної плати - щомісячно в сумі 112 222,16 грн, протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, а згідно з п. 40 означеного Договору визначено обов'язок Орендаря сплатити орендну плату за період фактичного користування земельною ділянкою (з 30.05.2019), що відповідає диспозиції ч. 3 ст. 631 ЦК України та свідчить про поширення умов Договору на правовідносини, що виникли до його укладення.
При цьому, за встановленими судом обставинами Орендодавцем в порядку п. 27. Договору відповідно до листів № 30.01-12/648 від 28.03.2024 року та №30.01-12/373 від 17.02.2023 у зв'язку з індексацією нормативної грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:65:001:0077 змінено з січня 2022 року та з січня 2023 року розмір місячної орендної плати за Договором до 123 444,38 грн та 141 961,12 грн на календарний місяць відповідно.
Обов'язок Орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування земельною ділянкою визначений п. 30. Договору та йому кореспондує право Орендодавця вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати згідно з п. 27. Договору.
Статтею 204 ЦК встановлюється презумпція правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору, закріпленої у ст.204 ЦК, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
У постанові від 28.07.2021 у справі №759/24061/19 Верховний Суд виклав висновок, що спростування презумпції правомірності правочину відбувається: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Слід наголосити, що договір оренди земельної ділянки комунальної власності від 02.12.2019 між позивачем та відповідачем визнано укладеним постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі №907/801/19, яка набрала законної сили є чинною та обов'язковою для сторін договору.
Як свідчать зібрані у справі докази, відповідач свого обов'язку щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за користування земельною ділянкою за період з січня 2021 року по жовтень 2023 року включно належним чином і у встановлений строк не виконував, допустивши заборгованість перед позивачем, яка на час подання позову становила 70 788,86 грн.
За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на час вирішення даного спору становить 4 229 292,12 грн і оскільки факт порушення відповідачем зазначених договірних зобов'язань встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, як і не заперечено факт користування об'єктом оренди за Договором з січня 2021 року по жовтень 2023 року включно, Договір оренди землі у судовому порядку недійсним або неукладеним не визнано, отже, його умови є обов'язковими до виконання сторонами, а тому позовні вимоги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про примусове стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Будівельного управління «Промжитлобуд» 4 229 292,12 грн заборгованості підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені належними та допустимими доказами.
Даючи оцінку підставності заперечень відповідача проти позову з посиланням на чинність права постійного користування земельною суд зауважує, що попередня наявність у Товариства з додатковою відповідальністю Будівельного управління «Промжитлобуд» права постійного користування земельною ділянкою, яке в подальшому відповідно до укладеного згідно з постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі №907/801/19 Договору оренди трансформувалося у право оренди не може нівелювати обов'язок зі сплати орендної плати за спірний у цій справі період.
Так, судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Закарпатської області перебувала справа №907/507/24 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю будівельного управління «Промжитлобуд» до відповідачів: Ужгородської міської ради та Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту 1.6. рішення Ужгородської міської ради № 1562 від 30.05.2019 та визнання недійсним договору оренди землі від 02.12.2019, що визнаний укладеним постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі № 907/801/19.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06 березня 2025 року у справі №907/507/24 (яке набрало законної сили у встановленому порядку) у задоволенні позовних вимог було відмовлено та в аспекті оцінки підставності обґрунтувань позову позивача у справі №907/507/24, які є тотожними запереченням відповідача в цій справі, судом з посиланням на правові позиції Верховного Суду, що викладена у постановах від 25.09.2023 у справі №916/2311/22, від 17.05.2023 у справі №904/534/22, від 15.11.2021 у справі №906/620/19, від 04.10.2019 у справі №911/2069/18, від 31.01.2019 у справі №914/839/18 встановлено, що звернувшись до органу місцевого самоврядування із заявою від 09.03.2017 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, отримавши відповідний дозвіл від Ужгородської міської ради (п. 1.10. рішення за №806 від 09.11.2017), розробивши проект землеустрою (заява від 21.11.2018) та подавши його на затвердження (заява від 22.03.2019) Товариство з додатковою відповідальністю будівельного управління «Промжитлобуд» самостійно вжило юридично значимих дій, спрямованих на трансформацію належного йому права постійного користування за Державним актом на право оренди за договором, що й було реалізовано шляхом прийняття Ужгородською міською радою рішення № 1562 від 30.05.2019 (п. 1.6.) та оформлено договором оренди, який визнано укладеним постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі № 907/801/19.
Така трансформація правових відносин користування земельною ділянкою є об'єктивним наслідком волевиявлення сторін та наслідком їх свідомих дій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 911/2867/18, від 17.05.2023 у справі № 904/534/22, від 05.10.2023 у справі №916/2311/22.
Водночас, не можуть вважатись преюдиційними для спірних правовідносин висновки Закарпатського окружного адміністративного суду в справі №260/5560/22, оскільки Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради не був учасником такої справи, а предметом дослідження у цій адміністративній справі не був договір оренди земельної ділянки комунальної власності від 02.12.2019 між позивачем та відповідачем, який визнано укладеним постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 у справі №907/801/19.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення судом в заявленому розмірі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 50, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Будівельного управління «Промжитлобуд» (88015, м. Ужгород, вул. Бестужева-Рюміна Олексія, буд. 4, кв. 82, код ЄДРПОУ 01269129) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 36541721) 4 229 292,12 грн (чотири мільйони двісті двадцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто дві гривні 12 копійок) заборгованості та 63 439,38 грн (шістдесят три тисячі чотириста тридцять дев'ять гривень 38 копійок) в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 09 квітня 2025 року.
Суддя Лучко Р.М.